Постанова

від 16.09.2021 по справі 925/446/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м.Київ Справа№ 925/446/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 16.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020

(повний текст складений 25.09.2020)

у справі № 925/446/20 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"

про стягнення 178.134,08 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (далі - ТОВ "Інтерфлот") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (далі - ТОВ "Альфа-Етекс") про стягнення 178 134,08 грн, у тому числі 73 205,79 грн - 3 % річних, 104 928,29 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору від 01.07.2017 № 01/07/17 позивачем надана відповідачу сировина, а також допоміжні матеріали для пакування та виготовлення продукції. Проте відповідач, використавши лише частину наданої сировини та допоміжних матеріалів, залишок позивачу не повернув, чим порушив умови цього договору. Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у справі № 925/204/19, що набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Альфа-Етекс" на користь ТОВ "Інтерфлот" 2 440 193,15 грн завданих збитків, що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів.

Оскільки відповідачем не виконано зазначене грошове зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних за період з 14.02.2019 по 13.02.2020 та інфляційні втрати.

15.05.2020 року до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ "Інтерфлот" від 13.05.2020 про зміну розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у сумі 73 205,79 грн та інфляційні втрати в сумі 134 210,61 грн за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 (включно).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 заяву ТОВ "Інтерфлот" про зміну розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

09.09.2020 до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ "Інтерфлот" від 04.09.2020, у якій позивач посилаючись на те, що з відповідача в рахунок погашення суми боргу 21.02.2020 стягнуто 1 751,53 грн, а 12.03.2020 - 100 524,79 грн, тому з огляду на зазначене просив стягнути 3 % річних в сумі 84 960,76 грн за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 та інфляційні втрати в сумі 114 279,95 грн за період з березня 2019 року по квітень 2020 року.

Судові рішення у справі

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 зменшені позовні вимоги задоволено; стягнуто з ТОВ "Альфа-Етекс" на користь ТОВ "Інтерфлот" 84 960,71 грн 3 % річних, 114 279,95 грн втрат внаслідок інфляції та 2 988,61 грн витрат зі сплати судового збору. Повернуто ТОВ "Інтерфлот" з Державного бюджету України судовий збір сплачений на підставі платіжного доручення від 27.03.2020 № 698 у сумі 416, 39 грн у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (з урахуванням ухвали цього ж суду від 16.12.2020 про виправлення описки) рішення суду першої інстанції змінено, викладено пункти 1, 2, 3 резолютивної частини цього рішення у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Альфа-Етекс" на користь ТОВ "Інтерфлот" 29 282,32 грн інфляційних втрат, 16 587,68 грн 3 % річних і 687,90 грн витрат зі сплати судового збору; у решті позову відмовлено. У решті рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Інтерфлот" на користь ТОВ "Альфа-Етекс" 3 450,95 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 повернуто ТОВ "Інтерфлот" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 293,00 грн згідно з платіжним дорученням від 27.03.2020 № 698.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у січні 2021 року ТОВ "Інтерфлот" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2021 року ТОВ "Альфа-Етекс" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Інтерфлот" з урахуванням заяв про зміну позовних вимог від 13.05.2020 та від 04.09.2020.

Постановою Верховного Суду від 25.03.2021:

- касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" - задоволено частково;

- постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 925/446/20 скасовано;

- справу № 925/446/20 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції містить наступні висновки та вказівки:

- судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, та у справі № 925/204/19 установлено, що між сторонами існували договірні відносини щодо виготовлення продукції з матеріалу позивача як замовника зі збереженням за позивачем права власності на такий матеріал та покладенням на відповідача обов`язку, зокрема, зі збереження переданого йому замовником матеріалу і передачі залишків матеріалів замовнику або визначеним замовником третім особам. При цьому умовами договору від 01.07.2017 не було передбачено строків повернення залишку давальницької сировини та матеріалів;

- відповідно до частини 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- за змістом статті 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

- відповідно до частини 4 статті 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

- рішенням суду у справі № 925/204/19 встановлено обставини за якими, 11.01.2019 позивач направив відповідачу вимогу від 11.01.2019 № 4 про направлення звітів про рух готової продукції, про витрачання сировини та матеріалів, про рух давальницької сировини і давальницьких матеріалів та актів виконаних робіт за виробничі періоди, з метою подальшого складення зведених облікових документів;

- 16.01.2019 позивачем надіслано відповідачу вимогу вих. від 15.01.2019 № 6, в якій зазначено, що ТОВ "Альфа-Етекс" своїх зобов`язань за договором належним чином не виконало, замовнику готову продукцію не надало, звіти, передбачені договором, не подало, співробітників позивача для перевірки ходу, якості робіт та інвентаризації залишків продукції не допустило. У зв`язку з цим позивач вимагав допустити його працівників для проведення та складання актів інвентаризації і надати можливість вивезти залишки невикористаної сировини та допоміжних матеріалів;

- 22.01.2019 ТОВ "Інтерфлот" надіслано на адресу ТОВ "Альфа-Етекс" вимогу вих. від 22.01.2019 № 8, за змістом якої у зв`язку з недопуском відповідачем представників позивача для інвентаризації продукції замовника, нездійснення повернення відповідачем залишків давальницької сировини та допоміжного матеріалу, ТОВ "Інтерфлот" вимагало відшкодувати завдані збитки;

- оскільки на вимогу позивача відповідач не повернув залишки сировини та матеріалів, а також не відшкодував їх вартість, позивачем обрано такий спосіб захисту порушених прав як відшкодування збитків, що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів за договором у сумі 2 440 193,15 грн, і які було стягнуто з ТОВ "Альфа-Етекс" на користь ТОВ "Інтерфлот" рішенням суду у справі № 925/204/19;

- водночас за висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди, тобто це зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду, це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами. Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо виникнення між сторонами грошових зобов`язань саме на підставі рішення суду є помилковими;

- у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду, належним чином не дослідив зібрані у справі докази та не встановив з якого часу у ТОВ "Альфа-Етекс" виник обов`язок з відшкодування завданих позивачу збитків, періоду прострочення відповідачем зобов`язання з відшкодування завданих позивачу збитків та, відповідно, періоду, за який позивач має право вимагати застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог (з огляду на предмет і підстави позову); усупереч положенням частини 4 статті 75 ГПК не врахував обставин, установлених рішенням суду, що набрало законної сили, у справі № 925/204/19, у якій брали участь ті самі особи, стосовно яких установлено ці обставини, і досліджувалися питання, у тому числі щодо моменту настання у відповідача обов`язку з відшкодування завданих позивачу збитків.;

- крім того, Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, не надав оцінки обставинам справи № 925/204/19 із точки зору їх преюдиційності для справи № 925/446/20, яка розглядається;

- у зв`язку з наведеним висновки суду апеляційної інстанції про те, що виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування збитків пов`язане саме з рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у справі № 925/204/19, яке набрало законної сили 06.02.2020, тому і відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК настає саме з 06.02.2020, є помилковими і такими, що зроблені судом без належного з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Короткий зміст апеляційної скарги

Так, не погоджуючись з ухваленим рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020, ТОВ "Альфа-Етекс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що рішенням Господарського суду Черкаської області стягнуто з відповідача на користь позивача саме збитки у сумі 2 440 193,15 грн. Водночас збитки відповідно до ст.ст. 611, 623 ЦК України є мірою відповідальності за невиконання зобов`язання, а тому, на думку апелянта, на такі збитки не можуть бути нараховані 3 % річних та інфляційні втрати в порядку ст. 625 ЦК України, оскільки такі нарахування в свою чергу також є мірою відповідальності за невиконання зобов`язання.

Крім того, 15.07.2021 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано супровідний лист разом з примірником платіжного доручення № 3276 від 15.01.2021 про сплату 46 557,90 грн., і щодо якого скаржником зазначено, що вказана сума коштів є сплатою 29 282,32 грн інфляційних втрат за період з 06.02.2020 по 30.04.2020, 16 587,68 грн. - 3% річних за період з 06.02.2020 по 30.04.2020, 687,90 грн. витрат зі сплати судового збору. Вказані кошти були сплачені скаржником на виконання рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020, ухваленого у даній справі, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

Позивач проти позову заперечував з тих підстав, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання,а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Відповідачем не наведено неправильності розрахунку, і в цій частині апеляційні доводи є припущеннями.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 справу №925/446/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дикунська С.Я., Тищенко О.В., призначено до розгляду справу № 925/446/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 в судовому засіданні з викликом учасників справи, повідомлено учасників справи, що справа № 925/446/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 розглядатиметься у судовому засіданні 03.06.2021, запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення з врахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 25.03.2021.

У зв`язку з перебуванням 03.06.2021 у відпустці судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.06.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 справу №925/446/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 03.06.2021.

В судове засідання 03.06.2021 з`явились представник позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот") та відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс").

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 розгляд справи відкладено до 15.07.2021.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у зв`язку з перебуванням з 12.07.2021 по 25.07.2021 у відпустці судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 925/446/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.07.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 справу №925/446/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я., розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 15.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 розгляд справи № 925/446/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 відкладено на 16.09.2021, а також роз`яснено позивачу та відповідачу про право подати до Північного апеляційного господарського суду будь-які пояснення з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 25.03.2021, заяви, клопотання, заперечення у письмовій формі, протягом 15 днів з дня постановлення даної ухвали, оскільки відповідно ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи розпочинається спочатку, за винятком випадків передбачених цим Кодексом, а в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 судом не було встановлено процесуальні строки на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні 16.09.2021 представник скаржника надав пояснення по суті справи, відповідно просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.07.2017 між ТОВ "Інтерфлот" (замовник) і ТОВ "Альфа-Етекс" (виконавець) укладено договір № 01/07/17, за умовами якого виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався виконати на власний ризик роботу з виготовлення з матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жерстяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види мор. риби тощо) консерви і передати готову продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених цим договором, зобов`язався виготовлену продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи. Відповідно до пункту 1.5 договору право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику.

ТОВ "Інтерфлот" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, натомість ТОВ "Альфа-Етекс" свої зобов`язання виконало неналежним чином, сировину та допоміжні матеріали для виготовлення продукції використало не в повному обсязі, представників замовника для проведення інвентаризації та можливості вивезення залишків сировини та допоміжних матеріалів не допустив, у зв`язку із чим у виконавця залишилися сировина та допоміжні матеріали на суму 2 440 193,15 грн, які на вимогу замовника повернуто не було, як і не було виконано вимоги замовника від 22.01.2019 щодо відшкодування завданих збитків.

14.02.2019 ТОВ "Інтерфлот" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Альфа-Етекс" про стягнення збитків у сумі 2 440 193,15 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у справі № 925/204/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 та постановою Верховного Суду від 27.04.2020, позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Альфа-Етекс" на користь ТОВ "Інтерфлот" збитки в сумі 2 440 193,15 грн.

У рахунок погашення заборгованості з відшкодування збитків 21.02.2020 з відповідача на користь позивача було стягнуто 1 751,53 грн, а 12.03.2020 - 100 524,70 грн.

ТОВ "Інтерфлот", звертаючись до суду з позовом до ТОВ "Альфа-Етекс", у справі, яка розглядається, послалося на те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з відшкодування завданих збитків є підставою для нарахування інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

15.05.2020 року до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ "Інтерфлот" від 13.05.2020 про зміну розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних у сумі 73 205,79 грн та інфляційні втрати в сумі 134 210,61 грн за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 (включно).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.06.2020 заяву ТОВ "Інтерфлот" про зміну розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

09.09.2020 до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ "Інтерфлот" від 04.09.2020, у якій позивач посилаючись на те, що з відповідача в рахунок погашення суми боргу 21.02.2020 стягнуто 1 751,53 грн, а 12.03.2020 - 100 524,79 грн, тому з огляду на зазначене просив стягнути:

- 3 % річних в сумі 84 960,76 грн за період з 01.03.2019 по 30.04.2020;

- інфляційні втрати в сумі 114 279,95 грн за період з березня 2019 року по квітень 2020 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 зменшені позовні вимоги задоволено; стягнуто з ТОВ "Альфа-Етекс" на користь ТОВ "Інтерфлот" 84 960,71 грн 3 % річних, 114 279,95 грн втрат внаслідок інфляції та 2 988,61 грн витрат зі сплати судового збору. Повернуто ТОВ "Інтерфлот" з Державного бюджету України судовий збір сплачений на підставі платіжного доручення від 27.03.2020 № 698 у сумі 416, 39 грн у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 11, 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, частиною 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 509, 524, 533, 534, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 ГК).

Отже, збитки, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, на користь особи, права або законні інтереси якої порушено, є грошовим зобов`язанням.

Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 цього Кодексу).

Таким чином у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначені висновки щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України до грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення, наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц. Аналогічні за змістом висновки щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України містяться, зокрема і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

За змістом статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Велика Палата Верховного Суду, зокрема у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

У частині 2 статті 315 ГПК зазначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

За встановлених у справі обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується обставинами, встановленими рішенням суду у справі № 925/204/19, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача збитків, і обставини щодо наявності у відповідача перед позивачем у вигляді грошового зобов`язання в сумі 2 440 193,15 грн. не підлягають доведенню в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, в межах справи № 925/204/19, рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020, задоволені позовні вимоги ТОВ "Інтерфлот" до ТОВ "Альфа-Етекс" про стягнення 2 440 193,15 грн. завданих збитків.

Постановою Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 925/204/19 рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 - залишені без змін.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 %, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України на суму боргу за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування збитків, - є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - є безпідставними, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Також, посилання ТОВ "Альфа-Етекс" в апеляційній скарзі також на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні справи висновків щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, наведених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/13057/16 та від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16, також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки, як зазначалося вище, Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування судами норм права, було сформульовано висновок щодо питання застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України і зазначено, що приписи цієї норми поширюються на всі види грошових зобов`язань (незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. При цьому, саме висновки Великої Палати Верховного Суду, а також вказівки Верховного Суду, висловлені у постанові у даній справі від 25.03.2021 було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору.

Стосовно часу, з якого у відповідача виник обов`язок з відшкодування завданих позивачу збитків, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, враховуючи вказівки Верховного Суду, висловлені у постанові у даній справі від 25.03.2021, зокрема щодо помилковості висновку стосовно того, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК настає саме з 06.02.2020, і таким, що зроблений при попередньому розгляді справи без належного з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної встановив.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач порушив грошове зобов`язання з відшкодування збитків, отже, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом із тим, у даній справі № 925/446/20 та у справі № 925/204/19 установлено, що між сторонами існували договірні відносини щодо виготовлення продукції з матеріалу позивача як замовника зі збереженням за позивачем права власності на такий матеріал та покладенням на відповідача обов`язку, зокрема, зі збереження переданого йому замовником матеріалу і передачі залишків матеріалів замовнику або визначеним замовником третім особам. При цьому умовами договору від 01.07.2017 не було передбачено строків повернення залишку давальницької сировини та матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням суду у справі № 925/204/19 встановлено обставини за якими, 11.01.2019 позивач направив відповідачу вимогу від 11.01.2019 № 4 про направлення звітів про рух готової продукції, про витрачання сировини та матеріалів, про рух давальницької сировини і давальницьких матеріалів та актів виконаних робіт за виробничі періоди, з метою подальшого складення зведених облікових документів.

16.01.2019 позивачем надіслано відповідачу вимогу вих. від 15.01.2019 № 6, в якій зазначено, що ТОВ "Альфа-Етекс" своїх зобов`язань за договором належним чином не виконало, замовнику готову продукцію не надало, звіти, передбачені договором, не подало, співробітників позивача для перевірки ходу, якості робіт та інвентаризації залишків продукції не допустило. У зв`язку з цим позивач вимагав допустити його працівників для проведення та складання актів інвентаризації і надати можливість вивезти залишки невикористаної сировини та допоміжних матеріалів.

22.01.2019 ТОВ "Інтерфлот" надіслано на адресу ТОВ "Альфа-Етекс" вимогу вих. від 22.01.2019 № 8, за змістом якої у зв`язку з недопуском відповідачем представників позивача для інвентаризації продукції замовника, нездійснення повернення відповідачем залишків давальницької сировини та допоміжного матеріалу, ТОВ "Інтерфлот" вимагало відшкодувати завдані збитки.

Оскільки на вимогу позивача, відповідач не повернув залишки сировини та матеріалів, а також не відшкодував їх вартість, позивачем обрано такий спосіб захисту порушених прав як відшкодування збитків, що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів за договором у сумі 2 440 193,15 грн, і які було стягнуто з ТОВ "Альфа-Етекс" на користь ТОВ "Інтерфлот" рішенням суду у справі № 925/204/19, яке набрало законної сили на в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановило обставину наявності та підтвердження наявності у відповідача невиконаного грошового зобов`язання у визначеному розмірі - 2 440 193,15 грн.

Водночас за висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди, тобто це зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду, це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Отже, виникнення між сторонами грошових зобов`язань саме на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, - спростовується вищенаведеними висновками.

Так, враховуючи вказівки Верховного Суду, висловлені у постанові у даній справі від 25.03.2021, зокрема щодо необхідності встановлення з якого часу у ТОВ "Альфа-Етекс" виник обов`язок з відшкодування завданих позивачу збитків, періоду прострочення відповідачем зобов`язання з відшкодування завданих позивачу збитків та, відповідно, періоду, за який позивач має право вимагати застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог (з огляду на предмет і підстави позову), суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 09.09.2020 до суду першої інстанції надійшла заява ТОВ "Інтерфлот" від 04.09.2020, у якій позивач посилаючись на те, що з відповідача в рахунок погашення суми боргу 21.02.2020 стягнуто 1 751,53 грн, а 12.03.2020 - 100 524,79 грн, тому з огляду на зазначене просив стягнути 3 % річних в сумі 84 960,76 грн за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 та інфляційні втрати в сумі 114 279,95 грн за період з березня 2019 року по квітень 2020 року, і суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним періодом нарахування з огляду на приписи ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням встановлених у справі № 925/204/19 обставин, зокрема, надсилання відповідних вимог про сплату коштів, зокрема, від 22.01.2019 № 8, які не були виконані відповідачем, і відповідно, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок сплатити кошти, виконання якого прострочено в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, заявлений позивачем період нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.03.2019 (огляду на приписи ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України) по 30.04.2020 (гранична дата нарахування, визначена самостійно позивачем)- є обґрунтованим. В свою чергу, учасниками спору не заперечувалось, що 21.02.2020 відповідачем було сплачено на користь позивача 1 753,грн., а 12.03.2020 - 100 524,70 грн., і які підлягають врахуванню під час здійснення розрахунку.

Так, за розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір 3% річних складає загалом 84 560 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн. 88 коп., а саме:

- 71 3737,32 грн. 3% річних: за період з 01.03.2019 по 20.02.2020 - нараховані на суму 2 440 193,15 грн.;

- 3 797,57 грн. 3% річних: за період з 21.02.2020 по 11.03.2020 - нараховані на суму 2 438 441,62 грн. (з урахуванням часткової сплати 1 751,53 грн. 21.02.2020);

- 9 389,99 грн. 3% річних: за період з 12.03.2020 по 30.04.2020 - нараховані на суму 2 337 916,92 грн. (з урахуванням часткової сплати 100 524,70 грн. 12.03.2020).

В решті позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.

Також, за розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір інфляційних втрат складає 96 312 (дев`яносто шість тисяч триста дванадцять) грн. 49 коп. інфляційних втрат, розраховані з урахуванням визначеного позивачем періоду, а саме:

- 58 756,19 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2019 по 20.02.2020 - нараховані на суму 2 440 193,15 грн.;

- 37 556,30 грн. інфляційних втрат: за період з 12.03.2020 по 30.04.2020 - нараховані на суму 2 337 916,92 грн. (з урахуванням часткової сплати 100 524,70 грн. 12.03.2020).

- за період з 21.02.2020 по 11.03.2020 інфляційні втрати на суму боргу 2 438 441,62 грн. - не нараховуються, оскільки вказана сума боргу існувала менше обліковуваного місяця.

Отже, в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 96 312 (дев`яносто шість тисяч триста дванадцять) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 84 560 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн. 88 коп. 3% річних, у зв`язку з чим позовні вимоги (з урахуванням поданих уточнень 09.09.2020) підлягають частковому задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Стосовно того, що 15.07.2021 скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано супровідний лист разом з примірником платіжного доручення № 3276 від 15.01.2021 про сплату 46 557,90 грн., і щодо якого скаржником зазначено, що вказана сума коштів є сплатою 29 282,32 грн інфляційних втрат за період з 06.02.2020 по 30.04.2020, 16 587,68 грн. - 3% річних за період з 06.02.2020 по 30.04.2020, 687,90 грн. витрат зі сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаному платіжному дорученні сума сплати зазначена в розмірі 46 557,90 грн., з призначенням платежу щодо сплати вказаних коштів на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020, постанови ПАГС від 14.12.2020 та ухвали ПАГС від 16.12.2020 у справі № 925/446/20, тобто вказані кошти перераховані на виконання, зокрема, скасованого Верховним Судом постановою від 25.03.2021 судового акту суду апеляційної інстанції у даній справі, у зв`язку з чим відповідач не позбавлений права звернутися у встановленому порядку з заявою про поворот виконання скасованих судових рішень.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, зокрема щодо необхідності перевірки здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, і у зв`язку з чим за наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 96 312 (дев`яносто шість тисяч триста дванадцять) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 84 560 (вісімдесят чотри тисячі п`ятсот шістдесят) грн. 88 коп. 3% річних, а в решті позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необгрунтоавністю. У зв`язку з наведеним, за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає зміні в частині присуджених до стягнення показників 3% річних та інфляційних втрат, а саме з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача 96 312 (дев`яносто шість тисяч триста дванадцять) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 84 560 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн. 88 коп. 3% річних, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог (з урахуванням уточнень позовних вимог, поданих 09.09.2020 до суду першої інстанції). В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 у справі №925/446/20 (в частині повернення судового збору) підлягає залишенню без змін, оскільки поверненян судового збору здійснено у зв`язку з уточненням позовних вимог позивачем.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову та за подачу апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з уточненої суми позовних вимог, яка заявлена позивачем до стягнення (199240,71 грн. з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог) та задоволених позовних вимог (загалом 180 873,37 грн.) а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 713 грн. 10 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу позову (180 873,37 х 2988,61 грн. (1,5% від заявлених 199 240,71 грн.)/ 199 240,71 грн.), з залишенням решти витрат по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції за позивачем у зв`язку з відмовою у задоволенні решти позовних вимог. Також, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 413, 26 грн. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 у справі №925/446/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 у справі №925/446/20 змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 208, к. 5, код ЄДРПОУ 25208241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, корпус 8, код ЄДРПОУ 31656426) 96 312 (дев`яносто шість тисяч триста дванадцять) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 84 560 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн. 88 коп. 3% річних та 2 713 (дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 10 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 398,15 грн. залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот".

3. В решті рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2020 у справі №925/446/20 залишити без змін.

4. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, корпус 8, код ЄДРПОУ 31656426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 208, к. 5, код ЄДРПОУ 25208241) 413 (чотириста тринадцять) грн 26 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/446/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 04.10.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Я. Дикунська