Рішення

від 23.09.2021 по справі 641/9881/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/385/2021 Справа № 641/9881/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Ігнатової О.Є.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування про стягнення остаточного розрахунку, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування (далі - ТОВ ПрАТ ХЗТУ ), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача остаточний розрахунок на день його звільнення в розмірі 60938,68 грн., середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку станом на 30.11.2019 року в розмірі 14489,92 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати станом на 30.11.2019 року в розмірі 1767,22 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а також стягнути з відповідача вартість довідки ПриватБанку в розмірі 100 грн., вартість послуг Укрпошти за листування з відповідачем в розмірі 42,20 грн.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та в останній редакції від 06.09.2021 року просив стягнути з відповідача на його користь остаточний розрахунок на день звільнення в розмірі 14266,05 грн., середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку станом на 06.09.2021 року в розмірі 333 267,28 грн., компенсацію за затримку виплати заробітної плати станом на 06.09.2021 року в розмірі 4034,46 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а також стягнути з відповідача вартість довідки ПриватБанку в розмірі 100 грн., вартість послуг Укрпошти за листування з відповідачем в розмірі 213,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом по підприємству від 15.02.2019 року № 21-к його було прийнято на роботу на посаду заступника директора з якості з посадовим окладом згідно штатного розкладу, 01.03.2019 року наказом директора Приватного акціонерного товариства ХЗТУ (далі - ПрАТ ХЗТУ ) йому було встановлено персональну щомісячну надбавку у розмірі 7800 грн.

25.06.2019 року ПрАТ ХЗТУ було реорганізовано в ТОВ ПрАТ ХЗТУ , яке є повним правонаступником ПрАТ ХЗТУ .

Також зазначив, що 21.10.2019 року його було звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, відповідно до наказу від 21.10.2019 року № 175-к. В порушення ст. 116 КЗпП України відповідач не виплатив позивачу в день звільнення всі належні йому кошти, тобто не виплатив заробітну платню в повному обсязі за період з квітня по жовтень 2019 року.

Крім того, позивач вказав, що незаконне, упереджене, неповажне відношення до нього, як працівника, з боку керівника підприємства, яке було виражене у відмові виплатити йому заробітну плату, неодноразові відмови на його особисті та письмові звернення надати йому довідку про суму остаточного розрахунку, спричинило позивачу великі моральні страждання та шкоду, яку він оцінює в 5000 грн. та просить стягнути з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позивач був змушений звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05.12.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

15.07.2020 року у справі було прийнято заочне рішення, яким було частково задоволено позовні вимоги позивача.

17.08.2020 року представником відповідача Волошиним А.В. було подано заяву про скасування заочного рішення суду від 15.07.2020 року.

16.09.2020 року заяву представника відповідача Волошина А.В. про скасування заочного рішення суду від 15.07.2020 року прийнято до розгляду та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року заочне рішення у справі було скасовано та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовні заяві, в подальшому до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити уточнені позовні вимоги у повному розмірі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача приходить до наступного.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці Серія НОМЕР_1 та наказа наказу № 21-к від 15.02.2019 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ ПрАТ ХЗТУ на посаду директора з якості 18.02.2019 року та 21.10.2019 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП на підставі наказу № 175-к від 21.10.2019 (а.с. 6-7).

З наказу ТОВ ПрАТ ХЗТУ № 100-к від 25.06.2019 року вбачається, що ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю ПрАТ ХЗТУ , яке є повним правонаступником (а.с. 10).

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен громадянин має право на працю що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї відповідно до актів законодавства і колективного договору на підстав укладеного трудового договору.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівнику, регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох раз на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до банківської виписки АТ КБ ПриватБанк по зарплатній картці ОСОБА_1 з квітня 2019 року було здійснено наступні виплати з заробітної плати за 2019 рік:

за лютий 3694,95 грн. (08.04.2019р.);

за березень - 2825,55 грн. (08.04.2019р.), 12490 грн. (05.06.2019р.), 2000грн. (11.07.2019 року);

за квітень - 8211 грн. (26.12.2019р.);

за травень 14490 грн. (23.12.2019р.);

за червень 7019,60 грн. (18.09.2019р.), 10529,40 грн. (21.12.2019р.);

за липень 14345,10 грн. (30.09.2019р.), 3364,90 грн. (20.12.2019р.);

за серпень 6899,97 грн. (31.10.2019р.), 5877,75 грн. (17.12.2019р.);

за вересень 1600 грн. (18.09.2019р.), 7214,67 грн. (11.10.2019р.), 4421,89 грн. (22.10.2019р.);

за жовтень 4201,48 грн. (17.12.2019р.), 2998,10 грн. (16.03.2020р.) (а.с.23-24, 91).

На підтвердження розміру нарахованої та виплаченої заробітної плати за час роботи позивачем було надано копії розрахункових листів, наданих йому під час роботи ТОВ ПрАТ ХЗТУ за період з квітня по жовтень 2019 року, відповідно до яких позивачу було нараховано до виплати заробітну плату у розмірі: за лютий 3694,95 грн., за березень - 17315,55 грн., за квітень - 8211 грн., за травень 14490 грн., за червень 17629,50 грн., за липень 17710 грн., за серпень 12777,72 грн., за вересень 13236,56 грн., за жовтень 7470,96 грн (а.с.18-20).

Зазначені у розрахункових листах нарахування по заробітній платі позивача по місяцям узгоджуються з відомостями Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 04.11.2019 року - індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-7, якими підтверджуються суми нарахованої позивачу заробітної плати за вказані місяці.

Таким чином, у суду немає сумнівів у достовірності тих даних щодо заробітної плати позивача, які зазначені у вищевказаних документах.

З зазначених відомостей вбачається, що відповідачем на час розгляду справи не в повному обсязі було здійснено виплату належної йому заробітної плати, а саме не в повному розмірі виплачено заробітну плату за червень 2019 року у розмірі 80,50 грн. (17629,50-7019,60-10529,40=80,50 грн.) та за жовтень 2019 року у розмірі 271,38 грн. (7470,96-4201,48-2998,10=271,38 грн.), в загальному розмірі 351,88 грн.

Під час знаходження справи в провадженні суду разом з заявою про скасування заочного рішення суду представником відповідача Волошиним А.В. було надано копії відомостей розподілу виплат по ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування з зазначенням переліку прізвищ, сум та періоду нарахування. Однак, суд не може прийняти в якості належного доказу повної виплати позивачу належних йому при звільненні сум, зважаючи на те, що зазначені відомості не містять даних щодо дати здійснення розрахунку та проведення відповідних виплат, а також підпису позивача про отримання зазначених сум.

Також у заяві про скасування заочного рішення представником відповідача було зазначено про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем та посилання на здійснення повного розрахунку з позивачем на підтвердження чого було надано довідку ТОВ ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування № 386-20 від 13.08.2020 року.

Однак, вищезазначена довідка не містить даних щодо здійснення частини здійснених на користь позивача виплат заборгованості позивачу з заробітної плати, які були здійснені на користь позивача після його звільнення.

На час розгляд справи відповідачем будь-яких інших належних доказів виплати заборгованості з заробітної плати та проведення остаточного розрахунку при звільненні позивачу ОСОБА_1 надано не було

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення остаточного розрахунку обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати в розмірі 351,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що при звільненні позивача з роботи з ним не були проведені всі розрахунки.

Відповідно до пункту першого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідачем не надані відомості щодо середньомісячної заробітної плати позивача та інших відомостей для її розрахунку.

Відповідно до п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати; заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством).

Середньоденна заробітна плата позивача становить 762,75 грн. (12826,34+2428,57 грн./20 днів=762,75грн.).

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці N 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тяжке фінансове положення підприємства не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти позивачу.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 12, ч.ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зважаючи на те, що на час розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 351,88 грн., то на день постановлення рішення суду тривалість порушення проведення остаточного розрахунку з позивачем становить 702 дні, а отже середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за 702 дні складає 535 450,50 грн.

Однак, зважаючи на розмір заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах позовних вимог у розмірі 333 267,28 грн.

Згідно ч. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та п. 3 Положення Про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Відповідно до п. 4 Положення у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.

Відповідно до п.3 Положення сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою відділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом1. Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми. Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації відповідно до пункту 2 цього Положення. ( Абзац четвертий пункту 3 в редакції Постанови КМ № 692 (692-99-п) від 23.04.99)

Якщо виплата заборгованості із заробітної плати провадиться до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць. (Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 692 (692-99-п) від 23.04.99 ).

Беручи до уваги дані Державного комітету статистики України суд вважає, що компенсація складає 38,70 грн.

Стосовно стягнення з відповідача завданої позивачу моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди у зв`язку із невиплатою належних йому сум, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і приходить до висновку про необхідність стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Стосовно позовних вимог позивач про стягнення з відповідача на його користь вартість довідки ПАТ КБ Приватбанк у розмірі 100 грн. та вартість почтових послуг за листування з відповідачем в розмірі 213,10 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку з тим, що зазначені витрати не відносяться до судових витрат у розумінні ст. 133 ЦПК України.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню остаточний розрахунок на день звільнення в розмірі 351,88 грн., середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у розмірі 333 267,28 грн., компенсація за затримку виплати заробітної плати в розмірі 38,70 грн., моральна шкода в розмірі 1000 грн., а всього в розмірі 334 657,86 грн.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 255, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування про стягнення остаточного розрахунку, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остаточний розрахунок на день звільнення у розмірі 351 (триста п`ятдесят одна) грн. 88 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 333 267 (триста тридцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 28 коп., компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 70 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн., а всього в розмірі 334 657 (триста тридцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн. 86 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування на користь держави судовий збір у розмірі 3346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 58 коп.

В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.Сторони по справі :

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ПрАТ Харківський завод транспортного устаткування , адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Каштанова, 14, ЄДРПОУ - 32677185.

Суддя: М. Ю. Онупко