Постанова

від 29.09.2021 по справі 420/5555/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5555/19 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідачаКравця О.О. судді -Домусчі С.Д. судді - Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства ЧАП на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року по справі № 420/5555/19, прийнятого в порядку письмового провадження у складі судді Корой С.М., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, державного реєстратора Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Мельник Тетяни Іванівни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третіх осіб: Фермерського господарства ЧАП , Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма КОДИМА про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

23 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, державного реєстратора Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Мельник Тетяни Іванівни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, за участю третіх осіб: Фермерського господарства ЧАП , Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма КОДИМА , в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення №31107161 від 26.08.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис №16088608), прийняте Державним реєстратором Одеської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Мельник Тетяною Іванівною, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165;

зобов`язати Відділ у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області виправити помилку у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165, шляхом виключення відомостей щодо наявності обмежень у використанні земельної ділянки у вигляді права користування земельною ділянкою, для сільськогосподарських потреб.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позов задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №31107161 від 26.08.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис №16088608), прийняте Державним реєстратором Одеської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Мельник Тетяною Іванівною, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165;

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області виправити помилку у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165, шляхом виключення відомостей щодо наявності обмежень у використанні земельної ділянки у вигляді права користування земельною ділянкою, для сільськогосподарських потреб - відмовлено.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року ФГ ЧАП подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що предметом позову у цій справі є рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухому майно було внесено запис про реєстрацію відомостей щодо наявності обмежень у використанні земельної ділянки у вигляді права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що ОСОБА_2 не укладала договір з ФГ ЧАП про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Апелянт зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123380600:01:001:0165 перебуває у користуванні ФГ ЧАП на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладеного 24.02.2009 з ОСОБА_2 та ніякої помилки під час реєстрації даного договору не було, так як на час проведення реєстраційних дій були відсутні будь-які відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірної земельної ділянки. За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону).

Апелянт вказує, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Спірні правовідносини у справі виникли між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою у справі фермерським господарством ЧАП . На думку позивача, як убачається з позовної заяви, третя особа, ФГ ЧАП , не має правових підстав для користування земельною ділянкою.

Наслідки вирішення цієї справи безпосередньо впливають на зміст і стан речового права третьої особи у справі.

На думку апелянта, вирішення питання про правомірність набуття третьою особою права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5123380600:01:001:0165 виходить за межі компетенції суду адміністративної юрисдикції.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно державного акту на право власності на землю серії ОД №2002087, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,47 га, розташована на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 про що в Книзі реєстрації смертей 03.09.2011 року зроблено запис за №35 (а.с.12).

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2016 року по справі №507/1194/16-ц, яке згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень набрало законної сили 17.10.2016 року визнане право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,4719 га, розташовану на території Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165, що належала на праві власності ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначена земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_1 25.11.2016 р. (номер запису про право власності 17721375). Підставою для виникнення права власності було рішення Любашівського районного суду Одеської області по справі №507/1194/16-ц.

Таким чином, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165 (цільове призначення: для ведення товарного сільського виробництва; адреса: с/рада Бобрицька, Любашівський район, Одеська область), яка належала померлій ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.13 т.1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 26.08.2016 року Державним реєстратором Одеської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Мельник Тетяною Іванівною прийнято рішення №31107161 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис №16088608), щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165.

На підставі вказаного рішення внесено запису №16088608.

Так, згідно запису №16088608, державним реєстратором на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер б/н, виданий 24.02.2009 року, видавник: Фермерське господарство «ЧАП» та ОСОБА_2 здійснено реєстрацію іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 99 років.

Згідно вказаного запису в графі «Відомості про суб`єкта іншого речового права» зазначено:

- власник: ОСОБА_2 ;

- правокористувач: Фермерське господарство «ЧАП» , ЄДРПОУ: 36042380

Окрім того, з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5123380600:01:001:0165 щодо вказаної земельної ділянки міститься інформація про реєстрацію речового права - права оренди землі за ТОВ АФ «Кодима» (без зазначення дати державної реєстрації права, номеру запису про право, органу, що здійснив державну реєстрацію).

Вищезазначені відомості позивач вважає такими, що були внесені помилково, запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно таким, що підлягає скасуванню, а помилку в відомостях Державного земельного кадастру такою, що підлягає виправленню зважаючи на наступне.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону).

Згідно п.1 ч. 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 319 КАС України передбачено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Частиною 3 ст. 319 КАС України встановлено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Згідно ст.15 Закону України, від 29.06.2004, № 1906-IV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (див., рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielskiand PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62 та у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine) від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.).

Термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції ( 995_004 ) спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії" (Coeme and Others v. Belgium), NN 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII). Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".( додатково див.п.23 -24 рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року.

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є рішення №31107161 від 26.08.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис №16088608), прийняте Державним реєстратором Одеської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" Мельник Тетяною Іванівною, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що державним реєстратором протиправно внесено запис про інше речове право №16088608. Підстава виникнення Іншого речового права зазначено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: б/н, виданий 24.02.2009, видавник: Фермерське господарство "ЧАП" та ОСОБА_2 . При цьому, як стверджує позивач, ані ОСОБА_2 , як минулий власник зазначеної земельної ділянки, ані ОСОБА_1 , як правонаступник, та теперішній власник земельної ділянки - жодних договорів з ФГ «ЧАП» про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, не укладали.

З вищенаведених правових норм вбачається, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Апеляційний суд зауважує, що наслідки вирішення цієї справи безпосередньо впливають на зміст і стан речового права ОСОБА_1 та ФГ ЧАП .

Апеляційний суд зазначає, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

Оскільки, розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 752/8287/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення №31107161 від 26.08.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є публічно-правовими та не належать до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було помилково зроблено висновок про підсудність даної частини позовних вимог адміністративному суду, оскільки відповідний спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства місцевим районним судом.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області виправити помилку у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165, шляхом виключення відомостей щодо наявності обмежень у використанні земельної ділянки у вигляді права користування земельною ділянкою, для сільськогосподарських потреб апеляційний суд зазначає, що відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 5123380600:01:001:0165 були внесені на підставі спірного рішення №31107161 від 26.08.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис №16088608), тобто є похідними.

Враховуючи , що відповідно до вимог ч.1,8 ст.30 ЦПК України ,позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, а вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги - вирішення вказаного спору віднесено до юрисдикції Любашівського районного суду Одеської області в порядку цивільного судочинства.

(2) Висновки апеляційного суду:

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що порушення норм процесуального права судом 1-ої інстанції, безпідставність висновку про підсудність даної справи адміністративному суду призвели до вирішення позову судом, який не є «судом встановленим законом» у розумінні статті 6 Конвенції, та про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1-ої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6 та ст.1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308,310,315,316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства ЧАП - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - скасувати та закрити провадження у справі.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що вирішення вказаного спору віднесено до юрисдикції Любашівського районного суду Одеської області в порядку цивільного судочинства та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів.

Повне судове рішення складене та підписане 29 вересня 2021 року.

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Домусчі С.Д. Турецька І.О.