Постанова
від 29.09.2021 по справі 479/1135/17
МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.09.21

22-ц/812/1629/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 479/1135/17

Провадження № 22-ц/812/1629/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участі представника позивача Синкевича Р.І. ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Сікорського на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Фасій В.В. в приміщенні того ж суду, за позовом Фермерського господарства Сікорського до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ФГ Сікорського звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу № 2568 від 21 травня 2015 року, виданого Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області, про затвердження документації із землеустрою на надання земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_4 , площею 1.8002 га ріллі кадастровий номер 4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства та свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане реєстраційною службою Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області 12.06.2015 року на земельну ділянку площею 1.8002 га на ім`я ОСОБА_4 , а також скасування державної реєстрації даної земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні Кривоозерського районного суду Миколаївської області знаходиться цивільна справа № 479/982/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ФГ Сікорського про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 4823984200:01:000:1741, яка належить їй на праві приватної власності, площею 1.8002 га, розташованої в межах території Тридубівської сільської ради, Кривоозерського району Миколаївської області, набутої на підставі наказу № 2568 від 21 травня 2015 року виданого Головним управлінням держземагенства у Миколаївській області, про затвердження документації із землеустрою на надання земельної ділянки у власність.

12.06.2015 року Реєстраційною службою Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області на вищевказану земельну ділянку видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Проте, відповідно до Державного акта серія І-МК № 008511 виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 25 березня 1996 року на підставі розпорядження Кривоозерської райдержадміністрації Миколаївської області від 18 грудня 1995 року за № 134 земельна ділянка площею 35,9 га в межах території Тридубівської сільської ради для ведення селянського фермерського господарства надана у постійне користування ОСОБА_6 .

На підставі розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації № 468-р від 05.09.2007 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність із земель фермерського господарства Сікорського в межах території Тридубівської сільської ради 28.00 га було передано у власність громадянам.

Розпорядженням Кривоозерської райдержадміністрації № 430-р від 03.08.2007 року частина площі 7.36 га залишилась не розпайована і продовжує бути в користуванні фермерського господарства Сікорського .

ОСОБА_5 вказує на те, що їй належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 1.8002 га, саме на тій землі, якою користується ФГ Сікорського з 1996 року і по теперішній час, а також сплачує всі податки передбачені законодавством України, тобто на одну і ту ж земельну ділянку є два правовстановлюючі документа, а саме державний акт на право постійного користування землею від 25.03.1996 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.06.2015 року.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІП, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Якщо земельні ділянки, були одержані сільськогосподарськими підприємствами та фермерськими господарствами до набрання чинності діючим Земельним кодексом України (1 січня 2002 року), то питання щодо їх використання визначене Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Конституційний Суд України, дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІП через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22. частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Таким чином, право постійного користування земельними ділянками зберігається за сільськогосподарськими підприємствами та фермерськими господарствами без встановлення кінцевого строку.

Особи, які користуються землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов`язані вчиняти дії, пов`язані із переоформленням їх права постійного користування.

Про відсутність обов`язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування йдеться і в постанові КМ України від 02.04.2002 року № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку державного акта на право постійного користування земельною ділянкою . В частині 2 цієї постанови зазначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Тому вважає, що Державний акт серія І-МК № 008511, виданий Кривоозерською райдержадміністрацією 25 березня 1996 року ОСОБА_6 на підставі розпорядження Кривоозерської райдержадміністрації Миколаївської області від 18 грудня 1995 року за № 134, про надання у постійне користування земельної ділянки площею 35.9 га в межах території Тридубівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства є чинним по теперішній час.

Ч.5 ст. 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно до приписів ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

ФГ Сікорського не відмовлялось від права користування земельною ділянкою, а також будь якого рішення про припинення права користування земельною ділянкою не приймалось, тому ФГ Сікорського , є законним користувачем земельної ділянки площею 7.36 га.

По даному питання ВС України, висловив свою позицію в постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-267цс15.

З наведеного вбачається, що земельна ділянка яка знаходиться у законному користуванні ФГ Сікорського безпідставно передана у власність громадянці ОСОБА_4 .

Орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а саме Головне управління Держжземагенства у Миколаївській області, на даний час Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, протизаконно винесло наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_4 від 21 травня 2015 року за № 2568, а тому даний наказ підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видане на підставі даного наказу визнанню недійсним.

10 грудня 2020 року ФГ Сікорського , посилаючись на зміну положень діючого законодавства, що регулює окремі питання державної реєстрації припинення речових прав на нерухоме майно, у тому числі права власності, з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів, звернулось до суду з уточненою позовною заявою, оскільки вважає за необхідне уточнити предмет позовної заяви.

Посилаючись на те, що у зв`язку із набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству від 05 грудня 2019р. саме лише рішення суду про визнання недійсними правовстановлюючих документів відповідачки ОСОБА_5 не призведе до ефективного захисту порушених прав позивача адже таке рішення суду не може бути підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку, з метою ефективного захисту порушених прав позивач вважає за необхідне уточнити предмет позову та просить суд не тільки визнати недійсними правовстановлюючі документи відповідача ОСОБА_5 , але й припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер: 4823984200:01:000:1741, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса об`єкта: Миколаївська область, Кривоозеоський район, Тридубівська сільська рада.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства Сікорського до ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області про визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області №2568сг від 21.05.2015 р. Про затвердження документації із землеустрою на надання земельної ділянки у власність , свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер 38993251) видане 12.06.2015р. на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі (кадастровий номер 4823984200:01:000:1741) для ведення особистого селянського господарства на ім`я ОСОБА_4 , та припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі (кадастровий номер 4823984200:01:000:1741).

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач - ФГ Сікорського звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі, без врахування доводів позивача та правових позицій Верховного Суду у подібних справах, на які посилалося фермерське господарство Сікорського .

Вважає, що рішення від 19.05.2021 р. прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому не є обґрунтованим та законним, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Посилаючись на ст. ст.7, 23 ч.1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент створення ФГ Сікорського ), вважає, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_6 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-ХІІ Про селянське (фермерське) господарство (у редакції, що діяла на момент створення ФГ Сікорського та видачі державного акта на право постійного користування землею на ім`я ОСОБА_6 ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, чинним на момент створення ФГ Сікорського , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерського господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-ІV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-ІV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність. Вказаним Законом № 937-ІV можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства також безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Таким чином, саме фермерське господарство Сікорського з моменту свого створення в 1996 р. набуло прав постійного користувача земельної ділянки на підставі державного акту на право постійного користування землею від 25 березня 1996 року серії І-МК №008511.

Саме позивачу, як юридичній особі, а не особисто ОСОБА_6 було передано в користування земельну ділянку площею 35,9 га ріллі.

Відтак апелянт вважає, що виключно позивачу належить право на захист права постійного користування земельною ділянкою, площею 7,36 га, що залишилась після приватизації іншої частини ділянки площею 28 га в 2007 р.

З 01.01.2002 р. право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено. Але пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

За такого громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі №5-рп/2005 визначено, що право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим ЗК України не є суб`єктом права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Отже, на думку апелянта, головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області та судом першої інстанції проігноровано висновки, наведені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 та численних правових позиціях Верховного Суду, стосовно відсутності необхідності переоформлювати правовстановлюючі документи, що посвідчують речові права на земельні ділянки, набуті та оформлені до 01.01.2002 року, так як видані у встановленому порядку до вказаної дати правовстановлюючі документи зберігають свою чинність, а їх переоформлення є добровільним, залежить виключно від власного бажання та волевиявлення володільця речового права.

Оформлення чи переоформлення права не є юридичними фактами з яким закон пов`язував чи пов`язує виникнення в особи речових прав на землю.

Право позивача на спірну ділянку посвідчується розпорядженням Кривоозерської райдержадміністрації від 18 грудня 1995 р. №134 та державним актом на право постійного користування землею від 25 березня 1996 року, серії І-МК №008511, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76, які є чинними по сьогоднішній день.

Відтак право постійного користування позивача земельною ділянкою в частині, яка не була приватизована членами господарства, виникло на законних підставах, які юридичної сили не втратили, і закон не містить обов`язку щодо переоформлення такого права чи відповідних правовстановлюючих документів, якими таке право посвідчується.

Також, вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на можливість застосування до земельної ділянки площею 7,36 га, що залишилась неприватизованою, положень статті 79-1 Земельного кодексу України.

Крім того, ФГ Сікорського в апеляційній скарзі вказує на безпідставність посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду у постановах №140/1903/16-ц від 16.05.2018 р. та №365/11/18 від 04.12.2020 р., оскільки суд у справі №365/11/18 не вирішував питання щодо збереження за фермерським господарством права постійного користування, а лише щодо наявності таких прав в позивача як фізичної особи.

У даній справі позивач наголошував суду, що саме він є постійним користувачем спірної земельної ділянки, однак у справі №365/11/18, на яку посилається суд першої інстанції, суб`єктний склад сторін був іншим і саме з цих підстав судами було відхилено доводи позивача.

У справі №140/1903/16-ц суди встановили, що до державного акту, який посвідчував право постійного користування земельною ділянкою була внесена відмітка після розпаювання частини земельної ділянки, при цьому у розділі кількісна характеристика земель, наданих у користування відсутні жодні виправлення. Натомість у даній справі, зміни, що були внесені до державного акту від 25 березня 1996 року, серії І-МК №008511 якраз стосувалися змін у розділі кількісна характеристика земель, наданих у користування . Зміни, що були внесені до державного акту, що посвідчує право Позивача на постійне користування земельною ділянкою 7,36 га, крім зазначено розділу також передбачали зміни в розділах план зовнішніх меж землекористування та зміни в землекористуванні . Всі внесені зміни засвідчені підписом та печаткою уповноваженого державного органу.

Тобто на відміну від обставин справи №140/1903/16-ц у даній справі встановлено, що в зв`язку зі змінами в землекористуванні, пов`язаними з розпаюванням частини земельної ділянки, до державного акту, виданого на ім`я ОСОБА_6 , була внесена не відмітка , а повні та вичерпні зміни в передбачені розділи, при чому зміни вносилися не самим землекористувачем, а уповноваженим органом державної влади.

Також зазначає, що позивачем у справі №140/1903/16-ц виступила фізична особа, на ім`я якої виданий державний акт на постійне користування землею. Вказана фізична особа на базі отриманої ділянки створила фермерське господарства. Однак таке господарство, як юридична особа, учасником справи визначено не було. Вказане означає, що суб`єктний склад сторін справи №140/1903/16-ц є суттєво іншим, в порівнянні з даною справою, що суттєво впливає на оцінку судами всіх обставин справ та, в першу чергу, на визначення наявності порушеного права чи інтересу позивача як передумови права на судовий захист.

У свою чергу висновки суду касаційної інстанції у постанові у справі №140/1903/16-ц в частині застосування у відповідному контексті, релевантному спірним правовідносинам, статті 79-1 ЗК України та щодо обов`язкового переоформлення права постійного користування земельною ділянкою протягом чітко встановленого законодавством строку видаються вкрай суперечливими та неактуальними.

Такі підходи прямо суперечать висновкам Великої палати Верховного Суду в постановах від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18, від 16 жовтня 2019 року у справі №633/1738/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №372/5635/13-ц.

Абсолютно інші висновки сформулював Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 р. у справі №917/1982/19, від яких відступлено не було.

Також звертає увагу, що постанова у справі №140/1903/16-ц була прийнята ще 16.05.2018 р., й у разі наявності різних позицій Верховного Суду судам слід застосовувати ту, яка викладена в постанові з більш пізньою датою (постанова ВПВС від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Крім того, апелянт вважає суперечливими висновки суду першої інстанції про законність прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 та про затвердження такого проекту на основі даних статистичної звітності 6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах , оскільки станом на 11.03.2015 р. та 21.05.2015 р. спірна земельна ділянка площею 7,36 за даними статистичної звітності форми 6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах рахувалася як така, що перебувала у державній власності та в постійному користуванні позивача. Вказана ділянка була переведена до земель запасу лише станом на 01.01.2016 р., однак фактично без жодних підстав для внесення таких змін, що визнається Відділом у Кривоозерському району ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області.

Відтак розпорядження спірною ділянкою площею 7,36 до 31.12.2015 р. вимагало врахування того, що ділянка не є вільною, а перебуває в постійному користуванні, що зобов`язувало розпорядника виконати вимоги ч. 5 ст. 116 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Також, суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні зазначив, що внесені в 2007 р. зміни до державного акту на право постійного користування землею серії І-МК №008511, виданого 25.03.1996 р., не свідчать про наявність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою станом на 2015 р., оскільки можливість внесення будь-яких змін до державного акту з 2003 року законодавством передбачено не було.

Проте, ФГ Сікоського не погоджується з такими висновками, оскільки позивачем добросовісно забезпечено виконання обов`язку, покладеного на нього пунктом 4 розпорядження Кривоозерської РДА від 05.09.2007 р.

Такий обов`язок було виконано в спосіб, що прямо передбачений рішенням розпорядника спірних земель - внести відповідні зміни в державний акт.

Від керівника ФГ Сікорського орган, уповноважений розпоряджатися сільськогосподарськими землями державної форми власності, не вимагав переоформити права господарства на ділянку площею 7,36 га чи переоформити державний акт, йшлося саме про внесення змін у вже існуючий державний акт.

При цьому зміни до державного акта позивача на постійне користування в зв`язку з вилученням земельної ділянки 28,0 га з метою приватизації були внесені не позивачем, а відповідною компетентною особою публічної влади, що, в контексті правозастосовної практики ЄСПЛ, не може мати жодних негативних наслідків для позивача, навіть якщо такі дії були помилкові.

Зміни, що були внесені до державного акту серії І-МК №008511 відповідали порядку, передбаченому пунктом 3.5 Інструкції від 15.04.1993 р. №28, в редакції, що діяла на момент видачі самого державного акту.

Станом на 2007 рік діюча Інструкція від 04.05.1999 р. №43 у відповідній редакції не містила норм, які би забороняли внесення змін до державних актів, виданих раніше за формою, що була передбачена на той час.

До того ж Інструкцією від 04.05.1999 р. №43, в її редакціях станом на 04.06.1999 р., 25.07.2003 р. та до 23.08.2013 р. не було передбачено обов`язку щодо переоформлення державних актів старих зразків.

Тобто, вказана норма (пункт 1.13 Інструкції від 04.05.1999 р. №43) стосується випадків, коли складення державного акта зумовлено передачею земельної ділянки або переоформленням правовстановлюючого документа, однак у випадку з Позивачем, зміни до державного акту на право постійного користування землею серії І-МК №008511, внесені 17.10.2007 року, жодним чином не були пов`язані ні з передачею земельної ділянки (адже рішення про передачу було прийняте ще 18.12.1995 р.), ні з переоформленням правовстановлюючого документа (відповідного бажання Заявник не проявив), а були пов`язані виключно з виконанням розпорядження Кривоозерської РДА від 05.09.2007 р. №468-р у спосіб, що ним визначений.

До того ж, пункт 1.13 Інструкції від 04.05.1999 р. №43 був чинним в період з 04.06.1999 р. по 25.07.2003 р., протягом якого діяв пункт 3.9 цієї Інструкції, що регулював порядок внесення змін до державних актів, що свідчить про необхідність розмежовувати предмет правового регулювання вказаних пунктів, який є абсолютно різним.

Крім того, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, на підставі власного волевиявлення позивача у зв`язку з прийняттям рішення щодо розпаювання земель між членами фермерського господарства загальною площею 28 га є безпідставними та не відповідають матеріалам справи.

На підставі викладеного, ФГ Сікорського просить скасувати рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_3 не визнав доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, судом було встановлено, що 05.03.1996 року на підставі розпорядження Кривоозерської РДА ради народних депутатів Кривоозерського району Миколаївської області від 18.12.1995р. № 134 ОСОБА_6 було видано державний акт на право постійного користування землею, відповідно до якого останньому надається у постійне користування земельна ділянка площею 35.9 га розташована на території Тридубівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (державний акт І-МК №008511 від 25.03.1996р., довідка держгеокадастру №19-14.17-99.1-344/2-17 від 24.02.2017р.).

Позивач ФГ Сікорського є юридичною особою та зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичний осіб 25.03.1996 р. (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №623182 від 25.03.1996р., довідка про взяття на облік платника податків від 20.04.2007р., довідка з ЄДРПОУ №22 ).

03.04.2007 року головою ФГ Сікорського ОСОБА_6 затверджено статут цього фермерського господарства в новій редакції, відповідно до якого засновником ФГ Сікорського є ОСОБА_6 , який є його головою. Управління господарством здійснює його голова або особа, яка є правонаступником. Голова господарства вправі без довіреності здійснювати дії від імені господарства (статут ФГ Сікорського в редакції 03.04.2007р.).

17.04.2007 року ОСОБА_6 звернувся на адресу Кривоозерської РДА з заявою про надання у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) по Тридубівській сільській раді з земель що знаходяться у постійному користуванні ФГ Сікорського (заява вх. №477-5-02 від 17.04.2007р.).

04.05.2007р. розпорядженням Кривоозерської РДА №261-р надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) що відповідають середній частці (пай) членів колишнього КСП Тридуби для передачі у власність голові та членам ФГ Сікорського для ведення фермерського господарства, із земельної ділянки загальною площею 35,9 га, з них ріллі 35,9 га наданої в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно списку (розпорядження 261-р від 04.05.2007р., додаток до розпорядження зі списком громадян- членів ФГ в кількості 10 осіб);

14.05.2007р. ОСОБА_6 надав ПП Меридіан заяву, в якій просив виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у власність для ведення фермерського господарства із земель ФГ Сікорського згідно розпорядження №261-р від 04.05.2007р., та передати залишок земель 7,36 га ріллі до земель запасу (проект землеустрою від 2007р. та заява ОСОБА_6 на а.с. 98 том №1.).

Подання аналогічних за змістом заяв (окрім в частині вирішення питання щодо 7,36 га землі) мало місце зі сторони членів вказаного господарства (проект землеустрою від 2007р.).

У 2007р. ПП Мередіан складено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України (10 чоловік) у власність для ведення фермерського господарства із земель ФГ Сікорського (по 2,80 га кожному з 10 осіб), на підставі розпорядження №261-р від 04.05.2007р., у пояснювальній записці до якого зазначено, що проектом передбачено відведення земельних ділянок громадянам України (10 чоловік загальною площею 28,00 га ріллі згідно з експлікацією, та що у зв`язку з тим, що при розпаюванні земель ФГ Сікорського залишилось 7,36 га ріллі, голова ФГ ОСОБА_6 погодився передати залишок земель до земель запасу (проект землеустрою ПП Мередіан щодо відведення земельних ділянок громадянам (10 осіб) у власність для із земель ФГ Сікорського від 2007р.).

16.07.2007 р. Кривоозерським районним відділом земельних ресурсів в особі начальника цього відділу Бабік М.І. складено висновок №623 по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (10 чоловік), в якому останній за результатами розгляду матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ПП Мередіан погодив відведення земельних ділянок 10 особам для ведення фермерського господарства площею 28 га із земель ФГ Сікорського та залишок земель 7,36 га ріллі - вирішено передати до земель запасу (висновок №623 від 16.07.2007р.).

16.07.2007 р. Кривоозерським районним відділом містобудування та архітектури в особі начальника цього відділу Підвисоцького В,М. складено висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (10 чоловік), в якому зазначено, що залишок земель 7,36 га ріллі - передати до земель запасу (висновок №284 від 16.07.2007р.).

16.07.2007р. та 31.07.2007р. вказаний проект землеустрою також погоджений Кривоозерською районною санітарно - епідеміологічною станцією та державною інспекцією по охороні пам`яток культури в Миколаївській області (висновок №375 від 16.07.2007р. та висновок №1961/07 від 31.07.2007р.).

05.09.2007р. розпорядженням Кривоозерської РДА №468-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) що відповідають середній частці (пай) для членів колишнього КСП Тридуби в межах території Тридубівської сільської ради, за межами населеного пункту, загальною площею 28,00 га ріллі у власність голові та членам ФГ Сікорського . Землевпорядній організації рекомендовано здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та видати державні акти на право власності на земельні ділянки. На голову фермерського господарства ОСОБА_6 покладено обов`язок внести відповідні зміни в державний акт на право постійного користування землею І-МК №008511 від 25.03.1996р. на ім`я ОСОБА_6 в частині вилучення земельної ділянки у власність громадян загальною площею 28,00 га ріллі. Рішення щодо земельної ділянки площею 7,36 га яка залишилася після відведення земельних ділянок у власність ФГ Сікорського цим розпорядженням не приймалось (розпорядження 468-р від 25.09.2007р.).

У 2007р. ПП Мередіан складено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю громадянам України (10 чоловік) для товарного с/г виробництва із земель ФГ Сікорського в межах території Тридубівської сільської ради, розробленої на підставі розпорядження 468-р від 25.09.2007р., складено ситуаційний та кадастровий плани, акти встановлення меж земельної ділянки в натурі (технічна документація від 2007р.).

17.10.2007 року у державному акті І-МК №008511 від 25.03.1996р. на право постійного користування землею у графі зміни в землекористуванні вчинено рукописний запис, - до графи дата, номер і зміст документу на підставі якого внесено зміну зазначено розпорядження Кривоозерської РДА №468-р від 05.09.2007р. та графи площа, га - 7,36 , після розділу наявний рукописний запис 17.10.2007р. та М.І. Бабік , проставлений підпис (державний акт І-МК №008511 від 25.03.1996р.).

Реєстрація земельної ділянки площею 7,36 га, яка знаходиться у користуванні ФГ Сікорського на підставі державного акту про право постійного користування не заводилась. Витяг з державного земельного кадастру надати неможливо, так як відомості на вищевказану земельну ділянку у державному земельному кадастрі відсутні (довідка держгеокадастру вих..№135/414-17 від 16.08.2017р., довідка держгеокадастру вих. №69/114-18 від 21.02.2018р.) .

За період з 2008р. по 2015р. за ФГ Сікорського рахувалися землі загальною площею 44,5662 га, в тому числі у державній власності - 7.9 га, в приватній - 2.8 га та в постійному користуванні - 33,8662 га. Станом на 01.01.2016р. були внесені зміни до статистичної звітності форми 6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах в якому вказано, про те, що земельна ділянка 7,36 га в межах Тридубівської сільської ради переведена до земель запасу (довідка держгеокадастру вих.. №69/114-18 від 21.02.2018р.).

18.02.2015р. відповідач ОСОБА_4 звернулася до ГУ Держземагентства у Миколаївській області про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної передачі, з додатками: копія паспорту, обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки, викопіюванням (заява №19-2254/0/19-15-сг від 02.03.2015р.).

11.03.2015р. ГУ Держземагентства у Миколаївській області видано наказ №1324-сг про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.0 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Тридубівської сільської ради та розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (наказ №1324-сг від 11.03.2015р.).

Згідно довідки за підписом начальника відділу Держземагентства у Кривоозерському районі - згідно державної статистичної звітності земельна ділянка, яка відводиться у власність ОСОБА_4 , станом на день видачі довідки (03.04.2015р.), відноситься до земель сільськогосподарського призначення та перебуває у землях запасу. Склад угідь - рілля (довідка №99/0/19-15 від 03.04.2015р.).

У 2015 р. відповідачу ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Тридубівської сільської ради площею 1,8002 га, з зазначенням підстави для виконання роботи - наказ ГУ Держземагентства у Миколаївській області від 11.03.2015р. №1324-сг, який погоджений відділом Держземагентства у Кривоозерському районі, Миколаївською філією Держгрунтохорона (проект землеустрою ОСОБА_4 від 2015р.).

21.05.2015р. наказом ГУ Держземагентства у Миколаївській області №2568-сг затверджений проект землеустрою ОСОБА_4 від 2015р. та надано їй у власність земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі з кадастровим №4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства (наказ ГУ Держземагентства у Миколаївській області №2568-сг від 21.05.2015р.);

12.06.2015р. реєстраційною службою Кривоозерського районного управління юстиції в Миколаївській області на ім`я відповідачки видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі з кадастровим №4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства (свідоцтво НОМЕР_1 від 12.06.2015р.).

В період з 05.09.2007 р. (дати затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність із земель ФГ Сікорського ) по 31.12.2012р. розпорядження щодо скасування державного акту постійного користування землею від 18.12.1995 р. на ім`я ОСОБА_6 чи щодо скасування раніше прийнятих розпоряджень Кривоозерської РДА, чи щодо вилучення або переведення до земель запасу земельної ділянки площею 7,36 га не приймалося (довідка вих..№539/02-45 від 01.11.2019р.).

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області в період з 01.01.2013р. по теперішній час не приймалися рішення (наказ, акт, тощо) про припинення права ОСОБА_6 , ФГ Сікорського на постійне користування земельною ділянкою площею 7,36 га., що залишилися після розпаювання у 2007році між членами вказаного ФГ частини земельної ділянки 28,00га ріллі, переданої в постійне користування на підставі державного акту І-МК №008511 від 25.03.1996 р. (відповідь №9-14-0.62-1278/2-21 від 24.02.2021 р. на виконання ухвали суду, відповідь вх.№4482 від 10.12.2019р., довідка №29-14-0.6-1227/2-21 від 22.02.2021р.).

29.04.2021 року позивачеві відмовлено у встановленні меж земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею МК №008511 площею 7,36 га в межах території Тридубівської сільської ради в зв`язку з тим, що дана земельна ділянка згідно даних публічної кадастрової карти України, зайнята іншими земельними ділянками в приватній власності, а саме №4823984200:01:000:1741 площею 1,8002 га, належною відповідачці (лист №78 від 29.04.2021р. та витяг з публічної кадастрової карти).

Також суд виходив з того, що можливість внесення змін до існуючого державного акту на право постійного користування землею законодавством після 2003 року не передбачено.

Звіт форми 6-зем складається за станом на 1 січня кожного року згідно розділу ІІ наказу Державного комітету статистики України №377 від 05.11.1998р. який діяв до 01.01.2016р.

Проаналізувавши дані обставини, а також правові висновки, зроблені Верховним судом у постанові № 140/1903/16-ц від 16.05.2018р., №365/11/18 від 04 грудня 2020 року, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо порушення його прав внаслідок видачі відповідачем №2 наказу, яким затверджено документацію із землеустрою про надання земельної ділянки у власність відповідача №1, без згоди позивача, за рахунок не розпайованої частини земельної ділянки що знаходилася у його постійному користуванні, є необґрунтованими, оскільки:

- право постійного користування земельною ділянкою, набуте позивачем у 1997 році припинилось у 2007 році на підставі його власного волевиявлення у зв`язку з прийняттям рішення щодо розпаювання земель між членами фермерського господарства загальною площею 28 га;

- запис у державному акті на право постійного користування в графі зміни в землекористуванні внесений до нього у 2007 році не свідчить про наявність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою станом на 2015р., оскільки можливість внесення будь-яких змін до державного акту з 2003 року законодавством передбачено не було.

- державний акт на право постійного користування землею, після її розпаювання, не відображає актуальної інформації щодо фактичного складу земель наданих у користування позивачу, оскільки із земельної ділянки площею 35,9 га, на яку він видавався громадянину ОСОБА_6 були сформовані інші окремі земельні ділянки в кількості десяти, які передано у приватну власність громадян (членів цього ФГ);

- після того, як із земельної ділянки площею 35,9 га були сформовані інші земельні ділянки в кількості десяти та передано у приватну власність громадян, позивачем протягом тривалого часу (з 2007 року по теперішній час) не вживалися заходи щодо формування земельної ділянки площею 7,36 га (визначення її площі, меж, внесення відомостей про неї до державного земельного кадастру);

- станом на день звернення до суду та розгляду справи в суді реєстрація спірної земельної ділянки за ФГ Сікорського не заводилась, відомості у державному земельному кадастрі по ній відсутні, та вона ж за даними статистичної звітності форми 6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах переведена до земель запасу;

За такого і відсутні підстави для застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр та п.6 Прикінцевих положень ЗК України, на які посилається позивач.

Пунктом 4 статті 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно ст. ст. 118, 122 ЗК України відповідний орган виконавчої влади, в даному випадку Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до його повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підстави відмови є вичерпними, тому при вивченні документів та матеріалів підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеутрою щодо надання земельної ділянки у власність відповідачу №1 не було виявлено і тому відповідач №2 надав відповідний дозвіл.

За приписами ч.9 ст. 122 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку що видаючи оспорюваний наказ Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, діяло в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому вважає відсутніми підстави для скасування цього наказу та виданого відповідачу №1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та припинення права власності відповідача №1 на нього.

При цьому відсутність рішення уповноваженого органу про припинення права постійного користування земельною ділянкою не спростовує припинення такого у позивача з вищенаведених підстав встановлених під час судового розгляду.

До того ж суд констатував, що не може існувати два державні акти на одну й ту ж земельну ділянку з різними формами власності-право приватної власності на землю та право постійного користування землею.

Посилання позивача на постанови ВП ВС у справах №906/392/18 від 05.11.2019р., №911/1669/18 від 05.09.2019р., №909/108/19 від 20.02.2020р., №906/392/18 від 05.11.2019р., №633/1738/16-ц від 16.10.2019р. та інші суд не прийняв до уваги, оскільки наведені судові рішення мали інші предмети спору, в межах яких суди лише надавали оцінку доказам, які були подані в межах справ, що розглядалися.

За такого суд першої інстанції дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України захист судом прав на землю здійснюється способами, визначеними цими статтями, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Дія актів цивільного законодавства у часі визначена ст. 5 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент створення ФГ Сікорського ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент створення ФГ Сікорського ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент створення ФГ Сікорського ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-ХІІ Про селянське (фермерське) господарство (у редакції, що діяла на момент створення ФГ Сікорського та видачі державного акта на право постійного користування землею на ім`я ОСОБА_6 ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законодавством чинним на момент створення ФГ Сікорського , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Відповідно, враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Передбачені Законом Про селянське (фермерське) господарство особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства, про що Велика Палата Верховного Суду вказала у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17).

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).

Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х Перехідні положення зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною ст. 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна набувають (який означає ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь ) вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Саме про таке застосування зазначених норм права зазначено в правовому висновку Верховного Суду у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 467/626/18.

Судом було встановлено, що 05.03.1996 року на підставі розпорядження Кривоозерської РДА ради народних депутатів Кривоозерського району Миколаївської області від 18.12.1995р. № 134 ОСОБА_6 було видано державний акт на право постійного користування землею, відповідно до якого останньому надається у постійне користування земельна ділянка площею 35,9 га розташована на території Тридубівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (державний акт І-МК №008511 від 25.03.1996р., довідка держгеокадастру №19-14.17-99.1-344/2-17 від 24.02.2017р.).

ФГ Сікорського зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичний осіб як юридична особа 25.03.1996 р. (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №623182 від 25.03.1996р., довідка про взяття на облік платника податків від 20.04.2007р., довідка з ЄДРПОУ №22 ).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до ФГ Сікорського з моменту його створення в 1996 р. не припинилося через зміни у земельному законодавстві.

03.04.2007 року головою ФГ Сікорського ОСОБА_6 затверджено статут цього фермерського господарства в новій редакції, відповідно до якого засновником ФГ Сікорського є ОСОБА_6 , який є його головою. Управління господарством здійснює його голова або особа, яка є правонаступником. Голова господарства вправі без довіреності здійснювати дії від імені господарства (статут ФГ Сікорського в редакції 03.04.2007р.).

17.04.2007 року ОСОБА_6 звернувся на адресу Кривоозерської РДА з заявою про надання у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) по Тридубівській сільській раді з земель що знаходяться у постійному користуванні ФГ Сікорського (заява вх. №477-5-02 від 17.04.2007р.).

04.05.2007р. розпорядженням Кривоозерської РДА №261-р надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) що відповідають середній частці (пай) членів колишнього КСП Тридуби для передачі у власність голові та членам ФГ Сікорського для ведення фермерського господарства, із земельної ділянки загальною площею 35,9 га, з них ріллі 35,9 га наданої в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно списку (розпорядження 261-р від 04.05.2007р., додаток до розпорядження зі списком громадян- членів ФГ в кількості 10 осіб);

14.05.2007р. ОСОБА_6 надав ПП Меридіан заяву, в якій просив виготовити проект земелеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у власність для ведення фермерського господарства із земель ФГ Сікорського згідно розпорядження №261-р від 04.05.2007р., та передати залишок земель 7,36 га ріллі до земель запасу (проект землеустрою від 2007р. та заява ОСОБА_6 на а.с. 98 том №1.).

Інші члени ФГ подали аналогічні за змістом заяви, крім вирішення питання питання щодо 7,36 га землі.

Отже, заява, подана 14.05.2007р. ОСОБА_6 , була адресована не органу, якому законом було надано право на розпорядження землею, а саме Кривоозерській РДА, а керівнику приватного підприємства, який розробляв проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України із земель ФГ Сікорського . При цьому в ній не заначено, що ОСОБА_6 діє від імені ФГ Сікорського як його голова. Не містить заява і формулювань, які би свідчили про намір добровільно відмовитись від права постійного користування.

Після розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України із земель ФГ Сікорського та його погодження відповідними структурами, 05.09.2007р. розпорядженням Кривоозерської РДА №468-р було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) що відповідають середній частці (пай) для членів колишнього КСП Тридуби в межах території Тридубівської сільської ради, за межами населеного пункту, загальною площею 28,00 га ріллі у власність голові та членам ФГ Сікорського . Землевпорядній організації було рекомендовано здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та видати державні акти на право власності на земельні ділянки. На голову ФГ Сікорського було покладено обов`язок внести відповідні зміни в державний акт на право постійного користування землею І-МК №008511 від 25.03.1996р., виданого на ім`я ОСОБА_6 в частині вилучення земельної ділянки у власність громадян загальною площею 28,00 га ріллі.

Отже, Кривоозерською РДА, тобто органом, уповноваженим розпоряджатися землею від імені держави, рішення щодо припинення права користування ФГ Сікорського та передачі земельної ділянки площею 7,36 га, яка залишилася після відведення земельних ділянок у власність членам ФГ Сікорського , до земель запасу не приймалося.

Кривоозерська РДА листами від 01.11.2019 р. за вих. №539/02-45 та від 04.01.2021 р. за вих. №568/02-45 повідомила, що рішення про вилучення або переведення до земель запасу щодо земельної ділянки площею 7,36 га, яка залишилась після відведення земельних ділянок у власність членам ФГ Сікорського , райдержадміністрацією не приймалося, як і не приймалося розпоряджень щодо скасування державного акту на право постійного користування чи щодо скасування раніше прийнятих розпоряджень Кривоозерської РДА.

ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області листами від 09.12.2019 р. за вих. №9- 14-0.6-8461/2-19 та від 22.02.2021 р. за вих. №29-14-0.6-1227/2-21 повідомило, що головним управлінням не приймалося рішення (наказ, акт тощо) про припинення права ОСОБА_6 , чи фермерського господарства Сікорського на постійне користування земельною ділянкою площею 7,36 га, що залишилася після розпаювання у 2007 р. між членами вказаного фермерського господарства частини земельної ділянки площею 28,0 га ріллі, переданої в постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-МК №008511 від 25 березня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №76.

Натомість позивач з моменту прийняття Кривоозерською РДА розпорядження від 05.09.2007 р. й до виникнення спору з відповідачем ОСОБА_5 безперешкодно користувався земельною ділянкою площею 7,36 га, сплачував за неї земельний податок у встановленому на відповідний період розмірі.

А відділ у Кривоозерському районі ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області за період з 2008-2015 рр. обліковував спірну земельну ділянку як таку, що перебувала в постійному користуванні ФГ Сікорського . В листі від 13.02.2018 р. за вих. №479/1135/17/106/18 відділ повідомив, що станом на 01.01.2016 року були внесені зміни до статистичної звітності форми 6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах , в якому вказано про те, що земельна ділянка площею 7,36 га, в межах Тридубської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, переведена до земель запасу. Підстави припинення та внесення змін до ф. 6-зем державної статистичної звітності щодо вищезазначеної земельної ділянки у відділі відсутні.

За такого висновок суду, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте ФГ Сікорського у 1996 році припинилось у 2007 році на підставі його власного волевиявлення у зв`язку з прийняттям рішення щодо розпаювання земель між членами фермерського господарства загальною площею 28 га, не зважаючи на відсутність рішення уповноваженого органу про припинення права постійного користування земельною ділянкою, не відповідає матеріалам справи.

Обов`язок, покладений п. 4 розпорядження Кривоозерської РДА від 05.09.2007 р. на голову ФГ Сікорського щодо внесення змін в державний акт на право постійного користування землею І-МК №008511 від 25.03.1996р., виданого на ім`я ОСОБА_6 в частині вилучення земельної ділянки у власність громадян загальною площею 28,00 га ріллі, ФГ Сікорського виконало у спосіб, що прямо передбачений рішенням розпорядника спірних земель - внести відповідні зміни в державний акт.

Слід зазначити, що орган, уповноважений розпоряджатися сільськогосподарськими землями державної форми власності, не вимагав від керівника ФГ Сікорського переоформити права фермерського господарства на ділянку площею 7,36 га чи переоформити державний акт.

Матеріали справи свідчать про те, що зміни до державного акта позивача на постійне користування в зв`язку з вилученням земельної ділянки 28,0 га з метою приватизації були внесені не позивачем, а відповідною компетентною особою публічної влади, що, в контексті правозастосовної практики ЄСПЛ, не може мати жодних негативних наслідків для позивача, навіть якщо такі дії були помилкові.

Зміни, що були внесені до державного акту від 25 березня 1996 року, серії І-МК №008511, стосувалися змін у розділі кількісна характеристика земель, наданих у користування . Зміни, що були внесені до державного акту, що посвідчує право позивача на постійне користування земельною ділянкою 7,36 га, крім зазначено розділу також передбачали зміни в розділах план зовнішніх меж землекористування та зміни в землекористуванні . Всі внесені зміни засвідчені підписом та печаткою уповноваженого державного органу.

Отже, зміни, що були внесені до державного акту серії І-МК №008511 відповідали порядку, передбаченому пунктом 3.5 Інструкції від 15.04.1993 р. №28, в редакції, що діяла на момент видачі самого державного акту.

Діюча станом на 2007 рік Інструкція від 04.05.1999 р. №43 не містила норм, які би забороняли внесення змін до державних актів, виданих раніше за формою, що була передбачена на той час. Не передбачала дана Інструкція в її редакціях станом на 04.06.1999 р., 25.07.2003 р. та до 23.08.2013 р. також обов`язку щодо переоформлення державних актів старих зразків.

П. 1.13 зазначеної Інструкції передбачалося, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Тобто, даний пункт стосується випадків, коли складення державного акта зумовлено передачею земельної ділянки або переоформленням правовстановлюючого документа, однак у даному випадку зміни до державного акту на право постійного користування землею серії І-МК №008511, внесені 17.10.2007 року, жодним чином не були пов`язані ні з передачею земельної ділянки (адже рішення про передачу було прийняте ще 18.12.1995 р.), ні з переоформленням правовстановлюючого документа (відповідного бажання ФГ не проявило), а були пов`язані виключно з виконанням розпорядження Кривоозерської РДА від 05.09.2007 р. №468-р у спосіб, що ним визначений.

В той же час п.3.9 даної Інструкції передбачав, що у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

Тобто, даний пункт регулював порядок саме внесення змін до державних актів, що свідчить про необхідність розмежовувати предмет правового регулювання вказаних пунктів, який є абсолютно різним.

За такого, висновок, що можливість внесення змін до існуючого державного акту на право постійного користування землею законодавством після 2003 року не передбачено, не відповідає зазначеним нормам права.

Безпідставним з урахуванням викладеного є також посилання ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у відзиві на позов, що державний акт на право постійного користування землею І-МК №008511 від 25.03.1996р., виданий на ім`я ОСОБА_6 на підставі розпорядження Кривоозерської РДА № 134 від 18.12.1995р., який посвідчував право постійного користування земельною ділянкою площею 35.9га, після приватизації частини земельної ділянки площею 28.00га членами ФГ Сікорського мав бути повернутий до архіву державного органу земельних ресурсів, а також на те, що внесені виправлення до зазначеного державного акту, свідчать про його пошкодження.

Також колегія суддів вважає, що вимоги щодо формування земельних ділянок шляхом відновлення їх меж в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією поширюються лише на ті земельні ділянки, які формуються після 01.01.2013 р.

Так пунктом 10 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр (набрав чинності з 07.07.2011 р.) визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. А пунктом 2 вказаного розділу визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Постановою КМУ від 2 квітня 2002 р. №449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою , яка була чинною на момент поділу земельної ділянки площею 35,9 га на 10 окремих ділянок загальною площею 28,00 га та ділянку площею 7,36 га, що залишилась у постійному користуванні Позивача, було затверджено форму державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Однак пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Земельна ділянка площею 7,36 га, що залишилась у постійному користуванні позивача, не відводилася в користування позивачу в 2007 р., її відведення та формування було здійснено при складенні державного акту на право постійного користування землею від 25 березня 1996 року, серії І-МК №008511.

За такого, колегія суддів не погоджується з висновками суду про те, що

- право постійного користування земельною ділянкою, набуте позивачем у 1997 році припинилось у 2007 році на підставі його власного волевиявлення у зв`язку з прийняттям рішення щодо розпаювання земель між членами фермерського господарства загальною площею 28 га;

- запис у державному акті на право постійного користування в графі зміни в землекористуванні внесений до нього у 2007 році не свідчить про наявність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою станом на 2015р., оскільки можливість внесення будь-яких змін до державного акту з 2003 року законодавством передбачено не було;

- державний акт на право постійного користування землею, після її розпаювання, не відображає актуальної інформації щодо фактичного складу земель наданих у користування позивачу, оскільки із земельної ділянки площею 35,9 га, на яку він видавався громадянину ОСОБА_6 були сформовані інші окремі земельні ділянки в кількості десяти, які передано у приватну власність громадян (членів цього ФГ);

- після того, як із земельної ділянки площею 35,9 га були сформовані інші земельні ділянки в кількості десяти та передано у приватну власність громадян, позивачем протягом тривалого часу (з 2007 року по теперішній час) не вживалися заходи щодо формування земельної ділянки площею 7,36 га (визначення її площі, меж, внесення відомостей про неї до державного земельного кадастру);

- станом на день звернення до суду та розгляду справи в суді реєстрація спірної земельної ділянки за ФГ Сікорського не заводилась, відомості у державному земельному кадастрі по ній відсутні, та вона ж за даними статистичної звітності форми 6-зем Звіт про наявність земель та розподіл їх по категоріях, угіддях, власниках землі та землекористувачах переведена до земель запасу; а тому відсутні підстави для застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр та п.6 Прикінцевих положень ЗК України, на які посилається позивач.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою площею 7,36 до 31.12.2015 р. вимагало врахування того, що ділянка не є вільною, а перебуває в постійному користуванні, що зобов`язувало розпорядника виконати вимоги ч. 5 ст. 116 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, чого відповідачем 2 виконано не було.

За такого наказ Головного управління Держземагенства у Миколаївській області № 2568 від 21 травня 2015 року Про затвердження документації із землеустрою на надання земельної ділянки у власність , яким громадянці України ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку, площею 1,8002га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, слід визнати недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону та прийнятий із суттєвим порушенням вимог законодавства.

Враховуючи зазначене, видане на його підставі реєстраційною службою Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38993251, від 12 червня 2015 року на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, також підлягає визнанню недійсним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020р., статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в новій редакції, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже , у зв`язку із набранням чинності Законом України Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству саме лише рішення суду про визнання недійсними правовстановлюючих документів відповідачки ОСОБА_3 не призведе до ефективного захисту порушених прав позивача адже таке рішення суду не може бути підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача підлягають задоволенню також його позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер: 4823984200:01:000:1741, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Суд зазначеним обставинам та нормативним актам належної правової оцінки не надав та помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення уточнених позовних вимог в редакції від 10 грудня 2020 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Сікорського задовольнити.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Миколаївській області № 2568 від 21 травня 2015 року Про затвердження документації із землеустрою на надання земельної ділянки у власність , яким громадянці України ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку, площею 1,8002га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38993251, видане 12 червня 2015 року реєстраційною службою Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2021 року.

СудМиколаївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення29.09.2021
Оприлюднено04.10.2021
Номер документу100063953
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —479/1135/17

Ухвала від 03.02.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 08.12.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 22.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Постанова від 29.09.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Темнікова В. І.

Постанова від 29.09.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Темнікова В. І.

Ухвала від 23.09.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Темнікова В. І.

Ухвала від 10.08.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Темнікова В. І.

Ухвала від 10.08.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Темнікова В. І.

Ухвала від 04.08.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Темнікова В. І.

Ухвала від 02.08.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Темнікова В. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні