Вирок
від 27.09.2021 по справі 1-7/11
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 1-7/11

Провадження № 1/490/45/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

його захисника - ОСОБА_5

потерпілої - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу № 09510027 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Петрівка Братського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є одруженим, має сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює директором Приватного Підприємства "Максіко", мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є таким, що не має судимостей

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

27 жовтня 2009 року старший державний виконавець Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_9 , діючи на підставі Закону України №606-XIV від 21 квітня 2009 року "Про виконавче провадження", на виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 11/195 від 31 серпня 2009 року, в супроводі понятих, співробітників міліції та представника стягувача прибула до торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення виконавчих дій з примусового виконання судового рішення про повернення приватним підприємством "Максіко" Багатопрофільному кооперативу "Ю-Сервіс" вказаного торгівельного павільйону з літнім майданчиком /надалі - павільйону/.

27 жовтня 2009 року приблизно о 1900 годині до павільйону з метою перешкодити виконанню вказаного рішення в обраний ОСОБА_9 спосіб прибув ОСОБА_4 , який на той час був директором приватного підприємства "Максіко",.

Спочатку до павільйону ОСОБА_4 не пропускали працівники охоронної служби, але той потрапив у "передбанник" павільйону слідом за працівниками міліції, яких працівники охоронної фірми пропустили всередину.

Коли працівники міліції пройшли "передбанник" та зайшли до залу павільйону, у "передбанник" вийшла ОСОБА_10 , яка опинилась обличчям до обличчя з ОСОБА_4 , коли той рухався на неї.

ОСОБА_9 зауважила на адресу ОСОБА_4 з приводу недоцільності та відсутності права його перебування у павільйоні.

Тоді ОСОБА_4 ,який,достеменно знавпро те,що ОСОБА_9 є старшим державним виконавцем та в неї на виконанні знаходиться наказ Господарського суду Миколаївської області № 11/195 від 31 серпня 2009 року, знаходячись в приміщенні "передбаннику" торгівельного павільйону, діючи навмисно, з метою перешкодити їй, як державному виконавцю, виконати вказаний наказ, наніс їй рукою удар в область обличчя.

Після цього ОСОБА_4 намагався рухатись далі, але був зупинений працівниками охоронної фірми.

Внаслідок дій ОСОБА_4 ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забою виличної області з права, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я та незначну втрату працездатності.

Позиції учасників судового розгляду.

1. Прокурор під час судового розгляду вважав вину підсудного у вчиненні злочину доведеною та просив визнати його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у межах санкції цієї норми.

Одночасно прокурор просив звільнити підсудного від кримінальної відповідальності за спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

При цьому прокурор просив про задоволення заявлених в межах цієї кримінальної справи цивільних позовів.

2. Під час судового слідства підсудний свою вину у вчиненні злочину не визнавав, наполягаючи на тому, що такого факту, що він вдарив державного виконавця, в дійсності не було.

Також вказував, що вважає як дії державного виконавця в ході виконання судового рішення, так й - подальші дії правоохоронців щодо формування цієї справи "рейдерським захопленням" належного йому павільйону під прикриттям прокуратури.

Що ж стосується тверджень про те, що він вдарив ОСОБА_9 , то вони є цілковитою вигадкою.

Судом підсудному неодноразово роз`яснювалось про можливість звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження по цій справі за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та наслідки такого, але від такого підсудний категорично відмовився та у суді наполягав на завершенні розгляду справи та ухваленні відносно нього виправдувального вироку суду.

3. Захисник під час судового розгляду кримінальної справи позицію свого підзахисного підтримав та просив його виправдати.

4. Потерпіла під час судового розгляду наполягала на тому, що підсудний винен у вчиненні злочину та просила вжити відносно нього передбачених законом заходів.

Вона також вважала, що справа не може бути закритою, оскільки поводити себе так, як ОСОБА_11 повівся 27 жовтня 2009 року відносно неї, вона вважає неприпустимим.

Покази підсудного.

Під час судового слідства підсудний надав такі покази.

1. В серпні - вересні 2009 року, будучи директором Приватного підприємства "Максіко", він отримав повідомлення про відкриття виконавчого провадження про передачу павільйону Багатопрофільному кооперативу "Ю-Сервіс".

Отримавши таке повідомлення, він відразу ж відніс державному виконавцю ОСОБА_9 листа від імені Приватного підприємства "Максіко", у якому зазначалось, що павільйон цьому підприємству не належить, через що це підприємство й не може виконати рішення про його повернення. У листі також зазначалось, що на той момент павільйон вже давно був проданий ОСОБА_12 , який до того часу, в свою чергу, вже перепродав його ОСОБА_13 .

Та цей лист був отриманий державним виконавцем ОСОБА_9 09 вересня 2009 року.

До того ж, аналогічні повідомлення були надіслані державному виконавцю та її керівництву 14 вересня 2009 року, а також - 13 та 28 жовтня 2009 року.

Але державний виконавець ОСОБА_9 , хоча й отримувала ці звернення, але ніяким чином на них не реагувала, ігноруючи їх.

Та 27 жовтня 2009 року він разом із своїм адвокатом ОСОБА_14 брав участь у судовому засідання в Одеському апеляційному господарському суді. Засідання було призначене на 4 годину дня (на 1600 годину). Але у той самий день о той самий час - о 4 годині дня - державний виконавець прийшла забирати павільйон в людини, яка його купила ще в 2008 році та не мала відношення до виконавчого провадження - в ОСОБА_13 .

При цьому за декілька днів до цього ОСОБА_9 приходила в павільйон, цікавилась обстановкою та бачилась із ОСОБА_13 ; тоді ОСОБА_13 їй про всі ці обставини розповіла, показала договір купівлі-продажу, показала, що ПП "Максіко" ще в 2007 році цей павільйон продало. ОСОБА_9 все це подивилась, розвернулась та й пішла.

А ось вже 27 жовтня 2009 року вона вже прийшла конкретно, конкретно для того, щоб павільйон забрати. Та, як пояснювала ОСОБА_15 , ОСОБА_9 зайшла разом з правоохоронцями, одразу ж виставила охорону та сказала ОСОБА_15 йти геть та що вони зараз будуть забирати павільйон. ОСОБА_13 заперечувала та питала, на якій підставі це відбувається; показувала державному виконавцю договір купівлі-продажу від 2008 року, але все це ОСОБА_9 ігнорувала та лише надавала вказівки іншим проводити виконавчі дії.

Та, коли він зі своїм адвокатом їхали з Одеського господарського суду, зателефонувала ОСОБА_13 (а вона в ПП "Максіко" орендувала землю; павільйон був тимчасовою будівлею, що стояла на землі ПП "Максіко", а адресою для листування з ПП "Максіко" була адреса землі, через що за домовленістю ОСОБА_13 передавала йому всю інформацію, що надходила на цю адресу), та вона сказала, що прийшли вилучати в неї павільйон, як в ПП "Максіко". Він /підсудний/ відповів, що вже неодноразово пояснював державним виконавцям, що павільйон ПП "Максіко" не належить. Вона спитала, що їй робити, бо в неї там діяльність, там бар, там все майно, та вона не може його полишити.

Та вони разом з адвокатом вирішили під`їхати.

Коли вони разом з адвокатом ОСОБА_14 приїхали, біля павільйону було багато людей вони стояли на сходах, до того ж, навкруги ходили невідомі особи в формі та в беретах.

2. Коли вони підійшли, їх у приміщення не пропустили.

Тоді він назвався, вказав, що він є директором Приватного підприємства "Максіко", показав відповідне розпорядження та поцікавився, які питання є до цього підприємства в того, хто вилучає павільйон.

Та, коли вони прийшли, попереду них вже стояли працівники патрульно-постової служби міліції, яких також намагалися не пропустити до приміщення.

Потім пролунала команда: "Пропустити працівників патрульно-постової служби".

Тоді охоронці "розступилися" та вийшло так, що 3 або 4 працівника міліції пройшли, та він /підсудний/ зі своїм адвокатом / ОСОБА_14 / пішли слідом за ним.

Зсередини пролунав окрик: "Патрульних пропускайте, а цих двох - ні!".

3. На момент цього окрику він та його захисник вже перебували у коридорчику, розташованому між вулицею та залом павільйону.

Цей коридорчик мав розміри 1 м. х 1 метр 20 см; він по суті був "передбанником".

Та ці [охоронці] почали заламувати йому руки у цьому "передбаннику" - ці чотири [охоронці].

Тобто, він ще у приміщення /зал/ не зайшов, та в цьому "передбаннику" розмірами метр на півтора, йому почали заламувати руки.

Він, в свою чергу, почав звільняти руки, але йому вивернули руки так, що він ледь обличчям не діставав до полу; після цього руки в його два тижні боліли, йому "порвали сухожилля", про що мається відповідна довідка.

Та протягом цієї боротьби - коли його "крутили", а він намагався звільнитись - вони усі опинились у залі.

Та лише за вказівкою працівників патрульно-постової служби йому звільнили руки.

Підсудний також уточнив, що ця боротьба почалась тоді, коли він зробив один крок у "передбанник"; з цього моменту його весь час утримували в положенні обличчям до долу.

4. Далі підсудний зазначав, що лише казав державному виконавцю, що вони /виконавці/ роблять незаконно, що вони знають, що приміщення павільйону не належить приватному підприємству "Максіко", про що він неодноразово повідомляв державного виконавця.

Він також наполягав, що свої заперечення виявляв лише "на рівні слів", сидів на місці та лише спостерігав за діями державних виконавців

5. Підсудний також стверджував, що не мав ані - мотиву, ані - сенсу завдавати тілесні ушкодження ОСОБА_9 .

При цьому вказував, що їй лише була дана команда "фас", вона прийняла це до виконання та пішла "відпрацьовувати"; що вона сама не могла ні до чого додуматись та була лише виконуючим чиїсь доручення.

Покази потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_9 , будучи допитаною безпосередньо підчас судовогорозгляду справи, засвідчила таке.

1. В 2009 році вона працювала на посаді старшого державного виконавця Центрального відділу Державної Виконавчої Служби Миколаївського міського управління юстиції.

В її провадженні, окрім інших, перебувало виконавче провадження про виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31 серпня 2009 року про зобов`язання Приватного підприємства "Максіко" повернути Багатопрофільному кооперативу "Ю-Сервіс" торгівельний павільйон з літнім майданчиком площею 72,5 м.кв., розташований в АДРЕСА_2 /надалі - павільйону/.

2. В межах цього виконавчого провадження з метою виконання наказу господарського суду 27 жовтня 2009 року вона прибула у приміщення павільйону.

Разом із нею, окрім інших осіб, до цього приміщення прибули працівники міліції ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та представник стягувача ОСОБА_18 .

На момент прибуття до вказаного приміщення в йому знаходилась ОСОБА_13 , яка заявила, що в дійсності є власником цього приміщення та від передачі приміщення Багатопрофільному кооперативу "Ю-Сервіс" відмовилась; залишати приміщення та прибирати свої речі з приміщення також відмовилась.

Тоді вона склала відповідний акт про передачу приміщення стягувачу та розпочала дії щодо перепису майна ОСОБА_13 , яке перебувало в приміщенні, з метою його збереження.

Тим часом ОСОБА_13 стало зле, та їй викликали бригаду "Швидкої медичної допомоги". З огляду на таке, вона стояла біля ОСОБА_13 , яка знаходилась на столі ліворуч від входу в зал, з цього міста "передбанника" не було видно.

3. Під час вчинення цих дій вона почула шум на вулиці та вийшла у "передбанник" торгівельного павільйону із тим, щоб дізнатись, що відбувається на вулиці.

При цьому потерпіла уточнила, що цей "передбанник" являє собою невеличке приміщення розміром приблизно 1 м. х 1 м., через яке здійснюється прохід з вулиці безпосередньо до зали павільйону. Потерпіла також зазначила, що це приміщене відмежовано від зали дверми, власно зал знаходиться "як би за кутком".

4. Далі потерпіла вказувала, що, коли вийшла до "передбанника" та стояла біля дверей у залу, побачила, що на неї "як танк" іде ОСОБА_4 , який, як вона знала, на той час був директором ПП "Максіко". При цьому позаду нього йшли ще люди, але бачити їх вона не мала змоги через незначний розмір приміщення та його конструкцію, які не дозволяли бачити те, що відбувалось позаду підсудного. Бачила вона лише те, що у якийсь момент безпосередньо позаду нього йшов ОСОБА_19 . При цьому підсудний йшов один, інші особи були позаду нього, в цей момент руки в нього були вільними.

Коли ОСОБА_4 вже наблизився до неї, вона побачила його руку, після чого він кулаком наніс їй удар в обличчя. Від удару вона впала або - на косяк дверей, або її хтось підхопив. При цьому ОСОБА_4 кричав, що її дії є незаконними та вона має залишити приміщення.

5. Далі, ОСОБА_4 увірвався до павільйону, там позсував з місця усі столи, після чого продовжив заперечувати проти виконання судового рішення.

В цей час вона вийшла на вулицю, заспокоїлась протягом 2 хвилин, після чого повернулась до приміщення павільйону для продовження виконавчих дій. Про цю подію вона склала відповідні документи; до того ж, присутні працівники міліції викликали слідчо-оперативну групу для документування цього випадку.

Та, з огляду на цю обставину й наступні дії ОСОБА_4 , закінчити виконавчі дії у той день не видалось за можливе. В зв`язку із таким нею був складений акт про відкладення виконавчих дій.

6. Наступного дня вона прийшла на роботу, але їй стало зле та вона, отримавши дозвіл від керівництва, звернулась до лікарні, де їй був виставлений діагноз "струс головного мозку".

Покази свідків.

Загальні застереження.

1. В межах повторного судового розгляду допит свідків здійснювався протягом періоду з 15 січня 2015 року до моменту ухвалення вироку у цій справі.

Протягом цього періоду по справі були допитані, зокрема, свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 ..

Усі ці свідки були допитаними й під час першого судового розгляду - протягом періоду з 29 березня 2010 року до 24 жовтня 2012 року.

До того ж, свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 допитувались в межах цієї справи під час досудового слідства.

Враховуючи давність подій, про які йдеться в межах цієї кримінальної справи, суд, відповідно до позиції цих свідків, за згодою усіх учасників судового розгляду та керуючись приписами статті 306 Кримінального Процесуального Кодексу України оголосив покази цих свідків та оцінює їх покази у сукупності із показами, що були надані ними раніше.

2. В межах повторного судового розгляду судом також були допитані свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_25 .

3. Інші свідки, заявлені як стороною обвинувачення, так й стороною захисту, а саме - ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 - у судові засідання під час повторного судового розгляду не з`являлись.

На момент повторного судового розгляду свідок ОСОБА_36 помер.

Судом вживались заходи для забезпечення явки інших свідків у судове засідання, зокрема, судом неодноразово виносились постанови про їх примусовий привід, але вжитими заходами забезпечити їх прибуття у судове засідання протягом періоду здійснення повторного судового розгляду не видалось за можливе.

За такого суд своєю постановою визнав явку цих свідків у судове засідання неможливою та на підставі статті 306 Кримінально-Процесуального Кодексу України 1960 року за згодоюусіх сторінпо справі постановив про оголошення показів, що були надані цими свідками під час досудового розслідування та першого розгляду кримінальної справи судом.

Відомості, надані свідками, покази яких обґрунтовують вирок.

1. Будучи допитаним під час судового засідання 07 червня 2018 року, свідок ОСОБА_16 засвідчив, що на теперішній час він пам`ятає лише те, що станом на 2009 рік працював у Центральному РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області, на певному етапі за вказівкою керівництва був залучений до виконавчих дій щодо павільйону (як йому здалось - невеличкого МАФу).

При цьому він пам`ятає, що до їх завдань не входило вирішення питання про те, хто є власником цього приміщення та хто займає його на законних підставах; в їх обов`язки входило лише підтримання громадського порядку. Під час виконання своїх завдань вони знаходились то на вулиці, то - безпосередньо у приміщенні.

Свідок також зазначав, що, оскільки він пам`ятає, безпосередньо приміщення /зала та коридор/ розташовувались ліворуч від дверей, що їх відмежовували. За такого в районі двері, що їх розмежовує, у залі утворюється "закуток", у якому він й був на момент подій, що є предметом розгляду в межах цієї справи.

При цьому державний виконавець виходила з дверей, а ОСОБА_4 - заходив у двері. З огляду на таке він й міг бачити, як підсудний наносив удар потерпілій.

Свідок також зазначав, що пам`ятає, що сутичка із ОСОБА_4 розпочалась із того, що підсудного не пропускали до приміщень павільйону.

Свідок також вказував, що обставин, за яких розпочались події за участі ОСОБА_4 , він не бачив та й не міг бачити, оскільки на початок сутички перебував всередині приміщення та був позбавлений можливості спостерігати за подіями, що відбувались зовні.

Свідок ОСОБА_16 також вказував, що раніше надавав докладні покази з приводу обставин, що є предметом розгляду цієї кримінальної справи, тоді казав правду та обставини пам`ятав краще; зміст цих показів під час досудового розслідування у відповідних процесуальних документах викладався вірно.

Під часдосудового розслідування - в ході допитів 18 січня 2010 року /том 2, а.с. 24 - 26; 105 - 107/ та під час очних ставок із ОСОБА_24 04 березня 2010 року /том 2, а.с. 236-238/ та з ОСОБА_22 04 березня 2010 року /том 2, а.с. 244 - 246/ свідок ОСОБА_16 , окрім обставин, про які повідомив безпосередньо суду, зазначав також, що разом з державним виконавцем та співробітником міліції ОСОБА_17 прибув до приміщення павільйону.

Там державний виконавець розпочала здійснення виконавчих дій.

Спочатку у приміщенні була ОСОБА_13 , яка стверджувала, що вона є господарем приміщення, та передавати його стягувачу відмовилась, про що державним виконавцем був складений відповідний акт.

Після цього ОСОБА_13 викликала міліцію, та на її виклик прибули працівники патрульно-постової служби.

Далі, близько 19:00 години він почув шум біля павільйону, та разом із державним виконавцем ОСОБА_9 вийшов подивитись, що відбувається.

В цей час ОСОБА_4 увірвався, відштовхнув ОСОБА_9 та наніс їй удар кулаком в область обличчя. При цьому він почав кричати, що державний виконавець не має права забирати в нього приміщення.

Після отримання удару ОСОБА_9 вийшла на вулицю, а ОСОБА_4 увірвався до зали, де продовжив перешкоджати державному виконавцю та наполягати на незаконності її дій.

Потім була викликана слідчо-оперативна група, яка цей факт задокументувала. ОСОБА_9 , в свою чергу, також склала відповідні документи.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 28 липня 2010 року /том 3, а.с. 273зв - 274зв./ цей свідок надав аналогічні покази.

2. Під час досудового розслідування - 03 березня 2010 року /том 2, а.с. 233 - 235/ свідок ОСОБА_27 вказував, що 27 жовтня 2009 року був залучений державним виконавцем ОСОБА_9 для участі у виконавчих діях з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області щодо передачі павільйону, як понятий.

З метою здійснення вказаних виконавчих дій він прибув до вказаного приміщення, у якому на той час знаходилась ОСОБА_13 та ще одна жінка - бармен закладу.

Державний виконавець ОСОБА_9 почала здійснювати виконавчі дії, але ОСОБА_13 брати участь у них відмовилась, спираючись про те, що боржник за виконавчим провадженням - ПП "Максіко"; вона ж не є власником приміщення.

Далі ОСОБА_9 склала акт про вилучення приміщення та передачу його БК "Ю-Сервіс", після чого представник цього кооперативу виставив свою охорону.

Після цього ОСОБА_13 викликала міліцію, та на її виклик прибули працівники патрульно-постової служби. До того ж, через деякий час ОСОБА_13 стало зле, в зв`язку із чим була викликана бригада "Швидкої медичної допомоги".

Далі цей свідок зазначав, що приблизно о 19:00 годині до приміщення павільйону прибув ОСОБА_4 , який увірвався у приміщення, відштовхнув ОСОБА_9 , після чого - своєю рукою вдарив її в область обличчя. При цьому він почав кричати, що державний виконавець не має права забирати в нього приміщення.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 17 січня 2011 року /том 3, а.с. 286зв. - 287зв./ /у протоколі судового засідання рік його проведення внаслідок очевидної описки вказаний, як "2010"/ цей свідок, уточнив, що безпосередньо момент нанесення удару ОСОБА_9 він не бачив, адже в той момент знаходився на вулиці, біля дверей входу до павільйону; він бачив, як охорона намагалась не пропускати підсудного, а він із ними боровся, а потім - як державний виконавець - ОСОБА_9 - плакала.

Та з цих обставин, особливо - виходячи із того, що ОСОБА_9 плакала - він прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 завдав їй удару.

3. Під час досудового розслідування - 04 січня 2010 року /том 2, а.с. 78 - 80/ свідок ОСОБА_28 вказував, що 27 жовтня 2009 року був залучений державним виконавцем ОСОБА_9 для участі у виконавчих діях з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області щодо передачі павільйону, як понятий.

Державний виконавець ОСОБА_9 почала здійснювати виконавчі дії, але ОСОБА_13 брати участь у них відмовилась, спираючись про те, що боржник за виконавчим провадженням - ПП "Максіко" - не є власником приміщення.

Після цього ОСОБА_9 склала акт про вилучення приміщення та передачу його БК "Ю-Сервіс", після чого представник цього кооперативу виставив свою охорону.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 15 квітня 2011 року /том 3, а.с. 289/ цей свідок, уточнив, що безпосередньо момент нанесення удару ОСОБА_9 він не бачив; він бачив, як охорона намагалась не пропускати підсудного, а він із ними боровся, а потім - як державний виконавець - ОСОБА_9 - плакала.

Відображення у його показах під час досудового розслідування вказівок ним про те, що він бачив момент удару, він пояснив неточністю в протоколі та тим, що читав протокол неуважно та не звернув уваги на цю обставину.

4. Будучи допитаним під час судового засідання 07 лютого 2020 року, свідок ОСОБА_18 засвідчив, що на теперішній час він пам`ятає лише те, що станом на 2009 рік між Багатопрофільним кооперативом "Ю-Сервіс", директором якого він на той час був, та приватним підприємством "Максіко", директором якого на той час був ОСОБА_4 , був спір із приводу приміщення павільйону, цей спір вони виграли та він брав участь у виконавчих діях щодо його передачі БК "Ю-Сервіс".

Обставин виконання він наразі не пам`ятає за спливом часу, але раніше давав покази з цих обставин, які він в цілому підтримує за виключенням однієї обставини. Так, під час досудового розслідування було відображено, що він зазначав, що ОСОБА_4 наніс удар державному виконавцеві ОСОБА_9 .

Проте, подумавши із приводу цього твердження та проаналізувавши події, що йому запам`ятались, він є певним у тому, що сам цієї обставини він не бачив, про удар дізнався через декілька днів від інших осіб.

В іншій частині, як зазначив свідок у суді, його покази щодо обставин виконання рішення є достовірними.

Під часдосудового розслідування - 11 січня 2010 року /том 2, а.с. 81-83/ - цей свідок вказував, що 27 жовтня 2009 року був залучений державним виконавцем ОСОБА_9 для участі у виконавчих діях з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області щодо передачі павільйону, як представник стягувача.

З метою здійснення вказаних виконавчих дій він прибув до приміщення павільйону, у якому на той час знаходилась ОСОБА_13 та ще одна жінка - бармен закладу.

Державний виконавець ОСОБА_9 почала здійснювати виконавчі дії, але ОСОБА_13 брати участь у них відмовилась, спираючись про те, що боржник за виконавчим провадженням - ПП "Максіко", а вона не є власником приміщення.

Далі ОСОБА_9 склала акт про вилучення приміщення та передачу його БК "Ю-Сервіс", після чого він, як представник стягувача, який отримав належне йому майно, виставив на вході до приміщення павільйону свою охорону, а саме - співробітників охоронної фірми "ЮДВ-ЮСТ", з якої в нього був укладений договір на охорону об`єкту.

Далі цей свідок зазначав, що приблизно о 19:00 годині до приміщення павільйону прибув ОСОБА_4 , який увірвався у приміщення, відштовхнув ОСОБА_9 , після чого - вдарив її в область обличчя. При цьому він почав кричати, що державний виконавець не має права забирати в нього приміщення.

Далі ОСОБА_4 увірвався до зали, де продовжив перешкоджати державному виконавцю та наполягати на незаконності її дій.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 06 грудня 2010 року /том 3, а.с. 284/ цей свідок зазначав, що не є впевненим у тому, що бачив, як ОСОБА_4 наносив удар державному виконавцю, адже стояв "дещо позаду та була метушня".

При цьому свідок зазначав, що вони намагались не пропустити ОСОБА_4 у приміщення павільйону, однак підсудний "все одне потрапив до приміщення бару" та "він із скрученими руками зайшов до приміщення бару".

5. Будучи допитаним під час судового засідання 07 червня 2018 року, свідок ОСОБА_20 засвідчив, що на теперішній час він пам`ятає лише те, що станом на 2009 рік працював у Центральному РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області, в зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків виїжджав у складі слідчо-оперативної групи за викликом за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки там виник конфлікт із приводу виконання судового рішення, наразі за спливом часу докладно перебігу подій він не пам`ятає.

При цьому він пам`ятає, що дійсно коли вони прибули за викликом, там була дівчина, яка трималась за щоку.

Свідок також наголосив на тому, що обставин, за яких дівчина отримала удар по щоці, він не бачив, оскільки приїхав після усіх подій, що є предметом розгляду в межах цієї кримінальної справи.

Свідок ОСОБА_20 також вказував, що раніше надавав докладні покази з приводу обставин, що є предметом розгляду цієї кримінальної справи, тоді казав правду та обставини пам`ятав краще; зміст цих показів під час досудового розслідування у відповідних процесуальних документах викладався вірно.

Під часдосудового розслідування - в ході допиту 01 березня 2010 року /том 2, а.с. 222 - 223/ свідок ОСОБА_20 , окрім обставин, про які повідомив безпосередньо суду, зазначав також, що під час виїзду 27 жовтня 2009 року державний виконавець ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_4 перешкоджав їй виконувати рішення суду та наніс їй удар в обличчя.

ОСОБА_4 тоді ж в свою чергу повідомив, що ОСОБА_9 його штовхнула та він вдарився головою; при цьому видимих тілесних ушкоджень в ОСОБА_4 не було.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 14 липня 2010 року /том 3, а.с. 266/ цей свідок надав аналогічні покази.

При цьому він зазначав, що на момент його спілкування із потерпілою та була в шоці та плакала, а підсудний поводив себе агресивно.

6. Будучи допитаним під час судового засідання 07 червня 2018 року, свідок ОСОБА_21 засвідчив, що на теперішній час він пам`ятає лише те, що станом на 2009 рік працював у Центральному РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області, в зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків виїжджав у складі слідчо-оперативної групи за викликом за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки там виник конфлікт із приводу виконання судового рішення, наразі за спливом часу докладно перебігу подій він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_21 також вказував, що раніше надавав докладні покази з приводу обставин, що є предметом розгляду цієї кримінальної справи, тоді казав правду та обставини пам`ятав краще; зміст цих показів під час досудового розслідування у відповідних процесуальних документах викладався вірно.

Під часдосудового розслідування - в ході допиту 02 березня 2010 року /том 2, а.с. 224 - 225/ свідок ОСОБА_21 , окрім обставин, про які повідомив безпосередньо суду, зазначав також, що під час виїзду 27 жовтня 2009 року державний виконавець ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_4 перешкоджав їй виконувати рішення суду та наніс їй удар в обличчя.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 28 липня 2010 року /том 3, а.с. 272зв./ цей свідок надав аналогічні покази.

При цьому він зазначав, що опитував ОСОБА_13 , особисто з потерпілою він не спілкувався, пам`ятає, що поведінка ОСОБА_4 була агресивною.

7. Будучи допитаним під час судового засідання 30 березня 2017 року, свідок ОСОБА_25 засвідчив, що станом на 2009 рік працював у Центральному РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області, в зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків виїжджав у складі слідчо-оперативної групи за викликом за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки там виник конфлікт із приводу виконання судового рішення.

Коли вони прибули до приміщення, в ньому вже знаходились співробітники Державної Виконавчої Служби, БЕПа, патрульно-постової служби, також - працівники охоронної фірми. Ще там були представники ПП "Пєтухова" та ПП "Максіко".

Оскільки він зрозумів, здійснювався опис майна ПП "Максіко", але це якимось чином зачепило інтереси ПП "Пєтухова", в зв`язку із чим, власно, й виник конфлікт.

При цьому самого конфлікту він не бачив, але пам`ятає, що там були поняті, які спостерігали за конфліктом. Та, власно, понятих він й опитував.

Свідок також вказував, що при ньому ніхто нікому ніяких тілесних ушкоджень не наносив, але усі були "на емоціях", там була словесна перепалка, усі інтенсивно жестикулювали.

Зокрема, жестикулював ОСОБА_4 ; він наполягав на тому, що усе описане майно належить ПП "Пєтухова", та ніхто не має або - права або - підстав його описувати.

Свідок також вказував, що, як він пам`ятає, там була дівчина - державний виконавець, яка намагалась скласти акт опису майна, а їй у такому перешкоджали. Та, власне, з огляду на таке їх й викликали.

Свідок також зазначив, що на момент їх прибуття в приміщенні було загалом до 10 осіб, на виклику вони перебували протягом періоду від 40 хвилин до 1 години.

8. Під часдосудового розслідування - 18 листопада 2009 року /том 2, а.с. 74-76/ - свідок ОСОБА_37 вказував, що у 2009 році працював на посаді начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції..

31 серпня 2009 року до цього відділу надійшла заява директора Багатопрофільного кооперативу "Ю-Сервіс" про примусове виконання рішення Господарського суду Миколаївської області про зобов`язання ПП "Максіко"повернути заявнику павільйон.

На підставі цієї заяви старшим державним виконавцем ОСОБА_9 було відкрите виконавче провадження, й та розпочала виконавчі дії.

З огляду на те, що рішення ПП "Максіко" не виконувало, було прийняте рішення про його виконання за відсутності боржника.

За такого, 27 жовтня 2009 року державний виконавець ОСОБА_9 разом з понятими та двома співробітниками Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області прибула за вказаною адресою для виконання судового рішення.

Через деякий час вона подзвонила йому на мобільний телефон та повідомила, що з огляду на обсяг майна, що підлягало опису, їй необхідна допомога. З огляду на таке він надіслав за вказаною адресою старшого державного виконавця ОСОБА_42 для надання допомоги.

Потім ОСОБА_9 знов зателефонувала йому та повідомила, що до приміщення увірвався ОСОБА_4 у супроводі невідомих осіб, він вдарив її кулаком в обличчя та заважає виконанню рішення суду. Тоді він зібрався та поїхав на місце виконання рішення.

По прибуттю він побачив на місці виконання рішення ОСОБА_4 у супроводі сторонніх осіб, який продовжував ображати ОСОБА_9 та працівників міліції, а також - в категоричній формі відмовлявся виконувати їх вимоги, а саме - полишати приміщення.

З огляду на таке співробітники міліції викликали слідчо-оперативну групу, яка ці факти задокументувала.

Після цього державним виконавцем був складений акт про неможливість виконання судового рішення та прийняте рішення про відкладення виконавчих дій. після цього усі роз`їхались.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 14 липня 2010 року /том 3, а.с. 270/ свідок ОСОБА_37 наведені покази підтвердив.

При цьому він уточнив, що коли він прибув до павільйону, слідчо-оперативна група там вже була.

Він також додав, що, природно, не бачив, як ОСОБА_4 наносив удар ОСОБА_9 , але бачив в неї почервоніння на щоці. До того ж, на той період факт нанесення їй удару ОСОБА_4 не заперечував.

9. Під часдосудового розслідування - 14 січня 2010 року /том 2, а.с. 3-4; 86-87/ - свідок ОСОБА_31 вказував, що станом на 2009 рік працював інспектором патрульної служби.

27 жовтня 2009 року він разом з ОСОБА_43 та ОСОБА_44 виконував свої функціональні обов`язки на маршруті патрулювання у Центральному районі міста Миколаєва.

Під час виконання обов`язків ними був отриманий виклик про те, що у барі за адресою: АДРЕСА_2 потрібна допомога міліції.

Вони вийшли за вказаною адресою, та побачили, що біля входу стоїть автомобіль "Швидкої медичної допомоги", а на вході стоять працівники охоронної фірми, які нікого не пропускають у середину.

Вони зайшли до приміщення бару та побачили, що в залі лікарі надають медичну допомогу жінці. Вони спиталися, чи потрібна допомога, та лікарі попросили допомогти їм винести жінку. Вони допомогли лікарям, а потім повернулись до зали для з`ясування обставин.

Після повернення вони дізнались, що відбувається виконання судового рішення.

Через декілька хвилин після цього прибула слідчо-оперативна група, та вони виконували її розпорядження.

Після того, як слідчо-оперативно група задокументувала усі обставини, вони продовжували виконувати свої безпосередні обов`язки.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 14 липня 2010 року /том 3, а.с. 267/ цей свідок вказані покази в цілому підтвердив.

При цьому він уточнив, що в момент, коли вони підходили до приміщення бару, біля входу до нього було 15-20 осіб; у приміщення бару їх пропустили за командою; коли вони зайшли, одразу ж підійшли до лікарів "Швидкої медичної допомоги".

Свідок також зазначив, що, коли вони прийшли, лікарі бригади "Швидкої медичної допомоги" вже були всередині. Він також засвідчив, що у той момент ОСОБА_4 був на вулиці та зайшов у приміщення разом із ними.

Свідок зазначив й про те, що він не бачив, щоб хтось когось бив та з приводу такого до нього особисто ніхто не звертався.

В подальшому під час цього ж судового засідання /том 3, а.с. 269зв./ цей свідок вказував, що саме він надав команду охороні розступитися; ОСОБА_4 йшов за ними, коли вони зайшли у приміщення, вони відразу підійшли до ОСОБА_13 ; коли вони були зайнятими із нею, за ОСОБА_4 не стежили.

10. Під часдосудового розслідування - 14 січня 2010 року /том 2, а.с. 3-4; 86-87/ - свідок ОСОБА_32 вказував, що станом на 2009 рік працював інспектором патрульної служби.

27 жовтня 2009 року він разом з ОСОБА_45 та ОСОБА_44 виконував свої функціональні обов`язки на маршруті патрулювання у Центральному районі міста Миколаєва.

Вони зайшли до приміщення бару та побачили, що в залі лікарі надають медичну допомогу жінці. При цьому в тому ж приміщенні знаходились вже ОСОБА_4 разом зі своїм адвокатом /том 2, а.с. 4/.

Далі вони спиталися, чи потрібна допомога, та лікарі попросили допомогти їм винести жінку. Вони допомогли лікарям, а потім повернулись до зали для з`ясування обставин.

Після повернення вони дізнались, що відбувається виконання судового рішення.

Через декілька хвилин після цього прибула слідчо-оперативна група, та вони виконували її розпорядження.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 14 липня 2010 року /том 3, а.с. 268/ цей свідок вказані покази в цілому підтвердив, зазначивши, що коли вони вперше увійшли до приміщення, там були лікарі та жінка, якій вони надавали допомогу.

На подальші запитання свідок повідомив, що обставини подій докладно не пам`ятає, через що надати докладні пояснення щодо їх перебігу не має змоги.

В той же час він вказував, що при ньому ніхто нікому ніяких тілесних ушкоджень не наносив.

11. Під часдосудового розслідування - 14 січня 2010 року /том 2, а.с. 90-91/ - свідок ОСОБА_33 вказував, що станом на 2009 рік працював інспектором патрульної служби.

27 жовтня 2009 року він разом з ОСОБА_43 та ОСОБА_45 виконував свої функціональні обов`язки на маршруті патрулювання у Центральному районі міста Миколаєва.

Вони зайшли до приміщення бару та побачили, що в залі лікарі надають медичну допомогу жінці. При цьому в тому ж приміщенні знаходились вже ОСОБА_4 разом зі своїм адвокатом.

Вони спиталися, чи потрібна допомога, та лікарі попросили допомогти їм винести жінку. Вони допомогли лікарям, а потім повернулись до зали для з`ясування обставин.

Після повернення вони дізнались, що відбувається виконання судового рішення.

Через декілька хвилин після цього прибула слідчо-оперативна група, та вони виконували її розпорядження.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 28 липня 2010 року /том 3, а.с. 271/ цей свідок вказані покази в цілому підтвердив.

При цьому він вказував, що коли вони вперше зайшли до приміщення бару, то побачили лише жінку, якій надавали медичну допомогу / ОСОБА_13 /, та лікарів та не вказував, що на той момент в приміщенні вже був підсудний.

12. Під час досудового розслідування - 09 лютого 2010 року /том 2, а.с. 129-130/ свідок ОСОБА_29 - охоронець - вказував, що 27 жовтня 2009 року разом з охоронцями ОСОБА_46 та ОСОБА_47 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , для прийняття павільйону. По прибуттю вони зупинились біля вказаного об`єкту та почали очікувати вказівок представника замовника - БК "Ю-Сервіс" - ОСОБА_18 ..

Через 30 хвилин до них підійшов ОСОБА_18 та віддав наказ стати на вході та не пропускати всередину сторонніх осіб, оскільки він отримав цей об`єкт на підставі акту державного виконавця. Це розпорядження замовника вони виконали та заступили на службу.

Через деякий час вони дізнались, що ОСОБА_13 стало зле, та їй викликали бригаду "Швидкої медичної допомоги". В цей час перед входом стояло багато осіб, але вони не пропускали їх у середину.

Через деякий час приїхали лікарі, та вони пропустили їх в середину, а інших осіб у середину не пропускали.

Потім до приміщення торгівельного павільйону прийшли працівники патрульно-постової служби, а слідом за ними - ОСОБА_4 .

Вони пропустили працівників патрульно-постової служби, ОСОБА_4 пішов за ними, почав їх розштовхувати, та внаслідок різкого поштовху йому вдалось вдертись у приміщення.

При цьому коли ОСОБА_4 вдерся до приміщення, він власною рукою розбив скло у приміщенні, потім почувся якийсь шум, після чого судовий виконавець закричала, що ОСОБА_4 її вдарив, та вийшла з приміщення. При цьому підсудний висловлювався на адресу державного виконавця нецензурною лайкою.

Коли він увірвався у приміщення, він схопив стіл та хотів вдарити ним тих, хто був у приміщенні. Тоді вони почали утримувати його за руки, але за вказівкою працівників міліції його відпустили.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 06 грудня 2010 року /том 3, а.с. 284зв./ цей свідок фактично підтвердив вказані покази.

При цьому він уточнив, що коли підсудний потрапив до приміщення, він / ОСОБА_29 / охопив того за талію, а ОСОБА_39 та ще один охоронець узяли підсудного за руки. Але, оскільки у залі були присутніми працівники міліції, вони підсудного відпустили.

Свідок також вказував, що спочатку підсудний взяв стіл та із ним пішов до входу, а потім вони почали зупиняти його та застосовувати до нього силу.

13. Під час досудового розслідування - 09 лютого 2010 року /том 2, а.с. 133-134/ свідок ОСОБА_39 - охоронець - вказував, що 27 жовтня 2009 року разом з охоронцями ОСОБА_46 та ОСОБА_29 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , для прийняття торгового павільйону. По прибуттю вони зупинились біля вказаного об`єкту та почали очікувати вказівок представника замовника - БК "Ю-Сервіс" - ОСОБА_18 ..

Через деякий час приїхали лікарі, та вони пропустили їх в середину, а інших осіб у середину не пропускали.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 06 грудня 2010 року /том 3, а.с. 285зв. - 286/ цей свідок фактично підтвердив вказані покази.

При цьому він уточнив, що він та його колеги намагались перешкодити підсудному потрапити до приміщення, однак той "все ж таки спромігся прослизнути всередину".

Він також підкреслив, що особисто він ніяких випадкових ударів ОСОБА_9 не наносив.

Зауважив він й про те, що в той момент, коли вони почули крик потерпілої про те, що її вдарили, вони /охоронці/ стояли на "своїх позиціях".

14. Під час досудового розслідування - 09 лютого 2010 року /том 2, а.с. 131-132/ свідок ОСОБА_40 - охоронець - вказував, що 27 жовтня 2009 року разом з охоронцями ОСОБА_29 та ОСОБА_47 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , для прийняття торгового павільйону. По прибуттю вони зупинились біля вказаного об`єкту та почали очікувати вказівок представника замовника - БК "Ю-Сервіс" - ОСОБА_18 ..

Через деякий час приїхали лікарі, та вони пропустили їх в середину, а інших осіб у середину не пропускали.

15.Будучи допитаним під час судового засідання 31 серпня 2016 року, свідок ОСОБА_19 засвідчив, що 27 жовтня 2009 року він, будучи представником ПП"Максіко" та представляючи інтереси цього підприємства, зокрема - у спорі із приводу передачі павільйону, разом з ОСОБА_4 перебував у Господарському апеляційному суді в місті Одесі.

Та їм повідомили, що відбувається виконання рішення, та павільйон державні виконавці вилучають на користь Багатопрофільного кооперативу "Ю-Сервіс".

З огляду на таке вони прибули до вказаного приміщення.

На момент їх прибуття на вході в приміщення стояла охорона, та охоронці нікого не пропускали всередину.

Через деякий час прибули працівники патрульно-постової служби міліції, та їх /працівників міліції/ пропустили всередину.

Скориставшись цим, ОСОБА_4 пішов за працівниками міліції, та він /свідок/ пішов безпосередньо слідом за ним. В цей момент пролунала командна не пропускати ОСОБА_4 , після чого працівники охорони почали його затримувати. Почалась метушня, під час якої його "вдавили" у скло, тобто - прижали до скла, внаслідок чого скло розбилось, а він змушений був "продиратися".

При цьому ОСОБА_4 працівники охорони крутили руки, але працівники патрульно-постової служби сказали, щоб його відпустили, та його звільнили.

Після цього вони почали з`ясовувати обставини щодо правомірності дії державного виконавця, пред`являючи один одному документи.

Свідок також підкреслив, що він особисто не бачив. щоб ОСОБА_4 кого-небудь бив чи щоб той застосовував до будь-кого /включаючи державного виконавця/ насильство, хоча весь час перебував поруч із ним; переконаний, що такого не могло бути, адже усе відбувалось в присутності працівників міліції, до того ж, ОСОБА_9 під час з`ясування обставин не плакала та не посилалась про те, що їй були заподіяні тілесні ушкодження.

Зауважив свідок й те, що потерпіла весь цей час знаходилась у приміщенні павільйону.

Свідок також зауважив, що, як на його переконання, в дійсності ніхто й не наносив ОСОБА_9 ніяких тілесних ушкоджень, а цей факт був вигаданий державними виконавцями, адже ствердження про його наявність зробило усі скарги на дії державного виконавця такими, що не брались до уваги.

З огляду на таке, твердження про нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень він вважає цілковитою провокацією із боку працівників правоохоронних органів.

16. Під часдосудового розслідування - 05 лютого 2010 року /том 2, а.с. 118-119/ - свідок ОСОБА_41 вказував, що станом на 2009 рік здійснював представництво інтересів ОСОБА_13 .

27 жовтня 2009 року ОСОБА_13 попросила його приїхати до павільйону, оскільки до неї прийшли державні виконавці. Та він прибув за цією адресою разом зі своїм помічником ОСОБА_48 .

По прибуттю вони побачили, що біля дверей павільйону стоять охоронці, які нікого не пропускають у середину. Він пред`явив охоронцям своє посвідчення та свій ордер та спитався про можливість пройти, на що йому відповіли відмовою. Тоді він попросив покликати їх начальника.

Через декілька хвилин до них підійшла дівчина, яка представилась державним виконавцем. Він пояснив причину свого прибуття та пред`явив ордер на захист інтересів ОСОБА_13 , але до приміщення його все одне не пропустили.

Тоді він разом із ОСОБА_49 стали чекати біля входу.

Через 2 години до павільйону під`їхала машина "Швидкої медичної допомоги", як їм пояснили, для надання допомоги ОСОБА_13 .. Але лікарів охорона також не пропускала в середину.

Ще через декілька хвилин приїхав наряд патрульно-постової служби міліції, та майже одразу після цього приїхав ОСОБА_4 ..

Працівники патрульно-постової служби разом з лікарями почали проходити в середину, одразу за ними почав прориватись й ОСОБА_4 , який розштовхував охоронців та таким чином прорвався в середину приміщення.

Він / ОСОБА_41 / зайшов в середину за ОСОБА_4 .

Після цього ОСОБА_4 та державний виконавець почали з`ясовувати питання правомірності дії щодо виконання рішення.

Свідок також вказував, що не бачив, як ОСОБА_4 наніс удар державному виконавцю.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 26 липня 2010 року /том 3, а.с. 276/ цей свідок вказані покази в цілому підтвердив.

При цьому він уточнив, що працівники патрульно-постової служби міліції, бригада лікарів "Швидкої медичної допомоги" та ОСОБА_4 прибули майже одночасно, але працівники охоронної фірми нікого не пускали всередину. Тоді працівники патрульно-постової служби наказали охоронцям "розступитися", й усіх пропустили в середину; він /свідок/ зайшов у приміщення після ОСОБА_4 .

Свідок також підтвердив, що бачив, як представники охоронної фірми закручували ОСОБА_4 руки.

17. Будучи допитаним під час судового засідання 11 серпня 2018 року, свідок ОСОБА_22 засвідчив таке.

27 жовтня 2009 року він знаходився поблизу павільйону, оскільки поруч із цим кафе збирався купувати холодильник.

Біля павільйону він побачив метушню. При цьому він знав, що земля під павільйоном належить ОСОБА_4 , який є його знайомим.

За такого він підійшов до павільйону та побачив, що перед ним стояли люди в масках, ймовірно, охоронці, які нікого до бару не пропускали. Стоячи біля павільйону, він зрозумів, що в йому перебуває його господарка.

Через деякий час господарці стало зле, та викликали лікарів "Швидкої медичної допомоги"

Після цього прийшов ОСОБА_4 зі своїм адвокатом та почав пояснювати, що земля належить їм. Але його ніхто не слухав та до павільйону його не пускали.

Після цього прийшли працівники патрульно-постової служби міліції.

Тоді надали команду: "Працівників міліції - пропустити".

Вони пройшли, та слідом за ними пішов ОСОБА_4 разом зі своїм адвокатом.

Тоді надали команду: "Цих не пропускати". Й після цього ОСОБА_4 почали закручувати руки.

Далі свідок зазначив, що вхід до зали бару здійснюється через невеличкий коридорчик ("передбанник"), розміром приблизно 1 метр х 1 метр. Вхід до цього "передбаннику" здійснюється через три сходинки, потім усі приміщення знаходяться на одному рівні. Між сходами та "передбанником" розташовуються двері, такі ж двері розташовуються між "передбанником" та залом.

При цьому свідок пояснював, що двері є вужчими, ніж прохід "передбаннику". За такого, коли проходили працівники патрульно-постової служби міліції, охоронці для того, щоб їх пропустити, відступили в "передбанник" та дали прохід. Коли вони /охоронці/ відступили, пройшли співробітники міліції, за якими пішов ОСОБА_4 ..

Та, коли пролунала команда затримати ОСОБА_4 , охоронці, яки, на його думку, були в "передбаннику", накинулися на ОСОБА_4 та почали заламувати йому руки.

Але, як пояснював далі свідок, оскільки у "передбаннику" такий прохід, що неможливо з нього вийти, ОСОБА_4 продовжив рух вперед та зрештою дістався зали.

При цьому, за словами свідка, коли один з охоронців, намагаючись втримати ОСОБА_4 , "перехоплював" руку, він випадково задів дівчину - державного виконавця.

Свідок також уточнив, що особисто він заходив після ОСОБА_4 , з огляду на що в "передбанник" не "вмістився". Але, як стверджував свідок, усі ці події, зокрема - удар охоронця - він бачив через скло та ніяких перешкод у такому не мав.

Далі свідок зазначав, що після цих подій усі, зокрема - він - зайшли до зали, де почали з`ясовувати правомірність дій щодо виконання судового рішення.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 03 листопада 2010 року /том 3, а.с. 281зв. - 282/ цей свідок надавав в цілому аналогічні покази, але вказував: "В цій метушні потерпілу зачепив охоронець лівою рукою, але самого моменту зіткнення руки охоронця із обличчям потерпілої я не бачив. Я лише помітив, що потерпіла від удару дещо похилилась". При цьому свідок зауважив, що це був такий удар, що ковзає, до того ж - він може напевно сказати, що охоронець зачепив дівчину не ліктем, а саме кулаком.

Після оголошення цих показів під час судового засідання 11 серпня 2018 року свідок ОСОБА_22 наполягав на тому, що безпосередньо, хоча й через скло, бачив, як охоронець наніс удар ОСОБА_9 .

18. Під часдосудового розслідування - 19 січня 2010 року /том 2, а.с. 27-28; 108-109/ - свідок ОСОБА_38 вказував, що станом на 2009 рік працював старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

27 жовтня 2009 року йому зателефонував начальник цього відділу ОСОБА_37 та повідомив, що в його колеги ОСОБА_9 виникли складнощі під час виконання наказу Господарського суду Миколаївської області про зобов`язання ПП "Максіко" повернути Багатопрофільному кооперативу "Ю-Сервіс" павільйон.

Начальник попросив його приїхати та допомогти ОСОБА_9 , що він й зробив.

Коли він прибув на місце та зайшов всередину павільйону, там знаходилась ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , бармен, а також два понятих та два співробітника міліції.

При ньому ОСОБА_9 склала акт про передачу майна стягувачу та попросила ОСОБА_13 залишити приміщення, на що та не відреагувала. Тоді ОСОБА_9 передала цей акт представнику стягувача ОСОБА_18 , та той виставив на вході до приміщення свою охорону.

Після цього бармен викликала лікарів "Швидкої медичної допомоги", оскільки ОСОБА_13 стало зле. Невдовзі лікарі приїхали та за допомогою працівників міліції занесли ОСОБА_13 до машини.

Тим часом біля приміщення почувся якийсь шум, та ОСОБА_9 вийшла в коридор подивитись, що відбувається, а він залишився в середині приміщення /біля барної стойки/

Через деякий час у приміщення увірвався ОСОБА_4 з якимись людьми, розштовхавши при цьому охорону на вході, та почав перекидати столи та кричати, що ніхто не має права забрати в нього приміщення.

При цьому він почав чіплятись до одного зі співробітників міліції, але інші працівники міліції почали робити йому зауваження, та він заспокоївся.

Після цього працівниками міліції була викликана слідчо-оперативна група, яка задокументувала усі факти.

Далі ОСОБА_9 склала акт про відкладення виконавчих дій, після чого усі розійшлися.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 14 липня 2010 року /том 3, а.с. 268зв./ цей свідок вказані покази в цілому підтвердив.

При цьому він вказував, що не бачив удару ОСОБА_9 , але бачив, що в неї на щоці було почервоніння.

Свідок також стверджував, що першим в приміщення павільйону увійшов ОСОБА_4 , а після нього - працівники патрульно-постової служби міліції.

19. Під час досудового розслідування - 18 січня 2010 року /том 2, а.с. 21 - 23; 102 - 104/ свідок ОСОБА_17 вказував, що 27 жовтня 2009 року на виконання вказівкиначальника ЦентральногоРВ ММУУМВС Українив Миколаївськійобласті взяв участь у виконавчих діях з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області що передачі павільйону Багатопрофільному Кооперативу "Ю-Сервіс".

Державний виконавець ОСОБА_9 почала здійснювати виконавчі дії, але ОСОБА_13 брати участь у них відмовилась, спираючись про те, що боржник за виконавчим провадженням - ПП "Максіко", а вона не є власником приміщення.

Тоді ОСОБА_13 викликала міліцію, та на її виклик прибули працівники патрульно-постової служби.

Під час першого судового розгляду - в ході судового засідання 28 липня 2010 року /том 3, а.с. 274зв. - 275зв./ цей свідок надав аналогічні покази, уточнивши, що безпосередньо момент нанесення удару ОСОБА_9 він не бачив, адже в той момент знаходився на вулиці, спостерігав за подіями через вікно та саме в цей момент місце кульмінаційних подій від нього затулили інші люди.

Проте, через вікно він бачив, як ОСОБА_4 вривався у приміщення та як ОСОБА_9 нагнулась; з цього прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 завдав їй удару.

Щодо судового рішеннята обставинйого виконання до матеріалів кримінальної справи залучені документи, що містять наступні відомості.

1. 15 травня 2003 року Багатопрофільний кооператив "Ю-Сервіс" звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Приватного підприємства "Максіко", просив постановити рішення про повернення павільйону із незаконного володіння відповідача. /том 1, а.с. 112/.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21 травня 2009 року у справі № 11/195/04-НР ці вимоги були задоволені, відповідач - приватне підприємство "Максіко" - був зобов`язаний передати павільйон Багатопрофільному кооперативу "Ю-Сервіс" /том 1, а.с. 16 - 18; 135 - 136; 348-349/.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2009 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 21 травня 2009 року у справі № 11/195/04-НР було залишене без змін, а апеляційна скарга відповідача на нього - без задоволення. /том 1, а.с. 137 - 139; 352 - 354/.

31 серпня 2009 року Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення цього ж суду від 21 травня 2009 року у справі № 11/195/04-НР був виданий виконавчий документ - наказ, яким наказувалось:

"Зобов`язати Приватне підприємство "Максіко", м. Миколаїв, вул. Радянська, 13, код 23624743, повернути Багатопрофільному кооперативу "Ю-Сервіс", м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 2, кв. 43, код 22427970 торгівельний павільйон з літнім майданчиком площею 72,5 м.кв., розташований в АДРЕСА_2 "

/том 1, а.с. 31; 370/

2. 31 серпня 2009 року Багатопрофільний кооператив "Ю-Сервіс" в особі його директора - ОСОБА_18 - звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою про прийняття вказаного наказу Господарського суду Миколаївської області до виконання та відкриття на його підставі виконавчого провадження /том 1, а.с. 369/.

01 вересня 2009 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_9 на підставі заяви стягувача та виконавчого документу - наказу Господарського суду Миколаївської області - була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

У цій постанові стягувачем визначався Багатопрофільний кооператив "Ю-Сервіс", а боржником - Приватне підприємство "Максіко".

/том 1, а.с. 368/.

З залучених до матеріалів кримінальної справи матеріалів виконавчогопровадження /том 1, а.с. 219-220; 221; 222-223; 224 - 370; том 2, а.с. 29 - 31/ вбачається, що протягом періоду з 31 серпня 2009 року до 22 жовтня 2009 року в межах цього виконавчого провадження здійснювались виконавчі дії.

3. 23 жовтня 2009 року представник стягувача ОСОБА_18 звернувся до начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою, у який просив про проведення виконавчих дій щодо повернення згаданого павільйону без участі боржника /том 1, а.с. 328/.

В зв`язкуіз таким23жовтня 2009року завихідним номером14/31126старший державнийвиконавець Центральноговідділу державноївиконавчої службиМиколаївського міськогоуправління юстиції ОСОБА_9 звернулась впорядку статей5та 6Закону України№606-XIV від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" , зокрема, до боржника - Приватного підприємства "Максіко" - із вимогою, якою повідомила про проведення виконавчих дій з виконання вказаного наказу Господарського суду Миколаївської області 27 жовтня 2009 року о 15 годині 30 хвилин, роз`яснила про необхідність присутності представника боржника при проведенні виконавчих дій та попередила боржника про те, що у разі відсутності його представника виконавчі дії будуть здійснюватись за його відсутності, а у разі незабезпечення вільного доступу до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , вживатимуться заходи щодо примусового входження до цього приміщення. /том 1, а.с. 327/.

В той же день - 23 жовтня 2009 року - державним виконавцем була винесена постанова, якою ухвалювалось залучити працівників Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області в кількості 2 осіб для забезпечення громадського порядку при проведенні виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області у справі № 11/195/04-НР від 31 серпня 2009 року, яке відбудеться 27 жовтня 2009 року о 15:30 годині за адресою: місто Миколаїв, вул. Радянська /наразі - Соборна/, будинок 13. /том 1, а.с. 326/.

4. 27 жовтня 2009 року о 16:00 годині старшим державним виконавцем Центрального районного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_9 був складений акт про те, що на момент проведення виконавчих дій представник ПП "Максіко" не з`явився.

Також в акті зазначалось, що в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 свою діяльність здійснює ОСОБА_13 , яка на підтвердження свого права на здійснення такої діяльності надала договір купівлі-продажу, датований 2008 роком; залишати приміщення відмовилась та від підпису в акті також відмовилась.

/том 1, а.с. 324/.

В той же день - 27 жовтня 2009 року о 16:00 годині - старшим державним виконавцем Центрального районного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_9 був складений акт про вилучення в боржника - ПП "Максіко" - торгівельного павільйону з літнім майданчиком загальною площею 72,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та передачу його стягувачу.

/том 1, а.с. 323/.

В той же день - 27 жовтня 2009 року - старшим державним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 був складений акт про те, що на момент проведення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31 серпня 2009 року з боку директора ПП "Максіко" ОСОБА_4 вчинено перешкоди, що унеможливлюють проведення подальших дій з опису та арешту майна, що знаходиться в торгівельному павільйоні по АДРЕСА_2 .

Як зазначалось далі в акті, за такого проведення опису та арешту майна, що знаходиться у згаданому торгівельному павільйоні, переноситься на іншу дату

/том 1, а.с. 321/

5. У вилучених під час досудового слідства матеріалах виконавчого провадження /том 1, а.с. 322/ міститься також акт державного виконавця, що був складений старшим державним виконавцем Центрального районного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_9 17 жовтня 2009 року о 19:00 годині у присутності понятих та працівника міліції - оперативного уповноваженого СД СВЕЗ Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_16 .

У цьому акті зазначається таке:

"На момент проведення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області № 11/195/04-НР від 31.08.09 р. директором ПП "Максіко" ОСОБА_4 вчинено перешкоду у виконанні рішення суду згідно виконавчого документу. Директором ПП "Максіко" ОСОБА_4 нанесено державному виконавцю тілесні ушкодження шляхом удару кулаком по обличчю. З боку директора ПП "Максіко" вчинено перешкоду, що унеможливить проведення подальших виконавчих дій.

Забезпечити належне виконання рішення суду згідно виконавчого документу працівниками міліції, які були задіяні до проведення виконавчих дій, не вдалося"

6. У вилучених під час досудового слідства матеріалах виконавчого провадження /том 1, а.с. 310-313/ міститься також подання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_9 , погоджене начальником цього відділу ОСОБА_50 , про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за статтею 350 Кримінального Кодексу України в зв`язку із тим, що 27 жовтня 2009 року він:

"Своїми діями … почав перешкоджати державному виконавцю проведення виконавчих дій, що виразилось в нанесенні державному виконавцю ОСОБА_51 тілесних ушкоджень у вигляді нанесення удару кулаком по обличчю".

З залученого до матеріалів кримінальної справи звернення начальника Головного управління юстиції в Миколаївській області ОСОБА_52 на ім`я прокурора Миколаївської області ОСОБА_53 від 03 листопада 2009 року № 15/1215 вбачається, що викладена у цьому поданні позиція була підтримана у Головному управлінні юстиції у Миколаївській області. /том 2, а.с. 64 - 66/

Матеріали кримінальної справи доводять, що це подання надійшло до прокуратури Центрального району міста Миколаєва 28 жовтня 2009 року та стало одним з приводів для порушення цієї кримінальної справи. /том 2, а.с. 37 - 54/.

При цьому до нього була долучена копія згаданого акту державного виконавця, складеного 17 жовтня 2009 року о 19:00 годині /том 2, а.с. 50/.

7. У вилучених під час досудового слідства матеріалах виконавчого провадження містяться й інші документи.

Так, 29 жовтня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції із заявою про відвід державного виконавця. Проте, у цій заяві зазначав лише про те, що не отримував повідомлення про вчинення виконавчих дій 27 жовтня 2009 року; до того ж, 27 жовтня 2009 року державний виконавець з`явився до торгівельного павільйону, що належить ПП " ОСОБА_13 " із вимогами до ОСОБА_13 негайно звільнити павільйон. Як зазначав далі ОСОБА_4 , такі дії державного виконавця вочевидь вийшли за межі закону, державний виконавець висунула вимоги до особи, яка не є стороною виконавчого провадження, залучила до проведення виконавчих дій приватну охоронну фірму, договір з якою був укладений стягувачем, наказала працівникам охоронної фірми нікого не пропускати до кафе та нікого не випускати звідти /том 2, а.с. 309/.

За наслідками розгляду цієї заяви 30 жовтня 2009 року начальником Центрального районного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_50 була винесена постанова про відмова у її задоволенні. У цій постанові, окрім іншого, зазначалось, що: "27 жовтня 2009 року о 19:00 … ОСОБА_4 почав перешкоджати державному виконавцю проведенню виконавчих дій, що виразилось в нанесенні державному виконавцю ОСОБА_51 тілесних ушкоджень у вигляді нанесення удару кулаком по обличчю. В подальшому ОСОБА_4 чинив перешкоди, що унеможливило подальше проведення дій по примусовому виконанню наказу Господарського суду Миколаївської області № 11/195, про що складено акт державного виконавця від 27.10.2009 року" /том 1, а.с. 300 - 303/.

Копія цієї постанови була надіслана на адресу підсудного 05 листопада 2009 року за вихідним номером 33478 /том 1, а.с. 295/.

Окрім того, 29 жовтня 2009 року за вихідним номером 14/32564 на адресу ПП "Максіко" була скерована відповідь на скаргу від 13 жовтня 2009 року. Та у цій відповіді, окрім іншого, зазначалось, що: "27 жовтня 2009 року о 19:00 … ОСОБА_4 почав перешкоджати державному виконавцю проведенню виконавчих дій, що виразилось в нанесенні державному виконавцю ОСОБА_51 тілесних ушкоджень у вигляді нанесення удару кулаком по обличчю. В подальшому ОСОБА_4 чинив перешкоди, що унеможливило подальше проведення дій по примусовому виконанню наказу Господарського суду Миколаївської області № 11/195, про що складено акт державного виконавця від 27.10.2009 року" /том 1, а.с. 300 - 303/" /том 1, а.с. 306 - 308/.

До того ж, у цей період представник ПП "Максіко" - адвокат ОСОБА_14 - звернувся за ознайомленням із матеріалами виконавчого провадження /том 1, а.с. 296-297/.

Окрім того, після 27 жовтня 2009 року приватне підприємство "Максіко" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_9 .

У цій скарзі боржник вказував лише про те, що звертався до державного виконавця із клопотанням про повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання, державний виконавець не розглянула це клопотання у передбачений законом строк, натомість 27 жовтня 2009 року "здійснила спробу передати торговий павільйон БК "Ю-Сервіс", зобов`язавши нового власника павільйону СДП ОСОБА_13 звільнити павільйон, на що остання відмовилась". Та лише ці дії державного виконавця боржник вважав неправомірними, з огляду на що просив визнати дії по примусовому виконанню рішення Господарського суду неправомірними та зобов`язати державного виконавця повернути виконавчий документ без виконання.

/том 1, а.с. 292 - 293/

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04 листопада 2009 року у відкритті провадження за цією скаргою було відмовлено /том 1, а.с. 276/.

8. З залучених до матеріалів кримінальної справи матеріалів виконавчогопровадження /том 1, а.с. 219-220; 221; 222-223; 224 - 370; том 2, а.с. 29 - 31/ вбачається, що протягом періоду з 28 жовтня 2009 року до 10 листопада 2009 року в межах цього виконавчого провадження продовжували здійснюватись виконавчі дії, зокрема, ті, для вчинення яких виконавче провадження 27 жовтня 2009 року було відкладене; 10 листопада 2009 року виконавче провадження було закінчене в зв`язку із повним фактичним виконанням виконавчого документу.

Щодо ролі ОСОБА_4 у судовому спорі та у виконавчому провадженні до матеріалів кримінальної справи долучені документи, що містять наступні відомості.

З наявних у матеріалах справи реєстраційних та статутних документів приватного підприємства "Максіко" /том 1, а.с. 33 - 35, том 2, а.с. 150 - 164/, копії розпорядження власника цього підприємства № 5 від 14 листопада 2005 року /том . 1, а.с. 49/ вбачається, що станом на 27 жовтня 2009 року ОСОБА_4 обіймав посаду директора цього підприємства.

До матеріалів кримінальної справи також долучені документи, складені слідчо-оперативною групою 27 жовтня 2009 року безпосередньо на місці події, що містять наступні відомості.

1. 27 жовтня 2019 року ОСОБА_9 звернулась із заявою до Начальника Центрального РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області.

У своїй заяві зазначила, що просить вжити заходів до ОСОБА_4 , який 27 жовтня 2009 року біля 18:30 години в приміщенні бару по АДРЕСА_2 під час виконання нею службових обов`язків, що полягали у виконанні рішення Господарського суду Миколаївської області, наніс їй удар кулаком в обличчя.

У цій заяві вона просила притягнути ОСОБА_4 до відповідальності відповідно до вимог діючого законодавства.

/том 2, а.с. 56/

У той же день їй було видане направлення на освідування для визначення ступеню тяжкості заподіяних їй тілесних ушкоджень /том 2, а.с. 55/.

2.З залучених до матеріалів кримінальної справи пояснень ОСОБА_28 та ОСОБА_27 вбачається, що вони також були опитані слідчо-оперативною групою безпосередньо на місці події; при цьому кожен із них підтвердив, що ОСОБА_4 вдарив державного виконавця, а також - поводився неадекватно. /том 2, а.с. 59-60/.

3. З залучених до матеріалів кримінальної справи пояснень ОСОБА_13 вбачається, що вона також була опитаною безпосередньо на місці події /том 2, а.с. 61/.

4. 27 жовтня 2009 року оперативний уповноважений СД СВЕЗ Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_17 подав рапорт на ім`я начальника Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, у якому зазначив, що був залученим до проведення виконавчих дій у приміщенні кафе "Максіко", розташованого за адресою: місто Миколаїв, вул. Радянська /наразі - Соборна/, будинок 13.

Під час цього близько 1830 до вказаного приміщення зайшов ОСОБА_4 , котрий представився, як його володілець. Він / ОСОБА_26 / попросив того не підвищувати голос, але той підійшов до нього. схопив його за верхній одяг та штовхнув його у бік виходу.

/том 2, а.с. 57/

У той же день співробітник патрульно-постової служби ОСОБА_31 також подав рапорт на ім`я начальника Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, у якому зазначив, що прибув за викликом у приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де, як згодом дізнався, здійснювались виконавчі дії, та він надав допомогу співробітникам Центрального РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області у підтриманні громадського порядку.

Під час його перебування за вказаною адресою близько 1850 ОСОБА_4 , який достеменно знав, що ОСОБА_26 є співробітником міліції, хапав того за верхній одяг та штовхав його у бік виходу.

/том 2, а.с. 58/

5. 27 жовтня 2009 року ОСОБА_4 також був опитаним безпосередньо на місці події.

У своїх поясненнях він зазначав, що дії державного виконавця та охоронців щодо передачі приміщення павільйону не є правомірними.

До того ж вказував, що співробітники охоронної фірми нанесли йому тілесні ушкодження, а саме - заламували руки за спину та вдарили його палкою по спині. При цьому представники виконавчої служби не йшли із ним на контакт, та не допускали його до приміщення. До того ж, як вказував обвинувачений, державний виконавець ОСОБА_9 штовхнула його, в зв`язку із чим він вдарився головою об двері.

/том 2, а.с. 202/

При цьому йому також було видане направлення на освідування для визначення ступеню тяжкості заподіяних йому тілесних ушкоджень /том 2, а.с. 203/.

У той же день він звернувся із заявою до Начальника Центрального РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області.

У своїй заяві він просив вжити заходів до охоронної фірми "ЮДВ-Юст" в особі її працівників, які 27 жовтня 2009 року близько 1830 шляхом застосування до нього фізичного насильства, що виявилось у заламуванні рук та нанесенні йому ударів в область тулуба, зокрема, палицею.

Також він скаржився на те, що після подій втратив паспорт, який на початок подій знаходився в задньому кармані його брюк.

/том 2, а.с. 201/

Стосовно наявностів ОСОБА_9 занаслідками події27жовтня 2009року тілеснихушкоджень до матеріалів кримінальної справи долучені документи, що містять наступні відомості.

1. 28 жовтня 2009 року вона була оглянута нейрохірургом Миколаївської ЛШМД ОСОБА_54 ; за наслідками такого огляду було складене зворотнє повідомлення № 7863 /том 2, а.с. 53/

Згідно відомостей, що містяться у цьому зворотному повідомленні, за наслідками обстеження в приймальному відділенні був зроблений висновок: "Забій правої виличної області; на момент огляду нейрохірургічного лікування не потребує".

За такого ОСОБА_9 була надана рекомендація пройти лікування в хірурга за місцем проживання.

З повідомлення Миколаївськоїміської лікарнішвидкої медичноїдопомоги №65/01-05від 26січня 2012року вбачається, що 28 жовтня 2009 року ОСОБА_9 дійсно зверталась в приймальне відділення цієї лікарні з підозрою на струс головного мозку; під час прийому була оглянута нейрохірургом, який струс головного мозку не виявив, але виставив діагноз: "забій правої виличної області" /том 3, а.с. 234/.

2. В той же день - 28 жовтня 2009 року - ОСОБА_9 була оглянутою неврологом Миколаївської обласної лікарні ОСОБА_55 .

У складеному за наслідками такого огляду документі /том 2, а.с. 52/ зазначається, що вона була оглушена, скаржилась на головний біль, запаморочення, нудоту; в неї були відсутні вогнищеві симптоми; вона була емоційно лабільною, астенічною, в неї спостерігався тремор рук.

За наслідками огляду їй був встановлений діагноз: "Струс головного мозку".

3. З залучених до матеріалів кримінальної справи висновку судово-медичної експертизи № 196 від 29 січня 2010 року /том 2, а.с. 115 - 116/, а також - з довідки, виданої Миколаївською міською лікарнею № 3 17 лютого 2010 року за № 157/01-06 вбачається, що:

-протягом періоду з 29 жовтня до 10 листопада 2009 року ОСОБА_9 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Миколаївської міській лікарні № 3 із приводу ЗЧМТ, струсу головного мозку на фоні АД, пароксизмальний перебіг;

-протягом періоду з 11 по 21 листопада 2009 року вона проходила амбулаторне лікування із приводу того ж захворювання.

4. З повідомлення Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи № 73 від 18 січня 2012 року /том 3, а.с. 226/ вбачається, що ОСОБА_9 до цієї установи за направленням правоохоронних органів протягом періоду з 28 по 30 жовтня 2009 року не зверталась.

З повідомлення Миколаївської міської поліклініки № 3 від 01 лютого 2012 року № 3 /том 3, а.с. 228/ вбачається, що ОСОБА_9 до цієї установи за наданням медичної допомоги не зверталась.

5. 25 січня 2010 року слідчий прокуратури Центрального району м. Миколаєва юрист 2 класу ОСОБА_56 виніс постанову, якою призначив по цій справі судово-медичну експертизу.

На вирішення експертів слідчим були поставлені такі питання:

-які тілесні ушкодження були наявними в ОСОБА_51 ;

-які локалізація та механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_51 ;

-яким є ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_51 ;

-чи могли утворитись виявлені в ОСОБА_51 тілесні ушкодження від неодноразового впливу руками;

-чи могли утворитись виявлені в ОСОБА_51 тілесні ушкодження від падіння з висоти власного зросту;

-яким було розташування ОСОБА_51 в момент спричинення їй тілесних ушкоджень.

Для проведення експертного дослідження відповідно до цієї постанови в розпорядження експертів надавались медичні картки ОСОБА_9 , складені під час її перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.

/том 2, а.с. 112 - 113/

За наслідками дослідження, проведеного на виконання цієї постанови, експертом ОСОБА_57 29 січня 2010 року був складений висновок № 196, відповідно до якого:

-у гр-ки ОСОБА_58 , 1986 р.н., були наявними тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, забою виличної області зліва;

-ці тілесні ушкодження могли утворитись незадовго до моменту звернення за медичною допомогою, внаслідок впливу тупих твердих предметів, зокрема, й в результаті як одноразового ударного впливу тупим предметом в область обличчя (права вилична область), так й внаслідок удару об такий;

-тілесні ушкодження у гр-ки ОСОБА_51 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я;

-найбільш вірогідно, що на момент травми гр-ка ОСОБА_51 була звернутою обличчям до нападника;

-утворення цих тілесних ушкоджень внаслідок одноразового мимовільного падіння з положення стоячи на площину не виключається.

/том 2, а.с. 115 - 116/.

Мотиви суду.

Оцінка наведених вище доказів у їх сукупності приводить до такого.

Щодо відносин між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .

Матеріали справи доводять, та жоден з учасників судового розгляду не заперечує того, що 27 жовтня 2009 року:

- ОСОБА_9 перебувала у приміщенні павільйону в зв`язку із вчиненням нею дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області, що був виданий 31 серпня 2009 року у справі № 11/195/04-НР, про зобов`язання Приватного Підприємства "Максіко" повернути Багатопрофільному кооперативу "Ю-Сервіс" торгівельний павільйон з літнім майданчиком площею 72,5 м.кв., розташований в АДРЕСА_2 ;

-під часперебування цьомупавільйоні ОСОБА_9 користувалась повноваженнями державного виконавця;

-ОСОБА_4 прибув до цього приміщення задля відстоювання своїх прав у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення згаданого наказу Господарського суду Миколаївської області.

За такогоміж ОСОБА_9 та ОСОБА_4 виникли відносиниу межахвиконавчого провадження,що буливрегульованими ЗакономУкраїни №606-XIV від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" /в редакції, що була чинною станом на 27 жовтня 2009 року//надалі - Законом № 606-XIV/.

Зміст цих відносин визначається наступним.

1. Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.

2. Відповідно до статті 14 Закону України № 202/98-ВР від 24 березня 2008 року "Про державну виконавчу службу" /в редакції, що була чинною станом на 27 жовтня 2009 року/ /надалі - Закону № 202/98-ВР/:

Державний виконавець перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист здоров`я, честі, гідності, житла,

майна державних виконавців та членів їхніх сімей від злочинних

посягань та інших протиправних дій.

Образа державного виконавця, опір, погроза, насильство,

незаконне втручання в діяльність державного виконавця по виконанню

рішень та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на

нього обов`язків, тягнуть за собою кримінальну, адміністративну чи

іншу встановлену законом відповідальність.

3. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади.

Відповідно до частини 4 статті 6 цього ж Закону він користується правами і виконує обов`язки, передбачені законом.

4. Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до статті 6 Закону № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання … рішень є обов`язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Щодо факту нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень

ОСОБА_9 ……Відповідно до змісту Закону № 606-XIV та чинної на момент подій, що є предметом розгляду цієї кримінальної справи, Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року /в редакції, що була чинною станом на 27 жовтня 2009 року/ /надалі - Інструкції/ акт державного виконавця - це процесуальний документ, що складається державним виконавцем під час виконавчого провадження та підтверджує певні встановлені факти або події.

Відповідно до частини 2 статті 88 Закону № 606-XIV, пункту 10.3 Інструкції акт державного виконавця складається, зокрема, у разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження. В таких випадках державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

Отже, законодавець встановив особливий порядок підтвердження факту вчинення злочину особою, яка умисно перешкоджає виконанню судового рішення під час виконавчого провадження, такий порядок полягає ні в чому інакшому, як у:

-складанні державним виконавцем відповідного акту;

-зверненні на підставі цього акту із поданням до правоохоронних органів про притягнення винної особи до передбаченої законом відповідальності.

Та суд відзначає, що стосовно обставин, що є предметом доказування по цій справі, такий порядок був повною мірою дотриманим.

1. Так, як зазначалось вище, під час здійснення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31 серпня 2009 року у справі № 11/195/04-НР державний виконавець ОСОБА_9 склала акт за передбаченою Інструкцією формою, яким підтверджується той факт, що директором ПП "Максіко" ОСОБА_4 нанесено державному виконавцю тілесні ушкодження шляхом удару кулаком по обличчю.

Як зазначалось вище, цей акт, окрім державного виконавця, був підписаний також понятими ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , а також - представником стягувача ОСОБА_18 та особою, залученою для проведення виконавчих дій - ОСОБА_16 .

2. Суд відзначає, що юридичні підстави ставити під сумнів відомості, викладені у складеному державним виконавцем акті, є відсутніми.

2.1. Так, зі змісту цього акту, зокрема, виходячи з тієї обставини, що він був підписаний понятими, вбачається, що цей акт був складений на місці події безпосередньо після того, як вказана в акті подія відбулась.

2.2. З наведених вище показів самого підсудного, свідка ОСОБА_19 - адвоката, який в той період здійснював повноваження представника підсудного у виконавчому провадженні, а також - свідка ОСОБА_59 - адвоката, який в той період здійснював повноваження представника ОСОБА_13 (особи, в якої фактично вилучалось спірне майно) вбачається, що у період вчинення виконавчих дій, зокрема й під час складання вказаного акту - вони перебували у місці події.

Проте, жодних зауважень щодо вказаного акту ними викладено не було; жодних заперечень проти його складання вони також не висловили.

2.3. Більше того, з наведених вище документів виконавчого провадження вбачається, що як під час розгляду заяви ОСОБА_4 про відвід державного виконавця, так й - під час розгляду скарги підсудного та його представника - в Центральному районному відділу державної виконавчої служби складались документи, у яких згадувався вказаний акт державного виконавця, та зміст цих документів доводився як до відома підсудного, так й - до відома його представника.

До того ж, наведені вище матеріали справи доводять, що адвокат ОСОБА_19 знайомився з матеріалами виконавчого провадження, яке вже містило акт, що аналізується.

Проте, будь-яких заперечень проти цього акту матеріали виконавчого провадження не містять.

2.4. Окрім того, ані матеріали виконавчого провадження, ані - матеріали цієї кримінальної справи не містять відомостей про те, що дії державного виконавця ОСОБА_9 щодо складання цього акту у той чи інший спосіб оскаржувались підсудним або його представником у передбачений законом спосіб, хоча містять їх скарги стосовно інших дій державного виконавця.

2.5. Не містять матеріали виконавчого провадження та матеріали цієї кримінальної справи й відомостей про те, що дій державного виконавця ОСОБА_9 щодо складання цього акту будь-яким компетентним органом будь-коли визнавались неправомірними, або - що цей акт був скасований в порядку статті 8 Закону № 606-XIV.

Наведене поза розумним сумнівом доводить, що акт державного виконавця, що аналізується, є чинним та у встановленому законом порядку посвідчує викладений у ньому факт, а саме - що ОСОБА_4 завдав удару ОСОБА_9 під час виконання тою судового рішення.

3. Суд також відзначає, що фактичні підстави ставити під сумнів відомості, викладені у складеному державним виконавцем акті, є відсутніми.

3.1. Так, потерпіла під час судового слідства викладені в акті обставини, а саме - те, що ОСОБА_4 завдав їй удару - підтвердила, при цьому надала докладні покази із приводу обставин його завдання.

Оцінюючи надані потерпілою покази, суд відзначає, по-перше, що вони були надані у встановленому законом порядку, а саме - під час судового засідання, перед їх наданням потерпіла була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень, під час її допиту як сторона обвинувачення, так й сторона захисту мали можливість ставити їй запитання та скористатись правом на перехресний допит.

По-друге, суд відзначає, що покази потерпілої не містять внутрішніх протиріч, є максимально деталізованими, логічними та дають уяву про цілісну картину подій, у яких кожна подія я природним наслідком попередньої та природно тягне за собою послідуючу.

По-третє, такі покази потерпіла надає послідовно.

По-четверте, відомості, що містять ці покази, потерпіла виклала одразу після подій, про які в них йдеться, в присутності працівників слідчо-оперативної групи Центрального РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_25 , а також - у складеній в їх присутності заяві на адресу начальника Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, тобто - часу на підготовку послідовної та логічної версії подій не мала.

По-п`яте, матеріали справи не містять обставин, що свідчать про наявність в потерпілої підстав оговорювати ОСОБА_4 ..

Так, сама потерпіла наявність таких підстав заперечує.

Підсудний під час судового розгляду на наявність в потерпілої особистих підстав для такого не посилався.

Він стверджував, що потерпіла його оговорює лише з огляду на отриману нею вказівку її керівництва. Але покази, зокрема, про те, що її вдарив саме ОСОБА_4 , потерпіла підтвердила й після того, як звільнилась з роботи в органах Державної виконавчої служби, так само, як й особи, які, на думку підсудного, надавали ОСОБА_9 відповідні вказівки. Більше того, на час надання останніх за часом показів потерпіла одружилась, змінила прізвище, місце проживання та народила дитину. Проте, незважаючи на вагомі та істотні зміни у її житті, потерпіла на своїх показах наполягала, так само, як й на притягненні ОСОБА_4 до передбаченої законом відповідальності, та зазначила, що, не зважаючи на значний проміжок часу, не згодна із тим, що він не відповідатиме за скоєне. За такого ці посилання підсудного суд вважає неспроможними та не може покласти їх у підґрунтя судового рішення.

3.2. ОСОБА_16 , будучи допитаним, як свідок,також викладеніу вказаномуакті обставини,а саме-те,що ОСОБА_4 завдав удару ОСОБА_9 під час виконання нею обов`язків державного виконавця з виконання судового рішення - підтвердив, при цьому також надав докладні покази із приводу обставин нанесення такого удару та своєї освіченості про його нанесення.

Оцінюючи надані свідком ОСОБА_16 покази, суд відзначає, по-перше, що вони були надані у встановленому законом порядку, а саме - в межах передбачених законом процедур, перед їх наданням свідок був попередженим про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень та за відмову від дачі свідчень, та обвинувачення й захист мали можливість ставити йому запитання та скористатись правом на перехресний допит.

По-друге, суд відзначає, що покази цього свідка не містять внутрішніх протиріч, є максимально деталізованими, логічними та дають уяву про цілісну картину подій, у яких кожна подія я природним наслідком попередньої та природно тягне за собою послідуючу.

По-третє, такі покази свідок ОСОБА_16 надавав послідовно.

По-четверте, матеріали справи не містять обставин, що свідчать про наявність в свідка ОСОБА_16 підстав оговорювати ОСОБА_4 ; про наявність таких обставин сам підсудний у суді не посилався.

3.3. Не суперечать відомостям, викладеним у вказаному акті, й відомості, що містяться у наведених вище показах свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ..

Так, покази цих свідків не можуть бути усвідомленими інакше, ніж таким чином, що хоча вони безпосередньо й не бачили самого моменту нанесення удару ОСОБА_4 , але виходячи з обставин, які вони спостерігали безпосередньо /зокрема - обстановки на місці події та стану потерпілої/, вони прийшли до переконання про те, що удар потерпілій був нанесений, та він був нанесений їй саме ОСОБА_4 ..

Та оцінюючи ці покази, суд відзначає, що матеріали справи не містять обставин, що свідчать про наявність в свідків ОСОБА_27 або ОСОБА_28 підстав оговорювати ОСОБА_4 ; про наявність таких обставин сам підсудний у суді не посилався.

3.4. Під час досудового розслідування свідок ОСОБА_18 викладений в підписаному ним акті державного виконавця факт, що ОСОБА_4 наніс удар державному виконавцю ОСОБА_9 , підтвердив.

Проте, під час судового розгляду справи свою позицію із цього приводу він змінив, відповідно змінивши й свої покази. Так, 06 грудня 2010 року /себто - через більш, ніж рік та один місяць після подій/ він вказував, що не є впевненим у тому, що бачив, як ОСОБА_4 наносив удар, а 07 лютого 2020 року /себто - через більш, ніж 10 років та три місяці після подій/ - що є певним у тому, що саме цієї події (тобто - удару ОСОБА_4 ) він не бачив.

Пояснюючи таку зміну показів, свідок ОСОБА_18 зазначав, що він проаналізував обставини, які запам`ятав, та дійшов висновку про те, що про удар він дізнався через декілька днів після подій від сторонніх осіб.

Оцінюючи це пояснення підстав зміни показів свідком, суд перш за все відзначає, що воно доводить, що зміна показів цього свідка є пов`язаною не з його безпосереднім сприйняттям подій, але - саме з його позицією із приводу подій, що формувалась ним під час періоду розгляду цієї справи.

Далі, суд відзначає, що сформована свідком позиція. яка знайшла відображення в його показах, є неспроможною. Так, цей свідок підписав акт державного виконавця, який, як доведено вище, був складений одразу після подій. Більше того, копія цього акту із підписом цього свідка вже 28 жовтня 2009 року /тобто - на наступний день/ була передана до прокуратури Центрального району міста Миколаєва. Таке доводить, що посилання свідка, ніби про те, що ОСОБА_4 наніс удар державному виконавцю, він дізнався "через декілька днів від сторонніх осіб" не відповідають дійсності, адже про існування цього факт ОСОБА_18 поза розумним сумнівом дізнався 27 жовтня 2009 року на місці події під час підписання акту державного виконавця.

Отже, покази цього свідка під час першого судового розгляду та під час повторного судового розгляду, як такі, що не ґрунтуються на безпосередньому сприйнятті цим свідком обставин подій, але ґрунтуються лише на його позиції, суд не може покласти у підґрунтя судового рішення.

Підсудний у суді посилався про те, ніби покази цього свідка про нанесення ним /підсудним/ удару державному виконавцю, під час досудового розслідування були просто вигаданими слідчим ОСОБА_60 , а підстави для сумніву у достовірності показів цього свідка у суді, з огляду на його роль у виконавчому провадженні, є відсутніми.

Але обставини, про які йдеться в показах цього свідка під час досудового розслідування, є зафіксованими за участі цього ж свідка ще до його допиту слідчим, зокрема - в акті державного виконавця.

Що ж стосується ролі цього свідка у виконавчому провадженні, то вона дійсно не дає підстави для висновку про його зацікавленості у полегшенні становища ОСОБА_4 (хоча й не здатна спростувати можливість такого). В той же час, відомості про його роль у виконавчому провадженні не спростовують наведених вище висновків суду про неможливість врахування показів свідка ОСОБА_18 під час судових розглядів з інших підстав.

Отже, ці посилання підсудного також є неспроможними.

Суд також відзначає, що матеріали справи не містять відомостей, що свідчать про обставини, які перешкоджають врахуванню показів цього свідка під час досудового розслідування при ухваленні вироку.

Так, під час досудового розслідування цей свідок надавав покази компетентній посадовій особі - слідчому прокуратури Центрального району міста Миколаєва. При цьому під час надання цих показів він був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показів та надання заздалегідь неправдивих показів. До того ж, на протоколі свого допиту цей свідок власноручно зробив позначку про те, що покази з його слів записані вірно та ним прочитані; цю обставину свідок у суді не заперечував.

Більше того, ці його покази в його ж присутності оголошувались під час судового розгляду кримінальної справи та усі сторони, зокрема - захист - мали можливість поставити йому запитання або у інший спосіб доводити можливість використання тих чи інших його показів з метою усунення протиріч між ними. Використання показів свідка під час досудового розслідування за таких обставин є прямо передбаченим пунктом 1 статті 306 Кримінально-Процесуального Кодексу України 1960 року.

До того ж, позиція цього свідка під час судових засідань доводить, що підстав оговорювати підсудного під час допиту в ході досудового слідства свідок ОСОБА_18 не мав.

З огляду на таке покази свідка ОСОБА_18 під час досудового розслідування суд вважає достовірними та покладає їх у підґрунтя вироку суду по суті справи.

За такого суд вважає, що ОСОБА_18 в межах цієї кримінальної справи відомості, викладені в акті державного виконавця, про те, що ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_9 , підтвердив.

3.5. Окрім того, той факт, що за наслідками здійснення виконавчих дій 27 жовтня 2009 року в ОСОБА_9 утворились певні тілесні ушкодження, які /ті чи інші/ зафіксовані в медичних документах, підтверджується згаданим вище висновком судово-медичного експерта № 196 від 29 січня 2010 року, у якому, окрім іншого, зазначається, що виявлені в неї тілесні ушкодження утворились від удару.

Отже, викладені в акті державного виконавця відомості про те, що під час виконання рішення ОСОБА_9 зазнала удару, є підтвердженими об`єктивними даними.

Наведене поза розумним сумнівом доводить, що акт державного виконавця, що аналізується, у частині посвідчення того факту, що ОСОБА_4 завдав удару ОСОБА_9 під час виконання тою судового рішення є достовірним.

4. Далі суд відзначає, що, як доводять описані вище матеріали виконавчого провадження та інші матеріали кримінальної справи, на підставі вказаного акту державного виконавця було складене передбачене Законом №606-XIV подання про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за статтею 350 Кримінального Кодексу України; це подання було погоджене у встановленому законом порядку начальником Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ОСОБА_61 .

Та своюпідтримку дій ОСОБА_9 під час виконання судового рішення та відомостей, викладених у цьому поданні, ОСОБА_37 висловив, будучи допитаним як під час досудового слідства, так й під час першого судового розгляду, як свідок.

5. Посилання в показах свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 та ОСОБА_62 про те, що вони безпосередньо не бачили удару, що був нанесений ОСОБА_4 , факт нанесення ним такого удару спростувати не спроможні, адже ці свідки прибули на місце події вже після її кульмінаційного моменту /нанесення такого удару/.

Отже, той факт, що ОСОБА_4 під час виконання судового рішення наніс державному виконавцю ОСОБА_9 удар кулаком в область обличчя, є підтвердженим у порядку, передбаченому законодавством.

ІІІ……До того ж, цей факт підтверджується іншими здобутими у справі та дослідженими під час судового слідства доказами.

1. З наведених вище:

-показів потерпілої та свідка ОСОБА_16 ;

-показів свідка ОСОБА_63 ;

-показів підсудного та свідка ОСОБА_22

які в цій частині в цілому узгоджуються поміж собою, вбачається, що кульмінаційні події, що є предметом розгляду в межах цієї кримінальної справи, відбулись швидкоплинно у приміщенні "передбанника" приблизним розміром 1 м. х 1 м. 20 см. (тобто - вкрай малого розміру, а за такого - із вкрай обмеженою оглядовістю).

З цих же доказів, а також - з показів свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_64 та ОСОБА_63 вбачається, що під час кульмінаційних подій у цьому приміщенні одночасно знаходились потерпілий, підсудний, представник підсудного ОСОБА_19 , ОСОБА_41 , охоронці та певна кількість інших осіб, що природно ще більш зменшувало оглядовість.

Та:

-покази потерпілої, свідка ОСОБА_16 ;

-покази свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_26 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 ;

-покази підсудного та свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_70 та ОСОБА_22

у їх сукупності, частково-підтверджуючи та частково-доповнюючи одне одного, не можуть бути поясненими інакше, як таким чином, що кульмінаційні події відбувались швидкоплинно таким чином:

охорона відступила від входу у "передбанник" павільйону із тим, щоб пропустити в середину працівників патрульно-постової служби міліції.

Після того, як ці працівники пройшли у двері "передбанника", за ними у "передбанник" почав йти ОСОБА_4 , за ним почав проходити ОСОБА_19 , а далі - інші особи, серед яких, зокрема, ОСОБА_71 .

Коли працівники міліції пройшли "передбанник" та зайшли до залу павільйону, у "передбанник" вийшла потерпіла.

У цей момент ОСОБА_16 знаходився безпосередньо перед дверима з залу до "передбанника".

Та у цей момент безпосередньо перед потерпілою знаходився ОСОБА_4 , який йшов першим та пройшов лінію охоронців, що перебували в "передбаннику".

Потерпіла (у той чи іншій формі) вказала про те, що ОСОБА_4 не має права знаходитись у приміщенні, та охоронці, що перебували у коридорі взялись вчиняти дії щодо його затримання, але на їх шляху опинився ОСОБА_19 , якого вони "вдавили в скло".

Тим часом ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_9 в обличчя, та почав просуватись далі.

На виході з передбанника його "перехопив" за корпус ОСОБА_29 та інші охоронці, в тому числі - ті, що перебували у "передбаннику" заламали йому руки.

Але за вказівкою працівників міліції його відпустили.

2. Суд також відзначає, що такий перебіг кульмінаційних подій узгоджується із тим, що працівникам міліції, зокрема, ОСОБА_16 , не видалось за можливе перешкодити застосуванню насильства відносно державного виконавця, адже вжиттю ним відповідних заходів перешкодило місце, де таке насильство було застосоване.

3. Суд також відзначає, що нанесення ОСОБА_4 удару ОСОБА_9 по обличчю узгоджується з його ставленням до неї, що було висловлено ним у його показах.

Так, удар по обличчю зазвичай є проявом презирства та відсутності поваги до особи людини, якій він завдається.

Та саметаке ставленнядо особи ОСОБА_72 / Ангеліни й висловив підсудний в своїх показах, хоча й надавав їх аж через п`ять років та майже один місяць після подій, що є предметом розгляду в межах цієї кримінальної справи, підкреслюючи її несамостійність, особисту неспроможність та повну залежність від інших осіб.

Та таке ж ставлення до неї підсудний демонстрував й протягом її допиту у суді 26 квітня 2016 року, тобто - аж через шість років та п`ять місяців після подій, що є предметом розгляду в межах цієї кримінальної справи.

4. Посилання в показах свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_41 , ОСОБА_63 та ОСОБА_29 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 про те, що вони безпосередньо не бачили удару, що був нанесений ОСОБА_4 , не спроможні спростувати факт нанесення ОСОБА_4 удару ОСОБА_9 з огляду на таке:

-свідок ОСОБА_19 об`єктивно не міг бачити самого удару, адже - знаходився позаду ОСОБА_4 , до того ж, в момент нанесення цього удару перебував у стані сутички з охоронцями;

-свідки ОСОБА_39 та ОСОБА_40 також об`єктивно не могли бачити самого удару, адже - між ними та ОСОБА_4 у приміщенні з вкрай обмеженою оглядовістю перебував ОСОБА_19 , у стані сутички з яким вони перебували;

-свідок ОСОБА_41 також об`єктивно не міг бачити моменту удару, адже в цей момент знаходився у приміщенні з край обмеженою оглядовістю, при цьому між ним та місцем удару знаходились, окрім ОСОБА_4 , ще ОСОБА_19 та охоронці;

-свідки ОСОБА_38 , ОСОБА_29 , також об`єктивно не мали можливості бачити моменту удару, адже в цей момент знаходились поза межами приміщення "передбанника";

-свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 також об`єктивно не мали можливості бачити моменту удару, адже в цей момент "передбанник" вже пройшли та знаходились поза його межами.

5. Посилання в показах свідка ОСОБА_22 про те, ніби він бачив, що державного виконавця "зачепив" охоронець, суд вважає недостовірними та такими, що не можуть бути покладеними у підґрунтя вироку суду, виходячи з такого.

Так, з показів самого цього свідка вбачається, що у приміщення "передбанника" він /свідок/ "не помістився".

Свідок стверджує, що за подіями спостерігав через скло. Проте, таке вочевидь не є можливим, адже в момент удару або безпосередньо перед ним охоронці "вдавили у скло" ОСОБА_19 , що унеможливлювало спостереження за подіями через нього.

До того ж, покази цього свідка в цій частині, відповідно до пояснень експерта ОСОБА_73 , є надто загальними та неконкретними.

Окрім того, ці покази суперечать проаналізованим вище належним, допустимим та достовірним доказам та жодним належним, допустимим та достовірним доказом не підтверджуються.

6. Посилання в показах, наданих свідками ОСОБА_43 та ОСОБА_44 лише під час досудового розслідування, ніби тоді, коли вони зайшли до приміщень павільйону, там /всередині/ вже знаходився ОСОБА_4 разом зі своїм адвокатом, є хибними та такими, що не можуть бути покладеними у підґрунтя вироку суду, виходячи з такого.

Так, ці посилання кожен з перелічених свідків під час першого судового розгляду не підтримав, уточнивши, що підсудний зайшов до цих приміщень за ними.

До того ж, достовірність цих посилань спростовується показами підсудного, потерпілої, свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_29 , ОСОБА_67 , ОСОБА_19 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 та іншими матеріалами справи.

7. Посилання, надані свідком ОСОБА_74 під час першого судового розгляду, ніби ОСОБА_4 зайшов до зали павільйону першим, а працівники патрульно-постової служби міліції зайшли після нього, є хибними та такими, що не можуть бути покладеними у підґрунтя вироку суду, виходячи з такого.

Так, під час досудового розслідування цей свідок виклав перебіг подій, зокрема - черговість входження до павільйону - так, як встановлено судом.

8. Посилання в показах, наданих свідком ОСОБА_26 лише під час досудового розслідування, ніби він безпосередньо бачив, що ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_9 , є хибними та такими, що не можуть бути покладеними у підґрунтя вироку суду, виходячи з такого.

Ці посилання під час першого судового розгляду цей свідок не підтримав, уточнивши, що в момент кульмінаційних подій знаходився на вулиці.

9. Посилання в показах свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_75 , ніби ОСОБА_4 розбив у приміщенні "передбанника" скло власною рукою, є хибними та такими, що не можуть бути покладеними у підґрунтя вироку суду, виходячи з такого.

Як доведеновище,у момент,коли склоу "передбаннику"було розбите,між ОСОБА_4 та іншимиособами,зокрема -цими свідками-перебував ОСОБА_19 ..За такогоспостереження задіями ОСОБА_4 для цихсвідків небуло можливо,що,до речі,підтверджене нимиж,коли вонипояснювали,що самогомоменту удару ОСОБА_9 . ОСОБА_4 вони не бачили та й не могли бачити.

До того ж, достовірність цих посилань спростовується показами підсудного та свідка ОСОБА_19 - безпосереднього учасника дій, про які йдеться у цій частині показів свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_76 ..

10. Посилання в показах свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_75 , про те, що, потрапивши до залу павільйону, ОСОБА_4 схопив стіл та почав небезпечно поводитись із ним, судом не аналізуються та до уваги не беруться з огляду на таке.

Події, що відбувались у залі павільйону після того, як ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_9 , не є предметом розгляду в межах цієї кримінальної справи.

За такого процесуальні підстави під часрозгляду цієїкримінальної справи надавати оцінку достовірності відомостей із вказівкою про те, що ОСОБА_4 схопив стіл та почав небезпечно поводитись із ним, є відсутніми.

Тобто, у разі, якщо події, про які йдеться у цих відомостях, відбувались саме у залі, ці відомості не відповідають вимозі щодо належності доказів.

Оцінюючи перелічені належні, допустимі та достовірні докази у їх сукупності, суд вважає, той факт, що ОСОБА_4 під час виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31 серпня 2009 року у справі № 11/195/04-НР завдав державному виконавцю ОСОБА_9 удар кулаком в область обличчя з метою перешкодити їй у здійсненні примусового виконання цього наказу встановленим.

Щодо наслідків такого удару.

Відповідно дозгаданого вищевисновку експерта№ 196від 29січня 2010року внаслідоквказаних дій ОСОБА_4 в ОСОБА_9 утворились тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, забою виличної області зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Оцінюючи цей висновок експерта, суд відзначає, що він був наданий у встановленому законом порядку компетентною особою відповідно до постанови слідчого; під час дачі висновку експерт була попередженою про кримінальну відповідальність за необґрунтовану відмову від дачі висновку та дачу заздалегідь неправдивого висновку, про що містяться позначки у висновку експерта.

Відомостей, що дають підстави для сумніву в обґрунтованості та достовірності цього висновку, матеріали кримінальної справи не містять.

Доводів, що заслуговують на увагу та ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах, про недостовірність або необґрунтованість цього висновку, сторонами, зокрема, захистом, не наведені.

За такого цей висновок суд вважає достовірним та таким, що має бути покладеним у підґрунтя судового рішення.

Отже, той факт, що внаслідок дій ОСОБА_4 ОСОБА_9 були заподіяні вказані у згаданому висновку тілесні ушкодження, суд вважає встановленим.

За такого вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину суд вважає доведеною.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України - як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі, у зв`язку з її службовою діяльністю.

Мотиви, з яких суд визнає покази свідків, які не з`явились, допустимими доказами.

Під час розгляду цієї кримінальної справи суд допустив, як докази, покази, свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_70 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_63 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_62 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 та ОСОБА_64 які не сприймав безпосередньо.

Вирішуючи питання про можливість такого, суд виходив з практики Європейського Суду з Прав Людини, яка, відповідно до згаданої вище норми статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" має застосовуватись судами, як норма права.

Практика Європейського Суду з Прав Людини.

І……Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці розробив дві основні групи потенційно актуальних принципів:

1)практика щодо визнання допустимими доказами показань свідків, відсутніх під час судового розгляду;

2)практика щодо принципу безпосередності.

1. Стосовно визнання допустимими доказами показань свідків, відсутніх під час судового розгляду, Європейський Суд з Прав Людини сформулював загальні принципи, які слід застосовувати у справах, коли свідок сторони обвинувачення не брав участі у судових засіданнях, але показання, надані ним раніше, були визнані допустимим доказом.

Застосування сформульованих Європейським судом з Прав Людини принципів у цілому передбачає розгляд трьох питань:

1)чи були достатні підстави для неявки свідка та визнання допустимим доказом показань відсутнього свідка;

2)чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження чи достатньо вагомою, щоб їх визнання допустимим доказом могло створити перешкоди для сторони захисту;

3)чи існували достатні врівноважуючи фактори, у тому числі надійні процесуальні гарантії, здатні компенсувати недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту у зв`язку з визнанням допустимим доказом неперевірених показань, а також забезпечити загальну справедливість судового розгляду. Такими факторами Європейський Суд з Прав Людини визнавав, зокрема, демонстрація судом усвідомлення того факту, що покази відсутніх свідків мають меншу вагу, врахування судом інших доказів, демонстрацію під час судового слухання відеозапису допиту відсутнього свідка на етапі розслідування; наявність підкріплюючих доказів, що підтверджують неперевірені показання свідка; фактнаявності багатьох спільних рис в описі інкримінованого злочину, наданого відсутнімсвідком та описі цього ж злочину іншим свідком за відсутності змови між ним; надана стороні захисту можливість поставити свої власні запитання свідку непрямо, наприклад, у письмовій формі, під час судового розгляду; надання заявнику або адвокату захисту можливості допитати свідка на етапі розслідування; надання підсудному можливість розповісти свою версію подій і поставити під сумнів надійність відсутнього свідка, вказавши на будь-яку неузгодженість або невідповідність із заявами інших свідків

2. Стосовно принципу безпосередності, Європейський Суд з Прав Людини встановив, що важливим елементом справедливого кримінального провадження є наявність в обвинуваченого можливості допитати свідка у присутності судді, який ухвалює остаточне рішення у справі. Цей принцип безпосередності є важливою гарантією у кримінальному провадженні, в якому зауваження, зроблені судом щодо поведінки та надійності свідка, можуть серйозно вплинути на обвинуваченого. Тому зміна складу суду першої інстанції після допиту важливого свідка, як правило, призводить до повторного допиту цього свідка.

В той же час, Європейський Суд з Прав Людини зазначив, що: "Принцип безпосередності не можна вважати забороною будь-яких змін у складі суду під час розгляду справи. Можуть виникнути доволі чіткі адміністративні чи процесуальні фактори, які унеможливлять подальшу участь судді у розгляді справи. Суд вказував, що можуть бути вжиті заходи для забезпечення правильного розуміння суддями, які продовжують розгляд справи, доказів та аргументів - наприклад, шляхом надання протоколів засідань, якщо надійність відповідного свідка не викликає сумнівів, або шляхом організації повторного розгляду відповідних аргументів чи допиту важливих свідків новим складом суду".

Для вирішення питання про достатність таких заходів Європейський Суд з Прав Людини вказував про необхідність враховувати важливість показань свідків, а також - причини повторного розгляду справи, зокрема - причини скасування рішення попереднього складу суду.

3. Європейський Суд з Прав Людини також наголошував на тому, що дотримання вказаних орієнтирів: "Самих собою не є цілями: їхньою справжньою метою є постійне сприяння забезпеченню справедливості кримінального провадження в цілому. Відповідність вимогам справедливого суду має розглядатися у кожній справі з огляду на хід провадження в цілому, а не на підставі окремого розгляду одного конкретного аспекту або одного конкретного випадку".

/див., окрім іншого, рішення у справі "Черніка проти України (пункти 39 - 52), рішення у справі "Пальчик проти України" (пункти 40 - 51), рішення у справі "Аль-Хаваджа та Тахері проти Сполученого Королівства (AlKhawaja and Tahery v. the United Kingdom)"; рішення у справі "Шачашвілі проти Німеччини" (Schatschaschwili v. Germany), тощо/

ІІ……Відповідно до правової позиції, що сформульована у пункті 137 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України та у пункті 51 рішення цього ж Суду у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства", строки давності слугують кільком важливим цілям, зокрема, за їх спливом докази стають ненадійними та неповними.

В зв`язку з таким суд зауважує, що 27 жовтня 2014 року сплив встановлений статтею 49 Кримінального Кодексу України строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за висунутим йому обвинуваченням

Застосування зазначеної практики Європейського Суду з Прав Людини у цій справі

І……Щодо наявності підстав для неявки свідків та визнання допустимим доказом показань відсутніх свідків суд відзначає таке.

1. Як зазначалось вище, свідок ОСОБА_36 наразі помер, через що безпосереднє сприйняття його показів судом наразі взагалі не є можливим.

2. Судом було докладено багато зусиль та приділено багато часу виклику свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_70 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 та ОСОБА_66 , ОСОБА_64 у судове засідання.

Зокрема, судом вживались заходи для встановлення місця їх знаходження, неодноразово надсилались судові виклики та повідомлення за відомими суду адресами міста їх знаходження та неодноразово виносились та направлялись на виконання постанови про здійснення їх примусового приводу.

Проте, вжиті судом заходи не мали результату.

В той же час, з огляду на строк, що минув з подій, про які вказані свідки мали б надати відомості, та на наведену вище практику Європейського Суду з Прав Людини щодо строків давності, незалежно від надійності вказаних свідків, як таких, подальше вжиття заходів щодо забезпечення їх безпосередньої участі у судовому розгляді, навряд чи було б здатне забезпечити можливість отримання судом достовірних, повних та надійних відомостей.

Отже, можливість забезпечення безпосереднього отримання судом від вказаних свідків надійних, достовірних та повних відомостей про обставини, що розглядаються, наразі є відсутньою.

3. До того ж, можливість у таких випадках оголошення показів цих свідків є прямо передбаченою у згаданій вище нормі статті 306 Кримінально-Процесуального Кодексу України 1960 року.

Таке дозволяє прийти до висновку про наявність в цьому випадку достатніх підстав як для неявки перелічених свідків, так й - для визнання їх показань під час досудового розслідування та попереднього судового розгляду допустимими доказами.

ІІ……Щодо вагомості показань відсутніх свідків суд відзначає таке.

1. Перш за все, суд відзначає, що усі суттєві для цієї справи обставини є встановленими з відомостей, що містяться у документах.

Покази ж свідків, зокрема, тих, що не були допитаними під час повторного судового розгляду, були використані судом лише для перевірки достовірності змісту відповідних документів.

Таке само по собі доводить, що в цьому випадку покази свідків не є вирішальними для прийняття рішення по суті справи.

2. Далі суд нагадує, що, як доведено вище, в цьому випадку кульмінаційні події обставин, що підлягають розгляду в межах цієї кримінальної справи, розвивались в "передбаннику" - приміщенні вкрай малих розмірів та з вкрай малою оглядовістю, у якому одночасно перебувала значна кількість осіб.

За такого вирішальними для вирішення цієї справи є лише покази:

-учасників кульмінаційних подій - підсудного та потерпілої;

-свідка ОСОБА_16 , який перебував поруч з потерпілою;

-свідка ОСОБА_19 , який перебував поруч з підсудним.

Та усі ці особи були допитані судом безпосередньо у присутності усіх учасників судового розгляду.

3. Покази ж інших свідків, зокрема - ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_64 та ОСОБА_79 - не можуть свідчити про перебіг кульмінаційних подій обставин, що розглядаються в межах цієї справи; можуть свідчити лише про обставини, що супроводжували кульмінаційні події, які, до того ж, ніким не оспорюються.

4. До того ж, свідки ОСОБА_37 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 прибули на місце кульмінаційних подій після того, як ці події були повністю завершені.

З огляду на таке покази цих свідків стосовно кульмінаційних подій самі по собі вочевидь не можуть мати жодного впливу на результати розгляду цієї кримінальної справи.

5. Що ж стосується показів свідків ОСОБА_70 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , то під час прийняття рішення вони не враховуються з підстав, що не є пов`язаними з їх недопустимістю та будуть наведені нижче.

Отже, покази свідків, що не з`явились, для вирішення цієї справи не є ані - вирішальними, ані навіть - суттєвими.

ІІІ……Щодо наявності "врівноважуючих факторів" суд відзначає таке.

1. Під час судового розгляду сторона захисту ніколи не заперечувала проти того, щоб покази свідків, які не з`явились, були зачитані; більше того, постійно посилалась на покази, що надавали свідки під час першого судового розгляду, проти правильності їх викладу у протоколі не заперечувала та ніколи не посилалась про те, що оголошення показів свідків, які не з`явились, створить перешкоди у відстоюванні своєї позиції у суді.

2. Під час судового розгляду цієї справи підсудний мав можливість викласти власну версію подій, поставити під сумнів достовірність показань свідків, які не з`явилися у судове засідання, та вказати або - на важливість їх показів, або ж - на неузгодженість у їхніх показаннях.

З огляду на це суд особливо відзначає, що саме встановлений судом перебіг подій за участі виключно підсудного, потерпілої та свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_19 є наведеним й у висунутому ОСОБА_4 обвинуваченні, з яким той був ознайомлений у встановленому законом порядку.

Та підсудний скористався своєю можливістю викласти власну версію подій та обґрунтувати її, зокрема, й показами свідків, які не з`явились у судове засідання та які /покази/ були враховані судом під час винесення рішення у справі.

Суд також відзначає, що на необхідності виклику будь-кого зі свідків для спростування версії обвинувачення, підсудний не наполягав.

3. Суд також зауважує, що покази свідків, які були оголошені, мають багато спільних рис в описі обставин, що супроводжували кульмінаційні події з описом цих же обставин свідками з боку як обвинувачення, так й захисту, які були безпосередньо допитані під час судового розгляду справи.

За такого версія щодо перебігу подій, висловлена кожним зі свідків, які не з`явились, об`єктивно може бути перевірена шляхом перевірки достовірності показів свідків, що під час безпосереднього допиту у суді висловили тотожні версії.

Зокрема:

-покази свідків ОСОБА_70 та ОСОБА_64 можуть бути перевіреними шляхом перевірки показів свідка ОСОБА_19 ,

-покази свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_65 та ОСОБА_66 - шляхом перевірки показів свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_25

-покази свідків ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 - шляхом перевірки показів свідків ОСОБА_80 та ОСОБА_24 .

4. Суд також враховує, що під час першого розгляду справи судом першої інстанції захист мав можливість без будь-яких перешкод поставити запитання свідкам ОСОБА_81 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 та ОСОБА_91 та отримати на поставлені запитання відповіді; ці відповіді знайшли відображення у протоколі судового засідання та були врахованими під час повторного розгляду цієї справи у суді першої інстанції.

Тобто, в межах цієї справи сторони, зокрема - захист - мали можливість перевірити надійність усіх свідків, сформулювати свою позицію з цього питання та висловити її під час повторного розгляду справи; позиція захисту з цього питання наразі судом врахована.

Суд також зауважує, що під час повторного розгляду справи судом учасникам судового розгляду був оголошений протокол судового засідання, що містив покази перелічених свідків під час першого розгляду справи. Та усі вони, зокрема - підсудний - погодились із тим, що зміст показів цих свідків у протоколі судового засідання викладений достовірно.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з Прав Людини таке здатне компенсувати труднощі, з якими може стикнутись захист у зв`язку з відсутністю свідка під час судового розгляду /див., окрім іншого, рішення у справі "Шачашвілі проти Німеччини" (Schatschaschwili v. Germany), рішення у справах "Хмура проти Польщі" "Ейгнер проти Австрії", "Гані проти Іспанії" тощо/

Наведене доводить, що захисту були надані достатні врівноважуючи фактори, у тому числі - надійні процесуальні гарантії, здатні компенсувати недоліки, з якими могла б стикнутись сторона захисту в зв`язку із визнанням допустимим доказом показів свідка, що безпосередньо судом не допитувався.

IV……Щодо принципу безпосередності.

1. Суд відзначає, що в цьому випадку були вжиті заходи для забезпечення правильного розуміння суддею, який здійснював повторний розгляд цієї справи, показів свідків, які безпосередньо під час цього розгляду судом не допитувались, а саме - новому складу суду були надані протоколи відповідних засідань, достовірність та повнота яких учасниками судового розгляду не оспорювалась.

2. Вирішуючи питання про достатність таких заходів, суд враховує таке.

2.1. В цьому випадку суд першої інстанції повторно розглядав справу в зв`язку із скасуванням вироку, ухваленого за наслідками попереднього судового розгляду.

2.2. При цьому скасовуючи попередній вирок, суди касаційної та апеляційної інстанцій зазначили про некоректність його складання та фактично поставивши під сумнів правильність наданої судом першої інстанції оцінки доказів у сукупності /зокрема - показань свідків/, але - не правильність сприйняття та розуміння судом кожного з цих доказів окремо.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції під час ухвалення попереднього вироку: "Фактично лише навів у вироку показання свідків, однак не проаналізував їх належним чином та не сформулював висновку, які обставини наведеними доказами спростовуються або підтверджуються". І далі: "Надаючи перевагу показам свідків захисту …, суд у вироку не мотивував та не навів обґрунтування, за яких підстав ним прийняті до уваги показання одних свідків та не прийняті до уваги показання інших свідків, які до того ж узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи".

2.3. При цьому апеляційний суд, скасовуючи рішення, не вимагав роз`яснень стосовно раніше наданих показів або їх уточнень.

Навпаки, із зауважень апеляційного та касаційного суду вбачається, що суди вищих інстанцій визнали, що усі зібрані судом першої інстанції докази є повними та зрозумілими за своїм змістом, прийнятними за своєю формою, а також - що у справі міститься достатньо відомостей щодо "надійності" кожного з допитаних судом свідків; зажадали лише більш ретельної оцінки вже наявних у справі відомостей у вироку суду.

2.4. При цьому суди вищих інстанцій підкреслювали, що для вирішення цієї справи покази свідків слід оцінювати лише з огляду на зміст наявних у справі документів, отже - вказували, що вирішальними для цієї справи є саме відомості, що містяться у документах, але - не в показах.

Наведене, сукупно із тим, що оголошені покази свідків не є вирішальним доказом у справі та тим, що під час повторного судового розгляду з показами свідків суд був ознайомлений, відповідно дозмісту правовоїпозиції ЄвропейськогоСуду зправ Людини,сформульованої урішенні усправі "Фамулякпроти України" /https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22tabview%22:[%22document%22],%22itemid%22:[%22001-193035%22]}/ свідчить про те, що вжиті під час повторно судового розгляду заходи є достатніми для забезпечення правильності сприйняття судом відомостей, що містяться у показах відсутніх свідків.

Наведене у сукупності надає достатні підстави для висновку про те, що принцип безпосередності в цьому випадку був дотриманий.

Щодо справедливості судового розгляду.

Наведені обставини, що дозволяють визнати покази свідків, які фактично не були присутніми під час повторного судового розгляду, допустимими доказами та свідчать про те, що внаслідок оголошення їх показів принцип безпосередності не був порушений, дають підстави вважати, що у цій справі оголошення показів свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_70 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_63 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_62 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 та ОСОБА_64 не призводе до несправедливості судового розгляду в цілому.

За такого покази цих свідків покази свідків, які не з`явились, суд вважає допустимими доказами.

Мотиви, з яких суд відкидає низку доказів.

І……Під час першого судового розгляду - 09 лютого 2012 року Центральним районним судом міста Миколаєва було постановлено призначити по цій справі повторну судово-медичну експертизу.

Для проведення експертного дослідження відповідно до цієї постанови в розпорядження експертів надавались висновок попередньої експертизи, медичні картки ОСОБА_9 , складені під час її перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а також - згадане вище повідомлення Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи № 73 від 18 січня 2012 року.

/том 3, а.с. 231/.

За наслідками дослідження, проведеного на виконання цієї постанови, експертом ОСОБА_92 одноособово 24 травня 2012 року був складений висновок №970/196-10р. /том 3, а.с. 239 - 241/.

Проте, відповідно до пункту 2.4.2 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року /з послідуючими змінами та доповненнями/ при проведенні повторних експертиз за матеріалами кримінальних справ участь кількох експертів є обов`язковою.

Отже, висновок експерта № 970/196-10р., як складений за результатами дослідження, проведеного всупереч встановленого порядку, не може вважатись обґрунтованим, а за такого - достовірним.

З огляду на таке під час ухвалення судового рішення цей висновок не враховується.

ІІ……21 червня 2012 року Центральним районним судом міста Миколаєва було постановлено призначити по цій справі повторну комісійну судово-медичну експертизу.

На вирішення експертів судом були поставлені такі питання:

-чи підтверджується об`єктивними медичними даними, зафіксованими в наданій для проведення експертизи медичній документації, наявність у потерпілої ОСОБА_58 у період з 28 жовтня 2009 року по 20 листопада 2009 року тілесних ушкоджень у виді черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забою скулової області справа, якщо так, то, які їх характер, ступінь тяжкості, локалізація на тілі і давність утворення?

-чи зафіксовані у медичній документації потерпілої ОСОБА_58 об`єктивні медичні дані про наявність в останньої у вказаний період будь-яких видимих тілесних ушкоджень (синців, припухлості, крововиливів тощо)?

-чи могли наявні в ОСОБА_51 тілесні ушкодження утворитися внаслідок однократної уданої дії кулаком лівої руки?

-чи можливе утворення тілесних ушкоджень у виді черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забою скулової області справа при однократному ударі кулаком у скулову область справа без утворення у місці удару видимих тілесних ушкоджень (синців, припухлості, крововиливів тощо)?

Для проведення експертного дослідження відповідно до цієї постанови в розпорядження експертів надавались лише висновки попередніх експертиз, медичні картки ОСОБА_9 , складені під час її перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а також - згадане вище повідомлення Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи № 73 від 18 січня 2012 року.

/том 3, а.с. 231/

За наслідками дослідження, проведеного на виконання цієї постанови, комісією експертів Херсонського обласного бюро судово-медичних експертиз /доповідач - лікар-судово-медичний експерт ОСОБА_93 / 14 вересня 2012 року був складений висновок № 44, відповідно до якого:

-28.10.09 р. ОСОБА_51 звернулась до Миколаївської лікарні швидкої допомоги (самостійно або доставлена швидкою допомогою не зазначено) та була оглянута нейрохірургом. Встановлений діагноз - "забій правої виличної області". У цей же день оглянута неврологом Миколаївської обласної лікарні, діагноз - "струс головного мозку". 29.10.09 р. звернулась до дільничного невропатолога та с діагнозом: "закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку" була госпіталізована. На стаціонарному лікуванні ОСОБА_51 знаходилась з 29.10.09р. по 10.11.09р. в 3-ій міській лікарні м. Миколаєва з тим самим діагнозом та в подальшому лікувалась амбулаторно до 21.11.09р. Таким чином, встановлено, що потерпілій була заподіяна закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку. Цей діагноз підтверджується об`єктивними симптомами, наведеними у медичних документах: "окуло вестибулярний синдром", "слабкість конвергенції", ангіопатія сітківки двох очей, що була виявлена при одиничному дослідженні очного дна. Скарги хворої та інші симптоми суб`єктивного характеру не суперечать картині клінічного перебігу струсу головного мозку. Утворення закритої черепно-мозкової травми 27.10.09 р. не виключається. Це ушкодження відноситься до легких тілесних, що потягло короткочасний розлад здоров`я.

-у наданих медичних документах не міститься опису ознак, що дозволяють об`єктивно встановити діагноз "забій правої виличної області" - припухлість, зміну кольору. Таким чином, розцінювати діагноз "забій правої виличної області" без опису травматичних змін, як встановлений факт тілесного ушкодження, не видається за можливе;

-утворення закритої черепно-мозкової травми від одиничного ударного впливу лівою рукою нападника, зокрема, й без утворення зовнішніх ушкоджень, не виключається.

/том 3, а.с. 253 - 254/.

1. Але цей висновок не може бути покладеним у підґрунтя вироку суду з огляду на таке.

З його змісту та постанови суду, що стала підставою для проведення відповідного дослідження вбачається, що предметом експертного дослідження в цьому випадку судом були визначені насамперед зміст та якість медичних документів, що були складеними під час лікування потерпілої, та, в залежності від таких змісту та якості - характер та ступінь тяжкості виявлених в неї тілесних ушкоджень, отже - зміст та якість відомостей проявище дійсності-наявні в ОСОБА_9 тілесні ушкодження.

В той же час, предметом доказування в межах цієї справи є саме це явище, але - не певні відомості про нього.

Це явище дійсно може бути дослідженим лише з урахуванням наявних про нього відомостей, але - лише усіх відомостей, що містяться у матеріалах справи.

В той же час, як на момент призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, так й на теперішній час матеріалах справи окрім відомостей, що містяться у наданих судом експертам для дослідження документах, містяться й інші відомості про "зміну кольору, припухлість та біль", що спостерігались в ОСОБА_9 після подій, що є предметом розгляду в межах цієї справи. Такі відомості містяться, зокрема, у показах свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_25 (усі вони є працівниками міліції, з огляду на що мають як не знання, то досвід у виявленні тілесних ушкоджень) та свідка ОСОБА_94 .

Але ці відомості експертам не надавались.

Окрім того, матеріали кримінальної справи не містять доказів того, що станом на момент призначення повторної експертизи можливість отримання додаткових відомостей про такі явища, зокрема - шляхом допиту лікарів, які видавали відповідні медичні документи - була вичерпаною.

Отже, вказаний висновок комісії лікарів, як такий, що ґрунтується на неповному дослідженні відомостей, які мають значення для встановлення фактичних обставин цієї кримінальної справи, не може вважатись достовірним та обґрунтованим щодо предмету доказування у справі.

2. Не може цей висновок бути використаним й як підстава для спростування правильності та обґрунтованості покладеного у підґрунтя цього вироку висновку експерта № 196 від 29 січня 2010 року в частині наявності в потерпілої забою виличної області зліва та обставин його заподіяння.

2.1. Так, як доведено вище, предметом дослідження комісії експертів судом була визначена частина відомостей про заподіяні ОСОБА_9 тілесні ушкодження (про елемент дійсності) та зміст цих відомостей.

В той же час, предметом експертного дослідження, за наслідками якого був наданий висновок № 196 від 29 січня 2010 року, були сам факт наявності в потерпілої тілесних ушкоджень, а також - їх характер, локалізація, ступінь тяжкості та ймовірний механізм їх утворення, тобто - тілесні ушкодження, як елемент дійсності.

Отже, ці дві експертизи по суті мають різні предмети, через що їх висновки вочевидь не можуть виключати один іншого.

2.2. Далі, як доведено вище, предметом дослідження комісії експертів були лише відомості, виділені судом; зі змісту висновку комісії вбачається, що експерти прийшли до висновку про їх недостатність для висновкупро сутьявища -наявність в ОСОБА_9 одного з тілесних ушкоджень.

Таке вочевидь самого по собі явища не виключає, отже - спростувати висновок про його наявність неспроможне.

2.3. За наявності інших обставин, які давали б підстави для сумнівів в обґрунтованості висновку експерта № 196 від 29 січня 2010 року, висновок комісії лікарів, що аналізується, міг би бути використаним, як привід для призначення додаткової судово-медичної експертизи.

Але таких обставин матеріали кримінальної справи не містять, сторони, зокрема, захист, на наявність таких обставин не посилається.

3. Не може цей висновок бути використаним й як підстава для спростування правильності та обґрунтованості покладеного у підґрунтя цього вироку висновку експерта № 196 від 29 січня 2010 року в частині наявності в потерпілої струсу головного мозку та обставин його заподіяння, адже навпаки вказує про обґрунтованість такого висновку.

Отже, висновок комісії експертів № 44 від 21 червня 2012 року не може враховуватись під час ухвалення вироку по суті цієї кримінальної справи.

ІІІ……Під час досудового розслідування 08 лютого 2010 року /том 2, а.с. 126-128/ та під час першого судового розгляду /том 3, а.с. 279/, окрім інших, був допитаний свідок ОСОБА_95 .

Цей свідок:

-під час досудового розслідування виклав ті ж обставини, що й свідок ОСОБА_41 , зазначаючи, що не бачив, як ОСОБА_4 наніс удар державному виконавцю.

-під час першого судового розгляду стверджував, що протягом перших 10 хвилин з моменту, як усі зайшли до приміщення кафе, ОСОБА_4 постійно перебував у полі його зору, та він не бачив, щоб той наносив будь-кому тілесні ушкодження.

Але ці твердження суд вважає недостовірними. Так, під час встановлених вище обставини, за яких відбувались кульмінаційні події, цей свідок перебував у приміщенні з вкрай обмеженою оглядовістю, при цьому між ним та місцем удару знаходились, окрім ОСОБА_4 , ще ОСОБА_19 , охоронці та ОСОБА_71 .. За такого цей свідок в дійсності не мав можливості під час кульмінаційних подій спостерігати за ОСОБА_4 .

З огляду на таке, покази цього свідка не можуть враховуватись під час ухвалення вироку по суті цієї кримінальної справи.

ІV……Під час досудового розслідування 01 березня 2010 року /том 2, а.с. 218-219/ та під час першого судового розгляду /том 3, а.с. 280/, окрім інших, був допитаний свідок ОСОБА_96 .

Цей свідок, окрім обставин, які ніким не оспорюються, стверджував, ніби: "Підсудний разом зі своїм адвокатом, працівниками міліції наступним чином потрапили до приміщення кафе. Так, попереду усіх зайшов підсудний, якому охоронці всіляко перешкоджали, закручували руки, потім працівники міліції та усі інші". Але ці посилання спростовуються показами підсудного, потерпілої, свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_29 , ОСОБА_67 , ОСОБА_19 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 та іншими матеріалами справи.

Окрім того,цей свідоквказував,ніби бачив,що одинз охоронцівштовхнув державноговиконавця рукоюв плече.Але ціпокази неможуть бутивизнані достовірними,адже встановленівище обставиниперебігу кульмінаційнихподій,зокрема -обмежена оглядовістьприміщення,у якомувони відбувались,та скупченістьлюдей,які,як доведеновище,перебували уцьому приміщенніу безпосереднійблизькості домісця цихподій /безврахування ОСОБА_77 /об`єктивноунеможливлювало безпосередньосприйняття свідкомфакту нанесенняудару ОСОБА_9 будь-ким, зокрема, й охоронцем.

З огляду на таке, покази цього свідка є недостовірними, через що не можуть враховуватись під час ухвалення вироку по суті цієї кримінальної справи.

V……Під час судового розгляду 11 серпня 2018 року, окрім інших, був допитаний свідок ОСОБА_97 ..

Окрім того, під час судового засідання 23 вересня 2016 року був допитаний свідок ОСОБА_24 .. Цей свідок також допитувався під час досудового розслідування в ході допиту 01 березня 2010 року /том 2, а.с. 220-221/, а також - в ході очних ставок із свідком ОСОБА_16 /том 2, а.с. 236 - 238/ та з потерпілою /том 2, а.с. 239-241/ та під час першого судового розгляду /том 3, а.с. 277зв./

До того ж, під час першого судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_35 /том 3, а.с. 283 зв./ та ОСОБА_36 /том 3, а.с. 282/.

Ці свідки, окрім обставин, які ніким не оспорюються, стверджували, ніби бачили, як в процесі боротьби з ОСОБА_4 один з охоронців мимоволі наніс удар державному виконавцю.

Але ціпокази неможуть бутивизнані достовірними,адже встановленівище обставиниперебігу кульмінаційнихподій,зокрема -обмежена оглядовістьприміщення,у якомувони відбувались,та скупченістьлюдей,які,як доведеновище,перебували уцьому приміщенніу безпосереднійблизькості домісця цихподій /безврахування ОСОБА_80 , ОСОБА_24 , ОСОБА_78 та ОСОБА_79 /об`єктивноунеможливлювало безпосередньосприйняття свідками ОСОБА_98 , ОСОБА_24 та ОСОБА_99 факту нанесенняудару ОСОБА_9 будь-ким, зокрема, й охоронцем.

З огляду на таке, покази цих свідків є недостовірними, через що не можуть враховуватись під час ухвалення вироку по суті цієї кримінальної справи.

VI……Матеріали справи містять також певні відомості із вказівкою про те, що 27 жовтня 2009 року під час виконання судового рішення у приміщенні павільйону, ОСОБА_9 штовхнула ОСОБА_4 , внаслідок чого той впав, вдарився об двері та також отримав певні тілесні ушкодження.

Оцінюючи такі відомості, суд враховує таке.

1. Встановлені вище обставини кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цієї справи, виключають можливість подій, про які йдеться у цих відомостях, в межах обставин, що є предметом розгляду по цій кримінальній справі.

Так, в кульмінаційний момент подій між ОСОБА_4 та дверима, які були позаду нього (через які здійснюється вхід до "передбаннику") були щонайменш ОСОБА_19 , охоронці, а також - інші особи, при цьому - у вкрай вузькому приміщенні.

За такого його падіння на двері виключається.

Тобто, у разі, якщо події, про які йдеться у цих відомостях, відбувались, на думку авторів їх джерела, саме у "передбаннику", ці відомості є недостовірними.

2. Можливість подій, про які йдеться у цих відомостях /а саме - того, що саме ОСОБА_9 штовхнула ОСОБА_4 , після чого той впав та вдарився об двері/, під час, коли охоронці намагались утримати ОСОБА_4 , також вочевидь виключається.

Тобто, у разі, якщо події, про які йдеться у цих відомостях, відбувались, на думку авторів їх джерела, саме у такий період, ці відомості є недостовірними.

3. Події ж, що відбувались вже у залі павільйону після того, як охоронці припинили вживати заходів щодо утримання ОСОБА_4 , не є предметом розгляду в межах цієї кримінальної справи.

За такого процесуальні підстави під часрозгляду цієїкримінальної справи надавати оцінку достовірності відомостей із вказівкою про те, що 27 жовтня 2009 року під час виконання судового рішення у приміщенні павільйону ОСОБА_9 штовхнула ОСОБА_4 , є відсутніми.

З огляду на таке, ці відомості не можуть враховуватись під час ухвалення вироку по суті цієї кримінальної справи.

VI……Матеріали кримінальної справи містять також певні відомості про обставини здійснення Приватним Підприємством "Максіко" господарської діяльності та про обставини взаємних відносин цього підприємства з контролюючими державними органами.

Але жоден з цих доказів ані - прямо, ані - опосередковано не підтверджує ані - існування, ані - відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, ані - інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.

До того ж, жоден з них не спроможний ані - спростувати, ані - підтвердити достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Тобто, жоден з цих доказів не відповідає вимозі щодо належності доказів. З огляду на таке, ці докази під час ухвалення вироку по суті цієї кримінальної справи не враховувались.

Мотиви зміни обвинувачення.

1.В направленомуна розглядсуду обвинувальномуакті зазначається,ніби донанесення удару ОСОБА_9 . ОСОБА_4 , прибувши на місце проведення виконавчих дій - до павільйону - почав перешкоджати їй здійснювати виконавчі дії, почавши при цьому виганяти її з приміщення кафе та висловлюючи на її адресу погрози.

Але,як доведеновище,ці посиланняне відповідаютьдійсності,адже вдійсності ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_9 одразу після того, як зайшов до "передбаннику" павільйону.

За такого ці посилання з висунутого ОСОБА_4 обвинувачення слід виключити.

Оскільки таке тягне за собою звуження обсягу обвинувачення, така зміна не тягне за собою погіршення становища підсудного.

2. В направленому на розгляд суду обвинувальному акті дії підсудного кваліфіковані за частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України - як навмисне нанесення побоїв або заподіяння легкого тілесного ушкодження посадовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю.

Проте, відповідно до пункту 3.1. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17 січня 1995 року /з послідуючими змінами/: "Побої не становлять особливого виду ушкоджень. Вони характеризуються заподіянням багаторазових ударів. Якщо після побоїв на тілі потерпілого залишились ушкодження, їх оцінюють за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак. Якщо побої не залишили після себе ніяких об`єктивних слідів, судово-медичний експерт відмічає скарги потерпілого, вказує, що об`єктивних ознак ушкоджень не виявлено і не встановлює ступеня тяжкості тілесних ушкоджень". Отже, побоями визнаються лише насильницькі дії, які не залишили після себе ніяких об`єктивних слідів - ушкоджень.

В цьому ж випадку, як доведено вище, внаслідок дій підсудного на тілі потерпілої утворились тілесні ушкодження.

За такого вказівку про те, що підсудний вчинив злочин, що полягав у нанесенні потерпілій побоїв, з висунутого ОСОБА_4 обвинувачення слід виключити.

3. Інші зміни, що вносяться вироком суду у формулювання обвинувачення, що було запропоноване прокурором, носять характер редакційних правок, суті обвинувачення не стосуються на його обсяг не впливають.

Отже, такі зміни не спроможні потягнути за собою погіршення становища підсудного.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе ухвалити вирок відповідно до обставин, встановлених під час судового слідства, та надати діям підсудного належну правову кваліфікацію, виключивши з висунутого йому обвинувачення посилання, що не знайшли свого підтвердження у суді.

Спростування позиції захисту.

Заперечуючи проти висунутого йому обвинувачення, підсудний вказував, що:

I.Обставини події під час виконання виконанні судового рішення 27 жовтня 2009 року виключали можливість нанесення ним тілесних ушкоджень.

II.Нанесення удару державному виконавцю, на думку органів досудового слідства, відбувалось відверто, в присутності багатьох працівників міліції, що вочевидь є позбавленим здорового глузду.

III.У разі нанесення ним удару ОСОБА_9 , з огляду на його спортивну підготовку та співвідношення сил між ними, наслідки для ОСОБА_9 були б набагато відчутнішими, та вони вочевидь не обмежувались би тим, що внаслідок його удару в неї не було б навіть видимих тілесних ушкоджень.

IV.У разі, якщо б він дійсно наніс удар державному виконавцю, реакція правоохоронців на такі дії була б більш енергійною.

V.Під час досудового слідства та судового розгляду були отримані покази більше 10 свідків, які засвідчили, що жодного удару ОСОБА_9 він не наносив.

VI.Відомості про те, що ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження, викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності.

Так, за словами підсудного, вона відповідно до виданого їй направлення на судово-медичне освідування не з`явилась, натомість почала "ходити по лікарях". Зокрема, вона пішла до лікарні швидкої медичної допомоги, але там бажаного для себе результату не отримала. Тоді вона пішла до обласної лікарні, але там також не отримала бажаного для себе результату. Тоді вона звернулась до лікаря за місцем свого проживання та із ним домовилась про те, що її покладуть до лікарні, та лише після цього отримала висновок про ніби отримання нею тілесних ушкоджень.

VII.Дії державного виконавця ОСОБА_9 щодо виконання рішення суду 27 жовтня 2009 року були незаконними.

VIII.Сама ця справа є сфальсифікованою, причому - вже в органах прокуратури.

На підтвердження цієї тези підсудний посилався про те, що значна кількість свідків під час судового слідства дали покази, що не відповідали тим, що надавались ними під час досудового слідства, а на запитання суду про причини такого пояснювали, що під час досудового слідства слідчий ОСОБА_56 сам формулював за них покази та надавав їм підписувати складені ним документи.

Але жодне з цих посилань підсудного не може бути покладеним у підґрунтя вироку з огляду на наступне.

І……Говорячи про обставини, які виключають можливість нанесення ним тілесного ушкодження ОСОБА_9 , підсудний посилається про те, що ніби з самого початку його входження до приміщень павільйону його руки утримувались охоронцями, а після того, як охоронці його відпустили, він постійно був у полі зору багатьох осіб, зокрема - правоохоронців.

Але ці посилання підсудного не ґрунтуються на всіх обставинах справи.

Так, поза розумним сумнівом підсудний спочатку опинився у "передбаннику" павільйону,де,принаймні -до половинукоридору цього"передбаннику"за рукийого нетримали.Таке,до речі,сам підсуднийне заперечує.Та,як доведеновище,кульмінаційний моментподій,що єпредметом розглядуцієї кримінальноїсправи -власне ударв обличчя ОСОБА_9 - ОСОБА_4 наніс саме у цьому місці, себто до того, як охоронці застосували до нього силу.

ІІ……Також не ґрунтуються на всіх обставинах справи й посилання підсудного, ніби за обставинам справи свідками удару обов`язково мали бути правоохоронці, адже місце, де відбувся кульмінаційних момент подій, що є предметом розгляду в межах цієї справи, хоча й було поруч із місцем, де перебували правоохоронці, але - було відмежоване таким чином, що правоохоронці не мали можливості ані - спостерігати за подіями, ані - попередити їх.

ІІІ……Посилання підсудного про те, що вчинення ним насильницьких дій відносно ОСОБА_9 ймовірно потягло б більш суттєві наслідки спростовується наведеними вище доказами про фактичні наслідки, що настали в результаті його протиправних дій.

IV……Посилання підсудного про те, що присутні на місці події правоохоронці не вжили більш енергійних заходів щодо припинення його дій, самі по собі факту вчинення ОСОБА_4 злочину не спростовують.

Принагідно суд відзначає й те, що необхідність у вчиненні більш енергійних дій в цьому випадку була відсутньою, адже протиправні дії ОСОБА_100 були фактично припинені працівниками охоронної фірми.

Стосовно ж посилань підсудного про відсутність вказівок про заподіяння ним удару державному виконавцю у рапорті ОСОБА_17 суд відзначає, що, як доведено вище, ОСОБА_17 моменту нанесення удару не бачив, отже - підстав доповідати про таке не мав.

V……Усі покази свідків, на які посилався підсудний, були проаналізовані судом вище; як доведено вище, частина з них є недостовірними, а решті - не тільки не спростовує факт нанесення підсудним удару ОСОБА_9 , але здебільшого - узгоджується із цим фактом.

VІ……Підсудний по суті вказував, що в дійсності на місці виконання судового рішення під час його виконання ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 заподіяно не було, а факт нанесення їй тілесних ушкоджень був "вигаданий" з метою посилення позицій державних виконавців під час виконавчого провадження, а також - помсти йому особисто за перешкоджання рейдерському захопленню павільйону.

Проте,посилання підсудногопро "вигаданість"факту нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень є надуманими та спростовуються сукупністю наведених та проаналізованих вище доказів.

1.Так,як доведеновище,про цейфакт ОСОБА_9 повідомила одразу після подій на місці вчинення злочину, коли об`єктивно не мала можливості та часу вигадати логічні та послідовну версію щодо обставин їх заподіяння.

2.Далі,той факт,що намісці виконаннярішення ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження, прямо підтвердили свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_25 , а також - ОСОБА_16 , ОСОБА_62 , ОСОБА_40 та ОСОБА_101 .

Окрім того, наслідки заподіяння цього удару безпосередньо на місці події спостерігали свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .

Суд такожвідзначає,що показисвідків ОСОБА_22 , ОСОБА_77 , ОСОБА_80 , ОСОБА_24 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 містять усобі посиланняпро те,ніби ОСОБА_9 мимоволі вдарив (зачепив, штовхнув тощо) охоронець. Ці посилання, будучи, як доведено вище, недостовірними, тим не менш містять у собі ні що інше, як визнання факту того, що на місці подій ОСОБА_9 тілесні ушкодження дійсно було заподіяними,але поясненняцієї обставинивідповідно допозиції переліченихсвідків.Отже,ці покази,навіть будучинедостовірними,все жтаки містятьу собівизнання того,що фактнанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень на місці подій не є "вигаданим".

3.Окрім того,факт нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді забою виличної області з права є зафіксованим лікарем-нейрохірургом ОСОБА_102 ; докази, що доводять особисту зацікавленість цього лікаря або ж - відсутність в нього належної кваліфікації або досвіду для встановлення такого діагнозу матеріали кримінальної справи не містять, сторони, зокрема - підсудний - на наявність таких доказів не посилається.

Так само у встановленому законом порядку була зафіксована й наявність в ОСОБА_9 тілесного ушкодження у вигляді забою головного мозку; доказів, що доводять особисту зацікавленість лікарів, що виставили такий діагноз, або ж - відсутність в них належної кваліфікації або досвіду для встановлення такого діагнозу матеріали кримінальної справи не містять, сторони, зокрема - підсудний - на наявність таких відомостей не посилається.

4.Зрештою,факт нанесення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень був підтверджений висновком судово-медичного експерта.

5.Відомості,що містятьсяу дослідженихсудом доказах,у своїйсукупності даютьможливість відтворитицілісну картинумеханізму таумов виникненнятілесних ушкодженьв ОСОБА_9 ..

За такого, незначні розбіжності у записах лікарів різного профілю під час лікування кожним з них вузьких проявів окремих тілесних ушкоджень з числа тих, що утворились в ОСОБА_9 , на яких акцентує увагу підсудний, суттєвого значення не мають.

6.Також немає значенняй тойфакт,що ОСОБА_9 не пройшла судово-медичного обстеження відповідно до направлення правоохоронних органів, на якому акцентує увагу підсудний, адже цей факт встановленню дійсних обставин справи не завадив та до спотворення обставин подій не призвів й сам по собі призвести не спроможний.

З огляду на таке ці посилання підсудного не можуть бути покладеними у підґрунтя вироку по суті справи.

VIІ……Посилання підсудного про незаконність, як на його думку, дій державного виконавця, суд враховує таким чином.

1. Враховані під час ухвалення цього вироку матеріали виконавчого провадження доводять, що дії державного виконавця ОСОБА_103 під час виконання наказу Господарського суду Миколаївської області що був виданий 31 серпня 2009 року у справі № 11/195/04-НР, зокрема - дії щодо примусового вилучення павільйону, не зважаючи на їх оскарження як ПП "Максіко", так й ОСОБА_13 , у встановленому законом порядку неправомірними не визнавались.

Та під час судового розгляду цієї кримінальної справи будь-якого рішення про визнання у встановленому законом порядку таких дій неправомірними захистом не надано.

2. Підсудний та його захисник посилались про те, ніби така неправомірність є встановленою судовими рішеннями по цій кримінальній справі.

Вони звертали увагу на те, що в межах цієї кримінальної справи ОСОБА_4 спершу обвинувачувався ще й у тому, що вчинив дії щодо умисного невиконання наказу Господарського суду Миколаївської області що був виданий 31 серпня 2009 року у справі № 11/195/04-НР; ці його дії кваліфікувались за частиною 1 статті 382 Кримінального Кодексу України. Але вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 жовтня 2012 року у вчиненні цього злочину ОСОБА_4 був виправданим; ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 червня 2013 року цей вирок, зокрема, у цій частині, був залишеним без змін; в цій частині вирок в касаційному порядку не оскаржувався. Та таке, на думку підсудного та його захисника, підтверджує необґрунтованість вимог державного виконавця до ОСОБА_4 , а за такого - неправомірність її дій під час виконавчого провадження.

Проте, ці посилання є хибними.

Так, виправдовуючи підсудного за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального Кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції послались лише нате що на момент вчинення відповідних виконавчих дій спірний торгівельний павільйон вибув з володіння ПП "Максіко", з огляду на що підсудний, як директор вказаного підприємства, був позбавлений можливості виконати рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 11/195/04-НР.

Проте, таке само по собі не означає, що державний виконавець не мав права виконувати вказане рішення, зокрема - у обраний ним спосіб, а саме - шляхом примусового вилучення павільйону та його передачі стягувачу.

Висновку ж про те, що виконуючи вказане рішення у обраний ним спосіб державний виконавець діяв неправомірно ані - суд першої інстанції, ані - суд апеляційної інстанції - не сформулював.

3. Суд також наголошує, що визнання дій державного виконавця неправомірними в межах кримінального судочинства не є можливим взагалі, адже таке має відбуватись в межах процедури, передбаченої Господарським Процесуальним Кодексом України або ж Кодексом України про адміністративне судочинство, за обов`язкової участі повноважних представників відповідної виконавчої служби, які можуть користуватись правами, забезпечення дотримання яких в межах кримінального процесу не є можливим.

4. Неприйнятність цих посилань підсудного в межах цієї кримінальної справи підтверджується й таким.

4.1. У Постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 Верховний Суд Колегією суддів Касаційного Кримінального Суду сформулював висновки щодо застосування норм права, відповідно до яких:

Невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред`явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтями342та345 (насильство щодо працівника правоохоронного органу в зв`язку із виконанням ним своїх службових обов`язків) КК .

/пункти 14 та 15 Постанови/

У тій же постанові суд зазначив, що лише

дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір

/пункт 19 Постанови/

Та відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду /але - не тільки Великої Палати Верховного Суду/, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

4.2. Велика Палата Верховного Суду також сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16/.

4.3. Та, повертаючись до обставин розгляду цієї справи, суд відзначає, що відносини, яких вона стосується, складаються між державним виконавцем, який виконує свої службові обов`язки та громадянином, який намагається такому перешкодити.

Відносини ж, що розглядались Верховним Судом в межах справи № 444/2115/17, складаються між працівником поліції, який виконує свої службові обов`язки та громадянином, який намагається такому перешкодити

Але як правовідносини, що розглядаються в межах цієї справи, так й правовідносини, що розглядались Верховним Судом, виникають:

-між громадянином та особою, яка знаходиться при виконанні нею своїх службових обов`язків, в зв`язку із чим перебуває під державним захистом, тобто - між тотожними суб`єктами;

-із приводу тотожного об`єкту, а саме - відносин, що виникають під час насильницької протидії здійсненню відповідним суб`єктом свої владних повноважень;

-із приводу тотожного предмету - насильницьких дій відносно суб`єкта владних повноважень.

Відмінністю ж цих правовідносин є лише обсяг повноважень відповідної службової особи та спеціальне законодавство, що регулює такий обсяг повноважень. Разом із цим, згадане рішення Верховного Суду стосуються не обсягів повноважень згаданих у ньому осіб, але - наслідків насильницьких дій відносно них під час реалізації ними відповідних повноважень.

Отже, стосовно обставин цієї кримінальної справи ці правовідносини є подібними.

4.4. З огляду на таке суд відзначає, що під час подій, що розглядаються в межах цієї кримінальної справи, ОСОБА_9 , діючи очевидно в межах своєї компетенції, здійснювала дії щодо виконання судового рішення, під час чого, діючи знов таки очевидно в межах своєї компетенції, висунула ОСОБА_4 вимогу не перешкоджати їй у вчиненні таких дій.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що вона на момент кульмінаційних подій вже застосувала /безпосередньо чи опосередковано/ відносно ОСОБА_4 особисто насильство, яке вочевидь є невиправданим чи надмірним.

З огляду на таке дії щодо нанесення ОСОБА_9 удару з боку ОСОБА_4 , який, виходячи зі своєї суб`єктивної оцінки ситуації, вважав її вимоги та дії під час виконання рішення неправомірними, не можуть бути виправданими.

Більше того, вони не могли б бути виправданими навіть у разі, якщо б в подальшому виявилось, що вимоги та дії ОСОБА_9 ґрунтувалися на її неправильній оцінці ситуації і не мали під собою достатніх підстав.

4.5. До того ж, ОСОБА_4 посилається про те, що станом на 27 жовтня 2009 року павільйон ані - йому, ані - очолюваному ним ПП "Максіко" не належав; ці його посилання були підтримані судами в межах цієї кримінальної справи.

Але у такому випадку дії підсудного в будь-якому випадку не могли бути виправданими діями ОСОБА_9 стосовно павільйону, адже такі дії державного виконавця ані прав, ані охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4 не порушували та порушити були не спроможними.

З огляду на таке ці посилання підсудного не можуть бути покладеними у підґрунтя вироку по суті справи.

VIІІ……Посилання підсудного, ніби ця кримінальна справа є "сфальсифікованою" не відповідають дійсності, адже правоохоронними органами підсудний був правомірно притягнутий до кримінальної відповідальності.

Помилки ж, на яких акцентує увагу підсудний, хоча й мали наслідком певні неправильність та неповноту досудового розслідування, які зумовили тривалість розгляду справи судом, тем не менш не мали наслідком спотворення обставин дійсності та не призвели до порушення загальних засад кримінального процесу.

Обставин, які пом`якшують покарання підсудного, під час досудового слідства та судового розгляду не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного, під час досудового слідства та судового розгляду не встановлено.

Застосування кримінального покарання.

1. При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_4 , суд, керуючись статтею 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 2 статті 350 цього Кодексу, враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного.

1.1. Оцінюючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, суд враховує, що вчинений ним злочин статтею 12 Кримінального Кодексу України відноситься до категорії нетяжких.

Суд враховує також, що обвинувачений заподіяв потерпілій легке тілесне ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я та незначну втрату працездатності. Таке, з огляду на диспозицію частини 2 статті 350 Кримінального Кодексу України, яка передбачає відповідальність за застосування насильства різного ступеню інтенсивності, свідчить про підвищену ступінь тяжкості цього злочину серед інших злочинів, передбачених цією нормою.

Суд враховує також, що злочин підсудним був вчинений відносно жінки, яка є значно молодшою за нього за віком та за своїми фізичними даними не є здатною протистояти його насильницьким діям та самостійно надати їм адекватну відсіч або відповідь; з показів самого ж підсудного вбачається, що ця обставина усвідомлювалась ним на час вчинення ним злочину. Таке підвищує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

1.2. Вивченням особи винного встановлено, що він в силу статті 69 Кримінального Кодексу України є таким, що не має судимостей, має родину, неповнолітню дитину, міцні соціальні зв`язки, наразі майже досягнув пенсійного віку, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває; характеризується виключно позитивно.

Суд враховує також, що підсудний вчинив цей злочин через усвідомлення необхідності такої поведінки саме з огляду на його обов`язки в зв`язку із виконанням дорученої йому роботи /посади/.

1.3. Санкція частини 2 статті 350 Кримінального Кодексу України передбачає два види покарання - обмеження волі та позбавлення волі.

Але наведені вище відомості щодо ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, з огляду на його ставлення до скоєного, навіть з урахуванням його віку та сімейного стану, не дають можливості застосувати до нього менш суворе покарання, ніж позбавлення волі.

З огляду на таке суд вважає, що відносно підсудного слід застосувати покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

2. Пункт 3 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України передбачає, що строк давності у разі вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України, становить 5 років з моменту вчинення злочину.

Отже, на момент ухвалення цього вироку строк давності притягнення підсудного до кримінальної відповідальності сплив.

Відповідно до частини 5 статті 74 Кримінального Кодексу України за таких обставин ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного вироком суду покарання в зв`язку із закінченням строків давності.

3. Прокурор просив ухвалити про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Але оскільки цим вироком підсудний звільняється від покарання, підстави для звільнення його від відбуття покарання є відсутніми.

Вирішення цивільних позовів.

1. В межах цієї кримінальної справи прокурор заявив цивільний позов в інтересах фінансового відділу Миколаївської міської ради про стягнення з підсудного витрат на лікування потерпілої в Миколаївській міській лікарні № 3 у сумі 590 грн. 24 копійки /том 2, а.с. 216 - 217/.

Факт проведення витрат у вказаному в позові розмірі підтверджується довідкою Миколаївської міської лікарні № 3 /том 2, а.с. 215/.

Відповідно до статті 93-1 Кримінального Процесуального Кодексу України 1960 року ці кошти підлягають стягненню з підсудного.

2. Потерпілою в межах цієї кримінальної справи заявлений цивільний позов про стягнення з підсудного 3.000 грн. на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди та 50.000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди /том 2, а.с. 99/.

У суді потерпіла, надавши покази, просила про подальший розгляд справи за її відсутності, в зв`язку із чим суд на підставі частини 2 статті 291 Кримінально-Процесуального Кодексу України 1960 року, вважає, що цей цивільний позов підлягає розгляду по суті.

Вирішуючи цей цивільний позов, суд виходе з такого.

2.1. Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України ОСОБА_9 , має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй ушкодженням її здоров`я.

Під час вирішення вимог в цій частині суд виходить з вимог частини 3 статті 23 ЦК України враховує характер правопорушення підсудного, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, наявність/відсутність погіршення здібностей потерпілої або позбавлення її можливості їх реалізації, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також інші обставини, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості.

В зв`язку із цим суд враховує, що ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_104 / ОСОБА_105 / тілесне ушкодження навмисно.

Суд враховує також ставлення підсудного до скоєного, зокрема - те, що про вчинене він не шкодує, не вважає за необхідне вибачитись перед ОСОБА_106 , під час судового розгляду викривляв дійсні обставини справи, безпідставно обвинувачуючи ОСОБА_107 у вчиненні відносно нього протиправних дій, в її присутності продовжував демонструвати зневажливе ставлення до неї, намагався нав`язати таке ставлення іншим учасникам судового розгляду, навіть у такому ставленні до теперішнього часу не покаявся.

Враховує суд й те, що цим вироком підсудний, хоча зрештою й визнається винним у вчиненні злочину, але звільняється від покарання, що здатне породити в ОСОБА_108 додаткове почуття приниження та незахищеності.

Суд враховує також те, що наразі негативні наслідки для здоров`я потерпілої поза розумним сумнівом усунуті; до того, негативні наслідки безпосередньо для її здоров`я, з огляду на тривалість її лікування, не можна вважати істотними.

Враховує суд також й засади розумності та справедливості, а також - майновий стан підсудного.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в цьому випадку має становити 25.000 грн.

За такого вказану суму слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 , задовольнивши вимоги у цій частині частково.

2.2. Відповідно до частини 1 статті 1195 Цивільного Кодексу України, зокрема, фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Проте, у поданій заяві потерпіла не зазначила, про відшкодування чого (втраченого заробітку чи додаткових витрат) вона просить в межах цієї кримінальної справи.

До того ж, докази втрати заробітку або понесення додаткових витрат в зв`язку з ушкодженням здоров`я, якого вона зазначала через дії ОСОБА_4 , матеріали цієї кримінальної справи не містять, під час судового розгляду такі докази потерпілою не надані.

Враховуючи зазначене, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_9 , заявлені з наведених підстав, тобто - з обґрунтуванням своїх вимог лише матеріалами цієї кримінальної справи, не можуть бути задоволені.

Отже, у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди, суд наразі має відмовити.

Однак ОСОБА_9 не позбавлена права на звернення до суду стосовно цього ж предмету, але з інших підстав, тобто - в разі обґрунтування втрати заробітку чи розміру додаткових витрат, в порядку цивільного судочинства.

Отже, заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішення питання про запобіжний захід.

Під час досудового слідства - 19 лютого 2010 року - слідчим прокуратури Центрального району міста Миколаєва ОСОБА_60 відносно підсудного був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд /том 2, а.с. 190 - 192/.

Вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 жовтня 2012 року цей запобіжний захід був скасованим, отже - з 24 жовтня 2012 року цей запобіжний захід втратив свою силу.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2014 року вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 жовтня 2012 року був скасований лише в частинівиправдання ОСОБА_4 за статтею350частиною 2Кримінального КодексуУкраїни. У цій же ухвалі прямо вказувалось: "В іншій частині вказаний вирок суду залишити без змін". Отже, в частині скасування запобіжного заходу рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 жовтня 2012 року не скасовувалось та не змінювалось.

До того ж, після 24 жовтня 2012 року запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Таке доводить, що на момент ухвалення цього вироку запобіжний захід відносно підсудного не застосовується.

Вирішення питання про речові докази.

Постановою слідчого прокуратури Центрального району міста Миколаєва ОСОБА_109 від 20 січня 2010 року завірені копії матеріалів виконавчого провадження визнані речовим доказом по цій кримінальній справі /том 2, а.с. 32/.

Проте, відповідно до вимог статей 78, 83 Кримінально-Процесуального Кодексу України 1960 року ці речі не є "речовими доказами", є документами, які мають зберігатись весь час при справі.

Отже, їх слід залишити в матеріалах справи.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 321-324, 330, 332-335 Кримінально-Процесуального Кодексу України 1960 року, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_110 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 350 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі частини 5 статті 74, статті 49 Кримінального Кодексу України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання в зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Миколаївської МіськоїРади 590/п`ятсотдев`яносто/грн.24 /двадцятьчотири/копійки на відшкодування вартості лікування потерпілої від злочину.

Цивільний позов ОСОБА_111 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_111 25.000 /двадцять п`ять тисяч/ грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_10 - відмовити

Копії матеріалів виконавчого провадження, визнані речовим доказом постановою слідчого прокуратури Центрального району міста Миколаєва ОСОБА_109 від 20 січня 2010 року - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ = ОСОБА_112 =

27.09.2021


Суд	Центральний районний суд м. Миколаєва
Дата ухвалення рішення	27.09.2021
Оприлюднено	01.02.2023
Номер документу	99975871
Судочинство	Кримінальне

Судовий реєстр по справі —1-7/11

Ухвала від 20.11.2024

Кримінальне

Миколаївський апеляційний суд

Куценко О. В.

Ухвала від 20.11.2024

Кримінальне

Миколаївський апеляційний суд

Куценко О. В.

Вирок від 21.11.2023

Кримінальне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Алєйніков В. О.

Вирок від 27.10.2023

Кримінальне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Алєйніков В. О.

Вирок від 03.04.2023

Кримінальне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Алєйніков В. О.

Постанова від 23.01.2023

Кримінальне

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Алтухова О. С.

Ухвала від 30.08.2022

Кримінальне

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Алтухова О. С.

Ухвала від 21.12.2021

Кримінальне

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Алтухова О. С.

Постанова від 10.12.2021

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Дряниця Ю. В.

Вирок від 27.09.2021

Кримінальне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Алєйніков В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 27.09.2021 по справі 1-7/11ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Судовий реєстр по справі —1-7/11

Вирок від 27.09.2021

Вирок
від 27.09.2021 по справі 1-7/11
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА