Ухвала

від 04.10.2021 по справі 708/934/21

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/934/21

Номер провадження № 1-кп/708/69/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

04 жовтня 2021 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,

провівши в залі суду в м. Чигирині підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020250290000174 від 24.06.2020, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Чигиринського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12020250290000174 від 24.06.2020, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Також, до початку підготовчого судового засідання, від потерпілої на адресу суду надійшов цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який потерпіла та її захисник просили прийняти до розгляду.

Одночасно з цивільним позовом суду подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої потерпіла ОСОБА_6 просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_4 . Під час підготовчого судового засідання потерпіла та її представник вказану заяву підтримали та просили суд її задовольнити. В обґрунтування зазначили, що за період часу, який минув з дня трагедії, ОСОБА_4 перед потерпілою не вибачився, жодної матеріальної допомоги їй не надав, тому може ухилятися від виконання рішення суду, в тому числі шляхом переоформлення належного йому майна, що у свою чергу істотно ускладнить виконання рішення суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти прийняття до розгляду цивільного позову не заперечували, натомість заперечували проти вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування зазначили, що з моменту трагічних подій минуло вже більше одного року, за цей час жодних дій ОСОБА_4 для приховування своїх статків не вчиняв. Крім того, трагічна подія дійсно мала місце, проте не доведена вина самого ОСОБА_4 у цій події. Частина майна, на яку просить накласти арешт потерпіла, взагалі не існує. Також у переліку є майно, яке належить дружині ОСОБА_4 і не є його власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та повинні бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Натомість під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлені підстави стверджувати про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Аналізуючи твердження потерпілої ОСОБА_6 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з невизнанням обвинуваченим своєї вини, відмовою відшкодовувати завдані збитки у позасудовому порядку, можливим наміром відповідача переоформити майно на користь третіх осіб, суд приходить до висновку, що наведені обставини не можуть бути покладені в основу рішення про забезпечення позову.

Зокрема з наведеного у прохальній частині переліку майна визначити його належність неможливо. Посилання на подання ОСОБА_4 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, не є достатнім підтвердженням належності йому майна.

Відповідно заявником підтверджено лише належність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,33 га, кадастровий номер якої 7125481500:01:002:0764.

Натомість суд позбавлений можливості накласти арешт на вказану земельну ділянку, оскільки не визначена її вартість, що виключає можливість вирішення питання про співмірність такого заходу забезпечення. Крім того, накладення арешту на вказану земельну ділянку позбавить ОСОБА_4 можливості укладати договори оренди такої земельної ділянки, договори суборенди з третіми особами. Що може бути розцінено як нерівноцінне втручання у право власності особи. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що заяву не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-159 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: ОСОБА_1