Ухвала

від 22.11.2021 по справі 479/1135/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 479 /1135/17

провадження № 61-18322ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Споришева Максима Олексійовича на постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в справі за позовом Фермерського господарства Сікорського до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, третя особа - Первомайська районна державна адміністрація, про визнання недійсними наказу та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Фермерське господарство Сікорського (далі - ФГ Сікорського ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просило визнати недійсними наказ Головного управління Держземагенства у Миколаївській області (далі - ГУ Держземагенства) від 21 травня 2015 року № 2568 Про затвердження документації із землеустрою на надання земельної ділянки у власність та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38993251, видане 12 червня 2015 року реєстраційною службою Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741 для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, а також припинити право власності позивача на спірну земельну ділянку.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року (повний текст якої складено 04 жовтня 2021 року) апеляційну скаргу ФГ Сікорського задоволено. Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Визнано недійсним наказ ГУ Держземагенства від 21 травня 2015 року № 2568 Про затвердження документації із землеустрою на надання земельної ділянки у власність , яким громадянці України ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38993251, видане 12 червня 2015 року реєстраційною службою Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8002 га ріллі, кадастровий номер 4823984200:01:000:1741, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

05 листопада 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Споришев М. О. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2021 року.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складено 04 жовтня 2021 року.

Враховуючи наведене, останнім днем звернення до суду з касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року було 03 листопада 2021 року, однак касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 05 листопада 2021 року, тобто після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку .

Таким чином, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, в якій навести підстави для його поновлення та надати відповідні докази, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).

Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду , в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц); пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19) ; пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Споришева М. О. не містить наведених підстав касаційного оскарження судових рішень.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду.

Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі , або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме: 1) визнання недійсним наказу ГУ Держземагенства; 2) визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Позовну заяву подано у грудні 2017 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року - 1 600 грн) (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ).

Отже, за подання касаційної скарги в цій справі підлягає сплаті судовий збір в розмірі 6 400 грн (1 600 х 2 х 200 %)

Згідно з квитанцією від 05 листопада 2021 року № 0.0.2328694828.1 представник ОСОБА_1 - адвокат Споришев М. О. сплатив 1 816 грн судового збору. Тому заявнику необхідно доплатити 4 584 грн (6 400 - 1 816).

Недоплачена сума судового збору за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 4 584 грн має бути перерахована або внесена за реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р?н/22030102, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Споришева М. О. необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Споришева Максима Олексійовича на постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги із зазначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та в частині сплати судового збору касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук