Ухвала

від 13.09.2021 по справі 2-15-76-08

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-15-76-08

провадження № 61-14933ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Сілюкової Юлії Вадимівни, за участю стягувача - ОСОБА_2 , за участю третьої особи: старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного управління юстиції у Харківській області Лаптікової Ганни Володимирівни,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Вільнянський РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області) Сілюкової Ю. В., за участю стягувача - ОСОБА_2 , за участю третьої особи - старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Лаптікова Г. В.

Скарга мотивована тим, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 жовтня 2008 року зі скаржника на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 25 % з усіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку починаючи з 22 вересня 2008 року, до повноліття дитини. Судом було видано виконавчий лист від 01 грудня 2008 року № 2-1576-08. Строк пред`явлення до виконання встановлено до 16 жовтня 2011 року.

ОСОБА_1 зазначав, що між ним та стягувачем досягнуто компромісу щодо порядку та розміру виплат на аліменти, у зв`язку з чим ОСОБА_2 зазначила, що не має бажання звертатися до державної виконавчої служби з метою відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом.

Проте, 22 липня 2016 року державним виконавцем Сілюковою Ю. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51740402. У постанові державним виконавцем зазначено, що підставою для відкриття провадження є заява стягувача від 21 липня 2016 року про примусове виконання рішення суду а також виконавчий лист. Про вказану постанову ОСОБА_1 відомо не було.

Під час ознайомлення з виконавчим провадженням № 51740402 у Міжрайонному ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області, ОСОБА_1 було встановлено, що серед матеріалів виконавчого провадження відсутня заява стягувача про примусове виконання рішення суду. Підтвердженням факту відсутності серед матеріалів виконавчого провадження заяви стягувача є відсутність заяви стягувача в описі матеріалів справи виконавчого провадження № 51740402, яке було надіслано заступником начальника Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області.

Таким чином, оскільки заява стягувача є формою волевиявлення щодо реалізації стягувачем права на відкриття виконавчого провадження, а ОСОБА_2 такої заяви не подавала, дії державного виконавця Надоєв А. А. вважає незаконними.

Тому ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконними дії державного виконавця Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Сілюкової Ю. В.;скасувати постанову державного виконавця Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Сілюкової Ю. В. про відкриття виконавчого провадження від 22 липня 2016 року № 51740402; визнати незаконними виконавчі дії, які продовжуються відповідно до виконавчого провадження № 51740402.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 рокузалишено без змін.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у вересні 2021 року ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року , посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження.

Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що копію постанови суду апеляційної інстанції особа, яка подала касаційну скаргу, отримала 03 серпня 2021 року, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Судами встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 25 % усіх видів доходу, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 жовтня 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу виконавчого листа на підставі вищезазначеного рішення, виконавчий лист № 2-1576 заявницею отримано 22 жовтня 2008 року.

Із листа Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 20 листопада 2008 року вбачається, що відділом було направлено виконавчий лист на адресу ОСОБА_2 з копією постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно до пункту 7 статті 26 Закону України Про виконавче провадження .

У постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження причиною відмови зазначено відсутність у виконавчого документі та в заяві стягувача відомостей про те, з якого часу проводити стягнення за аліментами.

01 грудня 2008 року Вільнянським районним судом Запорізької області повторно видано виконавчий лист № 2-1576/08 із зазначенням з якого часу проводити стягнення за аліментами.

У матеріалах виконавчого провадження № 51700402 відсутні документи, які підтверджують виконавчі дії державних виконавців з 01 грудня 2008 року до травня 2016 року.

01 грудня 2008 року до Вільнянського ВР ДВС ГТУЮ у Запорізькій області вдруге надходив виконавчий документ від 22 жовтня 2008 року № 2-1576 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 25 % усіх видів доходу, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04 грудня 2008 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 10403759 з виконання зазначеного листа, та у зв`язку з встановленням, згідно із заявою стягувача місця роботи боржника, 26 березня 2009 року виконавче провадження закінчено та направлено до Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Заводський ВДВС ЗМУЮ).

Згідно з відповіддю Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області виконавче провадження № 10403759 знищено у відповідності до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.

24 липня 2015 року державним виконавцем Заводського ВДВС ЗМУЮ відкрито виконавче провадження, а 15 червня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено матеріали до Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Комунарський ВДВС ЗМУЮ).

Постановою головного державного виконавця Комунарського ВДВС ЗМУЮ від 06 липня 2016 року відмовлено у прийнятті виконавчого документа до виконання у зв`язку з відсутністю у надісланому пакеті документів підтвердження працевлаштування боржника.

Постановою державного виконавця Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 22 липня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1576. У постанові також зазначено, що заява про примусове виконання подана 21 липня 2016 року.

Із копії матеріалів виконавчого провадження № 51740402 вбачається, що у період з 2016 до 2018 року державним виконавцем Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області здійснювались заходи щодо примусового виконання рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2008 року, зокрема, здійснювались запити, виклики боржника, виносились постанови про арешт майна боржника, складались акти, розрахунки заборгованості.

Під час виконання у вищезазначений період Вільнянським РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій областівиконавчого листа, ОСОБА_2 31 травня 2018 року зверталась до виконавчої служби із заявою про надання довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів.

20 червня 2018 року ОСОБА_1 виконавчому відділу було надано письмові пояснення, в яких він зазначає, що не сплачував аліменти з моменту ухвалення рішення, оскільки не був повідомлений виконавчою службою про розмір таких виплат. Протягом періоду з 2008 року до 2018 року його не було повідомлено про наявність заборгованості за аліментами. ОСОБА_1 також зазначив, що згоден сплачувати аліменти, проте у зв`язку з його матеріальним та сімейним становищем, просив надати можливість погашення заборгованості частинами.

06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій областііз заявою про направлення виконавчого провадження за його місцем проживання та реєстрації.

Постановою заступника начальника відділу Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області передано виконавчий лист № 2-1576-08 до Міжрайонного ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 14 серпня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1576-08 прийнято.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічні положення були закріплені у нормах статей 1 , 11 Закону України Про виконавче провадження в редакції від 21 квітня 1991 року.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права чи свободи.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами першою та третьої статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої та третьої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 , 80 ЦПК України ).

Згідно з приписами статті 12 , частин першої, п`ятої-сьомої статті 81 , частини першої статті 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зокрема, зазначав, що між ним та ОСОБА_2 було досягнуто домовленість щодо порядку виплати ним грошей, у зв`язку з чим, остання повідомила про відсутність наміру звертатися до виконавчої служби з метою відкриття виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначеного, окрім того, наведені обставини спростовуються матеріалами виконавчого провадження № 51740402 (які не були знищенні) та письмовими поясненнями скаржника, в яких останній зобов`язався виплатити заборгованість за аліментами. Будь-яких доказів на підтвердження виконання рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2008 року у добровільному порядку ОСОБА_1 також не надано.

Посилання ОСОБА_1 на те, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1576 було відкрито державним виконавцем без заяви стягувача, не заслуговують на увагу, оскільки, як було встановлено, матеріали виконавчого провадження знищені. Разом з цим, зі змісту постанов про відкриття виконавчого провадження вбачається, що заяви ОСОБА_2 подавалась, доказів, які підтверджують зворотного заявником не надано.

Посилання ОСОБА_1 , на те, що до спірних правовідносин, зокрема, порушення, на думку скаржника, державним виконавцем порядку передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого, слід застосовувати Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, є помилковим, оскільки наказ про затвердження цього порядку втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року, в той час, коли постанова про передачу виконавчого провадження винесена 03 серпня 2018 року.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України Про виконавче провадження передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Так, на час прийняття державним виконавцем постанови про передачу виконавчого провадження, порядок такої передачі регламентовано приписами Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) (далі - Інструкція).

Згідно з абзацом 2 пункту 6 Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Пунктом 7 Інструкції встановлено, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

Згідно з пунктом 9 Інструкції про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Відповідно до пункту 3.16. розділу ІІІ Інструкції, у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону (в редакцій, дійсній на час видачі виконавчого листа) державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності.

Частиною першою пункту 10 статті 49 Закону України Про виконавче провадження (у редакції 2016 року) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції закону від 21 квітня 1999 року) про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 8.19. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передаються і підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення державним виконавцем чинного на той час законодавства прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду. При цьому, матеріали виконавчого провадження № 10403759 знищені за закінченням терміну їх зберігання. Натомість, Законом України Про виконавче провадження та Інструкцією та будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що діяв на момент направлення виконавчого листа від 22 жовтня 2008 року № 2-1576, не визначено обов`язку державного виконавця при направлені виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби направляти разом з матеріалами виконавчого провадження заяву стягувача. Крім того, судами встановлено, що в матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_2 від 31 травня 2018 року, з якою остання звертається до Вільнянського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області про отримання довідки щодо заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про дійсне невиконання боржником рішення суду щодо сплати аліментів.

Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржені, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною першою статті 389, статтею 390, частиною другою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк касаційного оскарження ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Сілюкової Юлії Вадимівни, за участю стягувача - ОСОБА_2 , за участю третьої особи: старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного управління юстиції у Харківській області Лаптікової Ганни Володимирівни .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська