Постанова

від 29.09.2021 по справі 922/496/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2021 р. Справа № 922/496/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Істоміна О.А. , Пелипенко Н.М. при секретарі судового засідання: Романенко С.А. за участю представників: від прокуратури:Ногіна О.М., посвідчення №057318 від 09.10.2020р. від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився від третьої особи на стороні позивача: не з`явився від третьої особи на стороні відповідача: Сурков О.О., витяг з реєстру розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури, м.Харків (вх.№2135Х/3 від 13.07.2021р.) на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 02.06.2021р. (повний текст складено та підписано 14.06.2021р. у м.Харкові) у справі №922/496/20 (суддя Новікова Н.А.) за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА", с.Зарічне Харківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", с.Бугаївка Харківської області про витребування майна у власність територіальної громади м.Харків в особі Харківської міської ради

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків, (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків, (далі - позивач) до відповідача, Обслуговуючого кооперативу "Житло - будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА", с.Зарічне Харківської області, в якому просив витребувати у відповідача у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові будівлі (62 об`єкти згідно переліку), розташовані за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с.Зарічне (Петрівське), Вовчанський шлях, 13, зобов`язавши Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" передати спірне нерухоме майно за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні будівлі вибули з комунальної власності на підставі рішення позивача та договорів купівлі-продажу, які скасовані та визнані недійсними у судовому порядку, тому наявні правові підстави для витребування спірного майна на підставі ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2020р. (повний текст складено та підписано 24.06.2020р.) у справі №922/496/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020р. (повний текст складено та підписано 07.09.2020р.), у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 27.01.2021р. у справі №922/496/20 касаційну скаргу заступника керівника Харківського обласного прокурора задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020р. та рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2020р. у справі №922/496/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Вирішуючи питання щодо передання справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами обох інстанцій не наведено доказів, які б давали підстави для висновку про те, що прокурор вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо з моменту вибуття спірного майна з комунальної власності. При цьому Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду належить дослідити доводи відповідача та заперечення прокурора щодо доводів заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, перевірити доводи відповідача щодо обізнаності прокурора та позивача на певну дату про порушення права або про особу, яка його порушила, дослідити докази, якими підтверджується та обставина, що прокурор та позивач у відповідну дату довідалися або могли довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, дати їм належну правову оцінку та навести їх у своєму судовому рішенні і встановити дату, коли прокурор та позивач були обізнані про порушення права або про особу, яка його порушила.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2021р. (повний текст складено та підписано 14.06.2021р.) у справі №922/496/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено. В основу рішення покладено наступні висновки суду: майно, яке позивач просить витребувати у Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА", вибуло із власності Харківської міської ради 20.10.2016р. та 31.01.2017р. і саме з цих дат розпочався перебіг строків позовної давності для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах Харківської міської ради; прокурор достеменно дізнався про обставини порушення прав починаючи з 04.01.2017р., а позовна заява надійшла до суду лише 20.02.2020р.; як наслідок, прокурором пропущено встановлений законодавством трирічний строк для звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову відповідно до положень ч.4 ст.267 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Харківська обласна прокуратура звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої, зокрема, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2021р. у справі №922/496/20 та ухвалити нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. На переконання апелянта, оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального (ст.ст.260, 261, 267 ЦК України) та процесуального (ст.ст.11, 13, 14, 53, 73, 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) права, а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. В якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції скаржник називає наступні:

- господарський суд Харківської області безпідставно застосував інститут наслідків спливу позовної давності щодо прокурора, а не Харківської міської ради. Для застосування строку позовної давності необхідно з`ясувати, з якого моменту саме Харківська міська рада дізналася про порушення свого права, які належні, допустимі, достовірні та достатні (вірогідні) докази цей факт підтверджують, та з якого часу слід обраховувати строк позовної давності;

- суд першої інстанції не взяв до уваги надані прокурором докази моменту обізнаності про укладені договори купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомого майна №5390-В-С від 20.10.2016р. та №5442-В-С від 31.01.2017р., необґрунтовано ототожнивши обізнаність прокурора з фактичним змістом цих договорів безпосередньо в ході процесуального керівництва кримінальним провадженням із обізнаністю про порушене право (підстави для їх недійсності);

- господарський суд першої інстанції не врахував, що прокурор звернувся з позовом про витребування майна у справі №922/496/20 після набрання законної сили постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/3272/18, якою визнано незаконною приватизацію спірного майна. Розгляд судової справи №922/3272/18 є об`єктивною та поважною причиною пропуску прокурором строку позовної давності при поданні позову у справі №922/496/20. При цьому прокурор звернувся до суду з позовом про витребування майна через нетривалий час після постановлення рішення на його користь у справі №922/3272/18 та через нетривалий час після спливу позовної давності.

Для розгляду апеляційної скарги згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Барбашова С.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021р. вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

Після отримання через канцелярію суду апеляційної інстанції від Харківської обласної прокуратури, на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2021р., листа, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Барбашової С.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 09.08.2021р., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021р. поновлено Харківській обласній прокуратурі пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2021р. (повний текст складено та підписано 14.06.2021р.) у справі №922/496/20, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою. Названою ухвалою, разом з іншим, зобов`язано Харківську обласну прокуратуру невідкладно надати до суду докази направлення копії апеляційної скарги №15/4-8602-20 від 07.07.2021р. у межах справи №922/496/20 на адресу третьої особи на стороні позивача та зобов`язано учасників справи у строк до 25.08.2021р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Медуниці О.Є., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.08.2021р., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.

З метою своєчасного повідомлення учасників справи, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.08.2021р. призначив справу №922/496/20 до розгляду на 29.09.2021р.

19.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) Харківською обласною прокуратурою через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2021р., надано докази направлення копії апеляційної скарги у межах справи №922/496/20 на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Через канцелярію Східного апеляційного господарського суду 25.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), згідно резолютивної частини якого заявник просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Від Харківської міської ради 25.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) через канцелярію суду апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), згідно резолютивної частини якого позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

За змістом відзивів на апеляційну скаргу, які за своїм текстом є ідентичними, позивач та третя особа на стороні позивача зазначають, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

- у розглядуваному випадку прокурор звертається до суду в інтересах Харківської міської ради, а тому правильним є висновок суду, що прокурор вважається таким, що довідався або міг довідатися про порушення прав безпосередньо з моменту вибуття спірного майна з комунальної власності;

- звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу не свідчить про переривання строку позовної давності, оскільки позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається;

- прокурор початково подаючи позовну заяву в інтересах Харківської міської ради не ставив питання про поновлення строку позовної давності. Твердження прокурора про те, що він довідався про порушення прав 19.10.2018р. шляхом отримання довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спростовується обставинами, встановленими під час розгляду справи №820/200/17. Так, у межах справи №820/200/17 встановлено, що прокуратурою Харківської області з публікації від 13.11.2015р. на Інтернет-порталі DEPO-Харків встановлено, що у жовтні 2016р. Харківською міською радою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" відчужено об`єкт комунальної власності - пансіонат Комунальник у с.Зарічне Вовчанського району. Листом №05/1-1167 вих.16 від 14.11.2016р. прокуратура Харківської області просила керівника Харківської місцевої прокуратури №1 вивчити питання щодо законності продажу вказаного об`єкту комунальної власності та, за наявності підстав, вжити заходів прокурорського реагування. Тобто, прокурор був обізнаний про вибуття спірних об`єктів з комунальної власності з листопада 2016р.;

- апеляційна скарга базується на вільному тлумаченні норм чинного законодавства.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

У судовому засіданні 29.09.2021р. прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися. Однак, враховуючи належне та своєчасне повідомлення про дату, час та місце судового засідання, визнання явки учасників справи у судове засідання необов`язковою та достатність наявних матеріалів справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представників інших учасників справи за наявними матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 29.09.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи на стороні відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом спору у розглядуваному випадку є вимоги прокурора (який в якості позивача визначив Харківську міську раду) про витребування в Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради майна (у складі 62 об`єктів нерухомості, розташованих по вул.Вовчанський шлях, 13 у с.Зарічне, Вовчанський район, Харківська область), яке було приватизоване шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" на підставі п.47 додатку до рішення Харківської міської ради №283/16 від 06.07.2016р. «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» та згідно договорів купівлі-продажу №5390-В-С від 20.10.2016р. та №5442-В-С від 31.01.2017р.

Як встановлено господарським судом Харківської області та вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" №18 від 23.03.2017р. та протоколу загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА" №2 від 04.04.2017р. приватизоване майно внесене Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "ТЕРРА ВІЛЛА".

Постановою Верховного Суду від 31.03.2021р. у справі №922/3272/18 позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано п.47 додатку до рішення Харківської міської ради №283/16 від 06.07.2016р. "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова". Визнано недійсними договори купівлі-продажу нежитлових будівель №5390-В-С від 20.10.2016р. (зареєстрований в реєстрі за №4044) та №5442-В-С від 31.01.2017р. (зареєстрований в реєстрі за №698), укладені між територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій".

При цьому судом касаційної інстанції встановлено, що п.47 додатку до рішення Харківської міської ради №283/16 від 06.07.2016р. «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» прийнято з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Закону України «Про приватизацію державного майна» , Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017р. - 2022р. За висновками Верховного Суду, вказаний пункт додатку до рішення Міської ради підлягає скасуванню як такий, що спрямований не на досягнення мети, визначеної у названих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Водночас, Верховний Суд встановив, що договори купівлі-продажу нежитлових будівель №5390-В-С від 20.10.2016р. та №5442-В-С від 31.01.2017р., укладені на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради №283/16 від 06.07.2016р., яке визнано незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а також укладені з порушенням вимог ст.18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012р. - 2016р., затвердженої рішенням Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання 23.12.2011р. і Закону України "Про місцеве самоврядування", а тому такі договори мають бути визнані судом недійсними.

У контексті положень ч.4 ст.75 ГПК України встановлені рішенням суду у справі №922/3272/18 обставини, зокрема щодо незаконності відчуження спірного майна, не підлягають повторному доказуванню при розгляді справи №922/496/20.

Зазначені обставини стали підставою звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом про витребування спірного майна на підставі ч.3 ст.388 ЦК України.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає наступне.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Положеннями ст.388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч.1). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч.2). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3).

З огляду на те, що спірне нерухоме майно вибуло із власності територіальної громади м.Харків поза її волею, що встановлено постановою Верховного Суду від 31.03.2021р. у справі №922/3272/18, господарський суд Харківської області дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги прокурора про витребування майна у власність територіальної громади м.Харків в особі Харківської міської ради є обґрунтованими. Зазначені висновки суду першої інстанції учасниками справи не оспорюються.

У свою чергу, доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставності застосування господарським судом Харківської області наслідків спливу строку позовної давності.

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи №922/496/20 у суді першої інстанції Харківською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ТЕРРА ВІЛЛА» подано до суду заяви про застосування до вимог прокурора наслідків пропуску строків позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.1 ст.256, ст.257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996р. у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення від 20.09.2011р. у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

При цьому, якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, у цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017р. у справі №6-1852цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі №369/6892/15-ц та від 22.05.2018р. у справі №469/1203/15-ц, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто саме позивач, а не прокурор.

У свою чергу, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №362/44/17 зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Враховуючи положення ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (щодо врахування судами при застосуванні норм права висновків щодо застосування таких норм права, викладених у постановах Верховного Суду), беручи до уваги подібність правовідносин (тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у розглядуваній справі обов`язковому застосуванню підлягають висновки щодо порядку застосування строків позовної давності, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №362/44/17.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується прокурором, останній звертається з розглядуваним позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради та довідався про порушення права або про особу, яка його порушила пізніше, ніж Харківська міська рада, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а отже строк позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, як вірно зазначено судом першої інстанції, слід обраховувати з моменту, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого звертається прокурор, тобто Харківська міська рада.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає твердженням прокурора, викладеним в апеляційній скарзі, про те, що для застосування строку позовної давності необхідно з`ясувати, з якого моменту саме Харківська міська рада дізналася про порушення свого права, які належні, допустимі, достовірні та достатні (вірогідні) докази цей факт підтверджують, та з якого часу слід обраховувати строк позовної давності.

Враховуючи, що прокурор просить витребувати у відповідача майно, яке вибуло із власності Харківської міської ради 20.10.2016р. та 31.01.2017р., саме з названих дат позивач - Харківська міська рада, а отже і прокурор, який звертається з позовом в інтересах Харківської міської ради, довідалися або могли довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, у зв`язку із чим господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором пропущено строк позовної давності на звернення з розглядуваним позовом до суду (позов подано у лютому 2020р.).

В обґрунтування апеляційної скарги прокурором зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані прокурором докази моменту обізнаності про укладені договори купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомого майна №5390-В-С від 20.10.2016р. та №5442-В-С від 31.01.2017р., необґрунтовано ототожнивши обізнаність прокурора з фактичним змістом цих договорів безпосередньо в ході процесуального керівництва кримінальним провадженням із обізнаністю про порушене право (підстави для їх недійсності). Зазначені доводи судова колегія відхиляє з огляду на наступне.

Так, згідно наявного у матеріалах справи Витягу з кримінального провадження №42017220180000002 від 21.02.2017р., 04.01.2017р. до ЄРДР внесено відомості по кримінальному провадженню, яке стосується неправомірного відчуження Харківською міською радою спірного майна, що, у свою чергу, свідчить про обізнаність прокурора щодо порушення прав і об`єктивну можливість прокурора знати про обставини порушення прав починаючи з 04.01.2017р. Усупереч твердженням скаржника, з огляду на приписи п.2 ч.2 ст.36 Кримінального процесуального кодексу України (який визначає право прокурора під час здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування), положення ч.2 ст.37 названого Кодексу (якою унормовано, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення) та ст.214 КПК України (яка визначає, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР), прокурор є таким, що довідався або міг довідатись про обставини протиправного діяння (внесення недостовірних відомостей посадовими особами суб`єкта оціночної діяльності у звіт про оцінку пансіонату "Комунальник"), що у подальшому стало підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу №5390-В-С від 20.10.2016р. та №5442-В-С від 31.01.2017р., а отже і підставою для витребування майна, з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Зазначеним, разом з іншим, як вірно вказав місцевий господарський суд, спростовуються доводи прокурора про те, що останній дізнався про факт наявності договорів купівлі-продажу спірних нежитлових будівель №5390-В-С від 20.10.2016р. та №5442-В-С від 31.01.2017р. у березні 2017р. після отримання слідчим у кримінальному провадженні дозволу на тимчасовий доступ до цих договорів, що перебували у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю Український зодчій , та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 01.03.2017р. у справі №640/2676/17.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор наголосив, що господарський суд першої інстанції не врахував, що прокурор звернувся з позовом про витребування майна у справі №922/496/20 після набрання законної сили постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/3272/18, якою визнано незаконною приватизацію спірного майна. Розгляд судової справи №922/3272/18 є об`єктивною та поважною причиною пропуску прокурором строку позовної давності при поданні позову у справі №922/496/20. При цьому прокурор звернувся до суду з позовом про витребування майна через нетривалий час після постановлення рішення на його користь у справі №922/3272/18 та через нетривалий час після спливу позовної давності.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч.1). Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі №523/10225/15-ц та від 26.11.2019р. у справі №914/3224/16, позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Отже, враховуючи, що предметом позову у справі №922/3272/18 були вимоги про визнання недійними договорів купівлі-продажу від 20.10.2016р. та від 31.01.2017р., за висновками місцевого господарського суду, з якими погоджується Східний апеляційний господарський суд, позовна давність щодо вимог про витребування майна не переривалась.

При цьому судова колегія звертає увагу, що прокурором під час розгляду справи в суді першої інстанції питання про поновлення строку позовної давності не ставилося.

Судова колегія Східного апеляційного господарського суду, разом з іншим, зауважує, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Крім того, з огляду на принцип непорушності права володіння майном, початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому, строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна. Зазначене спростовує твердження прокурора про те, що наявність правових підстав для витребування спірних об`єктів нерухомого майна не могла виникнути раніше дати відчуження спірного нерухомого майна на користь відповідача (05.04.2017р.).

Разом з іншим, у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2017р. (повний текст складено на підписано 19.04.2017р.) у справі №820/200/17 за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №1 до Харківської міської ради про визнання протиправною дії та зобов`язання вчинити певні дії зазначено, що прокуратурою Харківської області з публікації від 13.11.2016р. на Інтернет-порталі Dеро-Харків встановлено, що у жовтні 2016р. Харківською міською радою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український зодчий відчужено об`єкт комунальної власності - пансіонат Комунальник у с.Зарічне Вовчанського району за 2,5млн.грн. У зв`язку із чим, листом від 14.11.2016р. №05/1-1167 вих.16 Прокуратура Харківської області просила керівника Харківської місцевої прокуратури №1 вивчити питання щодо законності продажу вказаного об`єкту комунальної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Український зодчий та, за наявності підстав, вжити заходів прокурорського реагування. На виконання доручення керівником Харківської місцевої прокуратури №1 на адресу Харківського міського голови та начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради надіслано лист від 18.11.2016р. №04-28-12248 вих.16 з проханням надання інформації про відчуження пансіонату Комунальник у с.Зарічне Вовчанського району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український зодчий .

Враховуючи встановлені вищевказаним судовим рішенням обставини, з огляду на положення ч.4 ст.75 ГПК України, обґрунтованими є твердження позивача та третьої особи на стороні позивача про те, що прокурор дізнався про незаконність вибуття спірного нерухомого майна із власності Харківської міської ради задовго до внесення відомостей до ЄРДР за фактом службового підроблення. Зазначене також додатково підтверджує висновки господарського суду Харківської області про пропуск строку позовної давності.

Посилання прокурора на те, що він дізнався про відчуження спірного майна шляхом отримання відповідної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав 19.10.2018р., обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки прокурор не обґрунтував, у межах реалізації яких повноважень та на підставі чого отримано відповідний витяг, не довів причини неможливості отримання вказаного витягу раніше, з урахуванням вірно встановлених місцевим господарським судом обставин щодо звернення прокурора з 2016р. до Харківської міської ради про отримання відповідної інформації та здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні з 04.01.2017р. Зазначене додатково свідчить про суперечливість позиції прокурора щодо обізнаності про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" права власності на спірне нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку про пропуск прокурором встановленого законодавством трирічного строку для звернення до суду з розглядуваним позовом, що у контексті положень ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги як такі, що спростовані викладеними вище висновками судів та не спростовують правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

З огляду на приписи ст.129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги покладається на прокуратуру.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури, м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2021р. (повний текст складено та підписано 14.06.2021р.) у справі №922/496/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2021р. (повний текст складено та підписано 14.06.2021р.) у справі №922/496/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 29.09.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.10.2021р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко