Постанова

від 24.09.2021 по справі 813/1445/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 813/1445/15

адміністративне провадження № К/9901/25947/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року (суддя Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Костів М.В., Бруновська Н.В.) у справі за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 лютого 2015 року №0000212201, №0000192201, №00000202201.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ЗАТ ВО Машинобудівний завод , ПП фірма Промімпекс , ТОВ Елат ), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; водночас вказували й на відсутність судових рішень про визнання недійсними укладених з контрагентами угод.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу зазначав, зокрема, про те, що згідно отриманої податкової інформації контрагенти позивача (ЗАТ ВО Машинобудівний завод , ПП фірма Промімпекс , ТОВ Елат ) не мали економічних засобів для забезпечення поставки товарно-матеріальних цінностей, не знаходяться за місцями своєї державної реєстрації, а під час проведення перевірки позивачем не представлено в повному обсязі документів щодо перевезення товарів (товарно-транспортних накладних, наказів про відрядження працівників для отримання матеріалів та запасних частин від вищеперерахованих підприємств-постачальників), відтак проведеною перевіркою встановлено безтоварність господарських операцій з придбання позивачем у ЗАТ ВО Машинобудівний завод в лютому-квітні, липні, жовтні 2012 року, ПП фірми Промімпекс в листопаді 2012 року, квітні 2013 року, ТОВ Елат в квітні, вересні-листопаді 2013 року матеріалів та запасних частин для ремонту бронетанкової техніки та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30 грудня 2014 року по 23 січня 2015 року посадовими особами Інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток і ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ЗАТ ВО Машинобудівельний завод за лютий, березень, квітень, липень, жовтень 2012 року, ПП фірмою Промімпекс за листопад 2012 року, квітень 2013 року, ПП Технопром за весь період взаєморозрахунків, ТОВ Елат за квітень, вересень, жовтень, листопад 2013 року, ТОВ Модус-Інструмент за період з 01 грудня 2012 року по 28 лютого 2013 року, ПП Мацько Трак Сервіс за січень 2014 року, за результатами якої складено акт №57/13-50-22-01-17/07985602 від 02 лютого 2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року всього у сумі 2 008 357,00 грн. (в тому числі: за перший квартал 2012 року - в сумі 853 129,00 грн., за другий квартал 2012 року - в сумі 271 977,00 грн.; за четвертий квартал 2012 року - в сумі 473 486,00 грн., за 2013 рік - в сумі 409 795,00 грн.);

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, у зв`язку із чим завищено залишок від`ємного значення (рядок 24) на загальну суму 1 281 010,00 грн. (в тому числі: за квітень 2012 року - в сумі 749 017,00 грн., за листопад 2012 року - в сумі 195 470,00 грн., за січень 2013 року - в сумі 336 523,00 грн.) та занижено ПДВ на загальну суму 672 791 грн. (в тому числі: за квітень 2012 року - в сумі 63 487,00 грн., за листопад 2012 року - в сумі 63 556,00 грн., за травень 2013 року - в сумі 114 416,00 грн., за грудень 2013 року - в сумі 417 576,00 грн., за березень 2014 року - в сумі 13 756,00 грн.).

При цьому в акті перевірки контролюючий орган зазначив про те, що операції позивача із контрагентами (ЗАТ ВО Машинобудівний завод , ПП фірма Промімпекс , ТОВ Елат ) не носили реального характеру, оскільки останні не мали економічних засобів для забезпечення поставки товарно-матеріальних цінностей та не знаходяться за місцями своєї державної реєстрації (що підтверджується актами перевірки Васильківської ОДПІ від 17 квітня 2014 року №47/10-07-22-03-12/32610534 Про неможливість проведення зустрічної перевірки ЗАТ ВО Машинобудівний завод , ДПІ у Печерському районі у м.Києві від 03 березня 2014 року №651/26-55-22-07/30217169 Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП фірми Промімпекс , ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 22 жовтня 2014 року №459/365/13-07-22-01-10/22348212 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Елат щодо неможливості здійснення господарських операцій з третіми особами); крім того Підприємством не надано в повному обсязі документів щодо перевезення товарів.

На підставі акту перевірки Інспекцією 20 лютого 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000202201 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 1 009 187,00 грн., з яких: 672 791,00 грн. - за основним платежем та 336 396,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000192201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 3 012 536,00 грн., з яких: 2 008 357,00 грн. - за основним платежем та 1 004 179 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000212201 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за квітень та листопад 2012 року, січень 2013 року на 1 281 010,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Суди встановили, що між позивачем та ПП фірмою Промімпекс укладено договір поставки від 29 жовтня 2012 року №374, відповідно до якого ПП фірма Промімпекс зобов`язалась систематично поставляти та передавати у власність покупця (позивача) товар для використання в господарській діяльності, а покупець - приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього договору; номенклатура, назва, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії передбачається у специфікаціях або рахунках фактурах, що є невід`ємними частинами цього договору; місце поставки товару - склад покупця; вартість кожної партії визначається сторонами у специфікаціях (пункти 1.1, 2.1, 4.2, 6.1 договору).

Також між цими ж сторонами укладено договір №118 від 22 березня 2011 року про поставку товарів за державні кошти, умови якого є аналогічними до договору поставки від 29 жовтня 2012 року №374. Загальна сума договору №118 від 22 березня 2011 року - 1 147 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 191 283,36 грн.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивач надав специфікації №1, №2 від 29 жовтня 2012 року, податкові, видаткові накладні, картки складського обліку матеріалів, які свідчать про отримання товару від контрагента - ПП фірми Промімпекс , платіжні доручення.

Крім того, між Підприємством та ЗАТ Виробниче об`єднання Машинобудівельний завод укладено договір поставки від 09 червня 2009 року №120, згідно умов якого постачальник (ЗАТ ВО Машинобудівельний завод ) зобов`язався систематично поставляти та передавати у власність покупця (Підприємства) вироби - запчастини до БТ техніки для використання в господарській діяльності, а покупець зобов`язався приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього договору; товар поставляється партіями на умовах самовивозу зі складу постачальника; вартість кожної партії визначається сторонами у специфікаціях (пункти 1.1, 4.2, 6.1 договору).

24 листопада 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки від 09 червня 2009 року №120, згідно з якою цей договір діє до 31 грудня 2009 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік у разі відсутності за 30 днів до його закінчення заяви однієї із сторін про припинення дії договору.

На підтвердження виконання умов договору від 09 червня 2009 року №120 позивач надав специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, картки складського обліку матеріалів, а на підтвердження виконання умов по транспортуванню товару - подорожні листи.

Також 25 лютого 2013 року між Підприємством та ТОВ Елат укладено договір №79, згідно умов якого виконавець (ТОВ Елат ) зобов`язався виконати роботи по обгумуванню дисків катка, а замовник (позивач) - оплатити виконані роботи на умовах цього договору; загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партій передбачається у специфікаціях або рахунках фактурах, що є невід`ємними частинами цього договору; вартість обгумування дисків катка визначається у специфікаціях; загальна сума договору складається із сум всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною договору (пункти 1.1, 2.1, 4.1, 4.3 договору).

25 листопада 2013 року між позивачем та ТОВ Елат укладено договір №229, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ Елат ) зобов`язався виконати роботи з діагностики технічного стану виробів (надалі роботи), зазначених у специфікації №1 (додаток №1 до договору №229), до першої категорії якісного стану у відповідності до наданої замовником технічної документації, а замовник зобов`язався здійснити оплату за виконані роботи на умовах цього договору.

До того ж, 30 листопада 2013 року сторони уклали договір поставки №400, за змістом якого ТОВ Елат зобов`язався систематично поставляти та передавати у власність покупця (позивача) вироби - запчастини та комплектуючі для використання у господарській діяльності, а покупець - приймати цей товар та оплачувати його загальну вартість на умовах цього договору; загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партій передбачається у специфікаціях або рахунках фактурах, що є невід`ємними частинами цього договору (пункт 2.1 договору).

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів, укладених з ТОВ Елат , Підприємство надало специфікації, податкові, видаткові накладні, додаткову угоду №1 від 28 грудня 2013 року.

При цьому, суди з`ясували, що вказані договори недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, доказів їх невиконання або неналежного виконання, підробки первинних документів відповідачем не надано; до того ж, останній не висловлював заперечень щодо змісту та форми первинних документів, які є в матеріалах справи та досліджувались під час перевірки й судового розгляду справи.

Відтак, за висновком судів операції по придбанню позивачем у вказаних суб`єктів господарювання товарно-матеріальних цінностей та послуг, за якими сформовані відповідні суми податкових вигод, підтверджуються необхідними документами, які, в свою чергу, містять всі обов`язкові реквізити й відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону; при цьому, придбаний товар та послуги використані у власній господарській діяльності Підприємства, що не спростовано відповідачем у ході розгляду справи.

Крім того, ненадання до перевірки окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних по деяким поставкам та наказів про відрядження, а також наявність інформації за результатами податкового контролю контрагентів, у даному випадку, не є такими, що можуть свідчити про нереальність господарських операцій з урахуванням встановлених у справі обставин на підставі поданих позивачем доказів, які підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Також судами правильно зазначено, що при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акту документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому інформація, наведена у відповідних актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, не свідчить про нездійснення господарських операцій та про порушення податкового законодавства.

Водночас, суди виходили з того, що висновок відповідача про відсутність у підприємств-контрагентів позивача достатніх умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що, як визнали суди, не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.

На підставі наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли переконання, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях, а відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, в ході розгляду справи не надано доказів, які б спростовували здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV, як наслідок, не доведено порушення Підприємством установленого законодавством порядку формування відповідних сум податкових вигод.

Отже, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із ЗАТ ВО Машинобудівний завод , ПП фірмою Промімпекс , ТОВ Елат , підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Контролюючий орган на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області) залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко