Ухвала

від 23.09.2021 по справі 360/4983/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2021 року

Київ

справа №360/4983/19

адміністративне провадження № К/9901/21771/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Желєзного І.В., Рибачука А.І., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом Держгеонадр до Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля (далі - ТОВ ГП Антрацитвугілля ) про припинення права користування надрами, -

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Держгеонадра звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила припинити право ТОВ ГП Антрацитвугілля користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 07 вересня 2009 року № 5015.

На обґрунтування позову зазначала, що Особливою умовою № 4 Спеціального дозволу № 5015 від 07 вересня 2009 року передбачено, що надрокористувач зобов`язаний подавати щорічну звітність перед ДНВП "Геоінформ України" про стан запасів корисних копалин за формою 5-гр. До Держгеонадр надійшли листи Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) від 15 липня 2016 року №12166/5/99-99-12-03-04-16, від 26 квітня 2017 № 6896/5/99-99-12-03-04-16, від 27 грудня 2018 № 24458/5/99-99-12-03-04-16, якими ДФС просить розглянути питання про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами та надано перелік суб`єктів господарювання, що не вносили, не своєчасно вносили суми податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та не подають податкової звітності, до якого належить ТОВ ГП Антрацитвугілля , що свідчить про порушення відповідачем пункту 4 Особливих умов на користування надрами № 5015 від 07 вересня 2009 року.

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 19 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовив.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 28 липня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що невиконання (несвоєчасне виконання) відповідачем умов користування надрами, які передбачені дозволом від 07 вересня 2009 року № 5015 та Угодою про умови користування надрами, сталося за наявності обставин непереборної сили, що підтверджено належними доказами у справі. Жодних обставин, які вказують на зловживання відповідачем наданим йому правом користування надрами чи недбайливим ставленням до нього, судом не встановлено в ході розгляду цієї справи, у зв`язку з чим підстави для анулювання вказаного дозволу, визначені в статті 26 Кодексу України про надра, відсутні.

Держгеонадра не погодилася із цими рішеннями та 28 серпня 2020 року звернулася із касаційною скаргою про їх перегляд у касаційному порядку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 травня, 18 жовтня, 06 листопада 2018 року у справах №№ 812/1074/17, 812/1735/17, 812/828/15 відповідно .

Так, зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом не був врахований висновок Верховного Суду у зазначених вище справах, висловлений у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у розглядуваній справі.

Зазначає, що відповідач порушив законодавство у сфері надрокористування та не усунув порушення, наявні підстави для анулювання дозволу, згідно зі статтею 26 КУпН та пункту 23 Порядку № 615. Надрокористувач наділений не правом, а обов`язком вчасно усунути виявлені порушення. Оскільки виявлені систематичні порушення на невиконання вимог розпорядчих документів є порушенням вимог передбачених спеціальним дозволом, то наявні підстави для анулювання дозволу.

Позивач не може погодитися із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 07 вересня 2009 року № 5015, наданого відповідачу із посиланням на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2017 року у справі № 812/677/17 з урахуванням вимог статті 78 КАС.

Зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на преюдиціальне рішення суду у справі № 812/677/17, очевидно вважає його таким, що встановлює факт відсутності заборгованості перед державою, проте у даній справі позивач (ТОВ ГП Антрацитвугілля ) просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у списанні податкового боргу згідно вказаних податкових декларацій, зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо списання вказаного боргу. Натомість, у задоволенні саме цих позовних вимог судом було відмовлено. Відтак дане рішення не може розцінюватися як преюдиціальне у справі щодо припинення права користування надрами, оскільки факту відсутності заборгованості відповідача перед державою не встановлено. Суд першої інстанції взагалі не зазначив на чому саме базуються такі висновки про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2020 року визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Желєзний І.В., Рибачук А.І., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, проаналізувала постанови Верховного Суду від 03 травня, 18 жовтня, 06 листопада 2018 року у справах №№ 812/1074/17, 812/1735/17, 812/828/15 відповідно, висновки яких, на думку скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, вивчила зміст оскаржуваних судових рішень і дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених Держгеонадрами постанов Верховного Суду , на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними та що суд апеляційної інстанції переглянув ці рішення без урахування висновків Верховного Суду .

Так, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції проаналізував вимоги статті 10 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VІІ), дослідив, зокрема Угоду про умови користування надрами від 07 вересня 2009 року № 5015, а також Сертифікати Торгово-промислової палати України № 1085 від 14 жовтня 2014 року та № 1086 від 14 жовтня 2014 року, якими підтверджено факт настання для ТОВ ГП Антрацитвугілля обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) податкових зобов`язань, а зобов`язань стосовно подання податкової звітності, які розпочалися 01 серпня 2014 року і тривають, дату закінчення яких встановити неможливо, отже, врахувавши ці обставини суд зазначив, що невиконання (несвоєчасне виконання) відповідачем умов користування надрами, які передбачені дозволом від 07 вересня 2009 року № 5015 та Угодою про умови користування надрами, сталося за наявності обставин переборної сили, що підтверджено належними доказами. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що жодних обставин, які вказують на зловживання відповідачем наданим йому правом користування надрами чи недбайливим ставленням до нього, судом не встановлено в ході розгляду цієї справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для анулювання вказаного дозволу, визначені в статті 26 КУпН. При цьому, колегія суддів не прийняла доводи Держгеонадр про те, що судом першої інстанції нібито на підставі існуючого рішення від 19 серпня 2017 року у справі № 812/677/17 зроблено висновок про відсутність підстав для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 07 вересня 2009 року № 5015, оскільки відповідно до мотивувальної частини рішення від 19 лютого 2020 року у даній справі посилання судом першої інстанції на рішення № 812/677/17, як преюдиціальне відсутнє.

Тоді як у постановах Верховного Суду, на які здійснено посилання у касаційній скарзі на підтвердження іншого правозастосування, суд встановив, що відповідачем не вжито заходів для усунення порушень, які стали підставою для зупинення дії спеціального дозволу. При цьому, у цих справах не йшлося про наявність у надрокористувачів Сертифікатів Торгово-промислової палати України та не застосовувалися норми статті 10 Закону № 1669-VІІ.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, правовідносини у справі, в якій оскаржено рішення суду апеляційної інстанції, та правовідносини у справах, в яких ухвалено постанови Верховного Суду від 03 травня, 18 жовтня, 06 листопада 2018 року у справах №№ 812/1074/17, 812/1735/17, 812/828/15 відповідно, не є подібними, що виключає касаційний перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Понад те, висновки Верховного Суду у постановах, на які в касаційній скарзі зроблено посилання в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, не є іншими, ніж висновки викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ №№ 812/1074/17, 812/1735/17, 812/828/15 обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів. Сформовані Верховним Судом правові позиції щодо застосування правових норм при розгляді справ цієї категорії повинні враховуватися судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС стосовно встановлених обставин у справі.

До того ж у касаційній скарзі йдеться про неправильне, на думку скаржника, встановлення обставин справи та взагалі не зазначено який саме висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 03 травня, 18 жовтня, 06 листопада 2018 року у справах №№ 812/1074/17, 812/1735/17, 812/828/15 відповідно, не застосовано апеляційним судом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене, керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю Гірниче підприємство Антрацитвугілля про припинення права користування надрами, з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Судді: І.В. Желєзний

А.І. Рибачук