Постанова

від 21.09.2021 по справі 927/1067/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/1067/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий суддя, Могил С. К., Уркевич В. Ю.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2021 (суддя Романенко А. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 (Агрикова А. В. - головуючий суддя, судді Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат"

до Чернігівської міської ради

про визнання рішення недійсним та зобов`язання вчинити дії,

(У судовому засіданні взяв участь представник позивача - Буряк П. С.)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У 2020 році Дочірнє підприємство "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат" (далі - ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Чернігівської міської ради та просило:

- визнати пункт 25 рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2020 № 54/VII-21 недійсним;

- зобов`язати Чернігівську міську раду надати ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0191 га на вул. Інструментальній, 5 м. Чернігова для переобладнання та використання вагової під пункт технічного обслуговування автотранспорту.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на земельній ділянці, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення якої позивач бажає отримати, знаходиться об`єкт нерухомості (автовагова), що належить позивачу відповідно до свідоцтва про право власності серії САА № 770942, виданого Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 28.01.2005 на підставі рішення від 23.10.2004 № 240. Як стверджує позивач, Чернігівська міська рада ухиляється від оформлення відносин щодо користування земельною ділянкою, на якій розміщено вказаний об`єкт нерухомості, необґрунтовано відмовляючи в наданні дозволу на розроблення проєкту щодо відведення такої земельної ділянки (пункт 25 рішення від 25.06.2020 №54/VII-21, що оскаржується).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серія САА № 770942, виданого 28.01.2005 Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради на підставі рішення від 23.10.2004 № 240, ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" є власником об`єктів нерухомості за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 5, а саме: складського приміщення (З-1, 265,7 м 2 ); автоваги (И-1, 28,9 м 2 ); адміністративного приміщення, охолоджувального сховища, надбудови (К-3, К1-1, К2, К3, К4, К5, 3270,2 м 2 ); будівлі засолцеху, підвалу (Л-1, Л2-1, Л3-1, Л4-1, Л1, 3235,4 м 2 ); будівлі навіс (М, 453,9 м 2 ) (форма власності: колективна).

У матеріалах справи також наявні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що сформовані 28.09.2020 за номерами 225888954 та 225889634, відповідно до яких ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" є власником 1/2 частини об`єктів нерухомого майна: складського приміщення (З-1, 265,7 м 2 ); автоваги (И-1, 28,9 м 2 ); адміністративного приміщення, охолоджувального сховища, надбудови (К-3, К1 -1, К2, К3, К4, К5, 3270,2 м 2 ); складу готової продукції (Л4-1, 969,6 м 2 ), підвалу (Л-1, Л2-1, Л3-1, Л1-1, 2227,8 м 2 ); будівлі навіс (М, 453,9 м 2 ) (форма власності: колективна), розташованих за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 5. Підстава: свідоцтво про право власності від 28.01.2005; видавник: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради.

Відповідно до державного акта, серія ЧН-187 від 02.03.1994, землекористувачем земельної ділянки за адресою: вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів був ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" (засновник позивача).

Відповідно до витягу з рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів (пункт 41) від 15.10.2001 № 250 на підставі ухвали Господарського суду Чернігівської області від 11.09.2001 припинено право постійного землекористування відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат", зокрема на земельну ділянку площею 1, 5494 га за адресою вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, та зараховано цю земельну ділянку до земель запасу міста.

У подальшому право власності або користування цією земельною ділянкою сторонами в установленому законом порядку не оформлено, відомості про присвоєння цій земельній ділянці кадастрового номера та включення її до Державного земельного кадастру відсутні.

Відповідно до довідки ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.05.2019 № 7578/10/25-01-12-03-05 позивач податкові зобов`язання за земельну ділянку за адресою вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, у 2015- 2019 роках не декларував.

Позивач 30.04.2020 звернувся до Чернігівської міської ради з клопотанням № 16/1, в якому просив надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0191 га, розміщену на вул. Інструментальній, 5 м. Чернігова, для переобладнання та використання під пункт технічного обслуговування автотранспорту (землі автотранспорту).

До клопотання позивач долучив копію свідоцтва про право власності на вагову загальною площею 28,9 м 2 , кадастровий план земельної ділянки, відповідно до якого площа даної земельної ділянки, де розміщено об`єкт нерухомості позивача, становить 0,0191 га, та схему розміщення земельної ділянки.

14.05.2020 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом повідомило, що клопотання позивача направлено на розгляд до управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради.

Листом від 01.07.2020 № 982/20/вих. Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило позивача, що рішенням Чернігівської міської ради від 25.06.2020 № 54/VІІ-21 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам", зокрема пунктом 25, ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0191 га на вул. Інструментальній, 5 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для переобладнання та використання вагової під пункт технічного обслуговування автотранспорту).

Згідно з пунктом 25 витягу з рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2020 № 54/VІІ-21 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам" рада, керуючись абзацом 1 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в зв`язку з невідповідністю заявленої площі зареєстрованим за позивачем об`єктам нерухомого майна, враховуючи вимоги Державних будівельних норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" відмовила заявнику в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0191 га на вул. Інструментальній, 5 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для переобладнання та використання вагової під пункт технічного обслуговування автотранспорту).

Однак, як зазначає позивач за своїм змістом абзац 1 частини 3 статті 123 ЗК України, окрім як вичерпного переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, такої підстави, як невідповідність заявленою площі земельної ділянки зареєстрованим об`єктам нерухомого майна не містить, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2021 у справі № 927/1067/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що в клопотанні позивач просив надати дозвіл на розроблення проєкту відведення земельної ділянки, змінивши при цьому цільове призначення цієї земельної ділянки, а саме відведення її під пункт технічного обслуговування автотранспорту (землі транспорту). Крім того, рішення Чернігівської міської ради може бути підставою для відмови у розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки підставою відмови, зокрема, визначено невідповідність іншій містобудівній документації (вимогам Державних будівельних норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"). Таким чином, відмова Чернігівської міської ради в наданні ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0191 га, за адресою: вул. Інструментальна, 5, м. Чернігів, під пункт (станцію) технічного обслуговування автотранспорту, була правомірною та узгоджувалась з приписами частини 3 статті 123 ЗК України.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги є пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що судами не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.11.2019 у справі № 150/300/16, від 18.12.2019 у справі № 309/2376/145-ц, від 03.04.2019 у справі № 921/156/18, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18, від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18. На думку заявника, судами не враховано, що статтею 120 ЗК України визначено принцип цілісності об`єкта нерухомого майна та земельної ділянки, на якій він знаходиться. Саме правовий режим земельної ділянки залежить від права власності на будівлю. Судом апеляційної інстанції також неправильно застосовано поняття "дискреційні повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування".

Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначив, що він не може навести норму права, яка була б неправильно застосована судами попередніх інстанцій та стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду, оскільки суди не навели такої норми, викладаючи власний висновок про можливість надання земельної ділянки лише під весь майновий комплекс, а не окремі об`єкти нерухомості.

На обґрунтування підстави оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції послався на наказ Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, який втратив чинність у 2017 році. Висновок судів про можливість надання земельної ділянки лише під весь майновий комплекс, а не окремі об`єкти нерухомості, побудований не на нормах права, а на твердженнях представника відповідача. Суд першої інстанції вийшов за межі предмета позову та досліджував порядок надання земельної ділянки у користування та підтвердження повноважень органу місцевого самоврядування і застосував відповідні обставини до питання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, що є недопустимим у розумінні статті 76 ГПК України, оскільки зазначені поняття не є тотожними. Суди дійшли висновку про зміну цільового призначення земельної ділянки і послалися на приписи частини 3 статті 20 ЗК України, яка стосується лише земельних ділянок приватної власності. Крім того, у рішеннях містяться посилання на ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", які не містять такого поняття, як "пункт технічного обслуговування автотранспорту", під який позивач планує переобладнати приміщення вагової.

Заявник також звертає увагу на те, що з рішення Чернігівської міської ради неможливо зрозуміти та судами не встановлено, що саме не відповідає нормам ДБН - вагова, майбутній пункт технічного обслуговування автотранспорту чи розміщення самої земельної ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є визнання пункту 25 рішення Чернігівської міської ради від 25.06.2020 №54/VII-21 недійсним, яким відмовлено заявнику в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також зобов`язання Чернігівській міській раді надати ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0191 га на вул. Інструментальній, 5 у м. Чернігові, для переобладнання та використання вагової під пункт технічного обслуговування автотранспорту.

5.4. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Колегія суддів вважає, що необхідно врахувати висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 30.06.2021 у справі № 806/2539/17, прийнятій після подання касаційної скарги, про таке:

"За змістом частини 3 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 14 статті 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Тобто, відповідно до статті 123 ЗК України порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачає визначену правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у користування;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що всі дії відповідних суб`єктів цієї правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними та спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Частина 2 статті 123 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, а саме: клопотання про надання дозволу на його розробку; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Частиною 3 цієї статті визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".

Верховний Суд зауважує, що у справі № 927/1067/20 судами установлено, що відмова у наданні дозволу позивачу на розроблення проєкту землеустрою ґрунтується на недотриманні вимог Державних будівельних норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" у частині планування території для цілей об`єкта пункт (станція) технічного обслуговування, під розміщення якої позивач клопотав надати дозвіл, а також на невідповідності площі, визначеної заявником, до фактичної площі зареєстрованих за ним об`єктів нерухомого майна на указаній земельній ділянці (зокрема до площі об`єкта вагова), про який йде мова в його звернені.

При цьому суди дійшли висновку, що позивач мав намір змінити цільове призначення цієї земельної ділянки, а саме для відведення її під пункт технічного обслуговування автотранспорту (землі транспорту).

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що під час розгляду позовної заяви ДП "ЧПК-Трейд-01" ВАТ "Чернігівський плодоовочевий комбінат" необхідно було дослідити чи відповідає зміст оскарженого рішення Чернігівської міської ради, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, приписам частини 3 статті 123 ЗК України, яким і визначено вичерпний перелік підстав для відмови. Тобто проаналізувати та дослідити потрібно як змістовний характер оскарженого рішення Чернігівської міської ради, так і те, яким чином наведені у ньому мотиви співвідносяться із законодавчими вимогами, які мають імперативний характер та містять вичерпний перелік щодо можливості відмови у задоволенні такого клопотання.

Однак зі змісту рішень судів попередніх інстанцій не убачається дослідження фактичних обставин, які пов`язані з аргументами, на підставі яких Чернігівська міська рада відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, хоча суди посилаються на недотримання вимог Державних будівельних норм ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", але у чому саме місце розташування земельної ділянки у розумінні приписів частини 3 статті 123 ЗК України не відповідає вимогам вказаних норм, судами досліджено не було, а висновок про намір змінити цільове призначення не ґрунтується на доказах та неспівставний із фактичним змістом клопотання позивача. Скаржник також звертає увагу, що з рішення Чернігівської міської ради неможливо зрозуміти та судами не встановлено, що саме не відповідає нормам ДБН - вагова, майбутній пункт технічного обслуговування автотранспорту чи розміщення самої земельної ділянки.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18, на яку заявник посилається на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначено, що:

"У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною третьою статті 123 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними".

З наведеного слідує, що під час розгляду позовних вимог щодо скасування рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обов`язковим є встановлення правомірності такого рішення, тобто чи відповідає воно умовам, за яких можливо відмовити у наданні такого дозволу. В іншому випадку внаслідок недотримання таких умов орган позбавлений можливості відмовити у наданні дозволу.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, у межах розгляду справи № 927/1067/20 важливим є встановлення та дослідження доказів, якими обґрунтовується рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Саме аналіз сукупного зв`язку зазначених доказів із приписами частини 3 статті 123 ЗК України надасть можливість встановити, чи діяв відповідач у межах встановлених законодавчих норм та чи наявні або відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Оскільки зазначеного суди не здійснили, фактично не дослідили у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам.

Крім того, стверджуючи про те, що позивач, подаючи клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, мав намір змінити цільове призначення цієї земельної ділянки, суди не навели обґрунтування того, у чому саме полягає така зміна. Суди послалися лише на законодавство, яким врегульоване питання стосовно того, що відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та вказали, що на теперішній час земельна ділянка належить до земель запасу.

Також судами попередніх інстанцій не вказано, яка саме норма права надає можливість відмовити у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі невідповідності площі, визначеної заявником, яка є меншою порівняно із площею зареєстрованих за ним об`єктів нерухомого майна на указаній земельній ділянці.

5.5. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права підтвердилися, а також ураховуючи недослідження зібраних у справі доказів, які є необхідними для повного та всебічного розгляду справи та про які зазначає заявник у касаційній скарзі, оскаржені рішення необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Під час нового розгляду справи слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити всі обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "ЧПК-Трейд-01" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський плодоовочевий комбінат" задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 927/1067/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

В. Ю. Уркевич