Ухвала

від 27.09.2021 по справі 202/4108/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1260/21 Справа № 202/4108/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_5

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020040650000838,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2021 року клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12020040650000838 від 16.04.2020 року було задоволено.

Накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_5 , а саме на: житловий будинок, загальною площею (кв.м): 60.5, житлова площа (кв.м): 25.4, літ. Ж-1, сарай Р, споруди Nо 1-3., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 1/2; квартиру, загальною площею (кв.м) 142,5, житлова площа (кв.м): 23,5, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 1/1; земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:399:0131, площа (га): 0.0344 цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), шляхом заборони відчуження вказаного майна.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 355-2 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Слідчий суддя вважала, що зазначене майно може бути відчужене або передано підозрюваною іншим особам, оскільки за кримінальні правопорушення, в яких вона обґрунтовано підозрюється, передбачено покарання у виді конфіскації майна.

З метою забезпечення кримінального провадження та можливого застосування до підозрюваної конфіскації майна як виду покарання у випадку, якщо її підозра буде доведена, слідчий суддя вважав можливим задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт шляхом заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, які належать ОСОБА_5 .

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права підозрюваної ОСОБА_5 , оскільки вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та накладення арешту на це майно не матиме негативних наслідків як для самої підозрюваної, так і інших осіб, оскільки заборона відчуження майном носить тимчасовий характер та не позбавляє права користування ним.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 не погодилась з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2021 року, оскільки повний текст даного рішення був виготовлений судом лише 28.07.2021 року, а тому сторона захисту була позбавлена можливості вчасно подати апеляційну скаргу, скасувати її та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна підозрюваної ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12020040650000838.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, проявив упередженість, віддавши перевагу стороні обвинувачення та прийняв до уваги лише не обгрунтровані та не підтверджені доказами доводи сторони обвинувачення, викладені у клопотанні, не прийнявши доводи сторони захисту, викладені у запереченні на дане клопотання.

Вказує, що Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області розглядається цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Центра надання адміністративних послуг Дніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов`язання скасувати державну реєстрацію, визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння. Тобто фактично наявний саме цивільно-правовий спір по взаємовідносинах між вищевикладеними учасниками цивільних відносин, а отже стороні захисту не зрозуміло, чому та на яких підставах сторона обвинувачення втрутилася в цивільно-правові відносини, які склалися між учасниками цивільно-правових відносин у сфері передоручення, що регулюються нормами ЦК України.

Вважає, що підозра ОСОБА_5 є взагалі не обґрунтованою, а лише надуманою і побудованою на власних міркуваннях і припущеннях органу досудового розслідування, який, на думку апелянта, умисно, проявляючи упередженість, затягує досудове розслідування, яке триває вже півтори роки, і за цей період слідчим не було навіть допитано підозрювану ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Адвокат зазначає, що слідчий у своєму клопотанні про арешт майна не довів слідчому судді про необхідність такого арешту, про наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК, що у свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України було підставою для відмови слідчим суддею у задоволенні клопотання слідчого, однак суд належної оцінки цьому не надав та дійшов невірного висновку про накладення арешту на майно ОСОБА_5 з метою забезпечення застосування до підозрюваної додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, який є безпідставним, не справедливим, не співрозмірним, не виправданим, у зв`язку з чим порушено Конституційне право ОСОБА_5 на непорушність, невід`ємність і вільне розпорядження майном, що належить її на праві власності.

Заслухавши суддю-доповідача, думки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_5 , та її представника адвоката ОСОБА_6 , дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Вирішуючи питання про поновлення скаржнику строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що 23 липня 2021 року слідчим суддею була постановлена резолютивна частина оскаржуваної ухвали, її копію ОСОБА_5 отримала 28 липня 2021 року, що підтверджується матеріалами справи, а тому в даному випадку колегія суддів вважає це підставою для поновлення апелянту строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2021 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Колегією суддів встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020040650000838 від 16.04.2020 року.

05 липня 2021 року в порядку ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.362, ч.3 ст.365-2 КК України.

До того ж, санкцією ч.3 ст.365-2 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, а у кримінальному провадженні, як видно з матеріалів клопотання, наявна позовна заява ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди в розмірі 30 163 791,61 гривень та моральної шкоди в розмірі 2 000 000 гривень.

Згідно з інформаційною довідкою №265650624 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 в частині 1/1.

Відповідно до інформаційної довідки №265651103 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що об`єкт нерухомості, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:399:0131, площею (га): 0.0344, на праві приватної власності належить ОСОБА_5 в частині 1/1.

Як убачається з інформаційної довідки №265650131 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 в частині 1/2.

У рішенніЄвропейського судуз правлюдини від07.06.2007р.у справі«Смирнов протиРосії» буловисловлено правовупозицію проте,що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Арешт може бути накладеним на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Приймаючи рішення про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, слідчий суддя повинен керуватись вимогами ст. ст. 170-173 КПК, тобто перевірити: наявність підстав для арешту; обґрунтованість клопотання слідчого про необхідність арешту майна; чи встановлено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; чи відносяться особи, на майно яких накладається арешт, до підозрюваних, обвинувачених, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого; чи внесені дані у відношенні відповідних осіб в ЄРДР; чи надана правова кваліфікація кримінально-караним діянням службових осіб відповідного підприємства.

Визнавши вищезазначене клопотання обґрунтованим, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 355-2 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, за кримінальне правопорушення, в якому вона обґрунтовано підозрюється, передбачено покарання у виді конфіскації майна, а тому зазначене майно може бути відчужено або передано підозрюваною іншим особам, у зв`язку з чим слід задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт шляхом заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, які належать ОСОБА_5 .

Оцінюючи правову підставу для арешту майна, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваної та третіх осіб, слідчий суддя зазначив, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права підозрюваної ОСОБА_5 , оскільки вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і накладення арешту на вказане у клопотанні слідчого майно не матиме негативних наслідків як для самої підозрюваної, так і інших осіб, оскільки заборона відчуження майна носить тимчасовий характер і не позбавляє права користування ним.

З вказаними висновками апеляційний суд погоджується та вважає, що в даному випадку слідчий суддя діяв в межах чинного законодавства, керуючись статтями 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на вищенаведене підстав для задоволення апеляційної скарги на цьому етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити представнику третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2021 року.

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого суддіІндустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 23липня 2021року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: