Ухвала

від 07.10.2021 по справі 908/1140/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"07" жовтня 2021 р. м. Вінниця Справа № 908/1140/16

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши заяву Концерну "Міські теплові мережі" № 5067 від 22.09.2021 року (вх.канц. № 01-37/32/21 від 28.09.2021 року) про видачу дублікату наказу від 23.09.2021 року у справі № 908/1140/16

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріж-буд-монтаж", м. Вінниця

про стягнення заборгованості за договором підряду № 712 від 30.07.2013 року

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 908/1140/16 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріж-буд-монтаж" про стягнення заборгованості за договором підряду № 712 від 30.07.2013 р. у розмірі 198 846,79 грн - основного боргу та 2 470,00 грн - витрат на проведення будівельно-технічного дослідження.

08.09.2016 року Господарським судом Вінницької області (суддя Банасько О.О.) прийнято рішення, відповідно до якого позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріж-буд-монтаж" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 198 846 грн 79 коп. - заборгованості, 2 470 грн 00 коп. витрат на проведення будівельно-технічного дослідження та 3 019 грн 75 коп. - відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

23.09.2016 року на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, який надіслано на адресу стягувача, що підтверджується відміткою канцелярії суду.

28.09.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про видачу дублікату наказу № 5067 від 22.09.2021 року, в якій останній просить суд видати дублікат наказу від 23.09.2016 року у справі № 908/1140/16 про примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 08.09.2016 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву Концерну "Міські теплові мережі" № 5067 від 22.09.2021 року передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.

Враховуючи викладене справу № 908/1140/16 слід прийняти до свого провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши матеріали заяви Концерну "Міські теплові мережі" № 5067 від 22.09.2021 року (вх.канц. № 01-37/32/21 від 28.09.2021 року), судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту поданої заяви позивача (стягувача) остання мотивована втратою виданого Господарським судом Вінницької області наказу від 23.09.2016 року про примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 08.09.2016 року.

Крім того, до заяви долучено копію заяви Концерну "Міські теплові мережі" від 03.10.2016 року №5376/20 про направлення наказу на примусове виконання; копію постанови Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницької області від 13.10.2016 року про відкриття виконавчого провадження № 52649913; копію листа Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницької області від 25.06.2021 № 56013; копію постанови Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницької області від 25.06.2019 року у ВП №52649913 про повернення виконавчого документу стягувачу; копію заяви Концерну "Міські теплові мережі" №2090/20 від 26.05.2020 року про примусове виконання рішення суду; копію листа Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №42967/18.3-24/05 від 28.08.2021 року.

Також, до заяви додано платіжне доручення № 14806 від 21.09.2021 року про сплату судового збору за видачу дубліката наказу.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу , виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання . Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому, розглядаючи заяву позивача (стягувача) про видачу дублікату наказу судом враховується необхідність з`ясування дати закінчення строку пред`явлення виконавчого документа у даній справі до виконання.

Зокрема, як вказувалось вище у п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (чинна редакція на момент розгляду даної заяви) зазначено, що у разі втрати виконавчого документа суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналогічні за змістом положення містила ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.) відповідно до якої у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку , встановленого для пред`явлення наказу до виконання

Надаючи оцінку строку пред`явлення наказу у даній справі до виконання, в контексті встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.06.2016 р.) виконавчі дії виконавець вчиняє під час здійснення виконавчого провадження, а виконавче провадження, відповідно, - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.

Згідно з п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.06.2016 р.) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016 р.

У п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно п. 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 р. № 3-рп/2001 Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Тлумачення пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.06.2016 р.) у світлі вище наведеного свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02.06.2016 р. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02.06.2016 р. до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 905/6977/13 та від 02.05.2018 р. у справі № 5016/149/2011 (17/6) та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 р. у справі № 553/1951/14-ц.

Як слідує з матеріалів даної справи, 03.10.2016 року стягувач пред`явив вищевказаний наказ для примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницької області, що підтверджується заявою стягувача №5376/20.

13.10.2016 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52649913.

25.06.2019 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницької області у виконавчому провадженні № 52649913 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно п. 2 Постанови визначено, що строк пред`явлення Наказу до виконання становить 26.06.2020 року.

26.05.2020 року, тобто до спливу визначеного виконавцем строку, стягувачем повторно пред`явлено наказ для примусового виконання до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), що підтверджується заявою №2090/20.

Листом від 28.08.2021 року №42967/18.3-24/05 Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повідомив, що 03.06.2020 року державним виконавцем, керуючись п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто виконавчий документ стягувану без прийняття до виконання.

За твердженнями позивача Наказ Господарського суду Вінницької області було втрачено.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення , а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (діюча редакція) набрав чинності 05.10.2016 р.

З огляду на вказане вище на момент набрання Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. строк пред`явлення до виконання наказу № 902/1550/15 виданого 29.01.2016 р. за попередньою редакцією Закону становив 1 рік не сплинув .

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" (у редакції від 02.06.2016 р.) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років .

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту надіслання та отримання позивачем (стягувачем) постанови Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 03.06.2020 року (про повернення виконавчого документу стягувачу), стосовно винесення якої зазначається відділом ДВС у листі №42967/18.3-24/05 від 28.08.2021 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та наведені приписи законодавства, зважаючи на відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження факту отримання стягувачем постанови від 03.06.2020 року, враховуючи дату винесення зазначеної постанови відділу ДВС, датою закінчення строку пред`явлення наказу у даній справі є 03.06.2023 року .

За вказаних обставин, заяву про видачу дублікату наказу позивачем (стягувачем) подано в межах строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання.

З огляду на вказане у своїй сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача (стягувача) № 5067 від 22.09.2021 року (вх.канц. № 01-37/32/21 від 28.09.2021 року) про видачу дублікату наказу від 23.09.2016 року у справі № 908/1140/16.

Дійшовши висновку про видачу дублікату наказу, суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, яка згідно із ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом при розгляді справ як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України").

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України").

Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греці" для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду".

За змістом п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Наталія Михайленко проти України" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, в тому числі й суду, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

Керуючись ст. ст. 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, п.п. 19.4 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Прийняти справу № 908/1140/16 до свого провадження для розгляду заяви № 5067 від 22.09.2021 року (вх.канц. № 01-37/32/21 від 28.09.2021 року) Концерну "Міські теплові мережі" про видачу дублікату наказу.

2. Заяву Концерну "Міські теплові мережі" № 5067 від 22.09.2021 року (вх.канц. № 01-37/32/21 від 28.09.2021 року) про видачу дублікату наказу від 23.09.2016 року у справі № 908/1140/16 задовольнити повністю.

3. Видати стягувачу - Концерну "Міські теплові мережі" - дублікат Наказу Господарського суду Вінницької області від 23.09.2016 року у справі № 908/1140/16.

4. Примірник ухвали протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи (позивачу (стягувачу) - з дублікатом Наказу Господарського суду Вінницької області від 23.09.2016 року), рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за наступними електронними адресами: info@teploseti.zp.ua, yugaev.mv@teploseti.zp.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 07.10.2021 року.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 07.10.2021 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу (бул. Гвардійський, б. 137, м. Запоріжжя, 69091)

3, 4 - відповідачу (вул. Магістральна, б. 74-А, кв. 44, м. Запоріжжя, 69014; вул. Келецька, буд. 51, м. Вінниця, 21027)