Рішення

від 21.09.2021 по справі 522/19830/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

21.09.21

Справа № 522/19830/18

Провадження № 2/522/2178/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючої судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Одесі у порядку загального позовного проваження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-Будгруп , Обслуговуючого кооперативу Граніт , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2018 року ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом ТОВ Берег - Будгруп , ОК Граніт , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив:

- визнати недійсним договір № 542 Про дольову участь будівництва житла від 06 січня 2006 року, укладений між ТОВ Берег -Будгруп та ОСОБА_2 ;

- визнати за ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) право власності на кв. АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на кв. АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_3 кв. АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_5 ) посилається на те, що згідно норм ст. ст. 1, 2 4-5, 9, 18-20 Закону України Про інвестиційну діяльність , ст. ст. 190, 331 ЦК України він набув майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , сплативши повну вартість у розмірі 346 187,60 гривень згідно договору № 603 Про дольову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року, укладеного з ТОВ Берег-Будгруп .

У порушення вимог п.п. 6.2., 6.3. Договору № 603, ТОВ Берег-Будгруп вказану квартиру ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) передано не було, крім того, введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_2 здійснювалося іншою особою - ОК Граніт . Про факт введення в експлуатацію будинку ОСОБА_4 повідомлено не було. Крім того, ОСОБА_4 вказує, що йому стало відомо про укладення аналогічного договору №542 Про порядок викупу паю від 06 січня 2006 року щодо тієї ж квартири АДРЕСА_3 між ОК Граніт та ОСОБА_2 , на виконання якого, останній 15 березня 2017 року за Актом приймання-передачі передано спірну квартиру. 01 червня 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 2017 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) просив про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2018 року визначено склад суду: головуючий суддя Бойчук А.Ю.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року позовна заява залишена без розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року у справі відкрито провадження, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 17 грудня 2018 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на кв. АДРЕСА_1 .

У зв`язку із закінченням повноважень судді Бойчука А.Ю. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суддів: головуюча суддя Шкамерда К.С.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2019 року справа прийнята до провадження в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 06 червня 2019 року.

У судове засідання 06 червня 2019 року учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача надав клопотання про витребування доказів, яке просив розглянути у його відсутності. Розгляд справи відкладено на 27 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 06 червня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

У судове засідання 27 липня 2019 року учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача надав клопотання про витребування доказів, яке просив розглянути у його відсутності. Розгляд справи відкладено на 19 вересня 2019 року.

У судове засідання 19 вересня 2019 року учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача надала клопотання про відкладення підготовчого засідання. Підготовче засідання відкладено на 03 жовтня 2019 року.

У зв`язку з закінченням відрядження судді Шкамерди К.С. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2019 року визначено склад суду: головуюча суддя Свячена Ю.Б.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2019 року справа прийнята до свого провадження у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29 листопада 2019 року.

У судове засідання 27 листопада 2019 року з`явилися представник позивача та представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Підготовче судове засідання відкладено на 24 січня 2020 року.

У судове засідання 24 січня 2020 року з`явився представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Підготовче судове засідання відкладено на 11 лютого 2020 року.

У судове засідання 11 лютого 2020 року з`явилися представник заявника ОСОБА_7 та представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Підготовче судове засідання відкладено на 30 березня 2020 року.

У судове засідання 30 березня 2020 року учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 , представник заявника ОСОБА_1 надали суду клопотання про відкладення розгляду справи. Інші учасники справи про причини неявки суду не повідомили. Підготовче засідання відкладено на 16 липня 2020 року.

У судове засідання 16 липня 2020 року з`явився представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Підготовче судове засідання відкладено на 20 жовтня 2020 року.

У судове засідання 20 жовтня 2020 року учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року суд здійснив заміну сторони позивача у порядку процесуального правонаступництва шляхом покладення всіх процесуальних прав та обов`язків позивача на ОСОБА_1 .

18 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, в якій просить:

-визнати недійсним договір № 542 про дольову участь будівництва житла від 06 січня 2006 року, укладений між ТОВ Берег-Будгруп та ОСОБА_2 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на кв. АДРЕСА_1 ;

-скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на кв. АДРЕСА_1 ;

-витребувати у ОСОБА_3 кв. АДРЕСА_1 .

У судове засідання 18 листопада 2020 року з`явилися представник позивача та представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Протокольною ухвалою суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 25 січня 2021 року.

У судове засідання 25 січня 2021 року з`явилися представник позивача та представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. У справі оголошено перерву на 11 березня 2021 року.

У судове засідання 11 березня 2021 року з`явилися представник позивача та представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. У справі оголошено перерву на 13 квітня 2021 року.

У судове засідання 13 квітня 2021 року з`явився представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. У справі оголошено перерву на 23 червня 2021 року.

У судове засідання 23 червня 2021 року з`явилися представник позивача та представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. У справі оголошено перерву на 12 серпня 2021 року.

12 серпня 2021 року у судове засідання з`явилися представник позивача та представник відповідача ОСОБА_3 . Інші учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. У справі оголошено перерву на 21 вересня 2021 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2021 року відмовлено у задоволення клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

07 червня 2019 року представник ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві представник відповідача зазначив, що ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) не наведено жодних доказів того, що він взагалі володів спірним об`єктом нерухомості. Наявність повноважень у ТОВ Берег-Будгруп на укладення договору № 542 від 06 січня 2006 року з ОСОБА_2 , виконання нею обов`язків за вказаним договором свідчать про безпідставність позовних вимог. Відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу спірної квартири, проживає у спірній квартирі та зареєстрована у ній.

04 липня 2019 року позивач ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) надав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов, а також зазначив, що він є добросовісним набувачем майнових прав на спірну квартиру, а тому має право витребувати у останнього добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) спірне нерухоме майно з підстав п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України шляхом виселення зі спірної квартири.

27 листопада 2019 року представник ОСОБА_3 надав суду письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що згідно Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, будинок, в якому знаходиться спірна квартира, був введений в експлуатацію 03 березня 2016 року, зазначена декларація зареєстрована в Департаменті ДАБІ в Одеській області та є у вільному доступі на офіційному сайті Департаменту. Тобто ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) знав, що будинок у 4-му кварталі 2014 року не введений в експлуатацію, а умови договору № 603 є порушеними. ОСОБА_4 з метою захисту своїх прав, повинен був цікавитися датою введення в експлуатацію будинку та вчиняти відповідні дії.

Крім того, 21 липня 2016 року ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №916/1582/16 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Берег-Будгруп , в межах якої позивач як кредитор повинен був звернутись із письмовою заявою з вимогами до ТОВ Берег-Будгруп як до боржника. Однак, позивач у встановлений законодавством строк, не заявив про свої вимоги до боржника (ТОВ Берег-Будгруп ), внаслідок чого його вимоги вважаються погашеними, а зобов`язання припиненими.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2006 року між ТОВ Берег - Будгрупп та ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) укладено договір № 603 Про дольову участь будівництва житла, відповідно до якого ТОВ Берег-Будгруп здійснює згідно проекту будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) зобов`язується прийняти пайову участь у будівництві квартири АДРЕСА_4 поверсі в секції В вказаного житлового будинку.

Згідно п. 4.1. Договору № 603 загальна вартість 85,69 кв.м. загальної площі придбаної квартири становить 346 187,60 гривень, що еквівалентно 68552,00 доларів (за курсом НБУ за 1 долар США - 5,05 гривень на момент укладання Договору від 09 січня 2006 року).

Відповідно до п. 4.3. та п.п.4.3.1. Договору № 603 усі грошові кошти перераховуються у касу ТОВ Берег-Будгруп або за реквізитами, зазначеними у договорі, до здачі будинку в експлуатацію.

У відповідності до п. 6.1. Договору № 603 запланований строк здачі будинку в експлуатацію - кінець 3-го кварталу 2014 року.

Згідно п. 6.2. Договору № 603 ТОВ Берег-Будгруп зобов`язується протягом двох календарних місяців з моменту введення житлового будинку в експлуатацію передати пайовику за умови виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо внесення грошових коштів в повному обсязі.

Пунктом 6.3. Договору №603 встановлено, що передача квартири ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання - передачі.

Оформлення права власності на квартиру здійснюється ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) самостійно, шляхом отримання свідоцтва про право власності на підставі договору, акту приймання - передачі та відповідального рішення (розпорядження) місцевих органів влади про затвердження акту про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації (п. 6.4. Договору№ 603).

Позивач вказує, що на виконання умов вказаного Договору № 603, ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) сплатив в повному обсязі свою пайову участь в розмірі 346 187,60 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 71 від 08 травня 2008 року, а також довідкою ТОВ Берег-Будгруп № 9/05-3 від 09 травня 2008 року, а тому набув майнові права на спірну квартиру.

Також позивач посилається на те, що закінчення будівництва вказаного житлового будинку та введення його в експлуатацію здійснювалося вже іншою особою - ОК Граніт .

Так, будинок був введений в експлуатацію 03 березня 2016 року на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 03 березня 2016 року за № ОД 143160631723, замовник - ОК Граніт . Однак, позивача про введення будинку в експлуатацію, в порушення п. 6.2. Договору № 603, не повідомлено.

23 січня 2017 року позивач звернувся до ОК Граніт з листом, в якому просив підтвердити обізнаність ОК Граніт про належність ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) майнових (інвестиційних) прав, зокрема, на кв. АДРЕСА_5 , та здійснити передачу наступних документів по вказаній квартирі: підписаний з боку ОК Граніт акт приймання-передачі, засвідчену копію розпорядження районної адміністрації про присвоєння об`єкту будівництва адреси, затверджений перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта будівництва, засвідчену копію документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - для можливості самостійного оформлення права власності на придбану квартиру згідно умов договору, докази надіслання та отримання ОК Граніт вказаного листа наявні в матеріалах справи. Відповідь з ОК Граніт на зазначене звернення не надана.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 грудня 2017 року № 540 житловому комплексу (ІІ черга) присвоєно адресу: АДРЕСА_2 (будівельний номер).

06 січня 2006 року між ТОВ Берег - Будгруп та ОСОБА_2 укладено договір №542 про дольову участь будівництва кв. АДРЕСА_5 . 06 січня 2021 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про те, що вона є асоційованим членом ОК Граніт .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2018 року право власності на кв. АДРЕСА_6 зареєстровано за ОСОБА_3 на спірну квартиру на підставі договору купівлі -продажу від 01 червня 2017 року.

29 листопада 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором № 603 про дольову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2019 року здійснена заміна сторони позивача ОСОБА_4 у порядку процесуального правонаступництва на позивача ОСОБА_1 .

Між сторонами виникли правовідносини з інвестиційних зобов`язань та оспорювання правочину, які регулюються нормами ЦК України, Законом України Про інвестиційну діяльність .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16 , 386, 391 ЦК України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ст. ст. 11 ч.ч.1,2 п.1, 309 ч.ч.1,2 ЦК України).

За загальними правилами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або закон.

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власність зобов`язує, держава не втручається в здійснення власником права власності.

Розділ ІІІ ЦК України визначає перелік цивільних прав та їх правовий статус.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 ЦК України).

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов`язків (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За правилами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. ст. 1,2 ч.1,2, 7 ч.ч.2,3, 18 ч.1 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність провадиться на основі: інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність , інвестування та фінансування однієї квартири в об`єкті будівництва кількома інвесторами можливе виключно за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції.

З матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2006 року між ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) та ТОВ Берег - Будругп укладений договір № 603 про дольову участь будівництва житла, а саме кв. АДРЕСА_7 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань припинено юридичну особу ТОВ Берег - Будгруп (код ЄДРПОУ 32432565) у зв`язку з визнанням ТОВ банкрутом на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 916/1582/16.

ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_1 ) сплатив в повному обсязі свою пайову участь в розмірі 346 187,60 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 71 від 08 травня 2008 року, а також довідкою ТОВ Берег-Будгруп вих. № 9/05-3 від 09 травня 2008 року про оплату у повному обсязі за договором № 603 від 09 січня 2006 року.

20 лютого 2012 року між ТОВ Берез - Будгруп та ОК Граніт укладено договір на будівництво жилого будинку по АДРЕСА_8 .

У встановленому законом порядку договір від 20 лютого 2012 рок, укладений між ТОВ Берег - Будгруп та ОК Граніт не оскаржений.

На підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області № ОД143160631723 від 03 березня 2016 року будинок АДРЕСА_8 введений в експлуатацію у березні 2016 року.

Відповідно до пункту 5.3.3. договору № 603 Про дольову участь будівництва від 09 січня 2006 року пайщик имеет право передавать свои права и обязанности по данному Договору третьим лицам только с согласия предприятия в порядке, предусмотренном п. 9.2. Договора. (рос).

28 листопада 2019 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , без дотримання умов договору № 603 від 09 січня 2006 року, яким визначено про право передавати свої права і обов`язки по цьому договору третім особам лише зі згоди підприємства (в порядку п.9.2. договору), уклали договір відступлення прав вимоги за договором № 603 про пайову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року без згоди Товариства.

З матеріалів справи вбачається, що дії з реалізації інвестицій за договором № 603 від 09 січня 2006 року (підписання сторонами акту прийому-передачі; оформлення свідоцтва про право власності і правовстановлюючих документів; укладення договору на комунальне обслуговування квартири), сторонами цього договору не вчинялись впродовж з березня 2016 року і до листопада 2019 року, тобто більше як три роки після здачі будинку в експлуатацію.

Застосування такого способу захисту прав, як звернення з позовом про визнання права на речові права, можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах. Водночас, права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Дана позиція знаходить своє підтверджена в практиці Верховного Суду, який в своїй постанові по справі № 522/7233/16-ц вказує на законність права першого інвестора у будівництво спірної квартири (який діє на підставі чинних договорів, оплаченої вартості повного пакету облігацій, отриманого сертифікату цінних паперів) на оформлення права власності на зарезервовану забудовником квартиру після введення будинку в експлуатацію.

За змістом ст. 215, ст. 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

На підставі ст. 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Відповідно до частини першої ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст. 10 ЦПК України

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі- Конвенція), закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності у справі Броньовські проти Польщі (Broniowski V. Poland), заява № 31443/96, ECHR 2002-Х;пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі Сук проти України , заява № 10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі правомірні очікування та майнові права (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Пайн Велі

Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом (ч. 1 ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність ).

Положеннями ст. 18 Закону України Про інвестиційну діяльність закріплено, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь

строк дії цих договорів.

При цьому, відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав с речі, у тому числі гроші та цінні інше майно, майнові права результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність а також майнові права та обов`язки.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність , Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Вказаними нормами права визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації.

Оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

Порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації визначено нормами чинного законодавства.

Тобто, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1502цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1732цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 10лютого 2016 року у справі № 6-2250цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 30 березня 2016 року у справі № 6-3129цс15, від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994 цс15.

Отже, установивши, що предметом договору № 603 від 09 січня 2006 року є майнові права на нерухоме майно, суд доходить висновку про неможливість визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки за змістом укладеного договору, позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

З огляду на вказані норми, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Зазначене свідчить про необґрунтованість позовних вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за та безпідставність витребування майна шляхом виселення.

ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог, посилається на те, що договір № 603 про пайову участь у будівництві житла від 09 січня 2006 року, було укладено між ОСОБА_4 та ТОВ Берег-Будгруп .

Однак, суду доведено, що майнові права на квартиру у ОСОБА_2 виникли раніше (06 січня 2006 року) ніж у ОСОБА_4 ((правонаступник ОСОБА_1 ) - 09 січня 2006 року).

Чинним законодавством України єдиним виключним випадком за якого дозволяється інвестування та фінансування однієї квартири в об`єкті будівництва кількома інвесторами є укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції (ч. 3 ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність ).

Більш того, 21 липня 2016 року ухвалою Господарського суду Одеської області по справі №916/1582/16 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Берег- Будгруп , а 24 липня 2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ Берег-Будгруп

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом (в редакції станом на 16.01.2016 р.), банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

Відповідно до абз.7 ч.1 ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом , кредитор це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом , конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З наданих Позивачем доказів, які були додані до позовної заяви, вбачається, що вимоги Позивача виникли ще у 2006 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Берег-Будгруп .

Отже, Позивач є конкурсним кредитором та виявивши факт порушення ТОВ Берег-Будгруп зобов`язань за Договором № 603 та того, що відносно нього порушено справу про банкрутство, з метою захисту своїх прав, мав звернутись до Господарського суду Одеської області із письмовою заявою з вимогами до ТОВ Берег -Будгруп як до боржника.

Зазначена заява повинна була бути подана до суду протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто до 25 липня 2016 р.

Однак, Позивач у встановлений законодавством строк, не заявив про свої вимоги до боржника - ТОВ Берег-Будгруп , внаслідок чого, вимоги Позивача вважаються погашеними, а зобов`язання припиненими.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року по справі № 916/1582/16 про банкрутство ТОВ Берег-Будгруп .

Так, в п.5 резолютивній частині ухвали зазначено, що: Відповідно до п.4 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом у випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню .

Також суд дійшов висновків, що позивачем був обраний неналежний спосіб захисту, виходячи з наступного.

Предметом Договору №603 є участь позивача у будівництві жилого будинку (п.2.1. Договору № 603).

Так, відповідно до п.2.2. Договору № 603 Про дольову участь будівництва житла ТОВ Берег-Будгруп зобов`язалось здійснити будівництво житлового будинку та після введення його в експлуатацію, на підставі акту прийому-передачі надати позивачу 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, у позивача виникли права сторони за договором про дольову участь будівництва житла та відповідні права вимагати належного виконання договору від контрагента.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто у випадку порушення умов вищезазначеного договору, сторона за цим договором, має вимагати належного його виконання або стягнення збитків, які викликані неналежним виконанням.

Відповідно до п.6.1. Договору № 603 Про дольову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року, запланований строк здачі будинку в експлуатацію - кінець 3-го кварталу 2014 року. Однак, у 3-му кварталі 2014 року будинок не був введений в експлуатацію.

Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, будинок, в якому знаходиться спірна квартира, був введений в експлуатацію 03 березня 2016 року, зазначена декларація була зареєстрована в Департаменті ДАБІ в Одеській області.

Тобто, вже у 4-му кварталі 2014 році, Позивач знав про те, що будинок, в якому знаходиться спірна квартира, не введений в експлуатацію, а умови договору № 603 є порушеними.

Також, Відповідно до п.6.2. договору №603 Про дольову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року, ТОВ Берег-Будгруп повинно було протягом двох календарних місяців з моменту введення будинку в експлуатацію передати Позивачу спірну квартиру, тобто до 03 травня 2016 року.

Інформація щодо введення будинку в експлуатацію є у вільному доступі на офіційному сайті Департаменту ДАБІ в Одеській області.

Однак Позивачу ані 03 травня 2016 року, ані пізніше, не була передана спірна квартира, втім, жодних дій, направлених на усунення свого порушеного права ним вжито не було.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що відсутні будь-які правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру.

В позовній заяві позивач посилається на те, що ОК Граніт став правонаступником прав та обов`язків ТОВ Берег - Будгруп , як забудовника житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2 .

У пунктах 16.2 та 16.3 договору на будівництво житлового дому АДРЕСА_8 зазначено: распределение жилых и нежилых помещений, а также машино-мест в подземном паркинге между Сторонами производится в соответствии с Протоколом распределения жилых и нежилых помещений, а также машино-мест в подземном паркинге, который является неотъемлемой частью настоящего договора. Распределение общей площади жилых та нежилых помещений осуществляется следующим образом: заказчик передает Застройщику - генподрядчику имущественные права на жилые помещения общей площадью 4191,45 кв.м., нежилые помещения общей площадью 1049,95 кв.м., машино - места в подземном паркинге в количестве 120 шт, согласно приложения № 3 (рос).

Однак, як вбачається з Декларації про готовність до експлуатації об`єкта загальна площа будівлі становить 46 549,3 кв.м.

Тобто, ОК Граніт не може вважатися правонаступником прав та обов`язків ТОВ Берег-Будгруп так як, відповідно до договору на будівництво жилого дому по АДРЕСА_8 до ОК Граніт перейшли у якості винагороди майнові права лише на частину жилої та нежилої площі будинку по зазначеному будинку й у матеріалах справи відсутні докази виникнення з будь-яких підстав договірних зобов`язань ОК Граніт перед ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_4 ).

Отже, ОК Граніт є неналежним відповідачем по даній справі, так як набув права на частину жилої та нежилої площі будинку за зазначеною адресою на законних підставах, у якості винагороди та не є правонаступником ТОВ Берег-Будгруп , тому суд ввадажє позовні вимоги ОСОБА_1 до ОК Граніт не доведеними.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. ст.11, 15, 16, 177, 179, 190, 203, 215, 316,317,319, 321, 328, 330, 331, 388, 392, 526 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 43, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 95, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Берег-Будгруп , Обслуговуючого кооперативу Граніт , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та визнання права власності, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 27 вересня 2021 року.

Суддя: Ю.Б. Свячена