Постанова

від 22.09.2021 по справі 741/302/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Київ

справа №741/302/21

провадження №22-ц/824/12129/2021

Резолютивна частина постанови оголошена 22 вересня 2021 року

Повний текст постанови складено 24 вересня 2021 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Журавльова Д.Д.

сторони:

заявник ОСОБА_1

заінтересовані особи: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Кебкал Сергієм Михайловичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, від 24 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2021 року вказану заяву залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк для усунення недоліків.

25 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Носівського районного суду Чернігівської області заяву про встановлення факту, що має юридичне значення в новій редакції, визначивши заінтересованими особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2021 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 передано на розгляд до Дніпровського районного суду м.Києва за підсудністю.

В заяві ОСОБА_1 просить суд: встановити факт, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 ; встановити факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є однією особою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кебкал С.М. подав апеляцій скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити для продовження розгляду справи до суд у першої інстанції.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку що із заяви ОСОБА_1 спір про право на спадщину, який, згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , має розглядатися за правилами позовного провадження.

Вказує, що жодних спорів про право на спадщину між ОСОБА_1 та іншими спадкоємцями за законом - моєю матір`ю ОСОБА_2 та братом ОСОБА_1 - не існує та ніколи не існувало.

Ні мати, ні брат із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Брат Заявника ОСОБА_1 , який проживає на території іншої держави, надав нотаріально посвідчену заяву, що він не має наміру вступати у спадщину та не заперечує проти оформлення спадщини Заявником (копія заяви міститься в додатку № 3).

Більше того, і мати і брат мають прізвище ОСОБА_5 , а прізвище батька було записано як ОСОБА_6 , що і зумовило необхідність для Заявника звернутися до суду з метою встановлення факту, що має юридичне значення. При цьому мати і брат з аналогічними заявами до суду не зверталися, що також свідчить про відсутність у них намірів щодо оформлення спадщини.

В судовому засіданні представник заявника адвокат Кебкал С.М. підтримав доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право на спадщину.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таки висновком суду виходячи з наступного.

Згідно із частиною статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав ( частина перша статті 293 ЦПК України).

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статі 315 ЦПК України).

У пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме:

- встановлення факту, що він ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_3 ;

- Встановити факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є однією особою

Заяву обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданимНосівським райвідділом РАЦС Чернігівської області 10 березня 1977 року, . його є прізвище, як і прізвища батька та матері, записано російською мовою як ОСОБА_7 .

10 квітня 1998 року Носівським РВ УМВС України в Чернігівській області йому було видано паспорт громадянина України, в якому його прізвище зазначено як ОСОБА_5

21 квітня 1998 року Носівським РВ УМВС України в Чернігівській області його батьку було видано паспорт громадянина України, в якому його прізвище зазначено як ОСОБА_6 . Після смерті батька відкриласяспадщина на належне йому майно.

Спадкоємцями першої черги крім нього ОСОБА_1 , є також є його мати ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_3 ) та мій брат - ОСОБА_1 (син ОСОБА_3 )

З метою прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Носівського районного нотаріального округу Рекухи Р.Б., але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому нотаріус послався на відмінність його прізвища і прізвища батька ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ).

У пункті1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення факту, що мають юридичне значення судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику 3 справах про спадкування справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем.

Якщо факт родинних відносин не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту родинних відносин. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України) ).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, тому висновок суду є помилковим.

Отже, висновки суду про наявність спору про право не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст.. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кебкал Сергієм Михайловичем - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна