Ухвала

від 15.09.2021 по справі 907/870/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" вересня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/870/14

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.

за участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПД-К» , № 06/12 від 11.12.2020 на бездіяльність державного виконавця

у справі №907/870/14

за позовом фізичної особи - підприємця Калинич Івана Івановича, м. Мукачево

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмежено відповідальністю „МБК-2009» , с. Зняцьово, 66 Мукачівського району

ДО експлуатаційно виробничого підприємства „Учбово-спортивна база „Закарпаття» Українського фізкультурно-спортивного товариства „Колос» АПК України, м. Берегово

ПРО стягнення суми 904786,83грн., в тому числі 763415,45грн. заборгованості по Договору ген підряду №010711/01 від 01.07.2011р., 41161,68грн. три відсотки річних та 100209,70грн. інфляційних втрат

Представники : не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2014р. позовні вимоги фізичної особи - підприємця Калинич Івана Івановича, м. Мукачево до експлуатаційно виробничого підприємства „Учбово-спортивна база „Закарпаття» Українського фізкультурно-спортивного товариства „Колос» АПК України, м. Берегово про стягнення суми 904786,83грн., в тому числі 763415,45грн. заборгованості по Договору ген підряду №010711/01 від 01.07.2011р., 41161,68грн. три відсотки річних та 100209,70грн. інфляційних втрат задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. рішення суду змінено в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 9408,68грн., в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову, решта рішення залишено без змін.

На виконання постанови видано наказ від 15.05.2015р.

14.12.2020 року до Господарського суду Закарпатської області надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю «СПД-К» , № 06/12 від 11.12.2020 на бездіяльність державного виконавця.

Ухвалою суду від 22.12.2020 повернуто скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПД-К» , № 06/12 від 11.12.2020 на бездіяльність державного виконавця у справі №907/870/14 без розгляду.

Постановою Західного апеляційного суду від 17.05.2021 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2020 року у справі №907/870/14 скасовано, а справу №907/870/14 направлено до Господарського суду Закарпатської області для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СПД-К за №06/12 від 11.12.2020 року на бездіяльність державного виконавця.

Супровідним листом від 06.07.2021 №09-01/1383/21 матеріали справи № 907/870/14 було повернуто до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою суду від 02.09.2021 прийнято скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПД-К» , № 06/12 від 11.12.2020 на бездіяльність державного виконавця до провадження. Розгляд скарги товариства з обмеженою відповідальністю «СПД-К» , № 06/12 від 11.12.2020 на бездіяльність державного виконавця призначено на 15 вересня 2021 р.

В обґрунтування своїх вимог скаржник вказує на те, що Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Горинець О.І. ведеться зведене виконавче провадження за №53761974 О.І. до якого входить: - Виконавче провадження №47602724, Виконавче провадження №50303190.

03.12.2020 р. на адресу старшого державного виконавця стягувачам було направлено: - заяву про закінчення виконавчого провадження №47602724, у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; - заяву про закінчення зведеного виконавчого провадження №53761974, у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі рішень згідно з виконавчими документами. Однак старшим державним виконавцем в порушенням п.9 ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження в той же день не винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень, чим допущено бездіяльність.

Крім того, представник скаржника вказує на те, що державним виконавцем в порушення ч. 1,2 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , не вчинено дій, які мали бути вчинені, у разі закінчення виконавчого провадження.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до положень статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із частинами першою та другою ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною третьою ст. 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов`язки, передбачені законом.

Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Права та обов`язки державних виконавців визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» . Так, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 39 Закону України Про виконавче провадження передбачено випадки коли виконавче провадження підлягає закінченню.

Відповідно до п. 9 частини першої ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із частиною другою ст. 39 Закону України Про виконавче провадження постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Статтею 40 Закону України Про виконавче провадження визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до частини п`ятої ст. 13 Закону України Про виконавче провадження постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Згідно із п. 2 частини першої ст. 59 Закону України Про виконавче провадження підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Таким чином, Законом України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець повинен вчиняти виконавчі дії в повному обсязі, неупереджено, своєчасно та ефективно, виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, а також вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень з дотриманням розумності строків виконавчого провадження.

Разом з тим, виконавчим законодавством чітко визначено перелік дій, які виконавець повинен вчинити у разі стягнення з боржника відповідних грошових сум, під час здійснення яких він приймає певні рішення шляхом винесення постанов, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень або інших процесуальних документів, та які в обов`язковому порядку долучаються до матеріалів виконавчого провадження та фіксуються в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано здійснення виконавчого провадження з дотриманням розумності строків.

Хоча визначення поняття "розумності строків" Закон не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу (постанова Верховного Суду від 19.08.2019 р. № 913/438/16).

Крім того, виходячи з положень ст. ст. 1, 2, 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Для виконання, визначених законом функцій, державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, які кореспондуються з правами стягувача на примусове виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Судом встановлено, що 03 грудня 2020 року стягувач надіслав на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заяви про закінчення виконавчих проваджень у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі боржником рішення.

Вказані заяви отримані органом ДВС - 04 грудня 2020 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення з трек-номером 9020206701157, та не заперечується органом ДВС.

Однак, станом на час звернення стягувача з скаргою до суду (14 грудня 2020 року) Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не вчинено будь-яких дій, у відповідності до вимог ст.39 ЗУ Про виконавче провадження , спрямованих на закінчення виконавчого провадження та не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у строк, визначений ч.2 ст.39 ЗУ Про виконавче провадження . Докази протилежного матеріали справи не містять та Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) суду не надані.

Обставини, що були встановлені під час розгляду скарги, свідчать про неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків, у той час як статтею 18 Закону України Про виконавче провадження закріплено обов`язок державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Проте, станом на дату судового засідання судом встановлено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження державним виконавцем лише після звернення скаржника зі скаргою до суду, а саме 18.12.2020 р., було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з чим, суд, керуючись положеннями п. 2 частини другої статті 231 ГПК України, провадження за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «СПД-К» , № 06/12 від 11.12.2020 на бездіяльність державного виконавця в частині вимоги про зобов`язання органу ДВС усунути порушення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №47602724 щодо примусового виконання наказу виданого Господарським судом Закарпатської області 15.05.2015 р. у справі №907/840/14 та винесення постанови про закінчення зведеного виконавчого провадження за №53761974 із обов`язковим скасуванням вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, а також проведення інших необхідних дій у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (зняття арешту з майна та коштів боржника, зняття майна боржника з реалізації) закриває.

Разом з тим, вчинення державним виконавцем дій, направлених на закінчення виконавчого провадження лише після звернення скаржника зі скаргою до суду не спростовує обставин, встановлених судом, щодо примусового виконання рішення суду з недотриманням розумності строків виконавчого провадження, а тому суд вважає за необхідне задоволити скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПД-К» , № 06/12 від 11.12.2020 на бездіяльність державного виконавця в частині вимоги про визнання незаконною та протиправною бездіяльності державного виконавця.

Керуючись ст. ст. 202, 216, 234, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПД-К» , № 06/12 від 11.12.2020 на бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.

2. Провадження у скарзі в частині вимог щодо зобов`язання органу ДВС усунути порушення шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 47602724 щодо примусового виконання наказу виданого Господарським судом Закарпатської області 15.05.2015 р. у справі №907/840/14, та винесення постанови про закінчення зведеного виконавчого провадження № 53761974 із обов`язковим скасуванням вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, а також проведення інших необхідних дій у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (зняття арешту з майна та коштів боржника, зняття майна боржника з реалізації) закрити.

3. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горинець Олександра Івановича щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №47602724 щодо примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Закарпатської області від 15 травня 2015 року у справі №907/840/14.

4. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Горинець Олександра Івановича щодо невинесення постанови про закінчення зведеного виконавчого провадження №53761974.

Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 27.09.2021. Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ремецькі О.Ф.