Постанова

від 20.09.2021 по справі 905/2211/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2021 р. Справа № 905/2211/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя- доповідач): суддіСтойка О.В. Попков Д.О., Барбашова С.В. при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 Воронін В.В. (адвокат за ордером); Рабко Т.О. (адвокат за ордером); не з`явився; Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» м.Дніпро на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2021 року у справі№905/2211/20 (суддя Матюхін В.І.) за позовом до відповідачів: про Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» м.Дніпро 1.Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м.Маріуполь, Донецька область 2.Акціонерного товариства закритого типу «Промпобутуніверсал» м.Дніпро стягнення 270 366, 59 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року до господарського суду Донецької області звернулося Закрите акціонерне товариство «Промважмаш» (далі-Позивач) з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі-Відповідач-1) та Акціонерного товариства закритого типу «Промпобутуніверсал» (далі-Відповідач-2) про солідарне стягнення грошових коштів у розмірі 270 366,59 грн (з урахування уточненої позовної заяви), з яких: 211 632,00 грн - сума заборгованості; 39 913, 84 грн - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання за період січень 2018 року - листопад 2020 року; 18 820,75 грн - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 05.01.2018 року по 21.12.2020 року. Позивач також просив суд стягнути з Відповідачів у справі понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 48 055,05 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищенаведеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої, Позивач просив суд спірне рішення від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 270 366,59 грн задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Позивачем зазначено про порушення судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення норм матеріального та процесуального права та невідповідність спірного рішення фактичним обставин справи. Зокрема, Позивач зазначає наступне:

- суд безпідставно дійшов висновку про сплив строків позовної давності, оскільки відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого на території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, строки, що визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину;

- висновки суду про початок перебігу строку позовної давності з дати отримання рахунку на оплату №СФ-0000093 від 09.11.2017 року базуються лише на власних припущеннях суду, що не відповідає приписам чинного процесуального законодавства;

- суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про не укладення між сторонами спірного договору, так як матеріали справи містять необхідні та достатні докази на підтвердження факту того, що між сторонами було укладеного договір підряду в спрощеному порядку (шляхом обміну листами);

- суд безпідставно відмовив у солідарному стягненні з Відповідачів суми заборгованості, так як відповідно до умов договору поруки Відповідач-2 та Відповідач-1 несуть солідарну відповідальність перед Позивачем за неналежне виконання Відповідачем-1 умов основного договору, а Відповідач-2 позовні вимоги визнав.

Інших доводів апеляційна скарга Позивача не містить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 року у справі №905/2211/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до них документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 09.08.2021 року від Відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого Відповідач-1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а спірне рішення суду першої інстанції від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 - залишити без змін.

Ухвалою колегії суддів від 08.09.2021 року задоволено клопотання сторін про участь у судовому засіданні, у справі №905/2211/20 призначеному на 13.09.2021 року о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення « EаsyCon» , з використанням власних технічних засобів

Ухвалою колегії суддів від 13.09.2021 року у справі №905/2211/20 оголошено перерву до 20.09.2021 року о 12:30 год., та зазначено що явка сторін визначається необов`язковою.

Будь-яких заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Представник Позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а спірне рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник Відповідача-1 в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд спірне рішення скасувати, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник Відповідача-2 в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні фактичні обставини:

- підписання 20.10.2017 року між сторонами проекту договору №2117 (т.1, а.с.15) щодо виконання робіт, але з протоколом розбіжностей, які не були узгодженні сторонами;

- виникнення між сторонами правовідносин з договору підряду, за змістом яких Позивач мав виконати на замовлення Відповідача-1 роботи зі збирання направляючої коробки рейки та колеса привода повороту міксера №3 конвертерного цеху останнього;

- факт прийняття Позивачем від Відповідача-1 відповідно до акту прийому - передачі №798 від 23.10.2017 року певно визначеного обладнання до ремонту;

- факт прийняття Відповідачем-1 від Позивача робіт з капітального ремонту обладнання;

- відсутність підписання з боку Відповідача отриманих від Позивача акту приймання-передачі з ремонту ТМЦ №1 від 09.11.2017 року та акту приймання виконаних підрядних робіт з капітального ремонту від 09.11.2017 року без зазначення причин;

- відсутність оплати з боку Відповідача-1 виконаних підрядних робіт;

- укладення між Позивачем та Відповідачем-2 договору поруки №2207/2020, відповідно до умов якого, Відповідач-2 поручається перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 умов основного договору №2117 від 20.10.2017 року.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на невиконання Відповідачем-1 грошового зобов`язання з оплати виконаних підрядних робіт, що були узгоджені за договором №2117 від 20.10.2017 року, строк виконання якого настав, а також зазначав про укладення між ним та Відповідачем-2 договору поруки №2207/2020, за яким останній солідарно з Відповідачем-1 відповідає перед Позивачем за належне виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідач-1 в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, та зазначав, що спірний договір, на який посилається Позивач як на підставу виникнення господарських зобов`язань, не був укладений, оскільки наданий примірник спірного договору не був повернутий Відповідачу-1 з підписом Позивача. Також Відповідач-1 заперечував факт отримання протоколу розбіжностей від 15.11.2017 року, а отже він запропоновані Позивачем умови не погоджував. Також у відзиві Відповідачем-1 було заявлено про застосування до спірної ситуації строку позовної давності, яку він визначав з отриманням рахунку №СФ-0000093 від 09.11.2017 року на оплату виконаних робіт.

Відповідач-2 правом на подання відзиву чи будь-яких інших заперечень в суді першої інстанції не скористався, проте надав до суду заяву про визнання позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції визнав доведеним факт невиконання Відповідачем-1 обов`язку з оплати виконаних Позивачем робіт, проте на підставі заяви Відповідача-1 судом було застосовано строк позовної давності, оскільки Позивач звернувся до суду з позовом 22.12.2020 року, тобто через 3 роки і 16 днів після того, як у первісного кредитора виникло право на позов - 07.12.2017 року. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що неукладеність договору №2117 від 20.10.2017 року, на забезпечення якого було укладено договір поруки №2207/2020 між Позивачем та Відповідачем-2, унеможливлює стягнення спірної суми боргу з обох Відповідачів в солідарному порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що на підставі гарантійного листа Відповідача-1 від 13.10.2017 року за №115Д/1460 Позивач отримав відповідне обладнання, приступив до виконання заявлених підрядних робіт, узгоджуючи проведення додаткових робіт, та повернув відремонтоване обладнання Відповідачу-1.

Зокрема, в зазначеному листі Відповідач-1 повідомив Позивача про перемогу в тендері з ремонту обладнання комбінату, просив приступити до виконання робіт з 13.10.2017 року, виконати їх в максимально стислі строки та гарантував прийняття з підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт зі збірки напрямляючої коробки рейки та колеса приводу повороту міксера №3 конвертерного цеху за умови якісного виконання даних робіт в повному обсязі відповідно до відомості дефектів №86.

Цим же листом №115Д/1460 Відповідач-1 гарантував оплату з відстроченням платежу 45 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт та обумовлював встановлення гарантійного строку в 12 місяців.

Лист підписаний директором по інжинірингу Відповідача-1 С.М. Емельяновим, який діяв на підставі довіреності №398 від 06.12.2016 року з терміном її дії до 06.12.2017 року.

Відповідачем-1 08.11.2017 року було отримано з капітального ремонту: направляючу коробку повороту міксера 1300 кр.0-7445 б/у у кількості 1 шт.; рейку кр.2-18646 б/у у кількості 1 шт; втулку рейки кр.3-12123 у кількості 1 шт.; втулку кр.3-24506 у кількості 2 шт.; вкладиш верхній кр.3-12374А у кількості 2 шт.; вкладиш нижній кр.3-12375А у кількості 2 шт. (усього 9 позицій) на суму 211 632,00 грн та акт №1 приймання виконання підрядних робіт, що підтверджується товарно - транспортною накладною №93 від 08.11.2017 року, на якій стоїть підпис відповідальної особи та відбиток штампу Відповідача-1.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорюється факт отримання 20.11.2017 року Відповідачем-1 акту №1 приймання виконаних підрядних робіт, який не був підписаний та не був повернутий останнім Позивачу, також відсутні відомості щодо направлення йому будь-яких заперечень Відповідача-1 щодо якості або вартості виконаних робіт, з урахуванням факту отримання рахунку - фактури №СФ-0000093 від 09.11.2017 року на сплату відповідних робіт на суму 211 632, 00 грн (направленого Позивачем 24.11.2017 року).

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суд першої інстанції, що оскільки сторонами договір №2117 від 20.10.2017 року був підписаний з протоколом розбіжностей, які не були узгоджені сторонами, він не може вважатися укладеним.

Судова колегія вважає безпідставними доводи Позивача, що сторонами саме за текстом зазначеного договору були узгоджені всі істотні умови, оскільки, крім змісту неузгоджених розбіжностей за протоколом, це спростовується наявністю підпису лише Позивача на Специфікації №1 до Договору щодо складу та обсягів робіт за Договором.

Разом з тим, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки на підставі взаємного листування сторін Позивач на свій ризик здійснив ремонт обладнання Відповідача-1 за завданням останнього, передав йому результати виконаної роботи (відремонтоване обладнання), а Відповідач-1 прийняв їх без будь-яких зауважень та заперечень - виниклі правовідносини сторін підпадають під дію глави 61 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 843 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 846 ЦК України передбачено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачений обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Порядок оплати підрядних робіт обумовлений ст. 854 ЦК України, згідно частиною 1 якої, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Не зважаючи на те, що у відзиві Відповідач-1 наголошував на неякісному виконанні робіт Позивачем, проте доказів інформування останнього про виявлені недоліки і у чому вони полягали суду надано не було.

Оскільки відремонтоване обладнання прийнято Відповідачем-1 без будь-яких зауважень та заперечень, але акт приймання виконаних підрядних робіт з капітального ремонту від 09.11.2017 року, складений Позивачем, не підписаний Відповідачем-1 без зазначення причин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підрядні роботи прийняті Відповідачем-1, який згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України втратив право у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі, та відповідно до вимог ст. 854 ЦК України зобов`язаний сплатити виконану роботу.

Щодо тверджень Відповідача-1 та зауваження суду першої інстанції, що сторонами заздалегідь не було узгоджено строк виконання та вартість виконаних робіт, то обставини вчасності виконання робіт не охоплюються межами дослідження в даній справі, а щодо їх вартості, то з урахуванням вимог ч. ч. 2, 3 ст. 843 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами, ціна роботи включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги Позивача щодо ціни виконаних підрядних робіт з ремонту обладнання базуються на листі Відповідача-1 №115Д/1460, яким останній гарантував здійснити оплату з відстрочкою платежу 45 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт, змісту акту №1 приймання виконаних підрядних робіт та рахунку-фактури №СФ-0000093 від 09.11.2017 на оплату виконаних робіт на суму 211 632,23 грн.

Відзив Відповідача-1 не містить вказівки на незгоду з будь-якою із обставин щодо обсягу, вартості та якості виконаних Позивачем робіт, до відзиву не додано будь-яких доказів на спростування таких обставин, отже Відповідач-1 в силу зазначеної процесуальної норми закону не тільки позбавлений права заперечувати проти вищенаведених обставин в суді апеляційної інстанції, але й не надав будь-яких належних доказів щодо неправильності або невідповідності визначеної Позивачем в зазначених документах вартості виконаних підрядних робіт на зазначену суму.

Щодо тверджень Відповідача-1 та висновку суду першої інстанції щодо пропуску Позивачем строку позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення вартості виконаних робіт, судова колегія зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початком перебігу строку позовної давності для спірних вимог Позивача суд першої інстанції визначив вірогідну дату отримання Відповідачем-1 рахунку Позивача про оплату виконаних підрядних робіт (29.11.2017 з урахуванням поштового пробігу), застосовуючи семиденний строк в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України для визначення моменту порушеного права Позивача на отримання оплати за виконані роботи.

Отже, з урахуванням перебігу такого строку 06.12.2017 року та моменту звернення Позивача до суду 22.12.2020 року, суд констатував сплив трирічного строку позовної давності.

Судова колегія не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції та вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованим за наступних обставин.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що підставою до початку виконання підрядних робіт Позивачем є гарантійний лист Відповідача-1 №115Д/1460, яким останній, зокрема, гарантував здійснення ним оплати виконаних ремонтних робіт з відстрочкою платежу 45 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт.

Погодившись на запропоновані умови в частині відстрочки платежу та приступивши до виконання підрядних робіт, виконавши їх та передавши Відповідачу-1 результати такого виконання, не отримавши зауважень та заперечень на отриманий Відповідачем-1 20.11.2017 року акт виконаних робіт, Позивач правомірно розраховував на добросовісне виконання Відповідачем-1 грошового зобов`язання у узгоджений 45-денний строк.

Оскільки зазначений строк закінчувався 04.01.2018 року, підстав вважати своє право порушеним до перебігу такого строку, зокрема, через перебіг семиденного строку від вірогідної дати отримання Відповідачем-1 рахунку (06.12.2017 року) - у Позивача не було.

Судом безпідставно залишено поза увагою доводи Позивача, що сторонами заздалегідь узгоджено більш триваліший строк на оплату прийнятих підрядних робіт, ніж передбачений вимогами ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденний строк, а також що цей строк має відраховуватися від підписання (отримання у разі відсутності заперечень) акту виконаних робіт, а не моменту отримання рахунку на оплату.

Отже безпідставним є визначення судом моменту порушеного права Позивача саме з 06.12.2017 року, а отже і висновок про пропуск Позивачем строку позовної давності не базується на вищенаведених вимогах закону.

Крім основної заборгованості, Позивачем заявлені вимоги про стягнення 39 913, 84 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період січень 2018 року - листопад 2020 року, а також 18 820,75 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 05.01.2018 року по 21.12.2020 року.

Наведений Позивачем розрахунок не спростований Відповідачем-1, перевірений судовою колегією та визнаний обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за рахунок Відповідача-1 є законними та обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в позовній заяві Позивачем заявлено про солідарне стягнення з Відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 055,05 грн, надаючи у якості доказів договір №197 про надання правничої допомоги та Специфікацію №1 до даного договору.

Предмет договору має загальних характер щодо надання адвокатом Позивачу правничої допомоги без відносно конкретної правової проблеми або справи, проте за змістом Специфікації №1 до договору, адвокат зобов`язується в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси Позивача щодо стягнення з Відповідача-1 дебіторської заборгованості, що звужує обсяг послуг пов`язаністю спору саме з Відповідачем-1, але також без відносно до його конкретизації, зокрема, розгляду саме даної справи та саме в суді першої інстанції.

Вартість послуг, яку узгодили в зазначеній специфікації Позивач та адвокат, складає авансовий платіж в розмірі 7 500,00 грн з певно визначеним порядком оплати та гонорар успіху по факту наданих послуг в розмірі 15% від присуджених коштів, оплата якого пов`язана з моментом перерахування коштів від боржника.

Заперечуючи проти стягнення вказаних витрат на правову допомогу, Відповідач-1 посилається на неспівмірність, явну завищеність та недоведеність розміру заявлених до стягнення витрат, зокрема, відсутність доказів їх надання (акту прийому - передачі) та відомостей про фактичний час, витрачений на надання допомоги саме за цією справою.

У відповіді на відзив, тобто до початку розгляду справи по суті, Позивач навів розрахунок витрат часу адвоката при підготовці та підтриманні позову у суді, за змістом якого обґрунтував розмір авансу в 7 500,00 грн, виходячи з вартості витраченого часу на кожний вид правової допомоги. Позивачем додано копії прибуткових ордерів на підтвердження оплати авансу в розмірі 7 500,00 грн.

Будь-яких доказів чи обґрунтувань понесених витрат на правову допомогу, що пов`язані саме з цією справою та доказів її надання - Позивачем не надано.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, з поміж іншого: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вищенаведене цілком узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року викладеними у справі №910/12876/19.

Матеріали справи не місять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом саме в межах даної справи в суді першої інстанції, а також акту приймання - передачі виконаних робіт/послуг та відомостей про фактичний час витрачений на надання зазначеної Позивачем правової допомоги. До матеріалів справи в суді першої інстанції у встановлені законом строки такі докази Позивачем долучені не були, про понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції Позивачем не заявлено.

Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, приписи чинного господарського процесуального законодавства та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази щодо витрат Позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 48 055,05 грн.

За таких підстав рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача-1 та розподілу судових витрат.

В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Позивача до Відповідача-1 про стягнення 211 632,00 грн - заборгованості, 39 913, 84 грн - інфляційних втрат, 18 820,75 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - задовольнити, стягнувши зазначені суми з Відповідача-1 на користь Позивача.

На підставі вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені в суді першої інстанції у вигляді сплаченого судового збору слід покласти на Відповідача-1, стягнувши з Відповідача-1 на користь Позивача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4 055,5 грн.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог за рахунок Відповідача-2 рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 слід залишити без змін, доводи апеляційної скарги висновку суду в цій частині не спростовують.

На підставі вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції слід покласти на Відповідача-1, стягнувши з Відповідача-1 на користь Позивача витрати по сплаті судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 083,25 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» м.Дніпро на рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м.Маріуполь, Донецька область та розподілу судових витрат.

Прийняти в скасованій частині нове судові рішення, яким позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» м.Дніпро до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м.Маріуполь, Донецька область - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, юридична адреса: Україна, 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) на користь Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» (ЄДРПОУ 33971703, юридична адреса: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Миру, будинок 65, кімната 24) 211 632,00 грн - заборгованості, 39 913, 84 грн - інфляційних втрат, 18 820,75 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та 4 055,5 грн судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2021 року у справі №905/2211/20 залишити без змін.

Судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м.Маріуполь, Донецька область.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 00191129, юридична адреса: Україна, 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) на користь Закритого акціонерного товариства «Промважмаш» (ЄДРПОУ 33971703, юридична адреса: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Миру, будинок 65, кімната 24) 6 083,25 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.09.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя С.В. Барбашова