Рішення

від 10.09.2021 по справі 200/2060/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 р. Справа№200/2060/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., за участю:

секретаря Оголь В.К.,

представників позивача Авраменко І.О., Блізнової М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, в якому просив суд:

визнати дії, які полягають у відмові у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, розмір якої становить 2,0000 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1452 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, неправомірними;

зобов`язати затвердити проект землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки, розташованої на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, розмір якої становить 2,0000 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1452 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

стягнути на користь позивача через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області завдану Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень;

зобов`язати подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 22 лютого 2017 року № 403-СГ, позивачеві надано згоду на поділ земельної ділянки площею 12,6762 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1427, в тому числі ріллі 12,6762 га, що перебуває у запасі із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів.

Після виготовлення проекту землеустрою на сім земельних ділянок згідно технічного завдання, позивач звернувся до відповідача з клопотанням погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Отримавши відмову, повторно звернувся до відповідача, на що отримав Наказ від 10 жовтня 2018 року №3016-СГ про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває у запасі із цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, Донецька область, Мар`їнський район, Максимільянівська сільська рада.

Наказом відповідача від 27 лютого 2019 року №701-СГ, позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів. При цьому зазначено, що орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1452, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом від 20 січня 2020 року №331-СГ відповідачем відмовлено у затверджені документації із землеустрою.

Позивач 14 вересня 2020 року повторно, через ЦНАП, звернувся до відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Наказом від 21 січня 2021 року відповідачем повторно відмовлено у затверджені проекту землеустрою з підстав порушення пункту 2 статті 6, статей 58, 112, 114, пункту 3 статті 186, 198 Земельного кодексу України.

ОСОБА_1 заявляє про надання всіх необхідних документів та втрату не з його провини пакету документів, про що повідомляв відповідача та пропонував звернутися за відповідними даними до розробника проекту землеустрою ТОВ ВЕСТ ВІРТУ .

Таким чином, на думку позивача, ним виконано всі вимоги по виготовленню відповідної документації, в зв`язку з чим відповідач зобов`язаний був затвердити зазначений вище проект землеустрою.

Завдану моральну шкоду позивач пояснює тим, що відповідач своїми неправомірними діями спричинив душевні страждання, втрату душевного спокою та рівноваги, яких зазнав через постійні відмови відповідача, витрату чималих грошових коштів порівняно з отримуваним доходом у вигляді пенсії. ОСОБА_1 вважає, що відповідно до частини 1 статті 50 Закону України Про землеустрій , не змінюючи цільового призначення земельної ділянки не повинен був і розробляти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вартість якого становила 7892 грн. За час виправлення недоліків на вимогу відповідача, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протягом чотирьох років, позивач міг би здійснювати сільськогосподарську діяльність на відведеній йому земельній ділянці, однак був всі ці роки позбавлений свого права через бюрократичне ставлення до нього з боку відповідача та створення ним перепон у кінцевій меті - затвердження вже погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою від 01 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ухвали від 14 травня 2021 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.

14 червня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецької області від 20 січня 2020 року №331-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.

Ухвалою від 29 червня 2021 року закрито підготовче провадження у справі.

Відповідачем-1 надано відзив на позовну заяву, у якому він підтвердив викладені позивачем в позовній заяві обставини справи, проте просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач заявляє про правомірність своїх дій, оскільки поданий позивачем для затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Максимільянівської сільської ради Марийського району Донецької області, розміром 2,0000 га., кадастровий номер 1423385000:03:000:1452, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність (наказ від 21.01.2021 № 169-УБД) містить низку порушень вимог земельного законодавства

Твердження позивача про зобов`язання затвердження проекту землеустрою у разі наявності висновку про його погодження не відповідає дійсності та нормами чинного законодавства не врегульовано, оскільки відповідно до статті 186 Земельного кодексу України кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Відповідач-1 зауважує, що на теперішній час триває процес механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаним територіальним громадам на виконання Постанови КМУ від 16.11.2020 № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин .

Стосовно відшкодування моральної шкоди відповідач посилається на недоведеність позивачем теоретичного недоотримання певних коштів внаслідок нездійснення сільськогосподарської діяльності та відсутністю встановленого причинного зв`язку з діями Головного управління Держгеокадастру у Донецької області.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав.

Представники позивача надали відповідь на відзив, де зазначили, що викладені у відзиві на позовну заяву та наказі про відмову у затвердженні проекту землеустрою від 21.01.2021 № 169-УБД зауваження не містились у низці зауважень та пропозицій до проекту землеустрою згідно з коректурним аркушем про усунення зауважень.

Зауваження щодо відсутності підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 та щодо долучення погодження органу виконавчої влади у сфері культурної спадщини в цілому виправлене. При цьому, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 12,6762 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1427 не встановлено порушень на які на теперішній час посилається відповідач-1.

Окрім цього, позивачем було дотримано вимоги частини 6 статті 79-1 ЗК України в частині того, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Тобто земельна ділянка, як у цьому випадку, є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

До того ж, позивачем було додатково виконано п`ятикроковий алгоритм безоплатної передачі земельної ділянки у власність, на який посилається відповідач-1 у відзиві, який детально розкрито в позові з наданням копій підтверджуючих документів, а тому не можливо погодитись з твердженням відповідача-1 стосовно того, що звернення позивача з приводу погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває в запасі, відбулось без звернення з клопотанням щодо отримання земельної ділянки у власність, оскільки це спростовується додатками до позову.

Отже вважають, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що не ґрунтуються на приписах земельного законодавства України, оскільки проектна документація є такою, що відповідає вимогам Земельного кодексу України.

Стосовно процесу передачі земельних ділянок у комунальну власність об`єднаним територіальним громадам відповідачем-1 не надано акту прийому-передачі, в тому числі спірної земельної ділянки, що свідчити про ухилення відповідача від обов`язку затвердження проекту землеустрою.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позові та заявах по суті справи, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів до судового засідання 10 вересня 2021 року не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 від 16 листопада 2015 року (т.1 а.с.7-9).

Наказом відповідача від 22 лютого 2017 року № 403-СГ, ОСОБА_1 надано згоду на поділ земельної ділянки площею 12,6762 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1427, в тому числі ріллі 12,6762 га, що перебуває у запасі із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів (т.1 а.с.17).

Листом від 28 лютого 2018 року № Г-708/0-426/0/37-18 (т.1 а.с.18-19) Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило позивачу, що ним розглянуто технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, але подана на розгляд технічна документація не в повній мірі відповідає вимогам законів та норм і правил у сфері землеустрою, а саме:

відповідно до п.3.4 розділу III Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м;

наказ головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 22 лютого 2017 року №403-СГ має бути завірений належним чином, або наданий в оригіналі;

відповідно до інформації вказаної в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання межові знаки пред`явлені та передані на зберігання Головному управлінню Держгеокадастру у Донецькій області,але підпис власника/користувача земельної ділянки відсутній,також відсутній підпис суміжного землекористувача ОСОБА_2 ;

на абрисі земельної ділянки (стор.27) назва об`єкта (ПІБ замовника) не відповідає поданій на розгляд технічній документації і потребує уточнення;

у списку межових знаків, переданих на зберігання відсутній підпис особи,що прийняла їх на зберігання; перелік обмежень у використанні земельної ділянки потребує приведення у відповідність до додатку №6 Порядку ведення державного земельного кадастру згідно постанови КМУ №1051 від 17 жовтня 2012 року;

у технічній документації відсутня інформація щодо виконання п.7 Порядку використання супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо- геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затвердженого постановою КМУ від 13 липня 1998 року №1075;

у технічній документації відсутнє реєстраційне посвідчення (свідоцтво) власника (користувача) апаратури супутникових радіонавігаційних систем.

Враховуючи викладене не є можливим підготувати відповідне рішення про погодження технічної документації,з огляду на що вона повертається на доопрацювання.

Відповідно до коректурного аркушу зазначені недоліки виправлено (т.1 а.с.20-21).

Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ВІРТУ складено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 11,6762 га на сім земельних ділянок згідно технічного завдання та на підставі наказу відповідача від 22 лютого 2017 року №403-СГ, яка має кадастровий номер 1423385000:03:000:1427 (т.1 а.с.44-76).

Наказом від 10 жовтня 2018 року №3016-СГ погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває у запасі із цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, Донецька область, Мар`їнський район, Максимільянівська сільська рада (т.1 а.с.82).

Наказом відповідача-1 від 27 лютого 2019 року №701-СГ, позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області за межами населених пунктів. При цьому зазначено, що орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1452, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.23).

Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ВІРТУ складено проект землеустрою на відведення безоплатно у власність земельної ділянки розміром 2,0000 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1452 (а.с.77-81).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку присвоєно кадастровий номер 1423385000:03:000:1452, зазначено форму власності - державна (т.1 а.с. 83-91).

Наказом від 20 січня 2020 року №331-СГ відповідачем-1 відмовлено у затверджені документації із землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 1423385000:03:000:1452, оскільки поданий на розгляд проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а саме: згідно зі статтею 25 Закону України Про землеустрій відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується у паперовій формі підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою (т.1 а.с.31).

Наказом від 21.01.2021 № 169-УБД (т.1 а.с.40-41) відповідач-1 відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, розмір якої становить 2,0000 га., кадастровий номер 1423385000:03:000:1452, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, зазначивши про таке:

згідно даних Державного земельного кадастру на земельній ділянці проходить лінія електропередачі та знаходяться опори ВЛ-бкВ Максимилиановка , відповідно до статей 112, 114 Земельного кодексу України в проекті землеустрою не зазначені охоронні зони навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи;

поданий на розгляд проект не відповідає статті 58, пункту 2 статті 60 Земельного кодексу України, оскільки частина земельної ділянки знаходиться в прибережній захисній смузі р. Осикова, а тому відноситься до земель водного фонду;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки необхідно привести у відповідність згідно з додатком 6 (зі змінами від 12.02.2020 № 134) до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012;

відсутнє погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами відповідно до статті 198 Земельного кодексу України;

необхідно привести список межових знаків, переданих на зберігання та кроки межових знаків у відповідність до пункту 3.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376;

необхідно долучити до розробленого проекту землеустрою погодження органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що було передбачено пунктом 3 статті 186-1 Земельного кодексу України.

Донецьким обласним краєзнавчим музеєм 11 лютого 2021 року видано довідку №01469 про відсутність на земельній ділянці розташованої на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області об`єктів археологічної спадщини (т.1 а.с.94).

Суд зауважує, що вирішуючи справу та перевіряючи дії та рішення відповідача на відповідність приписам частини 2 статті 2 КАС України, суд застосовує законодавство в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин. Зокрема, станом на час розгляду справи статтю 186-1 Земельного кодексу (далі - ЗК) України виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021 року, проте, надаючи оцінку рішенням та діям відповідача, суд враховує законодавство, яке діяло на час вчинення таких дій та прийняття оскарженого рішення відповідачем-1.

З урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області станом на час виникнення спірних відносин діяло відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (зі змінами в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, та в порядку визначених повноважень в період виникнення спірних відносин розпоряджалося землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Донецької області з 2013 року.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з підпунктом б) частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин 1 - 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Зі змісту частини 6 статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Частиною 9 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 25 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій (далі - Закон № 858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону № 858-IV передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно частиною 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 4 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах 1-3 цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 статті 186-1 ЗК України).

Згідно з частиною 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

За приписами частини 8 статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 186-1 ЗК України було передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Відповідно до частини 7 статті 186-1 ЗК України територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою заборонено вимагати, зокрема, надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону № 858-IV, а також проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

При цьому, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Такий висновок був зроблений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у справі № 560/1282/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що проект землеустрою був погоджений відповідачам.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка без зміни її цільового призначення загальною площею 2,0000 га сформована за технічною документацією щодо поділу та відведення земельної ділянки, має кадастровий номер 1423385000:03:000:1452.

Тобто, при розробленні проекту землеустрою земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, що ідентифікує таку ділянку як окрему.

Доводи, викладені відповідачем в оскарженому Наказі Головного управління Держгеокадастру у Донецької області від 20 січня 2020 року №331-СГ щодо знаходження земельної ділянки у прибережній захисній смузі, наявності на цій ділянці ліній електропередач, необхідності погодження із суміжними землевласниками тощо не були зазначені відповідачем на стадії погодження проекту землеустрою.

Крім того, надана відповідачем на виконання ухвали суду Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на землях державної власності на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, складена ДП Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , не містить відомостей про знаходження земельної ділянки у прибережній захисній смузі та наявності на цій ділянці ліній електропередач (т.2 а.с. 135-247).

Вказані відомості відсутні і в наданій відповідачем Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває у запасі із цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, складеної ТОВ ВЕСТ ВІРТУ на замовлення ОСОБА_1 (т.2 а.с.14-134 ).

Надаючи вказану технічну документацію, відповідач зі свого боку водночас посилається на початок роботи Публічної кадастрової карти України та наявності програмної можливості переглядати шари даних щодо знаходження об`єктів енергетики та шари умовної прибережної смуги. (т.2 а.с.1-5).

Вказані посилання відповідача суд відхиляє, оскільки зазначені відомості відсутні у рішеннях відповідача про погодження проекту землеустрою та наданій технічній документації. Крім того, відповідач не заперечує, що відомості шарів Публічної кадастрової карти України не містять офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носять інформаційний характер.

Враховуючи наведені обставини та досліджені письмові докази, з приводу позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення суд вказує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, як зазначено вище, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України.

Оскільки у цій справі судом встановлено, що проект землеустрою погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, є підстави вважати, що у відповідача, у даному випадку, відсутні повноваження діяти на власний розсуд, а отже і відсутні перешкоди у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, розмір якої становить 2,0000 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1452 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

З наведених підстав підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецької області від 20 січня 2020 року №331-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки, розташованої на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, розміром 2,0000 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1452, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Такий спосіб захисту порушеного права відповідає положенням пункту 4 статті 245 КАС України є належним та ефективним, забезпечує позитивне вирішення спору без невиправданих зволікань, про що також вказано у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у справі № 560/1282/19.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає, що при розгляді справи судом не встановлено певних дій відповідача, які б мали самостійні правові наслідки, через що вимоги про визнання протиправними дій задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Самий лише факт порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин не може слугувати достатньою підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом неправомірними рішень відповідача стосується виключно меж застосування земельного законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена відповідними належними та допустимими доказами щодо її спричинення.

Позивач зі свого боку таких доказів не надав, не зазначив в чому полягали його моральні страждання, чи докладав від додаткових зусиль для організації свого життя тощо.

При цьому суд враховує, що предметом оскарження у справі є відмова з боку відповідача у наданні земельної ділянки, якою позивач ще не володіє, тобто, такі порушення стосувалися правомірних очікувань позивача, але не призвели до погіршення вже існуючого становища позивача. Тому, за відсутності доказів спричинення моральної шкоди, вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

З наведених підстав позов у справі підлягає частковому задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю у формі надання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що звіт не належить до складу позовних вимог, а є процедурним питанням, встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України є правом суду. За обставинами цієї справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у формі надання звіту про виконання судового рішення, враховуючи, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню, а позивач у разі необхідності не позбавлений можливості подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду відповідно до норм статті 383 КАС України.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір , як учасника бойових дій, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332), Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68, код ЄДРПОУ 37967785) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецької області від 20 січня 2020 року №331-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки, розташованої на території Максимільянівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, розмір якої становить 2,0000 га, кадастровий номер 1423385000:03:000:1452 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 10 вересня 2021 року. Рішення складено у повному обсязі 20 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов