Постанова

від 02.09.2021 по справі 757/63710/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5848/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року м. Київ

Справа № 757/63710/19-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Бусик О.Л.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва , треті особи: Профспілкова організація Захист праці у Державному підприємстві Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва , Первинна профспілкова організація Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

встановив:

04 грудня 2019 року позивачОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва , треті особи: Профспілкова організація Захист праці у Державному підприємстві Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва , Первинна профспілкова організація Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що з 25 березня 2014 року наказом директора №19-к позивач прийнята на роботу у Державне підприємство Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва (далі - ДП УКРІНТР ) диспетчером виробничо-технічної і матеріальної бази. Внаслідок зміни організаційної структури підприємства з 17 липня 2019 року позивач переведена на посаду бухгалтера І категорії і до 25 листопада 2019 року працювала на цій посаді.

25 листопада 2019 року директор ДП УКРІНТР видав наказ №114-к Про дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 - звільнення і цього ж дня видав наказ №115-к Про звільнення ОСОБА_1 .

Посилаючись на незаконність вказаних наказів, позивач вказувала, що у наказі від 25 листопада 2019 року №114-к указано, що позивач не виконує наказ директора про визначення робочого місця для бухгалтера І категорії, у відділ Бухгалтерія виходити відмовляється, керівнику структурного підрозділу - головному бухгалтеру ОСОБА_2 не підпорядковується, посадові обов`язки не виконує. Позивач була відсутня на робочому місці з 31 жовтня 2019 року до 22 листопада 2019 року, про що складені відповідні акти. У якості підстави для звільнення вказано наказ від 30 жовтня 2019 року №111-к Про дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 - оголошення догани .

Крім того, з 06 лютого 2019 року і по теперішній час позивач є головою Профспілкового комітету Профспілкової організації Захист праці у ДП УКРІНТР , засновником якої також є позивач.

Таким чином, наказ про звільнення виданий директором підприємства є незаконним, оскільки Профспілковий комітет не надав згоди на звільнення позивача, що є підставою для визнання вказаного наказу незаконним та поновлення позивача на роботі.

Разом з тим, позивачу не було виплачено заробітну плату за роботу з 31 жовтня 2019 року до 22 листопада 2019 року. Позивач вказує, що всі ці дні вона працювала в ДП УКРІНТР на робочому місці - виробничо-технічній та матеріальній базі за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Пшенична, 8а . Враховуючи викладене, відповідач не доплатив позивачу заробітну плату за період з 31 жовтня 2019 року до 22 листопада 2019 року в сумі 9582,54 грн., чим порушив ст. ст. 94, 115 КЗпП України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, і невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що до переведення з посади диспетчера на посаду бухгалтера ОСОБА_1 працювала в ДП УКРІНТР за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 8а, і директор ДП УКРІНТР зазначав, що її робоче місце залишиться за вказаною адресою. Тому вона дала згоду на переведення на посаду бухгалтера. Після переведення на посаду бухгалтера директор ДП УКРІНТР зазначав, що її робоче місце залишається за вказаною адресою. Про вказані твердження директора ДП УКРІНТР підтвердили представник Профспілкової організації Захист праці у ДП УКРІНТР Філячев О.В., допитаний, як свідок згідно ст. 234 ЦПК України, та свідок ОСОБА_3 .

Зазначає, що Наказом директора ДП УКРІНТР № 99-к від 08.10.2019 р. здійснено переведення її на роботу з Святошинського району м. Києва до Печерського району м. Києва, тобто з одної адміністративно-територіальної одиниці до іншої, тобто переведення на роботу відбулось в іншу місцевість, а також відбулась зміна робочого часу, умов трудового договору. При цьому переведення було здійснено без згоди позивача, всупереч ч. 1 ст. 32 КЗпП України, а зміну умов трудового договору - ще й без згоди профспілкового комітету первинної профспілкової організації Захист праці у ДП УКРІНТР , всупереч п. 4 ч. 1 ст. 247, ч. 2 ст. 252 КЗпП України та ч. 2 ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності . Отже вказаний наказ є очевидно незаконним, в зв`язку з чим ОСОБА_1 18.11.2019 р. оскаржила його до Печерського районного суду м. Києва. Справа № 757/61424/19-ц за цим позовом перебуває в провадженні суду по теперішній час.

Звертає увагу на те, що фраза, яка міститься в п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 р. № 255 Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість : Установити, що працівникам у зв`язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов`язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються... , не ототожнює поняття інша місцевість з поняттям населений пункт , а лише означає, що поняття інша місцевість охоплює, але не виключно, поняття населений пункт . Інакше переїзд в місце , наприклад, за 100 км, де нема населеного пункту, не є переїздом в іншу місцевість, що є очевидною нісенітницею. Таким чином, з 10.10.2019 р. ОСОБА_1 продовжувала законно виконувати обов`язки бухгалтера на виробничо-технічній та матеріальній базі за адресою: вул. Пшенична, 8а у м. Києві , а не у відділі Бухгалтерія ДП УКРІНТР за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 26.

Однак суд не взяв до уваги вищезазначені обставини, чим допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому суд так і не встановив, чи мало місце з боку позивача в ДП УКРІНТР систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, та систематичні прогули без поважних причин. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення прямий висновок суду про це відсутній.

Крім того, висновок суду про необґрунтованість рішення Профспілкової організації Захист праці про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи, що вбачається із тексту самого рішення первинної профспілкової організації Захист праці у ДП УКРІНТР від 20.11.2019 р., в якому аргументована відмова містить цілих вісім правових аргументів. При цьому в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 759/21555/14-ц міститься висновок, що суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, і не має права давати оцінку обґрунтованості самого рішення.

Крім того, суд взагалі не взяв до уваги відсутність згоди Центрального комітету Всеукраїнської незалежної профспілкової спілки Захист праці на звільнення ОСОБА_1 з ДП УКРІНТР , та відсутність звернення ДП УКРІНТР до Центрального комітету Всеукраїнської незалежної профспілкової спілки Захист праці за згодою на звільнення ОСОБА_1 з ДП УКРІНТР .

У відзиві на апеляційну скаргу представник Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва Соборук Ю.Ф. вважав доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду - законним і обґрунтованим, оскільки судом правильно було встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку, адже притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ( звільнення за прогули) та систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором, відбулось внаслідок невиконання нею наказу про визначення її робочого місця ( № 99-К від 08.10.2019 року). Вона не виконувала зазначений наказ та тривалий час не перебувала на своєму робочому місці за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, поверх 6, кабінет 605 .

В судовому засіданні 29 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 29 липня 2021 року апеляційним судом було ухвалено зробити запит до Центрального комітету Всеукраїнської незалежної професійної спілки Захист праці щодо надання чи ненадання згоди на звільнення з посади бухгалтера ОСОБА_1 , яка є головою профспілкової організації Захист праці у Державному підприємстві Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва . У зв`язку з цим в судовому засіданні було оголошено перерву.

28 серпня 2021 року до апеляційного суду надійшло рішення Центрального комітету Всеукраїнської незалежної професійної спілки Захист праці про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 ( витяг з протоколу № 5 від 25 серпня 2021 року).

В дане судове засідання 02 вересня 2021 року позивач та її представник не з`явились, будучи належно повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою від 29 липня 2021 року, про причини неявки не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, тому колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності позивача та її представника відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Представники відповідача Крайнєв В.М. та Соборук Ю.Ф. вважали доводи апеляційної скарги безпідставними та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції встановив, що наказом директора ДП УКРІНТР від 17 липня 2019 року диспетчера відділу механізації вишукувальних робіт ОСОБА_1 переведено у відділ Бухгалтерія на посаду бухгалтера І категорії .

08 жовтня 2019 року наказом директора ДП УКРІНТР №99-к з 10 жовтня 2019 року визначено місцем роботи ОСОБА_1 відділ Бухгалтерія за адресою головного офісу підприємства: м. Київ, бул. Л. Українки, 26 .

На зазначеному наказі ОСОБА_1 написала про незгоду на переведення працівника в іншу місцевість, вказавши, що це питання не може вирішуватися в односторонньому порядку, оскільки змінює умови транспортного доступу (наявність транспорту загального користування, зміну звичайних для цієї місцевості витрат грошових коштів і часу на переїзд від місця проживання до місця роботи), тому згоду на переведення з вул. Пшеничної, 8а в м. Києві на бульвар Л. Українки, 26 в м. Києві вона не дає.

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за систематичні прогули без поважних причин, на підставі пункту 3, 4 статті 40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, суд першої інстанції виходив з того, що позивач необґрунтовано та на свій розсуд трактує поняття інша місцевість , аргументуючи тим, що зміна місця її роботи пов`язана з переведенням в іншу місцевість, та у зв`язку з цим безпідставно не виходила на роботу за визначеним у наказі місцем роботи, розташованим за адресою м. Київ. бул. Лесі Українки, 26 , оскільки зазначений в наказі Про переведення ОСОБА_1 у відділ Бухгалтерія на посаду бухгалтера 1 категорії №53 від 17 липня 2019 року структурний підрозділ - Бухгалтерія знаходиться в межах одного населеного пункту - м. Києва.

Встановивши, що ОСОБА_1 в період з 01 листопада 2019 року до 25 листопада 2019 року кожного робочого дня знаходилась за адресою вул. Пшенична, 8а - виробничо-технічна та матеріальна база ДП УКРІНТР , яке не є її робочим місцем, оскільки підрозділ Бухгалтерія ДП УКРІНТР знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 26, 6-й поверх, кабінет 605, суд вважав безпідставними доводи позивача ОСОБА_1 , що вона виконувала обов`язки бухгалтера на виробничо-технічній та матеріальній базі за адресою вул. Пшенична, 8а у м. Києві , а тому дійшов висновку, що порушень вимог трудового законодавства відповідачем допущено не було, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Оцінюючи рішення Профспілкової організації Захист праці про відмову у наданні згоди на звільнення позивачки, суд вважав, що воно не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. У висновку не міститься будь - яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення позивача, її ділових і професійних якостей.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку наданим доказам та неправильно встановлено обставини справи, адже наказ директора ДП УКРІНТР № 99-к від 08.10.2019 р., яким було здійснено її переведення на роботу з Святошинського району м. Києва до Печерського району м. Києва, з одної адміністративно-територіальної одиниці до іншої, тобто, переведення на роботу відбулось в іншу місцевість, є незаконним. Тому вважає, що вона правомірно продовжувала працювати за адресою виробничо-технічної та матеріальної бази підприємства, що розташована по вул. Пшеничній, 8а у м. Києві . За таких обставин відсутні підстави вважати, що вона здійснила прогул та не виконувала свої трудові обов`язки.

Проте зазначені доводи висновків суду не спростовують, судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи та надано обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09.11.2012 року за № 565, зазначене підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до п. 7.2 Статуту, управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний Уповноваженому органу управління.

Згідно з п.7.8 Статуту, директор підприємства, зокрема : видає в межах своєї компетенції накази та доручення, організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність підприємства відповідно до мети та основних напрямів його діяльності; у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників підприємства ; застосовує заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників підприємства; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів, додержання трудової, фінансової дисципліна і вимог законодавства.

Відповідно до наказу № 19-к від 25 березня 2014 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу у Державне підприємство Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва на посаду диспетчера виробничо-технічної і матеріальної бази ( а.с. 150, т. 1).

06 лютого 2019 року згідно з протоколом Установчих зборів Профспілкової організації Захист праці в ДП УКРІНТР було створено Профспілкову організацію Захист праці , головою якої обрано ОСОБА_1

05 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомила директора ДП УКРІНТР про створення на підприємстві Профспілкової організації Захист праці , що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 26.

15 квітня 2019 року наказом директора ДП УКРІНТР №28-к ШР затверджено штатний розпис ДП УКРІНТР з 17 липня 2019 року, пунктом 6.4 створено бухгалтерію - 3 штатних одиниці, в тому числі передбачено посаду бухгалтера І категорії.

Наказом директора ДП УКРІНТР від 17 липня 2019 року диспетчера відділу механізації вишукувальних робіт ОСОБА_1 переведено у відділ Бухгалтерія на посаду бухгалтера І категорії з посадовим окладом 11869 грн. згідно з штатним розписом. Підстава: попередження про переведення від 16 травня 2019 року, згода ОСОБА_1 від 15 липня 2019 року про переведення у відділ Бухгалтерія на посаду бухгалтера І категорії.

Наказом директора ДП УКРІНТР від 17 липня 2019 року №68-к відділ Бухгалтерія підпорядковано головному бухгалтеру ДП УКРІНТР ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 3 посадової інструкції бухгалтера І категорії, затвердженої наказом директора ДП УКРІНТР від 15 квітня 2019 року, бухгалтер І категорії підпорядковується безпосередньо головному бухгалтеру підприємства. 20 травня 2019 року ОСОБА_1 отримала посадову інструкцію та ознайомилась з нею.

Наказом директора ДП УКРІНТР №99-к від 08 жовтня 2019 року Про визначення робочого місця для бухгалтера ОСОБА_1 з 10 жовтня 2019 року визначено місцем роботи ОСОБА_1 відділ Бухгалтерія за адресою головного офісу підприємства: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 з режимом роботи з 09:00 до 18:00 годин та з перервою на відпочинок та харчування з 13:00 до 14:00 години ( а.с. 163, т. 1).

09 жовтня 2019 року голова ОСОБА_1 та члени Профспілкової організації Захист праці повідомили директора ДП УКРІНТР про те, що ОСОБА_1 буде працювати на тому ж робочому місці за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 8а .

29 жовтня 2019 року директор ДП УКРІНТР повідомив ОСОБА_1 про виклик її на 16:00 годину в головний офіс ДП УКРІНТР для надання пояснень щодо відсутності її на робочому місці у відділі Бухгалтерія з 10 жовтня 2019 року до 29 жовтня 2019 року.

Наказом № 111-к від 30 жовтня 2019 року до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за грубе порушення трудової дисципліни та зазначено, що ОСОБА_1 порушує трудову дисципліну - не виконує наказ директора ДП УКРІНТР від 08.10.2019 року Про визначення робочого місця для бухгалтера 1 категорії ОСОБА_1 . ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці : 10-11 жовтня 2019 року, 15, 16, 18 жовтня 2019 року, 21- 25 жовтня 2019 року, 28-30 жовтня 2019 року, про що складені відповідні акти. Жодних документів, що підтверджують поважні причини невиходу на роботу та обґрунтовані пояснення причини відсутності не надала, від письмових пояснень відмовилась. ( а.с. 160, т. 1).

11 листопада 2019 року директор ДП УКРІНТР звернувся з листом до Профспілкової організації Захист праці та просив погодити звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за систематичні прогули без поважних причин на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

20 листопада 2019 року Профспілкова організація Захист праці відмовила у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за систематичні прогули без поважних причин на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з актом Профспілкової організації Захист праці від 25 листопада 2019 року складеним, підписаним Головою ОСОБА_1 та членами організації, в тому, що ОСОБА_1 в період з 01 листопада 2019 року до 25 листопада 2019 року кожного робочого дня знаходилась на робочому місці за адресою вул. Пшенична, 8а - виробничо-технічна та матеріальна база ДП УКРІНТР .

Наказом № 114-к від 25 листопада 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 , бухгалтер 1 категорії відділу Бухгалтерія грубо порушує трудову дисципліну - не виконує наказ директора підприємства № 99-к від 08.10.2019 року. Виходити на робоче місце у відділ Бухгалтерія відмовляється, керівнику структурного підрозділу головному бухгалтеру ОСОБА_2 не підпорядковується, посадові обов`язки не виконує. ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 31 жовтня 2019 року, 01, 04-08 листопада 2019 року, 11-15 листопада 2019 року, 18-22 листопада 2019 року, про що складені відповідні акти. Жодних обґрунтованих пояснень, документів, що підтверджують поважні причини невиходу на роботу, причини відсутності на робочому місці у відділі бухгалтерія та причин невиконання посадових обов`язків не надала, від письмових пояснень відмовилась.

Пунктом 1 зазначеного наказу визнано невиконання ОСОБА_1 наказу директора № 99-к від 08.10.2019 року грубим порушенням трудової дисципліни (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку), відсутність на роботі без поважних причин - прогулами.

Згідно з п. 3 цього наказу до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за систематичні прогули без поважних причин , на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою видання наказу зазначено: наказ від 30.10.2019 року № 111-к про оголошення догани ОСОБА_1 ; доповідна записка інспектора з кадрів ОСОБА_7 про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 30.10.2019 року; 18 доповідних записок головного бухгалтера ОСОБА_2 про відсутність ОСОБА_1 на роботі 31 жовтня 2019 року, 01, 04-08 листопада 2019 року, 11-15 листопада 2019 року, 18-22 листопада 2019 року та відповідні акти; акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень від 25.11.2019 року ( а.с. 14-15, т.1).

Наказом № 115-к від 25 листопада 2019 року звільнено ОСОБА_1 , бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерія , 25.11.2019 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за систематичні прогули без поважних причин , на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. ( а.с. 17, т. 1).

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, і позивач фактично підтверджує ту обставину, що для виконання трудових обов`язків, визначених посадовою інструкцією бухгалтера 1 категорії, на робоче місце у відділ бухгалтерія , що розташоване у головному офісі підприємства за адресою м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, кім. 605 , у робочі дні, зазначені у наказах №111-к від 30 жовтня 2019 року та № 114-к від 25 листопада 2019 року, позивач не виходила.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що вказаний наказ є незаконним, оскільки переведення на роботу в іншу місцевість було здійснено без згоди позивача, а зміну умов трудового договору - без згоди профспілкового комітету, - були предметом дослідження суду першої інстанції та правильно були відхилені судом, оскільки як виробничо-технічна і матеріальна база підприємства, так і головний офіс підприємства розташовані у місті Києві, а тому відсутні підстави вважати, що позивача було переведено на роботу в іншу місцевість.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що наказ від 08 жовтня 2019 року є очевидно незаконним і вона оскаржила його 18 листопада 2019 року до Печерського районного суду м. Києва, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки станом на період роботи позивача в ДП УКРІНТР зазначений наказ був чинний, не скасований та підлягав виконанню працівником.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Посилання позивача на те, що вона виконувала трудові обов`язки бухгалтера та її робоче місце було розташоване на виробничо-технічній і матеріальній базі підприємства, - правильно були визнані необґрунтованими судом першої інстанції, оскільки визначення працівником свого робочого місця на власний розсуд, без узгодження з роботодавцем, законодавством не передбачено.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті Закону України Про зайнятість населення від 05 липня 2012 року №5067-VІ робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції було правильно встановлено, що підставою для видання наказу від 17 липня 2019 року про переведення ОСОБА_1 з посади диспетчера відділу механізації вишукувальних робіт на посаду бухгалтера 1 категорії у відділ Бухгалтерія були попередження про переведення від 16 травня 2019 року, та письмова згода ОСОБА_1 від 15 липня 2019 року про переведення у відділ Бухгалтерія на посаду бухгалтера І категорії ( а.с. 242-243, т. 1)

Згідно з ч. 2 ст. 32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Таким чином, уклавши трудовий договір на виконання роботи на посаді бухгалтера 1 категорії у відділі бухгалтерія ДП УКРІНТР , ОСОБА_1 зобов`язана була виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а також виконувати розпорядження керівника щодо визначення її робочого місця.

Посилання позивача на те, що згоди на переведення в іншу місцевість вона не надавала, правильно визнані безпідставними судом першої інстанції, оскільки за змістом ст. 32 КЗпП України наказ від 08.10.2019 року про визначення робочого місця бухгалтера 1 категорії ОСОБА_1 у відділі бухгалтерія за адресою головного офісу підприємства: м. Київ, бул. Л. Українки, 26, не є переведенням в іншу місцевість.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що прогулу вона не здійснювала, оскільки працювала за адресою виробничо-технічної і матеріальної бази підприємства по вул. Пшеничній, 8-а у м. Києві , що підтверджується журналом обліку робочого часу, показами свідків, - висновків суду не спростовують, оскільки керівником підприємства робоче місце бухгалтера ОСОБА_1 визначено у відділі бухгалтерія , зазначеними поясненнями позивача та наданими доказами підтверджується факт невиходу її на роботу на робоче місце, а отже факт вчинення позивачем прогулу.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Доводи позивача про те, що вона виконувала посадові обов`язки бухгалтера, перебуваючи за адресою виробничо-технічної і матеріальної бази підприємства, а саме - здійснювала інвентаризацію матеріально-технічних засобів, - належними та допустимими доказами не доведено та спростовуються матеріалами справи: змістом доповідних записок головного бухгалтера ОСОБА_2 від 22, 23, 25 , 28 жовтня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 не визнає місце роботи, визначене їй наказом від 08.10.2019 року, посадових обов`язків не виконує , ігнорує вказівки керівника структурного підрозділу ; наказом № 111-к від 30 жовтня 2019 року про оголошення догани ОСОБА_1 ( а.с. 160, 166- 192, т. 1) .

Посилання позивача на те, що вона підпорядковувалась начальнику відділу забезпечення інженерно-технічних вишукувань ОСОБА_8 , а не головному бухгалтеру, є безпідставними та суперечать посадовій інструкції бухгалтера 1 категорії, з якою ОСОБА_1 ознайомилась під розписку, та пунктом 3 якої визначено, що бухгалтер 1 категорії підпорядковується безпосередньо головному бухгалтеру підприємства.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильності висновків суду першої інстанції про необґрунтованість рішення Профспілкової організації Захист праці про відмову у наданні згоди на звільнення позивача з огляду на те, що відмова містить вісім правових аргументів, а суд не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення профспілкової організації, - колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

За приписами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5,7 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з частиною третьою статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Частиною третьою статті 252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Отже, системний аналіз наведених положень законів дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації або його керівником, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням від 20 листопада 2019 року Профспілкова організація Захист праці у Державному підприємстві Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва відмовила у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за систематичні прогули без поважних причин на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зазначене рішення Профспілкової організації Захист праці про відмову у наданні згоди на звільнення позивача правильно було визнано судом першої інстанції як необґрунтоване, оскільки воно не містить достатньої аргументації та посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. У висновку не міститься будь - яких даних щодо фактичних обставин і підстав звільнення позивачки, її ділових і професійних якостей.

Разом з тим, апеляційний суд, встановивши, що позивач ОСОБА_1 є головою профспілкового комітету первинної профспілкової організації Захист праці Всеукраїнської незалежної професійної спілки Захист праці , проте відповідач із поданням про надання згоди на її звільнення до вищого виборного органу цієї профспілки не звертався, на виконання вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України здійснив запит до Центрального комітету Всеукраїнської незалежної професійної спілки Захист праці щодо надання чи ненадання згоди на звільнення з посади бухгалтера ОСОБА_1 , яка є головою профспілкової організації Захист праці у Державному підприємстві Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва .

Відповідно до правового висновку, викладеного Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16-ц, як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення.

Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги позивача про те, що відсутність згоди вищого виборного органу Всеукраїнської незалежної професійної спілки Захист праці на звільнення ОСОБА_1 на час видання наказу про звільнення від 25.11.2019 року є підставою для поновлення її на роботі - колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 608/1310/18-ц, суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

28 серпня 2021 року до апеляційного суду надійшло рішення Центрального комітету Всеукраїнської незалежної професійної спілки Захист праці про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 ( витяг з протоколу № 5 від 25 серпня 2021 року).

Однак, перевіряючи зазначене рішення на відповідність нормам трудового законодавства, фактичним обставинам і підставам звільнення працівника, колегія суддів дійшла висновку, що рішення не містить правового обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 , в ньому наведені лише фактичні обставини щодо перебування позивача на роботі по вул. Пшеничній, 8-а у період з 01 по 31 жовтня 2019 року та висловлена незгода з наказом директора ДП УКРІНТР від 08.10.2019 року № 99-к Про визначення робочого місця для бухгалтера 1 категорії ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, рішення Центрального комітету Всеукраїнської незалежної професійної спілки Захист праці про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 неможливо визнати обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 05 жовтня 2021 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.