Постанова

від 27.09.2021 по справі 369/224/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року м. Київ

Справа №369/224/17

Апеляційне провадження №22-ц/824/3608/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлену під головуванням судді Ковальчук Л.М. 18 листопада 2020 року у місті Києві, дата складання повного тексту ухвали не зазначена, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області Кручок Наталія Володимирівна про визнання рішення та правочину недійсними,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем у заяві про забезпечення позову не було вказано кому саме слід заборонити вчиняти дії щодо здійснення поховання на спірній ділянці, що унеможливлює оформлення ухвали відповідно до вимог ч. 1 ст. 157 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження . Також суд вказав, що він позбавлений можливості з власної ініціативи вирішити питання про визначення боржника у даній справі з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Не погодився із вказаною ухвалою ОСОБА_1 , його представником до суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на порушенням норм процесуального права. Зазначає, що є необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки існує реальна загроза не виконання рішення суду. Звертає увагу на системну протиправну поведінку відповідачів, спрямовану на фактичне перетворення земельної ділянки на кладовище, що свідчить про протиправність дій відповідачів, спрямованих на унеможливлення виконання рішення суду. Також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що положення ст. 150 ЦПК України в частині забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій, поширюється на невизначене коло осіб, а не лише на учасників спору або конкретно визначену особу.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Тарасівської сільської ради просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити. Вказує на те, що в апеляційній скарзі представник позивача не навів жодного обґрунтування на спростування вищевикладених тверджень суду та відповідної судової практики Верховного Суду, а тому апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Також відзив на апеляційну скаргу подав представник КП Ритуал , в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Наголошує на тому, що заява про забезпечення позову, як і апеляційна скарга є намаганням ввести суд в оману, оскільки по суті є переоцінкою доказів у справі №369/1757/18 і намаганням повторно вирішити питання про заборону поховання, яке вже було вирішено судом апеляційної інстанції у справі №369/1757/18 і не стосуються предмету спору у вказаній справі.

В ході розгляду справи по суті ухвалами суду постановленими усно та занесеними до протоколу судового засідання апеляційним судом було вирішено ряд процесуальних питань, зокрема:

§ у зв`язку з ліквідацією Тарасівської сільської ради здійснено заміну відповідача у справі, залучено Боярську міську раду;

§ допущено до участі у справі Комунальне підприємство Ритуал Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, з огляду на те, що відбулась зміна назви Комунального підприємства Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в особі голови ліквідаційної комісії Лаврук Г.А. ;

§ відмовлено в залученні третіми особами без самостійних вимог ОСОБА_2 та ТОВ Ритуальна служба Пам`ять .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Волошинович О.П. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

Представник КП Ритаул Боярської міської ради, в особі голови ліквідаційної комісії Лаврук Г.А. - своєї позиції відносно рішення суду першої інстанції не висловила, залишила вирішення справи на розсуд суду.

Представники особи, яка не брала участі у справі але якою була подана апеляційна скарга ОСОБА_3 - адвокат Лесик Б.Б. та адвокат Макарчук Л.Л, заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, однак просили його зміни з урахуванням доводів їх апеляційної скарги.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, повідомлені про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З грудня 2017 року в провадженні суду першої інстанції знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області Кручок Наталія Володимирівна про визнання рішення та правочину недійсними. А саме позивач просив визнати недійсними:

- рішення VIII сесії VII скликання Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 12 від 14 липня 2016 року Про передачу у постійне безоплатне користування земельної ділянки спеціалізованому комунальному підприємству Ритуал визнати недійсним;

- правочин (дію) Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо передачі права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер: 3222486601:01:003:5042, площею 10,2293 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель, розташовану за адресою: Київська області, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, комунальному підприємству Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

В ході розгляду справи представником позивача Волошиновичем О.П. інтересах ОСОБА_4 була подана заява про забезпечення позову /контрольне провадження т.1 а.с.115-133/.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2017 року , вказана заява була задоволена та було вжито заходи забезпечення позову у виді заборони Тарасівській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області та Комунальному підприємству Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області вчиняти дії щодо користування, проведення будівельних та підготовчих робіт на земельній ділянці площею 10,2293 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель, закладів комунальних з кадастровим номером 3222486601:01:003:5042, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка.

Вказана ухвала була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року /контрольне провадження т.1 а.с.233-236/.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою цього ж суду від 14 вересня 2017 року, з підстав закриття провадження в частині вимог ОСОБА_4 , за заявою якого вони були застосовані /контрольне провадження т.3 а.с.1-3/.

11 листопада 2020 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії щодо здійснення поховання на земельній ділянці, кадастровий номер 3222486601:01:003:5042, площею 10,2293 га, розташованій за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка /контрольне провадження т.2 а.с.230-233/.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі. Суд виходив з того , позивачем у заяві про забезпечення позову не було вказано кому саме слід заборонити вчиняти дії щодо здійснення поховання на спірній ділянці, що унеможливлює оформлення ухвали відповідно до вимог ч. 1 ст. 157 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Також 18 листопада 2020 року судом першої інстанції було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Комунального підприємства Ритуал Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області Кручок Наталія Володимирівна про визнання рішення та правочину недійсними.

Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Предметом спору у даній справі і, відповідно, предметом судового розгляду є питання щодо передачі органом місцевого самоврядування земельної ділянки у постійне користування відповідача КП Ритуал за рішенням від 14 липня 2016 року. При цьому вбачається, що питання виділу земельної ділянки оспорюваним рішенням не вирішувалось, воно було вирішено раніше, іншими рішеннями органу місцевого самоврядування, які не становлять предмет даного розгляду. Питання визначення цільового призначення земельної ділянки також не становлять предмет розгляду у даній справі, як і питання проведення будівництва і повернення земельної ділянки у попередній стан, так як позивачем при зверненні до суду не було заявлено таких позовних вимог. А отже виходячи з предмету і підстав позову, застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем у заяві про забезпечення позову не було вказано кому саме слід заборонити вчиняти дії щодо здійснення поховання на спірній ділянці. Вказане у свою чергу, дійсно унеможливлює оформлення ухвали відповідно до вимог ч. 1 ст. 157 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 29 вересня 2021 року.