Ухвала

від 30.09.2021 по справі 755/5380/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5380/20

Провадження №: 1-кс/755/2709/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002551 від 09.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

за участю учасників кримінального провадження

прокурора ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

третьої особи, в інтересах якої

розглядається клопотання ОСОБА_4 ,

встановив

16.06.2021 року у провадження суду надійшло дане клопотання захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002551 від 09.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, а саме на: майно, вилучене під час проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивованетим,що вилученев ходіпроведення обшукумайно належитьорендарю вказаногоприміщення ФОП ОСОБА_4 -третій особі,яка неє учасникомкримінального провадження№ 12020100040002551від 09.04.2020та немає донього жодноговідношення,що підтверджуєтьсяДоговором орендинежитлового приміщеннявід 01.04.2021року,укладеного міжвласником приміщення-ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 ,а такожАктом приймання-передачіприміщення від01.04.2021до вказаногодоговору. Вилучене вході обшукумайно неє засобомпровадження гральногобізнесу,оскільки використовувалосьдля проведенняпрофесійних навчаньтрудового персоналугральних закладів,легалізація якихвстановлена ЗакономУкраїни «Продержавне регулюваннядіяльності щодоорганізації тапроведення азартнихігор».07.04.2021під часпроведення обшукуприміщення заадресою: АДРЕСА_1 ,в приміщенніне буложодної особи,а відтакі жодногоклієнта,якому моглинадаватися «послугигрального бізнесу»,та небуло грошовихкоштів -необхідної умовидля здійсненняорганізації азартнихігор.Окрім того,в ходіпроведення обшукубуло вилучено1(один)системний блокLenovoта 2(два)монітора,проте длязайняття гральнимбізнесом одногокомп`ютера тадвох моніторівнедостатньо,але цьогообладнання абсолютнодостатньо длянавчання трудовогоперсоналу гральнихзакладів,яке іпроводилося у вказаному приміщенні. Жоден з наведених прокурором критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, неможливо застосувати до вилученого (арештованого) майна, оскільки таке майно ніколи не було та не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а відтак не зберегло та не могло зберегти на собі його сліди. Факт належності такого майна орендарю приміщення - ФОП ОСОБА_4 свідчить про відсутність підстав вважати, що вилучене (арештоване) майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, адже ФОП ОСОБА_4 не є учасником кримінального провадження № 12020100040002551 від 09.04.2020 року та не має до нього жодного відношення.

У судовому засіданні захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_4 клопотання підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити з підстав у ньому зазначених.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, та зазначивши, що арешт на вилучене майно слідчим суддею накладено обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

Заслухавши доводи ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 , прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України передбаченого, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приписами статті 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході судового розгляду встановлено, що в провадженні СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002551 від 09.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року у справі №755/5380/20, провадження 1-кс/755/2015/21 у кримінальному провадженні № 12020100040002551, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2020 року накладено арешт на майно, вилучене 07.04.2021 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: системний блок Lenovo - RBLB1FR; монітори у кількості 2 шт.; гральні карти у кількості 14 упаковок; столи (ігрові) у кількості 7 шт.; табло у кількості 1 шт.; коробка з фішками 1 шт.; камери відеоспостереження 3 шт.; упаковки карт з візерунком у кількості 5 упаковок; карти «Титанік» у кількості 90 шт.; ключ до рахунку «ПБ» у кількості 1 шт.; Телевізор «Samsung» у кількості 2 шт.; Телевізор «LG» у кількості 1 шт.; кавомашина 1 шт. та змільчувач 1 шт.; стільці у кількості 57 шт.; крісла у кількості 6 шт.; тумби у кількості 8 шт.; столи у кількості 9 шт.; обігрівач у кількості 1 шт.; дивани у кількості 7 шт.

Під час розгляду клопотання про арешт вилученого в ході обшуку майна, слідчим суддею було встановлено, що майно відповідає критеріямст. 98 КПК України, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину, враховуючи також те, що постановою слідчого від 09.04.2021 року вказане майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Також слідчим суддею враховано, що власник майна та третя особа, у користуванні якої знаходилось вилучене під час обшуку майно, не приймали участь в судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

Проте, із наданих стороною захисту договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2021 року, укладеного між власником приміщення - ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 , а також Акту приймання-передачі приміщення від 01.04.2021 до вказаного договору вбачається, що ОСОБА_4 з 01.04.2021 року здійснює оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною прощею 350 кв.м.

Також із наданої в судовому засіданні відповіді власника приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною прощею 350 кв.м. вбачається, що на момент проведення обшуку, тобто станом на 07.04.2021 належне їй приміщення на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перебувало у користуванні ФОП ОСОБА_4 . Станом на дату проведення обшуку, тобто 07.04.2021, у вищевказаному приміщенні перебувало належне їй майно, а саме: столи у кількості 7 шт.; телевізор «Samsung» у кількості 1 шт.; стільці у кількості 57 шт.; крісла у кількості 6 шт.; тумби у кількості 8 шт.; столи у кількості 9 шт.; дивани у кількості 7 шт.

Із договору поставки (оренди обладнання) №010421-1 від 01.04.2021 року, укладеного між ТОВ «ЕКПРЕСІОНІСТИ ПАРТНЕРШІП» та ФОП ОСОБА_4 та долученого до нього акту прийому-передачі обладнання до Договору поставки №010421-1 від 01.04.2021 року вбачається, що ОСОБА_4 прийняв в користування кавоварку SanMarco 105,2 gr, кавомолку Fiorenzato F64e та Темпер 54 мм на загальну суму 53170,00 грн.

За ч.1 ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права. У даній справі суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для збереження арешту майна заявника, походження якого підтверджено та яке зважаючи на предметність не може бути знаряддям кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України що тягне за собою необхідність скасування арешту.

Беручи до уваги вище викладене, та те, що прокурором в судовому засіданні не доведено необхідність в подальшому арешті вилучених під час обшуку речей, які знаходяться у користуванні ОСОБА_4 та походження яких підтверджено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його подальшого його арешту в цій частині.

Прокурором в судовому засіданні зазначено про те, що накладення арешту необхідно для проведення призначених у кримінальному провадженні експертиз. Проте доказів призначення таких експертиз не надав.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002551 від 09.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України задовольнити частково.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року у кримінальному провадженні № 12020100040002551 від 09.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України на телевізор «Samsung» у кількості 2 шт.; телевізор «LG» у кількості 1 шт.; кавомашину 1 шт. та змільчувач 1 шт.; стільці у кількості 57 шт.; крісла у кількості 6 шт.; тумби у кількості 8 шт.; столи у кількості 9 шт.; обігрівач у кількості 1 шт.; дивани у кількості 7 шт.

В іншій частині клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040002551 від 09.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - залишити без задоволення.

Телевізор «Samsung» у кількості 2 шт.; телевізор «LG» у кількості 1 шт.; кавомашину 1 шт. та змільчувач 1 шт.; стільці у кількості 57 шт.; крісла у кількості 6 шт.; тумби у кількості 8 шт.; столи у кількості 9 шт.; обігрівач у кількості 1 шт.; дивани у кількості 7 шт. повернути власнику (користувачу) - ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя :