Постанова

від 06.10.2021 по справі 755/409/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10768/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2021 року м. Київ

Унікальний номер 755/409/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Головачова Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Груп К , поданою його представником Білецьким Анатолієм Леонідовичем,

на рішення Дніпровського районного суду м.Києва, ухваленого 13 травня 2021 року в приміщенні суду під головуванням судді Виниченко Л.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Груп К до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ТОВ Бізнес Груп К в особі представника Білецького А.Л. звернулось з позовом про стягнення з ОСОБА_1 основної суми боргу у розмірі 100 000 грн., 3 % річних у розмірі 3 624,86 грн., інфляційних збитків у розмірі 4 679,22 грн. та судового збору в сумі 2 102 грн.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 11 квітня 2017 року між товариством та відповідачем було досягнуто згоди про укладення договору поворотної фінансової допомоги шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , однак договір в формі єдиного письмового документу не укладався.

На виконання умов договору поворотної фінансової допомоги позивачем 11.04.2017 року на вказаний картковий рахунок відповідача перераховано грошові кошти на загальну суму 100 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

У відповідача не було жодних скарг та зауважень щодо виконання позивачем умов договору. Оскільки умови договору поворотної фінансової допомоги не встановлюють строк повернення коштів, 03.09.2019 товариство направило ОСОБА_1 вимогу про повернення боргу в розмірі 100 000 грн. в тридцятиденний строк з моменту отримання вимоги. Однак, відповідач вимогу не отримала та суму боргу не повернула.

З посиланням на ст. ст. 11, 509, 525, 526, 610, 625,640, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України позивач просило стягнути з відповідача заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги, 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму 108 304,08 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва 13 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства залишив поза увагою те, що відсутність договору не є підставою для встановлення факту відсутності договірних зобов`язань між сторонами, оскільки наявність означених підтверджується платіжним дорученням, що не суперечить вимогам законодавства.

Суд безпідставно не застосував до правовідносин норми ч.2 ст. 1047 ЦК України, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами укладеного договору.

До того суд не надав оцінки тому, що відповідач не повертала означену суму товариству, не заперечувала щодо призначення платежу, не спростувала належними та допустимими доказами вищезазначені обставини в судовому порядку.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції відповідачем не подано.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 8 вересня 2 0 21 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження .

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суду не доведено обставин укладення між сторонами договору поворотної фінансової допомоги. Надане позивачем платіжне доручення від 11.04.2017 про перерахування коштів на рахунок відповідача вважав неналежним та недостатнім доказом на підтвердження факту укладення правочину.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані невірно.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилається на досягнення згоди з ОСОБА_1 про укладення договору поворотної фінансової допомоги шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 в ПАТ ВТБ Банк , МФО 321767 11.04.2017 в розмірі 100 000,00 грн. Однак відповідач грошові кошти не повернула.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно, позивачем 11.04.2017 на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти, а саме: платіжне доручення №3973 від 11.04.2017 року, сума - 100 000,00 грн.

В призначенні платежу платіжному дорученні вказано Надання зворотної безвідсоткової фін. Допомоги зг.дог №11/04/17К від 11.04.2017 року карт.сч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_2 не оподатковується Без ПДВ (ас.6(.

Вказані кошти перераховувалися платником ТОВ Бізнес Груп К через АТ КБ Приватбанк відповідачу на картковий рахунок, відкритий в ПАТ ВТБ Банк .

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 6857 за період 11.04.2017 - 01.05.2017 ТОВ Бізнес Груп С , в якій зазначено контрагентом ОСОБА_1 , містить дані платіжного доручення, суму, розмір якої становить 100 000 грн. (ас.7(

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 3771 за період 01.01.2020 - 01.11.2020 ТОВ Бізнес Груп С , в якій зазначено контрагентом ОСОБА_1 , містить дані платіжного доручення, суму, розмір якої становить 100 000 грн. (ас.8(

03.09.2019 року позивачем направлено відповідачу вимогу за вихідним № 03/09/19 про повернення 100000,00 грн. впродовж 30 календарних днів моменту отримання вказаної вимоги. Вказана вимога відповідачем не отримана та повернута з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання (ас.9,17(.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Отже, поворотна фінансова допомога за своєю суттю - це передача позичальнику у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами, тобто позика грошових коштів.

Таким чином, за своєю правовою природою між сторонами був укладений договір позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦПК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Як вбачається, між сторонами існують договірні правовідносини з приводу позики, а також факту невиконання позичальником своїх зобов`язань перед позикодавцем, а тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки наявне в матеріалах справи платіжне доручення підтверджує перерахування на картковий рахунок на ім`я відповідача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 100 000 грн., що є належними та допустимими доказами, передбаченими законом.

Висновки суду про те, що ніяких угод/договорів/розписок та інших документів з позивачем заключено/узгоджено не було і таких доказів позивачем не надано, колегія суддів вважає безпідставними та помилковими, оскільки позивачем ТОВ Біснес Груп К надано платіжне доручення, яке підтверджує факт надання коштів поворотної фінансової допомоги 11.04.2017, адже призначення цих коштів відображає їх поворотність, а саме у платіжному доручення і зазначено зворотна безвідсоткова фінансова допомога .

Наявне у справі платіжне доручення є первинним розрахунковим документом, вірність якого посвідчена Дніпровським Відділенням АТ КБ ПриватБанк , та відповідає вимогам, встановленим до такого виду документів чинним законодавством.

Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16 липня 1999 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ч.2 ст.9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.30 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 1.9 Інструкції визначено, що відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Відповідно до п.3.7 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Також вимоги до оформлення платіжного доручення передбачені пунктами 4.6 - 4.11 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, що було чинним у період виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 4.6 вказаного Положення визначено, що платіжні доручення є розрахунковими документами, які належать до меморіальних документів, що використовуються для безготівкових розрахунків та застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Згідно з п. 4.10 - 4.11 Положення первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити: назву документа ( форми), дату і місце складання; назву підприємства ( банку), що склало документ; зміст та обсяг операції ( короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно з п. 4.11 Положення до обов`язкових реквізитів первинних документів, що використовуються для розрахунків (крім перелічених вище), також належать: назва одержувача коштів; сума операції (цифрами та словами). Сума операції може бути відображена лише цифрами, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку; номери рахунків; назва банку (одержувача та платника коштів).

Таким чином, надане позивачем платіжне доручення, із відмітками АТ КБ ПриватБанк про здійснення перерахування суми зазначених у платіжних дорученнях коштів Проведено банком є первинними бухгалтерським документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та розрахунковими документами у розумінні Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , які підтверджують факт перерахування ТОВ Бізнес Груп К коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , та призначення зазначених платежів.

Отже, надане платіжне доручення свідчить про наявність між сторонами правовідносин з надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги (позики) та містять істотні умови - перерахування грошових коштів, обов`язок повернути суму позики. При цьому, не є порушенням відсутність умови щодо строку повернення позики, оскільки 03.09.2019 року стороною позивача на адресу відповідача було надіслано вимогу щодо повернення боргу протягом тридцяти днів, що узгоджується з абз. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, а тому доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Висновок суду про те, що поворотна фінансова допомога може бути надана лише на підставі договору, укладеного в письмовій формі та підписаного обома сторонами, колегія суддів вважає невірними, оскільки за змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки наявність між сторонами договірних правовідносин з приводу поворотної фінансової допомоги (позики) зафіксовано у платіжних дорученнях, то правочин з надання відповідачу позивачем поворотної фінансової безвідсоткової допомоги є таким, що вчинений у письмовій формі.

З огляду на що підлягає о стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги.

Що стосується вимог про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних збитків, о такі вимоги теж підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2, ч. 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Відповідач не оспорює право позивача на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок є вірним, а відповідачем передбачений законом спосіб не спростований. Не надано відповідачем і свого контр розрахунку.

Таким чином, до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3624,86 грн 3 відсотки річних та 4679,22 грн. інфляційних збитків.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено із названими порушеннями, а тому, відповідно до ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ Бізнес Груп К підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2102, 00 грн та 3153,00 грн за подачу апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Груп К задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Груп К задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Груп К (ЄДРПОУ 39395839) 100 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 3624,86 грн - трьох відсотків річних, 4679,22 грн. - інфляційних збитків, що разом складає суму 108 304 (сто вісім тисяч триста чотири( грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Груп К (ЄДРПОУ 39395839) 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: