Ухвала

від 30.09.2021 по справі 320/6353/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 О К Р Е М А У Х В А Л А

30 вересня 2021 року м. Київ № 320/6353/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши в прядку письмового провадження заяву представника позивача в порядку ст.383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинення дій,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області (надалі також - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області від 28.04.2020 про відмову в задоволенні заяви про оформлення набуття громадянства України Моголі ОСОБА_1.

зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по поданій 22.11.2018 до Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві заяві, разом із доданими документами, громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оформлення набуття громадянства України на підставі ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України", та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області від 28 квітня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по поданій 22.11.2018 року до Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві заяві, разом із доданими документами, громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оформлення набуття громадянства України на підставі ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України", та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.

13.01.2021 судом видано виконавчий лист.

На адресу суду, від позивача надійшла заява в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 08.06.2021 призначено розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача.

Відповідачем надано заперечення на заяву позивача та зазначено, що рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується довідкою від 15.04.2021 №1259/2021 про реєстрацію особи громадянином України, отже підстави для задоволення заяви відсутні.

Позивачем на подані заперечення відповідача надано відповідь в якій зазначив, що зазначена довідка відповідачем від 15.04.2021 №1259/2021 про реєстрацію особи громадянином України скасована 16.04.2021 ЦМУ ДМС України, а тому є всі обґрунтовані підстави для задоволення заяви.

Розглянувши подану заяву та надані документи сторонами, суд зазначає наступне.

Листом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 8010.4-15002/80.3-21 від 08.04.2021, на виконання рішення суду 02.04.2021 позивачеві оформлено набуття громадянства України та для отримання довідки останньому необхідно звернутися до ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області в робочі години.

Однак, як зазначає позивач, 12.04.2021 під час відвідування ним ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області при поданні декларації про відмову від іноземного громадянства та сплати адміністративних послуг позивачеві не було оформлено та видано довідку про реєстрації громадянином України у 10-ти денний термін, що безпосередньо передбачено п.5 постанови КМУ № 1098 від 26.10.2011, що є свідченням невиконання судового рішення.

Листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 8010.4.2-18121/80.3-21 від 29.04.2021 представнику позивача надано копію рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 02.04.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ Про громадянство громадянину ОСОБА_1. Поряд з цим зазначено, що надати копію довідки про реєстрацію ОСОБА_1 громадянином України не вбачається за можливе у зв`язку з тим, що 16.04.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області скасовано рішення від 02.04.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про громадянство громадянину ОСОБА_1.

Зазначені дії відповідача не належного виконання рішення суду позивача вважає протиправними в зв`язку з чим звернувся з відповідною заявою.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як вбачається з положень ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України (по.15729/07 від 05.07.2012) Європейський суд з прав людини повторює, що п.1 ст.6 Конвенції, inter alia , захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Європейський суд з прав людини зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції.

Відповідно до положень ч.4 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з положеннями ч.6 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 цього Кодексу (окрему ухвалу).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64189224 від 26.01.2021 боржнику - Центральному міжрегіональному управлінню ДМС у м. Києві та Київській області зобов`язано виконати рішення суду - Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 320/6353/20, протягом 10 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №64189224 станом на 30.04.2021 судове рішення від 26.11.2021 у справі № 320/6353/20 не виконано.

Листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 8010.4.2-18121/80.3-21 від 29.04.2021 повідомлено, що надати копію довідки про реєстрацію ОСОБА_1 громадянином України не вбачається за можливе у зв`язку з тим, що 16.04.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області скасовано рішення від 02.04.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про громадянство громадянину ОСОБА_1.

Таким чином, на час звернення до суду з даною заявою рішення суду від 26.11.2020 фактично не виконано.

В рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Зокрема, у справі Федоренко проти України Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Тобто Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися активом , на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

В рішенні Щокін проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п.1 ст.1 Першого протоколу. Необгрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі Ромашов проти України від 27.07.2004 (№ 67534/01). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 (№ 60750/00).

Згідно з рекомендаціями, зауваженнями, та висловленим занепокоєнням Європейського суду з прав людини, які наголошувались у відповідних рішеннях ЄСПЛ, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04), саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції про що навіть 6 березня 2008 року згідно з пунктом 2 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Комітет міністрів розглянув заходи, запроваджені Урядом України для забезпечення виконання рішень Суду у справах, в яких порушується питання тривалого невиконання остаточних рішень національних судів. Комітет міністрів ухвалив тимчасову резолюцію (СМ/Ке80ІІ(2008)1), у відповідних положеннях якої зазначено:

"Комітет міністрів висловлює особливу занепокоєність у зв`язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів; рекомендує органам влади: 1. забезпечити ефективну реалізацію на практиці положень про відповідальність посадових осіб за невиконання рішень. 2. призначити відшкодування за шкоду, спричинену затримками у виконанні рішень національних судів, безпосередньо на підставі положень Конвенції та практики Європейського суду, як це передбачено Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класе та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України", тощо).

Відповідно до ч.6 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про задоволення поданої заяви.

Керуючись положеннями статтями 241-243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ухвалив:

Визнати протиправними бездіяльність та дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, що полягає у невиконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року по справі № 320/6353/20.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС в м. Києві та Київській області оформити ОСОБА_1 довідку про набуття громадянства України та встановити строк для надання відповіді на окрему ухвалу - 15 календарних днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій