Ухвала

від 04.10.2021 по справі 454/3739/21

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3739/21

УХВАЛА

про арешт майна

м. Сокаль 04.10.2021 року

Слідчий суддяСокальського районногосуду Львівської області ОСОБА_1 за участю :

секретаряОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Слідчий звернувся в суд з клопотанням та просить накласти арешт на вилучене зерно сої масою 3180кг.

Клопотання мотивовано тим, що 29.09.2021р. в с.Копитів Червоноградського району Львівської області особами, з якими в ОСОБА_3 виник конфлікт, комбайном зібрали урожай сої.

Під час огляду місця події вилучено зерно сої масою 3180кг.

29.09.2021р. до ЄРДР внесено відомості за №12021142310000096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.

З метою збереження сої та проведення експертиз існує необхідність накладення арешту.

Згідно ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Дослідивши матеріали клопотання, доходжу наступного висновку.

29.09.2021р. під час огляду місця події трактора марки «Бєларус» з тракторним причепом, навантаженим зерном сої, масою 3180гкг, який перебував по вул.Шевченка в с.Копитів, Червоноградського району Львівської області. Вказане зерно сої вилучено та відвантажено для зберігання ОСОБА_4 в с.Тартаків Червоноградського району Львівської обалсті.

30.09.2021р. до ЄРДР внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.

З пояснень заявника ОСОБА_3 та ОСОБА_5 встановлено, що між ними існує конфлікт щодо прав оренди земельних ділянок, на яких здійснювався збір урожаю сої, оскільки в них обох наявні договори з власниками цих земельних ділянок.

Крім того, зерно сої, яку вилучено та на яку слідчий просить накласти арешт, засіяно ТОВ «Патронат-Плюс», який здійснює збір урожаю даної культури, що не заперечив заявник ОСОБА_3 та сам зазначив у своїх поясненнях.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п.18 ч.1 ст.3КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частина друга ст.131 КПК України передбачає, що одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.173 КПК України , при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу ).

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

За положеннями ст. 171 КПК України клопотання про арешт майна повинно бути мотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном тощо.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України , при вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається для забезпечення збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Разом з тим із наявних доказів, на даний час, не можна зробити остаточного висновку про самовільне зібрання урожаю сої на вказаній земельній ділянці, не визначений і не доведений можливий розмір збитків, також відсутній цивільний позов.

Більше того, самим заявником ОСОБА_3 вказано, що культуру сої засіяно ТОВ «Патронат-Плюс», яке здійснювало збір урожаю.

Відповідні дані мають міститися в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За таких обставин, слід дійти висновку про недоведеність слідчим, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи. Слід також зауважити, що пропонуючи накласти арешт на урожай сої вагою 3180кг. слідчий не обґрунтував, яким чином вказаний урожай можна зберегти і не допустити його псування.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , п. 50, Series А N 98).

Водночас з`ясування правової підстави арешту майна, насамперед, пов`язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з`ясуванню визначених ст.170 КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до пп.2 п.2.6. Узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України , повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України ) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Із клопотання не вбачається, чи набув власник вилученого майна статусу підозрюваного, обвинуваченого.

Так, згідно з Конституцією України та Законом України Про міжнародні договори і угоди , чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 року) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 року), учасником яких є Україна.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

При цьому, як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, в той час як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Також стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі Броньовський (Broniowski) проти Польші від 22 червня 2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. При цьому, як у справі Бакланов протии Росії (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі Фрізен протии Росії (рішення від 24 березня 2005 р.). Суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним .

З урахуванням вищевикладеного, в даному конкретному випадку, безпідставне застосування арешту на зерно сої, може завдати суттєвих збитків та свідчити про порушення вимог статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції з захисту прав людини, що є неприпустимим.

За таких підстав, у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.172, 173 КПК України,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання слідчого Відділення поліції №2 Червоноградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Львівській області про накладення арешті на вилучене 29.09.3031р. зерно сої масою 3180кг відмовити.

Арешт майна може бути скасовано в порядку та за підстав, зазначених в ст.174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Слідчий суддя : ОСОБА_1