Постанова

від 22.09.2021 по справі 756/12947/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Київ

Справа № 756/12947/17

Провадження: № 22-ц/824/12666/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Пікуль А.А., Борисової О.В.,

секретар Івасенко І.А.

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Ванджурака Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Андрейчука Т.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Супутник до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ТОВ Авто Супутник звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що товариство є власником вантажного автомобіля Renault Magnum440 , д.н.з. НОМЕР_1 . 06 серпня 2017 року відповідач без дозволу взяв вказаний автомобіль зі стоянки та поїхав на ньому у своїх справах. Керуючи даним транспортним засобом, відповідач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в якій було пошкоджено вантажний автомобіль товариства. Постановою Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 24 серпня 2017 року № 6365, складеного ФОП ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, становить 418138,80 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року позов ТОВ Авто Супутник задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Авто Супутник збитки у сумі 326 443,11 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 2400 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Авто Супутник судовий збір у сумі 3288,91 грн.

Стягнуто з ТОВ Авто Супутник судовий збір у сумі 2102,08 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Ванджурак Р.В. в інтересах ОСОБА_1 06 липня 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 працював водієм у ФОП ОСОБА_3 , яка орендувала сідловий тягач Renault Magnum 440 , д.н.з. НОМЕР_1 , у ТОВ Авто Супутник на підставі договору оренди від 01 жовтня 2013 року №1/10/13. Зазначив, що позивачем не було доведено того, що відповідач не виконував свої трудові обов`язки 06 серпня 2017 року, оскільки в трудовому договорі може бути передбачений різний графік роботи відповідача. Відмітив, що позивач не заявляв клопотання про залучення ФОП ОСОБА_3 до участі у справі, попри те, що остання являється засновником ТОВ Авто Супутник , оскільки мав прямий інтерес, адже вона, ОСОБА_3 , повинна була б нести цивільно-правову відповідальність перед позивачем як роботодавець відповідача у випадку завдання шкоди працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків відповідно до ст. 1172 ЦК України. Крім того, вказав, що згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 24 серпня 2017 року №6365, складеного ФОП ОСОБА_2 , коефіцієнт зносу транспортного засобу становить 0,7. Зазначив, що сідловий тягач Renault Magnum 440 , д.н.з. НОМЕР_1 , яким належить позивачу, на момент ДТП уже був з максимальним коефіцієнтом фізичного зносу.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Усенко М.М. в інтересах ТОВ Авто Супутник заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що відповідальною особою за спричинені збитки автомобілю Renault Magnum 440 , д.н.з. НОМЕР_1 , є саме відповідач, що узгоджується з Постановою Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди . Вказав, що позивачем було отримано від ФОП ОСОБА_3 табель обліку робочого часу, згідно якого відповідач не виконував 06 серпня 2017 року свої трудові обов`язки і в нього був вихідний день, а тому невідомі причини, з яких він керував зазначеним автомобілем в цей день. Крім того відмітив, що відповідач свідомо затягував розгляд справи в суді першої інстанції, не являючись в судові засідання. Крім того, лише через три роки заявив клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, після призначення судом якої ухилявся від оплати її проведення. Просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні адвокат Ванджурак Р.В. та Педюка О.В. підтримали апеляційну скаргу зі підстав, викладених ній, та просили її задовольнити.

Адвокат Усенко М.М. в інтересах ТОВ Авто Супутник заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ Авто Супутник на праві власності належав вантажний сідловий тягач Renault Magnum 440, р.н. НОМЕР_1 (а. с. 8).

06 серпня 2017 року на проспекті Перемоги, 139 в м. Києві, водій ОСОБА_1 , керуючи у стані алкогольного сп`яніння вантажним сідловим тягачем RenaultMagnum 440, р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на відбійник, стовп освітлення проїзної частини та зелені насадження, у результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 9-12).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно договору оренди №1/10/13 від 01 жовтня 2013 року,ТОВ Авто Супутник передало в тимчасове користування ФОП ОСОБА_3 автомобіль RenaultMagnum 440 , д.н.з. НОМЕР_1 на строк з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2019 року.

На підставі трудового договору, укладеного 17.12.2013 року між ОСОБА_1 року та ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 працював у ФОП ОСОБА_3 на посаді водія.

Згідно звітів про визначення вартості матеріального збитку від 24 серпня 2017 року№ 6365, від 30 квітня 2021 року № 6365, складених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, становить 418 138,80 грн, ринкова вартість в пошкодженому стані після ДТП складає 91 695,69 грн (а.с. 210-237).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на момент настання ДТП ОСОБА_1 не виконував свої трудові обов`язки, а тому підстави для покладення на роботодавця ФОП ОСОБА_3 обов`язку відшкодувати власнику сідлового тягача RenaultMagnum 440, р.н. НОМЕР_1 , збитки, спричинені унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 06 серпня 2017 року, відсутні, такий обов`язок відповідно до норми ч. 3 ст. 1187 ЦК України покладається на відповідача ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що витрати на відновлювальний ремонт сідлового тягача Renault Magnum 440, р.н. НОМЕР_1 перевищують вартість цього транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а отже його ремонт є економічно необґрунтованим, суд за аналогією закону застосував до спірних правовідносин норму ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить 326443,11 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто,транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В рамках даної справи встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 739 719,50 грн, що перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, яка становить 418138,80 грн, тобто, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача вважається фізично знищеним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач як власник автомобіля має право на відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок пошкодженням сідлового тягача Renault Magnum 440, р.н. НОМЕР_1 , що складають різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди та становлят 326 443,11 грн(418 138,80 грн - 91 695,69 грн = 326 443,11 грн).

Не погоджуючись із таким розміром збитків, скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що автотоварознавча експертиза, про призначення якої просив відповідач, не була проведена у зв`язку з несплатою відповідачем її вартості, проте відповідач жодних рахунків не отримував.

В той же час, матеріали справи свідчать, що судова автотоварознавча експертиза була призначена судом першої інстанції 01 жовтня 2020 року. 19 жовтня 2020 року матеріали цивільної справи були направлені до Київського науково-дослідницького криміналістичного центру 19 жовтня 2020 року.

27 жовтня 2020 року на адресу ОСОБА_1 було направлено рахунок на оплату № 1722/Kiev20 від 26.10.2020 року.

У зв`язку з несплатою відповідачем проведення експертизи 19 січня 2021 року справа була повернута до суду першої інстанції.

Зважаючи на обізнаність відповідача щодо обов`язку оплатити вартість проведення експертизи та час, протягом якого справа перебувала в експертному центрі та протягом якого стороною відповідача не вчинено жодних дій щодо оплати вартості експертизи, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника як неприйнятні.

Окрім того, після повернення справи до суду першої інстанції представник відповідача 23.02.2021 року ознайомився з матеріалами справи, в тому числі, з підставами не проведення експертного дослідження (т. 1 а.с. 193). Відповідач та його представник не були позбавлені права порушити питання про повторне призначення експертизи, однак, з часу повернення справи до суду першої інстанції (січень 2021 року) до ухвалення рішення по суті позову (червень 2021 року) таким право не скористались.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, які не спростовані відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказах, оскільки сама лише незгода відповідача з наданим розрахунком розміру збитків не може свідчити про неналежність доказів, наданих позивачем.

Посилання скаржника на те, що сідловий тягач Renault Magnum 440 , д.н.з. НОМЕР_1 , яким належить позивачу, на момент ДТП уже був з максимальним коефіцієнтом фізичного зносу не мають правового значення для вирішення справи,оскільки коефіцієнт фізичного зносу ураховується при визначенні розміру відшкодування на ремонт автомобіля, у разі ж фізичного знищення автомобіля його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на його евакуацію з місця ДТП.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було доведено того факту, що відповідач не виконував свої трудові обов`язки 06 серпня 2017 року, оскільки в трудовому договорі може бути передбачений різний графік роботи відповідача, колегія суддів відмічає наступне.

Згідно п.п. 4,5 трудового договору, укладеного 17.12.2013 року між ОСОБА_1 року та ФОП ОСОБА_3 ,час виконання робіт установлюється з 09:00 год по 18:00 год. Вихідні дні надаються в суботу та неділю.

З наявної в матеріалах відповіді ФОП ОСОБА_3 убачається, що 06 серпня 2017 року у ОСОБА_1 був вихідний день, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу. 06.08.2017 року товарно-транспортні накладні не виписувались, подорожні листи не видавались.

Вказані докази у їх сукупності, які у встановленому законом порядку не спростовані відповідачем, заперечують той факт, що ДТП, яка мала місце 06.08.2017 року, сталась з вини ОСОБА_1 безпосередньо під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а відтак колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги як безпідставні та необґрунтовані.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Ванджурака Р.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Ванджурака Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2021 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді А.А. Пікуль

О.В. Борисова