Окрема думка

від 24.09.2021 по справі 380/10806/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

24 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10806/20 пров. № А/857/13013/21

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 380/10806/20 пров. № А/857/1303/21, як прийнята у відкритому судовому засіданні в м. Львові щодо розгляду апеляційної скарги громадської організації Кам`янко-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м. Львові у справі № 380/10806/20 за адміністративним позовом громадської організації Кам`янко-Бузьке районне товариство мисливців і рибалок ТМР Крижень до Дернівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - громадської організації Кам`янко-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани про визнання протиправним та скасування рішення, апеляційну скаргу громадської організації Кам`янко-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у вказаній справі - без змін.

Предметом позову було рішення Дернівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області 57 сесії 7 демократичного скликання № 1034 від 22.10.2020 року Про надання погодження яким, у зв`язку із відсутністю у Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців і рибалок ТМР Крижень погодження землекористувачів, відмовлено останньому у наданні погодження щодо користування мисливськими угіддями на території Дернівської сільської ради, після завершення терміну договору оренди.

Одночасно цим рішенням вирішено погодити надання в користування мисливських угідь громадській організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі № 380/10806/20 позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дернівської сільської ради Кам`янка - Бузького району Львівської області 57 сесії 7 демократичного скликання №1034 від 22.10.2020 Про надання погодження .

Ухвалюючи рішення про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції визначив як пріоритет, що при наданні погодження відповідачем - Дернівською сільською радою щодо надання у користування мисливських угідь ГО МРГ Побужани слід було врахувати, що такі угіддя перебувають у користуванні позивача до кінця 2022 року.

На думку суду першої інстанції, прийняте відповідачем оскаржуване рішення суперечить статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , не враховано переважне право на користування мисливськими угіддями, що мають власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями, адже таке переважне право є лише у позивача. З огляду на те, що право користування позивача мисливськими угіддями відповідно до ст. 23 Закону України Про мисливське господарство та полювання не припинено, відтак не може бути надано іншому користувачу, а саме- громадській організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани .

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції вважав вірними висновки суду про те, що рішення Дернівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області 57 сесії 7 демократичного скликання №1034 від 22.10.2020 року Про надання погодження є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства, суперечить вимогам Закону України Про мисливське господарство та полювання , оскільки прийняте за відсутності у відповідача відповідних повноважень на його прийняття.

Суд зокрема зазначив, що згідно із частиною першою статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , яка більше деталізує повноваження на надання мисливських угідь у користування, мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з обласними державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

На думку суду апеляційної інстанції, відповідач не праві надавати погодження на користування мисливськими угіддями, оскільки це компетенція обласної державної адміністрації, а не відповідача.

Як слідує зі змісту положень ч.3 ст.34 КАС України, суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до матеріалів справи і є відкритою для ознайомлення.

Хоча і окрема думка, в свою чергу, немає жодного правового значення для результатів розгляду справи, але, відповідно до вимог процесуального закону, виключно саме таким чином суддя у процесуальний спосіб може висловити свою незгоду з прийнятим по справі рішенням суду в цілому та зняти з себе професійну відповідальність за його зміст та подальшу реалізацію.

Таким чином, користуючись наданим КАС України правом, викладаю свою незгоду із наведеним судовим рішенням в частині мотивів, що слугували підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені в главі 1 розділу ІІ Закону України від 12.06.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР).

В рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України, за результатом аналізу статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України, зазначив, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання передбачено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими угіддями та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Водночас, положення вказаної норми закону визначають порядок надання у користування мисливських угідь, проте спірні правовідносини не стосуються питання надання в користування мисливських угідь за рішенням обласної ради.

Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Однак, нормами закону не визначено процедуру та порядок реалізації користувачем мисливських угідь свого переважного права на користування цими мисливськими угіддями, які продовжують строк користування ними.

З аналізу статтей 90, 92, 95 Земельного кодексу України випливає, що мисливські угіддя і земельна ділянка є різними об`єктами користування, проте, водночас, мисливське угіддя як ділянка суші має свою чітко окреслену територію на земельній ділянці, у зв`язку з чим права та інтереси землекористувачів, власників земельних ділянок та користувачів мисливських угідь перетинаються та тісно пов`язані.

Таким чином, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні, з певним місцем розташування, а також з визначеними щодо нього правами, порядком їх надання і користування, отже мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки та/або водного простору, в межах яких провадиться діяльність із ведення мисливського господарства.

Порядок і підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатися з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/21762/17.

У справі, що розглядається суд першої інстанції, з висновками якого погодилась більшість з колегії Восьмого апеляційного адміністративного суду, надавалась оцінка рішення Дернівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області 57 сесії 7 демократичного скликання № 1034 від 22.10.2020 року Про надання погодження у зв`язку із відсутністю у Кам`янка-Бузького районного товариства мисливців і рибалок ТМР Крижень погодження землекористувачів, відмовлено останньому у наданні погодження щодо користування мисливськими угіддями на території Дернівської сільської ради, після завершення терміну договору оренди.

Одночасно цим рішенням вирішено погодити надання в користування мисливських угідь громадській організації Кам`янка-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани .

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Львівської обласної ради 9 сесії 5 демократичного скликання № 145 від 05.12.2006 року Про внесення змін до рішення обласної ради від 11.02.1997 року № 127 Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області (пункт 3) надано в користування мисливські угіддя терміном на 15 років ТМР Крижень Кам`янка-Бузького району (додаток 3), зокрема, загальна площа мисливських угідь 67 780 га, з них 53 006 га польові, 12 218 га лісові, 2556 га водно-болотні.

На підставі рішення Львівської обласної ради № 145 від 05.12.2006 року, між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Кам`янка-Бузьким районним товариством мисливців і рибалок ТМР Крижень укладено договір № 49 про умови ведення мисливського господарства від 19.11.2010 року.

16.03.2020 року та 29.04.2020 року позивач звертався до Дернівської сільської ради щодо розгляду щодо розгляду питання про надання у користування мисливських угідь в межах Дернівської сільської ради терміном на 49 років.

Листом від 28.08.2020 Дернівська сільська рада повідомила позивача про те, що для об`єктивного та всебічного розгляду даного питання слід подати погодження власників та землекористувачів земельних ділянок, які знаходяться на території Дернівської сільської ради, щодо подальшого погодження на користування мисливськими угіддями, після завершення терміну до 2022 року, на який надано попередньому користувачу право користування мисливськими угіддями на території Дернівської сільської ради. Матеріали справи підтверджують, що позивачем не було отримано жодного погодження, натомість, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - громадська організація Кам`янко-Бузьке мисливсько-рибальське господарство Побужани отримала такі дозволи від ТОВ Агрополь ЛЛС , ФГ Рончка ,ТОВ Агро ЛВ Лімітед ( а.с. 160-163).

За весь період користування мисливськими угіддями, позивач не сплачував плати за користування цими угіддями, що підтверджується листом Кам`янко-Бузької міської ради Львівської області від 03.03.2021 за №498/03-15, матеріалами справи підтверджується відсутність правовстановлюючих документів.

Вважаю, що суд першої інстанції та більшість з складу колегії апеляційного адміністративного суду, здійснюючи оцінку сутності договору, який укладений між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Кам`янка-Бузьким районним товариством мисливців і рибалок ТМР Крижень , визначення періоду його дії та виконання умов, тим самим визнав, що існує спір про право офіційного користування позивачем площею мисливських угідь, а тому вважаю, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Суддя Н. М. Судова-Хомюк