Постанова

від 30.09.2021 по справі 583/4418/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м.Суми

Справа №583/4418/20

Номер провадження 22-ц/816/1061/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Охтирської міської ради Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 квітня 2021 року в складі судді Огієнка О.О., ухваленого у м. Тростянець, , -

в с т а н о в и в :

01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області (далі - Виконком) про зобов`язання відновити право власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом повернення заявниці одержаного у Сумському державному нотаріальному архіві дубліката договору дарування квартири від 27 травня 1997 року та виготовленого 26 березня 2016 року Комунальним підприємством Охтирської міської ради БТІ та АПР без обстеження техпаспорта на квартиру; скасування державної реєстрації права власності відповідача на вказану квартиру за реєстраційним номером 937716159102; визнання незаконними дій відповідача щодо безоплатного заволодіння правами на спірну квартиру.

Позов мотивовано тим, що 10 липня 1992 року заявниця від свого імені та від імені свого чоловіка уклала договір купівлі-продажу спірної однокімнатної квартири. Заявниця з 1989 року перебувала у черзі лікарів районної лікарні на поліпшення житлових умов і наприкінці 1996 року для забезпечення лікарів житлом будівельна організація Охтирбуд виділила 14 квартир у новобудові по АДРЕСА_2 . Про отримання заявницею квартири у новобудові дізналась ОСОБА_2 , яка була секретарем громадської комісії із житлових питань при Виконкомі, яка стала вимагати у позивачки подарувати спірну однокімнатну квартиру органу, який поліпшив її житлові умови. 16 квітня 1997 року з ініціативи ОСОБА_2 . Виконкомом було прийняте додаткове рішення № 213 про внесення доповнення у рішення Виконкому від 19 березня 1997 року № 141, згідно якого нотаріальній конторі доручалося оформити договір дарування спірної квартири на користь відповідача. 27 травня 1997 року заявниця прийшла до комунального підприємства відповідача з метою підпису договору про передачу спірної квартири в оренду на три роки, але замість цього їй на підпис було надано текст іншого договору, який вона підписала не прочитавши. Також позивачці було надано обидва оригінали зазначеного договору для підпису її чоловіком, однак чоловік відмовився надавати згоду на укладення договору дарування квартири і невдовзі звернувся до суду з позовом до неї з приводу розпорядження спільно придбаним майном без його згоди. Проте, суд відмовив у задоволенні позову її чоловіка, дійшовши до помилкового висновку, що спірна квартира є особистою власністю заявниці, тобто не є спільно нажитим майном подружжя. Насправді, договір дарування спірної квартири не був виконаний, так як не був укладений у відповідності до Тимчасового положення Держжитлокомунгоспу України від 01 червня 1995 року № 24 і квартира не була передана до державного (комунального) житлового фонду. Також зазначається, що заявниця не оскаржувала договір дарування квартири так як ніколи його не визнавала і не було події передачі її майна іншому власнику.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом проігноровано факт придбання спірної квартири разом з чоловіком заявниці, тобто спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя. Також зазначається, що обставини, які були встановлені у інших цивільних справах, не можуть братись до уваги, оскільки предмет і підстави заявлених позовів є різними по відношенню до спірних правовідносин у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу Виконком просить у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. При цьому зазначає, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено законність набуття відповідачем права власності на спірну квартиру. Позивачці з 1997 року було відомо про дарування квартири Виконкому, а тому нею пропущено трирічний строк позовної давності.

В судове засідання позивачка не з`явилася, але про час і місце розгляду була належним чином повідомлена. Її позиція є чіткою і зрозумілою, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без позивача.

Підстав для зупинення провадження з мотивів, викладених у клопотанні позивачки колегія суддів не вбачає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 липня 1992 року між Виконкомом в особі юрисконсульта ВЖКГ Охтирського міськвиконкому Сиротіна В.П. та ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 7).

27 травня 1997 року ОСОБА_1 подарувала належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчено державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Ковальчук С.П. (т. 1 а.с. 123).

Згідно з реєстраційним написом на правовстановлюючому документі, спірна квартира була зареєстрована Охтирським міжміським бюро технічної інвентаризації на праві комунальної власності за Виконкомом, записано в реєстрову книгу № 73, за реєстровим номером №10205 від 05 червня 2002 року (т. 1 а.с. 125).

З інформаційної довідки № 60690431 від 06 червня 2016 року вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 травня 2016 року державним реєстратором Тростянецької міської ради Сумської області Манченко О.О. зареєстровано право комунальної власності Виконкому на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 937716159102 (т. 1 а.с. 124).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що заявниця фактично оспорює договір дарування спірної квартири від 27 травня 1997 року, а також усі подальші дії, спрямовані на реєстрацію права власності відповідача на це майно, а відтак предметом доказування у даному спорі є законність набуття Виконкомом на підставі договору дарування права власності на квартиру. Разом з цим, судовими рішеннями ухваленими у справах за позовами як позивачки так і її чоловіка ОСОБА_4 , неодноразово перевірено та підтверджено законність набуття Виконкомом права власності на спірну квартиру.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 18 липня 2001 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2001 року та ухвалою Верховного Суду України від 01 березня 2002 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і Виконкому про визнання недійсним договору дарування спірної квартири залишено без задоволення. Рішення суду мотивовано тим, що під час знаходження ОСОБА_1 на квартирному обліку, вона претендувала на отримання 3-х кімнатної квартири, але такої квартири у наявності не було і при виділенні 4-х кімнатної квартири вона подарувала спірну однокімнатну квартиру ОСОБА_5 . Такі умови були вигідними для ОСОБА_1 , а тому вона і уклала договір дарування. Також суд дійшов висновку, що сторони навмисно створили вказану ситуацію з метою незаконного збагачення за рахунок держави, так як сім`я із п`яти чоловік була забезпечена житлом загальною площею 56,4 кв.м. (т. 1 а.с. 126-129).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі № 2-1 від 12 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21 березня 2013 року і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року, позов ОСОБА_1 до Охтирського міського бюро технічної інвентаризації і Охтирської міської державної нотаріальної контори про визнання відсутності факту втрати жодного з обох оригіналів договору дарування, які повинні видаватися обдарованій стороні і відповідно визнання безпідставною видачу дублікату договору дарування замість загубленого, скасування дублікату, скасування державної реєстрації дублікату юридично нікчемного позастатутного договору, залишено без задоволення. Цим судовим рішенням було задоволено зустрічні позовні вимоги Виконкому та заборонено ОСОБА_1 і ОСОБА_4 користуватися спірною квартирою, а також було зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди представникам Виконкому щодо входу у спірну квартиру.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що між сторонами договору дарування спірної квартири було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов угоди. ОСОБА_1 , попередньо звернувшись до БТІ з приводу відчуження належної їй на той час спірної квартири із замовленням видати довідку-характеристику для її відчуження та отримавши зазначену довідку і технічний паспорт на квартиру, з власної волі уклала договір дарування. ОСОБА_1 , усвідомлюючи вимоги чинного законодавства щодо необхідності передачі у державну власність належної їй на праві власності квартири та маючи бажання поліпшити житлові умови шляхом отримання ордеру на квартиру більшої площі, свідомо погодилась на укладення договору дарування. Відповідність волевиявлення позивачки на укладення договору дарування квартири її волі підтверджується підписом останньої у нотаріально посвідченому договорі. У подальшому, ОСОБА_1 , подарувавши спірну квартиру органу, що здійснює поліпшення житлових умов, отримала ордер та вселилась у квартиру значно більшої площі. При цьому, Виконком виконав свій обов`язок по видачі ордера на житлове приміщення і після цього ОСОБА_1 разом з іншими членами сім`ї приватизувала її (т. 1 а.с. 130-139).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 липня 2019 року у справі № 583/356/18, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Сумського обласного державного нотаріального архіву про скасування виданого 22 березня 2016 року дублікату договору дарування спірної квартири (т. 1 а.с. 140-144).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі № 583/1576/17 від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про скасування або визнання недійсним рішення державного реєстратора Тростянецької міської ради Сумської області Манченко О.О. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за Виконкомом у формі комунальної власності у зв`язку з незаконними і протиправними діями відповідача (т. 1 а.с. 145-150).

З викладеного вбачається, що дійсно Виконком на підставі договору дарування від 27 травня 1997 року набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах, що неодноразово підтверджено відповідними судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, з чим колегія суддів апеляційного суду також повністю погоджується, заявниця, оспорюючи договір дарування спірної квартири шляхом оспорення усіх подальших юридично значимих дій, спрямованих на реєстрацію права власності Виконкому на це майно, фактично має на меті переглянути встановлені вказаними вище судовими рішеннями обставини та спростувати законність набуття відповідачем на підставі договору дарування від 27 травня 1997 року права власності на квартиру.

Доводи ОСОБА_1 вже були предметом розгляду суду першої інстанції та за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи рішення у даній справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування зазначеного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 367 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

О.І. Собина