Постанова

від 14.09.2021 по справі 904/2734/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2734/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 (суддя Назаренко Н. Г.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021 (Кощеєв І. М. - головуючий, судді Кузнецова І. Л., Чус О. В. ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон"

до: 1) Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Земпроектінвест",

3) Дніпровської міської ради,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діарент",

5) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Пустового Сергія Володимировича,

про визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Пустового С. В., визнання припиненим права оренди земельної ділянки,

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Філімонова О. М., Товариства з обмеженою відповідальністю "Діарент" - Борисова Т. М.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діксон" (далі - ТОВ "Діксон") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Земпроектінвест" (далі - ТОВ "Земпроектінвест"), Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Діарент" (далі - ТОВ "Діарент") та Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Пустового Сергія Володимировича з позовом про: визнання недійсними результатів земельних торгів (у формі аукціону № 17284), проведених 22.05.2019 о 12 год. 00 хв. організатором земельних торгів Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, виконавцем ТОВ "Земпроектінвест", з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:03:298:0076, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, у районі будинків № № 23-29, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, лот № 33223, оформлені протоколом земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності від 22.05.2019 № 1/22052019; визнання недійсним договору оренди землі від 22.05.2019, укладеного між Дніпровською міською радою та ТОВ "Діарент", об`єктом оренди за яким є земельна ділянка комунальної власності площею 0,1253 га з кадастровим номером 1210100000:03:298:0076, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, у районі будинків № № 23-29; визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Пустового С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47009451 від 23.05.2019, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки площею 0,1253 га з кадастровим номером 1210100000:03:298:0076, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, у районі будинків № № 23-29; визнання припиненим права оренди ТОВ "Діарент" щодо земельної ділянки площею 0,1253 га з кадастровим номером 1210100000:03:298:0076, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, у районі будинків № № 23-29.

Позивач вважає, що зазначені земельні торги у формі аукціону проведені з порушенням норм законодавства, тому в силу ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наявні підстави для визнання результатів цих торгів недійсними.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що право оренди земельної ділянки площею 0,1253 га за кадастровим номером 1210100000:03:298:0076, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Шевченка, у районі будинків № № 23-29 продано на земельному аукціоні з цільовим призначенням для містобудівних потреб. У матеріалах на земельний аукціон, опублікованих відповідно до вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в мережі інтернет за посиланням http://www.torgy.dazru.gov.ua/auction /lot-card/33223 наявний містобудівний висновок щодо відведення земельної ділянки від 26.11.2018 № 14/27-1692, складений Головним Архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, в якому зацитовано норми ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та зазначено, що на момент розгляду матеріалів проекту землеустрою розроблені та затверджені відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальні плани території, дія яких розповсюджується на запитувану територію, відсутні. На сайті Дніпровської міської ради за посиланням https://dniprorada.gov.ua/uk/page /detalni-plani-teritorij містяться опубліковані проекти та затверджені детальні плани територій, серед яких відсутній детальний план території, дія якого розповсюджується на територію спірної земельної ділянки.

Тому, на думку позивача, земельні торги щодо продажу права оренди земельної ділянки проведені з порушенням норм ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки за відсутності детального плану території передача в користування (оренду) земельної ділянки (у тому числі шляхом проведення земельних торгів) заборонена. Земельні торги від 22.05.2019 ( у формі аукціону № 17284), організатором яких є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, виконавцем ТОВ "Земпроектінвест", лот 33223 - з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим № 1210100000:03:298:0076, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Шевченка, у районі будинків № № 23-29, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку є такими, що проведені (вчинені) з порушенням ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.07.2007 № 2/17 затверджено Генеральний план м. Дніпропетровська.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 22.07.2015 № 54/66 затверджено план зонування території м. Дніпропетровська.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 20.09.2017 № 82/24 "Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпро" встановлено, що при визначенні відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації план зонування території міста, затверджений рішенням міської ради від 22.07.2015 № 54/66, застосовується в частині, що не суперечить Генеральному плану розвитку міста ( п. 2 ).

25.06.2018 між Департаментом по роботі з активами Дніпропетровської міської ради (організатор) та ТОВ "Земпроектінвест" (виконавець) укладено договір про підготовку лота до продажу та проведення земельних торгів з продажу земельної ділянки або права на її оренду несільськогосподарського призначення комунальної власності № 08-18-Т, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався за рахунок власних коштів здійснити підготовку лота до продажу та продаж на земельних торгах земельної ділянки ( або права на її оренду ) несільськогосподарського призначення комунальної власності, місцезнаходження якої: м. Дніпро, вул. Шевченка у районі будинків № № 23-29, орієнтовною площею 0,1253 га, для будівництва житлового будинку. Виконати роботи із землеустрою, оцінки земель та проведення земельних торгів на конкурентних засадах ( дозвіл на виконання робіт із землеустрою та оцінки земель надано рішенням Дніпровської міської ради від 23.05.2018 № 174/32 ).

Розділом 2 договору визначено, що виконавець повинен надати організатору послуги, якість яких відповідає технічним, технологічним, економічним та іншим вимогам до послуг, зазначених у п. 1.2. договору, та які викладені у завданні на підготовку лота до продажу та проведення земельних торгів і передбачені діючими нормативно-правовими і законодавчими актами.

Пунктами 5.5., 5.6. договору передбачено, що виконавець проводить земельні торги у формі аукціону з продажу лота у строки, визначені календарним планом. Місце надання послуг з проведення земельних торгів визначається та вказується в оголошенні про проведення торгів.

Отже, виконавець зобов`язався надати організатору послуги на підготовку лота до продажу та проведення земельних торгів за визначену договором суму оплати.

У матеріалах справи міститься оголошення, відповідно до якого час проведення земельних торгів 22.05.2019 о 12:00 та прийом заяв та документів здійснюється до 17.05.2019 включно.

ТОВ "Діксон" не брало участь у цих земельних торгах.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку категорію земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:298:0076 визначено як землі житлової та громадської забудови.

22.05.2019 відбулися земельні торги (у формі аукціону № 17284), організатором яких є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, виконавцем - ТОВ "Землепроектінвест", лот з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:03:298:0076, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Шевченка, у районі будинків № № 23-29, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Земельні торги оформлені протоколом земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності від 22.05.2019 № 1/22052019.

За результатом проведення земельних торгів 22.05.2019 між Дніпровською міською радою та ТОВ "Діарент" укладено договір оренди землі, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка комунальної власності площею 0,1253 га за кадастровим номером 1210100000:03:298:0076, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Шевченка, у районі будинків № № 23 - 29 та зареєстровано право оренди ТОВ "Діарент".

Згідно з п. 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1253 га. Категорія землі згідно зі ст. 19 ЗК України: землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 02.03 (для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку). Функціональне використання (вид використання): для будівництва житлового будинку.

Суди вказали на те, що з матеріалів справи вбачається, що фактично на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка у районі будинків № № 23-29 будується багатоповерховий будинок, що підтверджується проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач вважає, що зазначені земельні торги у формі аукціону проведені з порушенням норм законодавства - ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки за відсутності детального плану території передача в користування (оренду) земельної ділянки (у тому числі шляхом проведення земельних торгів) заборонена, тому в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України наявні підстави для визнання результатів цих торгів недійсними.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі № 904/2734/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументоване відсутністю передбачених законом підстав для визнання недійсними результатів земельних торгів, оскільки відсутність розробленого та затвердженого плану території (ДПТ) за наявності чинного генерального плану не є підставою для відмови у видачі містобудівних умов чи їх скасування, а відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки уповноважений орган визначає, виходячи із генерального плану. Фактично на спірній земельній ділянці будується багатоповерховий будинок, що підтверджується Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а категорія земель спірної земельної ділянки відповідно до статті 19 ЗК України не змінювалася. Задоволення позову у визначений позивачем спосіб позбавить відповідача - 4 права користуватися земельною ділянкою та призведе до недотримання критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном, порушить справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання відповідача - 4, що є несумісним із вказаними гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, враховуючи, що вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання припиненим права оренди є похідними від першої позовної вимоги про визнання недійсними результатів земельних торгів, виходячи з обставин цієї справи та з урахуванням відсутності підстав для задоволення першої вимоги, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог у справі.

Також апеляційний суд у постанові погодився із доводами відповідача-4 про те, що позивачем не надано жодних належних доказів щодо його системної участі у громадських обговореннях, участі у діяльності громадських організацій та членства у відповідних громадських організаціях (спілках), наявності факту порушення відповідачами прав безпосередньо позивача та можливості відновлення можливо порушених прав позивача при задоволені позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Діксон" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 904/2734/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що судами не враховано висновки Верховного Суду, зазначені у постановах від 18.10.2018 у справі № 822/3692/17, від 27.03.2020 у справі № 278/607/17, від 09.09.2020 у справі № 308/9895/16-ц, ухвалі від 11.02.2019 у справі № 905/730/17, від 03.04.2019 у справі № 509/4722/16-а, від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17, від 13.04.2020 у справі № 803/1254/17, від 14.11.2019 у справі № 0740/885/18. Суди дійшли до помилкових висновків, що наявність генерального плану населеного пункту нівелює відсутність плану зонування та детального плану територій для цілей застосування заборони, встановленої статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності". Суди безпідставно дійшли висновку про відсутність порушених права або інтересів позивача лише внаслідок ненадання доказів про участь в громадських обговореннях.

Заявник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів частини 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" в поєднанні з нормами статті 19 ЗК України та будівельними нормами, до яких відсилає частина 1 статті 9 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" та частина 1 статті 11 Закону України "Про будівельні норми". Із зазначених норм, на думку позивача, убачається відсутність підстав для ототожнення функціонального призначення територій, що визначаються для містобудівних потреб та цільового призначення земельних ділянок.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу представник Дніпровської міської ради і Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради вказують на безпідставність доводів скаржника та просять залишити без змін оскаржені рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Предметом позовних вимог є визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Пустового С. В., визнання припиненим права оренди земельної ділянки.

5.4. Колегія суддів, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень у справі № 904/2734/20, вважає, що обов`язковим для врахування та застосування у цій справі є висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/6613/20, про таке.

"Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18).

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частини перша, третя і четверта статті 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача".

5.5. Із наведеного правового висновку слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як убачається із позовної заяви, скаржник вказав на те, що він є суміжним землевласником та землекористувачем щодо земельної ділянки, право оренди якої було предметом продажу на торгах. ТОВ "Діксон" відноситься до "громадськості", яка має право подавати свої пропозиції під час розроблення містобудівної документації, у тому числі детального плану території, дія якого розповсюджуватиметься на території земельної ділянки, право оренди якої є предметом продажу в оспорюваному аукціоні. На підставі статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивач мав право у встановленому порядку взяти участь у громадських слуханнях щодо врахування громадських інтересів під час розроблення зазначеного детального плану території, яким відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначаються ряд питань. Оспорювані торги проведені з порушенням прямої заборони, встановленої частиною 3 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передавати у користування земельні ділянки для містобудівних потреб у разі відсутності детального плану територій, що призвело до позбавлення позивача права взяти участь у громадських обговореннях та висловити свої пропозиції щодо забудови земельної ділянки, право оренди якої є предметом оспорюваних торгів.

Проаналізувавши зазначене обґрунтування, колегія суддів звертає увагу на те, що такі доводи не містять обґрунтування того, яким чином заявлені позовні вимоги зможуть відновити права або захистити його інтереси щодо участі у громадських слуханнях, наданні своїх пропозицій під час розроблення містобудівної документації, у тому числі детального плану території, внаслідок визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди землі, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса та визнання припиненим права оренди земельної ділянки. Позивач мав довести у чому саме полягає порушення його прав (інтересів) внаслідок проведення земельних торгів та укладення договору оренди, які самі по собі не могли призвести до порушення права взяти участь у громадських обговореннях та висловлення пропозицій щодо забудови земельної ділянки.

Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що у цьому випадку фактично відсутнє порушене право або охоронюваний законом інтерес, за захистом якого звернувся скаржник. Зазначене позивачем обґрунтування у контексті спірних відносин не може бути розцінене як реальне, індивідуально визначене, оскільки не стосується процедури проведення торгів, а лише можливої участі в обговореннях під час розгляду детального плану. Тобто таке формулювання не містить причинно-наслідкового зв`язку із предметом та підставами позову і доводами щодо порушених прав (інтересів). Інших аргументів щодо зазначеного позивачем у позовній заяві не вказано.

Таким чином, оскільки позивач не обґрунтував порушення своїх прав та законних інтересів з урахуванням, зокрема, правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/6613/20, та сталої практики щодо цього питання, наявні підстави для відмови у позові.

5.6. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 904/2734/20. У той же час Верховний Суд вважає за необхідне змінити мотивувальні частини зазначених рішень, виклавши їх у редакції цієї постанови.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.3. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни мотивувальних частин рішень судів попередніх інстанцій з мотивів, наведених у цій постанові.

7. Судові витрати

7.1. Так як Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 904/2734/20 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. В іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ