Постанова

від 21.09.2021 по справі 757/24765/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №757/24765/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ільєва Т.Г.

Провадження №22-ц/824/4677/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

21 вересня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Гаращенка Д.Р.

суддів Суханової Є.М., Сушко Л.П.

за участю секретаря Стеблиненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання оскаржуваних рішень у виконавчих провадженнях та дій щодо відкриття нового виконавчого провадження неправомірними та зобов`язання державного виконавця до вчинення дій, заінтересовані особи: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Фінансова Ініціатива ,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання оскаржуваних рішень у виконавчих провадженнях та дій щодо відкриття нового виконавчого провадження неправомірними та зобов`язання державного виконавця до вчинення дій, заінтересовані особи: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Фінансова Ініціатива , в якій просив:

- визнати оскаржувані рішення (постанову у ВП №59165227 від 24.06.2019 року) та дії (відкриття нового виконавчого провадження, а не відновлення ВП №52388869) неправомірними;

- скасувати постанову від 24.06.2019 року у ВП №59165227 про закінчення виконавчого провадження;

- зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ / відповідного державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом об`єднання виконавчого провадження №59165227, приєднавши його до ВП №52388869;

- зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ / відповідного державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом належного здійснення подальших виконавчих дій з виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року у справі №757/24765/15-ц у ВП №52388869.

В обґрунтування вимог скарги зазначив, що 24.06.2019 державний виконавець Печерського відділу ДВС Валевський О.О. постановою про закінчення виконавчого провадження закінчив виконавче провадження №59165227 з виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року в справі №757/24765/15-ц.

Такі дії державного виконавця є неправомірними, оскільки нове виконавче провадження №59165227 не могло бути розпочато, так як на даний час існує виконавче провадження №52388869.

Так, 06.03.2018 Печерський районний суд м. Києва ухвалою скасував постанову Печерського відділу ДВС від 27.03.2017 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП №52388869.

Печерський РВДВС зобов`язаний був продовжувати виконавче провадження ВП №52388869 після скасування судом постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Також неправомірність рішення державного виконавця полягає у безпідставності закінчення виконавчого провадження (оскарження постанови від 24.06.2019).

Аргументуючи закінчення виконавчого провадження у постанові від 24.06.2019 державний виконавець Валевський О.О. виходить з вказівки п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року №408 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансова Ініціатива до категорії неплатоспроможних .

Відтак посилатися на п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець не мав жодних підстав.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання оскаржуваних рішення у виконавчих провадженнях № 59165227 від 24.06.2019 та дій щодо відкриття нового виконавчого провадження неправомірними та зобов`язати державного виконавця до вчинення дій.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, скаргу на рішення і дії державного виконавця задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року в справі №826/11415/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року №408 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансова Ініціатива до категорії неплатоспроможних .

Зазначає, що судом першої інстанції отримано заяву про перенесення судового засідання, призначеного на 08.12.2020, в якій вказано про необхідність надання повістки у паперовому вигляді.

Однак, судом першої інстанції повідомлення про судове засідання не надано, іншим способом не повідомлено, що позбавило його можливості брати участь у судовому засіданні.

Звертає увагу на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2018 року скасовано постанову Печерського відділу ДВС від 27.03.2017 (ВП №52388869).

Відкриття іншого виконавчого провадження №59165227 суперечить ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , оскільки за судовим рішенням може бути одне провадження, а не два.

Учасники процесу у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися, про причини неявки суду не повідомили.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його у м. Києві.

За положеннями ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на відсутність доказів поважності причин такої неявки. Крім того, враховує строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, визначений у ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність скаржником обставин, на які він посилався.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 04 листопада 2015 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №757/24765/15-ц про стягнення з ПАТ КБ Фінансова ініціатива на користь ОСОБА_1 11 518 грн відсотків за користування кредитом за договором 67-в-17/1186 від 07 травня 2014 року, збитків від інфляції за договором 67-в-17/1186 від 07 травня 2014 року в сумі 6 673,49 грн, суми вкладу 2 287,59 доларів США за договором 67-в-17/1186 від 07 травня 2014 року, збитків від інфляції США 7 687 доларів США, заборгованості по виплаті відсотків в сумі 1 162,22 доларів США, судових витрат у вигляді надання правової допомоги в сумі 1 500 грн, витрат, пов`язаних з перерахуванням коштів на рахунок іншого банку в сумі 3 000 грн, суми страхування за договором 2 466 грн, а всього 25 157,49 грн, 11 136,81 доларів США.

20 вересня 2016 року виконавчий лист було подано до Печерського РВ ДВС у м. Києві.

27 березня 2017 року постановою державного виконавця Печерського ВДВС в м. Києві ГТУЮ м. Києва виконавчий лист повернуто у зв`язку з визнанням ПАТ КБ Фінансова ініціатива неплатоспроможним.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2018 року скасовано постанову Печерського ВДВС в м. Києві ГТУЮ м. Києва від 27 березня 2017 року у ВП №523888869 про повернення виконавчого документа.

16 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві заяву про прийняття на виконання виконавчого документа, в якій як додатки зазначено, зокрема, оригінал виконавчого листа та копія ухвали суду про скасування постанови виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу.

21 травня 2019 року державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Валевським О.О. відкрито виконавче провадження №59165227 з виконання виконавчого листа №757/24765/15-ц, виданого 04 листопада 2015 року Печерським районним судом м. Києва.

Постановою державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Валевським О.О. від 24 червня 2019 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження №59165227 з виконання виконавчого листа №757/24765/15-ц, виданого 04 листопада 2015 року Печерським районним судом м. Києва, закінчено.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця Орищак О.О. посилався на те, що державний виконавець повинен був продовжувати виконавче провадження №52388869 після скасування судом постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а не розпочинати нове виконавче провадження №59165227.

Відповідно до ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Оскільки постанова Печерського ВДВС в м. Києві ГТУЮ м. Києва від 27 березня 2017 року у ВП №523888869 про повернення виконавчого документа була скасована ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2018 року, державний виконавець повинен був відновити виконавче провадження №523888869, а не відкривати нове виконавче провадження №59165227.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №59165227 є неправомірними, а тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо інших вимог скарги суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Правління Національного банку України від 21 травня 2019 року №352-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ Фінансова ініціатива відкликано банківську ліцензію №219 від 11 жовтня 2011 року.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 травня 2019 року №126, Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Фінансова ініціатива та делегування повноважень ліквідатора банку розпочато процедуру ліквідації банку строком на два роки з 22 травня 2019 року до 21 травня 2021 року включно.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями ч. 1 , п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Отже, при закінченні виконавчого провадження державний виконавець діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які визначені Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Враховуючи наведене вище суд апеляційної інстанції керуючись виключно верховенством права не знаходить підстав для визнання постанови державного виконавця від 24 червня 2019 року у ВП №59165227 про закінчення виконавчого провадження неправомірною та її скасування, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання державного виконавця усунути порушення шляхом приєднання ВП №59165227 до ВП №5238886 та належного здійснення подальших виконавчих дій з виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2015 року у справі №757/24765/15-ц у ВП №52388869.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на те, що його не було повідомлено про судове засідання, що позбавило його можливості брати участь у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні, призначеному на 16 березня 2020 року, було оголошено перерву до 12:30 год 15 квітня 2020 року для повторного направлення запиту щодо надання матеріалів виконавчого провадження. Розгляд справи відбувався за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

15 квітня 2020 року у зв`язку з неявкою учасників процесу в судове засідання було оголошено перерву до 15:00 год 25 червня 2020 року.

Про судове засідання, призначене на 25 червня 2020 року, ОСОБА_1 був повідомлений 03 липня 2020 року.

25 червня 2020 року учасники процесу не з`явились, в судовому засіданні оголошено перерву до 12:30 год 03 серпня 2020 року.

Про судове засідання, призначене на 03 серпня 2020 року, ОСОБА_1 був повідомлений 17 липня 2020 року.

03 серпня 2020 року у зв`язку з неявкою учасників процесу оголошено перерву до 14:00 год 04 листопада 2020 року.

У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання призначене на 04 листопада 2020 року.

04 листопада 2020 року за заявою представника боржника про відкладення розгляду справи оголошено перерву до 08:45 год 08 грудня 2020 року.

04 грудня 2020 року ОСОБА_1 направив заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 08 грудня 2020 року, у зв`язку з його участю в розгляді іншої справи, про наступне судове засідання просив повідомити його повісткою (укрпошта).

08 грудня 2020 року було оголошено перерву до 15:30 год 23 грудня 2020 року за клопотанням стягувача.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку sms-повідомлення ОСОБА_1 про призначення розгляду справи на 23 грудня 2020 року.

Згідно протоколу судового засідання від 23 грудня 2020 року учасники процесу в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді sms-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику sms-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 подавав заяву про направлення йому повісток sms-повідомленням.

Наведене свідчить, що розгляд справи, призначений на 23 грудня 2020 року, відбувся без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 .

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, §23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, №43330/09, §25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Із наведеного вище вбачається, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена без додержанням норм процесуального права щодо належного повідомлення скаржника, що є додатковою підставою для скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 про визнання оскаржуваних рішень у виконавчих провадженнях та дій щодо відкриття нового виконавчого провадження неправомірними та зобов`язання державного виконавця до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Валевського Олександра Олександровича щодо відкриття виконавчого провадження №59165227 неправомірними.

У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Є.М. Суханова

Л.П. Сушко