Постанова

від 29.09.2021 по справі 937/2784/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.09.2021 Справа № 937/2784/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 937/2784/20

Провадження №22-ц/807/2894/21

Головуючий в 1-й інстанції - Купавська Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Меліоратор на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2021 року, ухвалене у м. Мелітополь у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Меліоратор про визнання рішення голови правління кооперативу недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу Меліоратор , в якому просила визнати недійсним рішення голови правління ОК Меліоратор від 07.04.2020р. про зупинення її членства в ОК Меліоратор та стягнути судові витрати. Позов обґрунтований тим, що з письмової об`яви 07.04.2020 головою правління кооперативу Герасько В.В. повідомлено про призупинення членства позивача в кооперативі. Текст рішення було вивішено на дошці об`яв. Вказане рішення є незаконним та таким, що суперечить ЗУ Про кооперацію , оскільки така санкція як зупинення членства в кооперативі не передбачена законом. Разом з тим, вказаним рішенням порушуються права ОСОБА_1 , оскільки призупинення членства позбавляє її права голосу та участі у зборах.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Меліоратор про визнання рішення голови правління кооперативу недійсним задоволено повністю.

Визнано рішення голови правління Обслуговуючого кооперативу Меліоратор від 07.04.2020 про зупинення членства в кооперативі ОСОБА_1 недійсним.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу Меліоратор на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 840 грн 80 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Обслуговуючий кооператив Меліоратор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити позовні вимоги без розгляду.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що спір позивача, як члена ОК Меліоратор з приводу прийняття рішення органу управління кооперативом є корпоративним і не може розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представник - адвокат Цокало О.І. вказують, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року це 227 000 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2021 рік з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270,00 грн. (2270,00 грн. Х 100 = 227 000 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 377 ЦПК України - судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок № НОМЕР_1 знаходиться на території ОК Меліоратор , а позивач є членом даного кооперативу та отримує в ньому комунальні послуги.

Згідно рішення голови правління ОК Меліоратор від 07.04.2020 членство позивача було призупинено. Дане рішення було викладено на дошці об`яв кооперативу у формі рішення, воно доведено до відома членів кооперативу шляхом вивішування на дошці об`яв.

Відповідно п.4.9 Статуту ОК Меліоратор , затвердженого зборами уповноважених 30.10.2016, членство в кооперативі припиняється у випадках: добровільному виході з кооперативу; виключення з членів кооперативу за рішенням Загальних зборів; смерті члена кооперативу; у разі ліквідації кооперативу; несплати членських внесків протягом трьох років.

В порушення вимог п.п. 6.2.1., 6.2.7 Статуту рішення про зупинення членства в кооперативі ОСОБА_1 було прийнято головою правління ОК Меліоратор Герасько В.В., яке датоване 07.04.2020.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч наведеним положенням статуту кооперативу та Закону України Про кооперацію , рішення про зупинення членства позивача в кооперативі не було затверджено загальними зборами, тому рішення голови правління про зупинення членства в кооперативі є таким, що прийняте неналежним органом управління.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Викладене узгоджується з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19).

Оскільки позивачка є членом Обслуговуючого кооперативу Меліоратор і її позовні вимоги пов`язані із виключення із членів кооперативу, такий спір є корпоративним і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив предметну юрисдикцію спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, оскілки дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 255 і ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України слід закрити.

На виконання вимог ч. 1 ст. 256, ст. 377 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Запорізької області і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Меліоратор задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2021 року у цій справі скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Меліоратор про визнання рішення голови правління кооперативу недійсним - закрити.

У відповідності до вимог ст.256 ЦПК України, роз`яснити позивачу його право на звернення з вказаним позовом до господарського суду та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2021 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков