Вирок

від 21.09.2021 по справі 490/905/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/905/19

Провадження № 1-кп/490/14/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2021 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

його захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новомиколаївка Миколаївської області, є українцем, громадянином України, здобув неповну середню освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, наразі відбуває покарання у місцях позбавлення волі та є засудженим:

-21 червня 2019 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до 04 років позбавлення волі;

-23 березня 2020 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 02 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, за вчинення яких він засуджений цим та попереднім вироком остаточно - до 04 років 03 місяців позбавлення волі;

-03 липня 2020 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - до 02 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, за вчинення яких він засуджений цим та попередніми вироками остаточно - до 04 років 03 місяців позбавлення волі

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 289, частиною 1 статті 162 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1. ОСОБА_4 , вчинивши 06 серпня 2018 року закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого (злочин, передбачений частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України), строк притягнення до відповідальності за який не сплинув, вчинив ще один злочин проти власності за таких обставин.

15 листопада 2018 року приблизно о 05:00 години (більш точного часу встановити не видалось за можливе) він переліз через паркан домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та, шляхом злому навісного замку, незаконно проник у гараж цього домоволодіння.

Перебуваючи у гаражі, він побачив належний ОСОБА_7 автомобіль марки ВАЗ-2107, синього кольору, 2008 року випуску /реєстраційний номер НОМЕР_1 / вартістю 50.667,39 грн. /надалі - автомобіль/ із незачиненими дверима та ключем запалення у салоні, та вирішив заволодіти ним.

Реалізуючи цей намір, він відкрив двері гаражу, сів в автомобіль, завів його двигун і почав рух на автомобілі, але не впорався із керуванням та наїхав на бордюр, пошкодивши при цьому передні ліві двері.

Після чого він намагався зрушити автомобіль, але був викритий донькою потерпілого ОСОБА_8 , яка спробувала його затримати.

Тоді ОСОБА_4 , покинувши автомобіль, з місця вчинення злочину зник.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 289 Кримінального Кодексу України - як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у приміщення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

1. Під час судового розгляду справи обвинувачений свою вину у вчиненні злочину за вказаних вище обставин визнав.

Він пояснював, що дійсно у вказаний в обвинувальному акті час проходив повз домоволодіння АДРЕСА_1 .

Та, оскільки один з мешканців цього домоволодіння - ОСОБА_10 - його "подставил", він вирішив залізти до домоволодіння із тим, щоб щось вкрасти та таким помститись.

З цією метою він переліз через паркан та зламав навісний замок, яким гараж зачинявся з внутрішньої сторони домоволодіння.

Опинившись в гаражі, він не знайшов майна, яке вважав за доцільне викрадати, проте - побачив там автомобіль, у якому були відкриті двері та наявний ключ запалювання.

Тоді він вирішив відігнати автомобіль із тим, щоб його кривдники автомобіль пошукали.

В зв`язку із цим він завів автомобіль, відкрив ворота та спробував виїхати, але не впорався із керуванням та зачепився за камінь. Після цього він спробував завести автомобіль, але в нього нічого не вийшло.

Тоді він покинув автомобіль та побіг, але через нетривалий час був затриманим.

Обвинувачений також не виключав, що його дії помітила саме ОСОБА_8 .

Він також вказував, що усвідомлює протиправність своїх дій, у содіяному кається.

2. Ці покази обвинуваченого підтверджуються долученими до матеріалів кримінального провадження документами.

Так, з залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу оглядумісця подіївід 15листопада 2018року вбачається, що станом на 08:00 годину було виявлено, що на внутрішніх дверях гаражу у домоволодінні АДРЕСА_1 було виявлено пошкодження навісного замку, обстановка у гаражі була порушеною, автомобіль був виведений з гаражу та стояв біля домоволодіння із пошкодженими лівими передніми дверима; в салоні автомобіля були виявлені відбитки папілярних узорів пальців рук.

З залученого до матеріалів кримінального провадження висновку експерта № 26 від 14 січня 2019 року вбачається, що один з залишених в автомобілі слідів папілярних узорів пальців рук був залишений великим пальцем лівої руки обвинуваченого.

З залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу пред`явлення особи для впізнання від 15 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_4 , яку бачила як таку, що залізла до гаражу та намагалась заволодіти автомобілем.

Оцінюючи кожен з наведених вище доказів, суд враховує, що усі вони були отриманими у встановленому законом порядку, а також - що відомостей про недостовірність будь-якого з них матеріали кримінального провадження не містять та сторони про наявність таких відомостей не посилаються.

Оцінюючи вказані докази у їх сукупності, суд враховує, що усі вони узгоджуються поміж собою, а також - із наведеними вище показами обвинуваченого - та у сукупності дають уяву про цілісну картину подій, у якій кожна дія природно випливає з попередньої та природно тягне послідуючу.

З огляду на таке, суд вважає обставини вчинення ОСОБА_4 злочину 06 серпня 2018 року доведеними.

3. З залученої до матеріалів кримінального провадження копії свідоцтвапро реєстраціютранспортного засобу вбачається, що автомобіль належить ОСОБА_7 .

З залученого до матеріалів кримінального провадження висновку експерта№ 19-42від 18січня 2019року вбачається, що вартість автомобіля складає 50.667,39 грн.

4. З залучених до матеріалів кримінального провадження копій вироку Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 червня 2019 року, ухвали Миколаївського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та Постанови Верховного Суду від 28 травня 2020 року вбачається, що 06 серпня 2018 року ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України, строк притягнення до відповідальності за вчинення якого станом на 15 листопада 2018 року не сплинув.

5. Доказів на спростування наведеного вище матеріали кримінального провадження не містять, сторони на наявність таких доказів не посилаються.

Враховуючи наведене, суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні 15 листопада 2018 року злочину за встановлених судом обставин доведеною.

Мотиви неврахування окремих доказів.

1. Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням до матеріалів кримінального провадження долучені протоколи огляду предметів та слідів (окрім проаналізованих вище слідів папілярних узорів пальців рук), що були отриманими під час огляду місця події - домоволодіння АДРЕСА_1 .

Проте, викладені у цих документах відомості, так саме, як й відомості, що можуть бути отриманими з дослідження оглянутих предметів, не підтверджують ані - існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, або інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, ані - достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Отже, ці відомості не відповідають закріпленій у статті 85 Кримінального Процесуального Кодексу України вимозі щодо належності доказів.

З огляду на таке ці докази під час ухвалення вироку по справі не враховуються.

2. Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням до матеріалів кримінального провадження долучені "правовстановлюючі документи на гараж" у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, ці документи, по-перше, не містять посилань про права та обов`язки учасників кримінального провадження (зокрема - потерпілого), та, по-друге, не підтверджують ані - існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, або інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, ані - достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Отже, ці відомості не відповідають закріпленій у статті 85 Кримінального Процесуального Кодексу України вимозі щодо належності доказів.

З огляду на таке ці докази під час ухвалення вироку по справі не враховуються.

Мотиви визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням ОСОБА_4 звинувачено також у вчиненні ще одного злочину за таких обставин.

18.11.2018 близько 02 год. 05 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 перебував за адресою: АДРЕСА_2 поруч із магазином живого пива "Пивна кружка".

В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на проникнення до вказаного магазину з метою підшукання майна, яке мало певну цінність, для подальшого обернення його на свою користь.

Реалізовуючи зазначений злочинний умисел, направлений на порушення права недоторканості володіння громадян, яке гарантоване ст. 30 Конституції України, ст. 12 "Загальної декларації прав людини", ст. 8 "Конвенції про захист прав людини та основних свобод", ОСОБА_4 зламав захисний ролет, після чого розбив скло вхідної двері та проник у приміщення бару, належного на праві приватної власності ПП "Миколаїврекламсервіс" та орендованого ОСОБА_11 , тим самим порушивши недоторканість /далі - дослівно за текстом/ іншого потерпілого.

Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1статті 162Кримінального КодексуУкраїни - як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Висуваючи таке обвинувачення, органи досудового розслідування та публічне обвинувачення вважали, що надали діям ОСОБА_4 належну правову оцінку.

Проте, із таким повною мірою погодитись неможливо з огляду на таке.

І……Диспозиція частини 1 статті 162 Кримінального Кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, незаконне виселення, інші дії, що порушують недоторканість житла громадян.

1. Граматична конструкція цієї норми доводить, що вона передбачає відповідальність за дії, що порушують недоторканість житла громадян, в тому числі (але не - окрім того) - за незаконне проникнення до їх володіння.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про громадянство України" громадянином України є фізична особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Таке доводить, що потерпілим від злочину, передбаченого статтею 162 Кримінального Кодексу України, може бути лише фізична особа.

2. До того ж, у своїй постанові від 24 березня 2016 року у справі № 5-299кз15 Верховний Суд України сформулював правову позицію, відповідно до якої під "іншим володінням особи" у диспозиції статті 162 Кримінального Кодексу України слід розуміти предмети матеріальногосвіту,які перебуваютьзаконно абонезаконно уфактичному стабільному(тривалому)і безперервномуволодінні фізичноїособи тапризначені,пристосовані чиспеціально обладнанідля розміщенняабо зберіганняїї майна,вирощування чивиробництва продукції,забезпечення побутовихта іншихпотреб особи,а такожоснащені будь-якимипристосуваннями (огорожею,запорами,сигналізацією,охороною тощо),які роблятьнеможливими абоускладнюють проникненнядо них.

ІІ……Застосування вказаних приписів до обставин цієї справи призводить до такого.

1. Матеріалами справи встановлено, та сторони зрештою не оспорюють, що обвинувачений 18 листопада 2018 року дійсно незаконно проник до приміщення магазину-кафетерію, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

2. При цьому відповідно до долучених до матеріалів кримінального провадження копій свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаною адресою знаходиться нежитловий об`єкт, торгівельний комплекс, який належить на праві власності юридичній особі - Приватному Підприємству "Миколаїврекламсервіс" /код ЄДРПОУ 34948993/.

3. Далі, з залученої до матеріалів кримінального провадження копії договору оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2018 року вбачається, що Приватне Підприємство "Миколаїврекламсервіс" передало вказане нежитлове приміщення в строкове оплатне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_11 , яка, відповідно до вказівок у договорі, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (17 серпня 2017 року за номером 25220000000074601) /код ЄДРПОУ 2729801321/, для організації господарської діяльності, зокрема - для здійснення роздрібної торгівлі, розміщення магазину для організації роздрібної торгівлі та надання супутніх послуг.

4. З матеріалів справи вбачається, та сторони не заперечують того, що вказані нежитлові приміщення на момент вчинення обвинуваченим вказаних в обвинувальному акті неправомірних дій використовувались саме для здійснення господарської діяльності. Таке, окрім іншого, підтверджується залученими до матеріалів кримінального провадження копією ліцензії та копією декларації про режим роботи.

5. Відповідно до Глави 5 підрозділу 1 Розділу ІІ Книги Першої Цивільного Кодексу України, зокрема - статей 50, 51 цього Кодексу, статті 128 Господарського Кодексу України фізична особа-підприємець є громадянином з особливим статусом, який набувається внаслідок державної реєстрації, як суб`єкта господарювання; в такому статусі громадянин виступає не як фізична особа, але - як суб`єктомгосподарювання та під час діяльності у такому статусі до нього застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють господарську діяльність юридичних осіб.

Наведене у сукупності доводить, що в цьому випадку приміщення, до якого проник ОСОБА_4 , законно перебуває у власності юридичної особи; законно перебуває у фактичному володінні юридичної особи (тобто - ПП "Миколаїврекламсервіс" має забезпечену законом можливість фактичного панування над цим приміщенням та утримання його у сфері свого господарювання)

Також, це приміщення перебуває у користуванні суб`єкту господарювання (який, тим не менш, не має права фактично панувати над ним), який використовує його лише для здійснення господарської діяльності, тобто - діє, як юридична особа.

При цьому це приміщення є призначеним лише для здійсненнягосподарської діяльності та не є призначеним ані - для розміщення або зберігання майна будь-якої фізичної особи, ані - для вирощування чи виробництва продукції, не пов`язаного з господарською діяльністю, ані - для забезпечення побутових та подібних потреб жодної особи.

Отже, це приміщення не може визнаватись предметом злочину, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального Кодексу України, та внаслідок дій ОСОБА_4 право на житло жодної фізичної особи порушене не було.

Таке доводить, що склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального Кодексу України, в діях ОСОБА_4 є відсутнім.

ІІІ……Обвинувальний акт не містять відомостей про наявність в діях ОСОБА_4 інших ознак, які сукупно з вказаними в обвинувальному акті обставинами (а саме - з фактом незаконного проникнення до приміщення юридичної особи) утворюють склад будь-якого іншого злочину.

Вийти ж за межі висунутого обвинувачення та самостійно встановити наявність ознак, що не вказані в обвинувальному акті, відповідно до частини 1 статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України суд не вправі.

Відповідно до частини 1 статті 373, пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин за цим обвинуваченням суд має ухвалити виправдувальний вирок.

Отже, ОСОБА_4 за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні 18 листопада 2018 року злочину, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального Кодексу України, слід визнати невинуватим та виправдати.

Обставини, які пом`якшують покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального Кодексу України.

1. Як обставини, що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого, суд, відповідно до частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України, враховує вчинення ОСОБА_4 злочину у неповнолітньому віці.

2. На підставі частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України як обставини, що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого, суд враховує також визнання ним своєї винуватості та його сприяння у судовому розгляді кримінального провадження.

3. Сторони пропонують визнати обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, також його щире каяття.

Але з наявністю такої обставини погодитись неможливо.

Так, щире каяття, окрім іншого, характеризується, зокрема, тим, що особа жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин.

В цьому ж випадку обвинувачений, хоча й визнає свою провину, але жалю із приводу вчиненого не висловлює та свою поведінку не засуджує.

Більше того, як доведено вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 липня 2020 року, після вчинення цього злочину він вчинив ще 3 злочини проти власності.

Отже, ознаки, притаманні каяттю, в його діях є відсутніми та його позиція у справі повністю охоплюється визнанням своєї винуватості та сприянням у судовому розгляді вчиненого ним злочину.

4. Як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, захист пропонує визнати сприяння ним у досудовому розслідуванні вчиненого ним кримінального правопорушення.

Але з наявністю такої обставини також погодитись неможливо.

Так, дана обставина не зазначена в обвинувальному акті. До того ж, будь-яких доказів на підтвердження факту надання обвинуваченим будь-якої допомоги органам досудового розслідування у встановленні невідомих їм обставин справи матеріали кримінального провадження не містять.

Отже, ознаки, притаманні сприянню у досудовому розслідуванні вчиненого кримінального правопорушення в діях обвинуваченого є відсутніми, та його позиція у справі повністю охоплюється визнанням своєї винуватості та сприянням у судовому розгляді вчиненого ним злочину.

Обставина, яка обтяжує покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального Кодексу України.

Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд на підставі пункту 13 частини 1 статті 67 Кримінального Кодексу України враховує факт вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп`яніння, адже сам обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження визнав як факт його перебування у такому стані, так й те, що здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом саме через те, що був п`яним.

Мотиви призначення покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального Кодексу України.

При визначенні виду та міри покарання, які слід застосувати відносно обвинуваченого, суд, керуючись приписами статей 65 - 67, 103 Кримінального Кодексу України, враховує ступень суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, а також його вік, умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості його особи.

При цьому суд виходе з санкції частини 2 статті 289 Кримінального Кодексу України та норм Загальної частини цього Кодексу, що регулюють кримінальну відповідальність неповнолітніх.

В зв`язку із цим суд враховує таке.

І……Оцінюючи ступінь суспільної небезпеки злочину, вчиненого ОСОБА_4 , суд враховує таке.

1. Відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України вчинений ним злочин є віднесеним до категорії тяжких.

2. Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок дій обвинуваченого автомобіль ВАЗ-2107 фактично з володіння потерпілого не вибув. Таке певною мірою знижує суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_4 злочину.

3. Суд враховує також мотиви вчинення злочину обвинуваченим, зокрема - ту обставину, що, вилучаючи транспортний засіб, обвинувачений не мав намір використовувати його та розпоряджатись ним, як таким, але бажав збагатитись. Таке зрівнює ступінь суспільної небезпеки цього злочину до ступеню суспільної небезпеки крадіжки.

ІІ……Оцінюючи відомості про особу винного, що підлягають врахуванню під час розгляду цього кримінального провадження, суд враховує таке.

1. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьки у законному шлюбі не перебували, та він виховувався без батька. ІНФОРМАЦІЯ_2 /коли ОСОБА_12 ледь виповнилось 13 років/ його мати померла. З огляду на таке відповідно до розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації № 128-р від 14 квітня 2014 року йому був наданий статус дитини-сироти.

2. Протягом періоду з 13 до 15 років він перебував у державних освітніх закладах.

3. З 01 вересня 2016 року /тобто - з 15 років/ він навчався в Надбузькому професійному аграрному ліцеї за професією - слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії С.

Згідно характеристики, наданої адміністрацією цього ліцею, за період навчання він проявив себе, як недисциплінований. неорганізований учень, виявляв нестійке прагнення до навчання (вважав, що вчитися треба, але інтересу до навчання та систематичності в підготовці не виявляв).

При цьому він вживав спиртні напої та наркотичні засоби, бродяжив.

У характеристиці також відзначається, що він часто пропускав заняття без поважних причин: "Особливо після отримання стипендії, яка йому вистачає на декілька годин"

4. У поле зору кримінальної юстиції ОСОБА_12 вперше потрапив у червні 2018 року /у віці майже 17 з половиною років/.

Протягом періоду з червня 2018 року до грудня 2018 року, тобто - протягом 6 місяців, він вчинив 5 злочинів проти власності, наразі обвинувачується у вчиненні в цей період ще одного злочину проти власності.

До того ж, злочин, за вчинення якого він наразі засуджується, ОСОБА_4 вчинив під час його перебування під домашнім арештом.

5. На обліках в лікарів психіатра та нарколога він не перебуває.

Наведене у сукупності доводить, що:

-вчинення злочинів обвинуваченим є природним проявом способу життя, який веде ОСОБА_4 ;

-спосіб життя, який він веде, свідчить про підвищену ступінь суспільної небезпеки його особи;

-такий спосіб життя є результатом впливу обставин, які не повною мірою залежали від ОСОБА_4 та яким він, з огляду на вік, у якому він з ними стикнувся, об`єктивно не мав змоги належним чином протистояти.

Визначення виду та міри покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального Кодексу України.

1. Наведені обставини, що мають враховуватись при призначенні покарання ОСОБА_4 , поза розумним сумнівом доводять, що йому необхідно призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 289 Кримінального Кодексу України.

2. Санкція частини 2 статті 289 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

При цьому частина 2 статті 98 Кримінального Кодексу України не передбачає застосування до неповнолітніх такого додаткового покарання, як конфіскація майна.

Отже, обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі без конфіскації майна.

3. Визначаючи міру основного покарання, яке слід призначити ОСОБА_4 , суд враховує таке.

3.1. Санкція частини 2 статті 289 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

При цьому пункт 3 частини 2 статті 102 Кримінального Кодексу України передбачає, що за злочин цього виду обвинуваченому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 7 років.

3.2. Призначаючи ОСОБА_4 основне покарання у передбачених законом межах, суд враховує наведені вище обставини що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також - наведені вище інші обставини, що враховуються при призначенні йому покарання.

Зокрема, суд враховує:

-з одного боку - наявність однієї обставини з передбачених у частині 1 статті 66 Кримінального Кодексу України; з іншого ж - наявність однієї обставини, що обтяжує його покарання;

-з одного боку - знижену ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину, з іншого ж - встановлену вище підвищену суспільну небезпеку його особи;

-з одного боку - той факт, що ступінь суспільної небезпеки особи обвинуваченого є результатом впливу обставин, яким він не був здатний протистояти, але з іншого - ту обставину, що обвинувачений не покаявся у скоєному;

-наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, встановлених судом відповідно до частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України.

3.3. Сторони пропонують призначити обвинуваченому покарання за вчинення цього злочину у мінімальному з передбачених законом розмірі.

Але з таким повною мірою погодитись неможливо.

Так, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

В цьому ж випадку призначення мінімального з передбачених законом покарання не узгоджується із наявністю обставини, що обтяжує покарання, підвищеною суспільною небезпекою особи винного та - особливо - із тим, що у вчиненому обвинувачений не покаявся. Остання обставина не дає підстав для припущення про можливість його виправлення без застосування додаткових (порівняно з мінімальних передбачених законом) заходів кримінального примусу.

Наведені обставини у їх сукупності доводять, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у розмірі, що є більшим за мінімальну передбачену санкцією статті межу цього покарання, але - наближеним до такої межі.

З урахуванням цього суд вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 06 місяців.

Призначення остаточного покарання.

1. Після вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального Кодексу України, обвинувачений засуджувався тричі, востаннє - вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 липня 2020 року - за сукупністю злочинів, за вчинення яких він засуджений цим та попередніми вироками остаточно - до 04 років 03 місяців позбавлення волі.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за такого йому слід призначити остаточне покарання із застосуванням принципів поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного або часткового складання призначених покарань.

2. При вирішенні питання про те, який з цих принципів необхідно застосувати при призначення покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до приписів пункту 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує данні про його особу, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

В цьому ж випадку усі вчинені ОСОБА_12 злочини є проявом одного й того ж явища - способу життя, який він веде. При цьому суд вважає, що за кожний з вчинених ним злочинів йому призначене покарання, яке з огляду на відомості про його особу та його вік й умови його життя є достатнім для усвідомлення ним неприпустимості подібної поведінки, отже - для його виправлення.

За такого суд вважає, що при призначенні ОСОБА_4 покарання відповідно до приписів частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України необхідно застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим

Таким чином, обвинуваченому слід призначити остаточне покарання у вигляді 5 років 06 місяців позбавлення волі.

Порядок обчислення строку відбуття покарання

1. Строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

2. При цьому на підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України у строк покарання обвинуваченому слід зарахувати покарання, відбуте ним частково за попередніми вироками, а саме - періоди:

-з 06 серпня 2018 року до 08 серпня 2018 року;

-з 10 грудня 2018 року до моменту надбання чинності цим вироком.

3. До того ж, на підставі частини 5 статті 72 Кримінального Процесуального Кодексу України у цей строк слід зарахувати період попереднього ув`язнення ОСОБА_4 , а саме - період з 15 по 17 листопада 2021 року.

Вирішення питання про долю речових доказів.

1. Речові докази у справі - паперовий конверт, в якому знаходяться три полімерні кришки від бутлів з вином; паперовий конверт, в якому знаходиться змив на марлевому тампоні, знятий з поверхні важелю коробки передач; паперовий конверт, в якому знаходиться змив, поміщений на марлевий тампон з перил автомобіля; паперовий конверт, в якому знаходиться змив, поміщений на марлевий тампон, з поверхні ручки передніх лівих дверей автомобіля; паперовий конверт, в якому знаходяться змиви речовини бурого кольору; спец-пакет № INZ23023005, в якому міститься гіпсовий зліпок сліду низу підошви взуття; паперовий конверт, в якому міститься полімерний пакет - як майно, яке не має ніякої цінності та не може бути використаним - на підставі пункту 4 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід знищити.

2. Речовий доказ - два металевих засови, що зберігаються у спец-пакеті № EXP0152304 - як майно, що було предметом кримінального правопорушення - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід повернути йоговласнику - ОСОБА_7 .

3. Речовий доказ - чохол з лівого переднього сидіння автомобіля ВАЗ-2107 /реєстраційний номер НОМЕР_1 / - як предмети, які не містять на собі слідів злочину - на підставі частини 6 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід повернути йоговласнику - ОСОБА_7 .

4. Речовий доказ - спортивну сумку з ліхтарем та мішком - як предмети, які не мають на собі слідів злочину /адже були вилучені під час огляду місця події, в зв`язку із участю у якій обвинувачений виправдовується/ - на підставі частини 6 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід повернути їхвласнику - ОСОБА_4 .

5. Диск з відеозаписом, безпідставно визнаний речовим доказом постановою від 24 січня 2021 року слідчого СВ Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_13 , як матеріальний носій електронних документів під назвою " ОСОБА_14 ", " ОСОБА_14 ", "VID_20190123_172110_422"? "VID_20190123_172130_451" що є невід`ємною частиною цих документів, разом із вказаними документами слід зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження:

-на залучення експертів Миколаївського НДЕКЦ при МВС України з метою встановлення обставин вчинення злочину ОСОБА_4 було витрачено 1.144 грн.

-на залучення експертів Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз з метою встановлення обставин вчинення злочину ОСОБА_4 було витрачено загалом 4.576 грн..

Відповідно до статті 124 КПК України вказані процесуальні витрати слід покласти на обвинуваченого.

Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.

Запобіжний захід в межах цього кримінального провадження не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374, 474 - 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 06 місяців без конфіскації майна.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за сукупністю цього злочину та злочинів, за які обвинувачений був засуджений вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 липня 2020 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_15 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років 06 /шість/ місяців без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання, остаточного призначеного за цим вироком, покарання, частково відбуте ним за попередніми вироками, а саме - періоди:

-з 06 серпня 2018 року до 08 серпня 2018 року;

-з 10 грудня 2018 року до моменту надбання чинності цим вироком.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання, остаточно призначеного за цим вироком, період його попереднього ув`язнення в межах цього кримінального провадження, а саме - період з 15 листопада 2018 року по 17 листопада 2018 року.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального Кодексу України.

Виправдати ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 Кримінального Кодексу України - за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Речові докази у справі - паперовий конверт, в якому знаходяться три полімерні кришки від бутлів з вином; паперовий конверт, в якому знаходиться змив на марлевому тампоні, знятий з поверхні важелю коробки передач; паперовий конверт, в якому знаходиться змив, поміщений на марлевий тампон з перил автомобіля; паперовий конверт, в якому знаходиться змив, поміщений на марлевий тампон, з поверхні ручки передніх лівих дверей автомобіля; паперовий конверт, в якому знаходяться змиви речовини бурого кольору; спец-пакет № INZ23023005, в якому міститься гіпсовий зліпок сліду низу підошви взуття; паперовий конверт, в якому міститься полімерний пакет - знищити.

Речові докази у справі - два металевих засови, що зберігаються у спец-пакеті № EXP0152304 та чохол з лівого переднього сидіння автомобіля ВАЗ-2107 /реєстраційний номер НОМЕР_1 / - повернути йоговласнику - ОСОБА_7 .

Речовий доказ - спортивну сумку з ліхтарем та мішком - повернути їхвласнику - ОСОБА_4 .

Диск з відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Стягнути з ОСОБА_4 у прибуток держави 1.144 грн. на відшкодування витрат на проведення експертизи експертами Миколаївського НДЕКЦ при МВС України.

Стягнути з ОСОБА_4 у прибуток держави 4.576 грн. на відшкодування витрат на проведення експертизи експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ = ОСОБА_16 =