Рішення

від 08.09.2016 по справі 908/1140/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2016 р. Справа № 908/1140/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріж-буд-монтаж", м.Вінниця

про стягнення заборгованості за договором підряду № 712 від 30.07.2013 р.

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 223/20-19 від 11.07.2016 р., паспорт серії СА № 935914 виданий Хортицьким РВ УМВС України у Запорізькій області 27.02.1999 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріж-буд-монтаж" про стягнення заборгованості за договором підряду № 712 від 30.07.2013 р. у розмірі 198 846,79 грн - основного боргу та 2 470,00 грн - витрат на проведення будівельно-технічного дослідження.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.04.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 908/1140/16 та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2016 р. матеріали справи на підставі ст.ст.15, 17 ГПК України направлено до Господарського суду Вінницької області за підсудністю для подальшого розгляду.

За результатами автоматичного розподілу судових справи між суддями Господарського суду Вінницької області матеріали справи № 908/1140/16 передано на розгляд судді Банаську О.О., який ухвалою від 01.07.2016 р. прийняв справу до провадження та призначив судове засідання на 12.07.2016 р.

Ухвалою від 12.07.2016 р. розгляд справи відкладено до 25.07.2016 р., а від 25.07.2016 р. до 08.09.2016 р. з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами доказів.

Крім того ухвалою суду від 25.07.2016 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Відповідач в судове засідання 08.09.2016 р. повторно не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомив, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 25.07.2016 р. надіслання якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції суду.

При цьому суд зазначає, що ухвали суду про прийняття справи до провадження від 01.07.2016 р. та про відкладення розгляду справи від 12.07.2016 р. та від 25.07.2016 р. надсилались рекомендованим листом за адресою місцезнаходження відповідача, що є ідентичною тій яка міститься в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг № 22059017 від 01.07.2016 р.) під час доставки працівником пошти не були вручені "за закінченням терміну зберігання", що стверджується повернутими конвертами з ухвалами суду від 01.07.2016 р. отриманими судом 15.08.2016 р., від 12.07.2016 р. отриманими судом 19.08.2016 р. та від 25.07.2016 р. отриманими судом 01.09.2016 р.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання , закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.07.2013 р. між Концерном "Міські теплові мережі" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріж-буд-монтаж" (надалі - ОСОБА_2) був укладений договір підряду № 712 (надалі Договір) (а.с. 11-14, т.1).

Відповідно до п.1.1 Договору ОСОБА_2 зобов'язується на власний ризик, власними та залученими силами, із застосуванням матеріалів та устаткування Замовника і власних матеріалів, якісно та в зазначений термін виконати роботу, визначену в п.1.2 Договору, а Замовник зобов'язується забезпечити своєчасну оплату та прийняття результату виконаних робіт відповідно до умов Договору.

У п. 1.2 Договору зазначено: Найменування роботи: "Теплові мережі від котельні по вул.Сорок років Жовтня, 50а до ТК11, м.Запоріжжя - технічне переоснащення".

Пункт 3.1 Договору встановлює, що договірна ціна робіт визначається згідно з ДБН Д.1.1-1-2000 (із змінами та доповненнями) на підставі кошторису, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток 1); динамічною і на момент укладання цього Договору без урахування зворотних сум вартості матеріальних ресурсів поставки Замовника складає 2 238 901, 44 грн, у т.ч. 20% - 373 150, 24 грн.

Відповідно до п.3.4 Договору, вартість фактично виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається з урахуванням обсягів виконаних робіт і фактичних витрат ОСОБА_2, та підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2в), Довідкою КБ-3 та іншими первинними документами.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 455 666,44 грн. у т.ч. ПДВ - 75 944,41 грн згідно з наданим ОСОБА_2 рахунком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку.

У відповідності п. 4.2 Договору, щомісячно на підставі підписаної сторонами довідки (форма КБ-3) та виставленого ОСОБА_2 рахунку Замовником здійснюється оплата виконаних робіт за вирахуванням вартості матеріалів поставки ОСОБА_2, протягом 20-ти календарних днів. Остаточний розрахунок за даним Договором проводиться по завершенні виконання робіт шляхом безготівкового перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 на підставі рахунку на оплату, згідно актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), підписаних сторонами.

Згідно з п.4.5 Договору у разі виникнення переплати коштів за виконані ОСОБА_2 роботи ОСОБА_2 зобов'язаний повернути надмірно сплачену суму Замовнику протягом п'яти днів з моменту виставлення Замовником відповідної вимоги.

Відповідно до п.5.1 Договору, ОСОБА_2 виконує роботи згідно з графіком виконання робіт, який є невід'ємною складовою частиною Договору (Додаток 2).

Відповідно до п. 5.12 Договору, здавання приймання етапів робіт здійснюється щомісячно по мірі їх виконання відповідно до чинних норм і правил та оформляється актом КБ-2в та довідкою КБ-3.

Пунктом 5.14 Договору передбачено, що у разі відмови ОСОБА_2 від складання та/або підписання акту, Замовник має право провести експертизу якості виконаних робіт. ОСОБА_2 зобов'язується усунути виявлені недоліки протягом 20 робочих днів з моменту складання акта або отримання копії висновку експертизи про виявлені недоліки виконаних робіт та оплатити Замовнику витрати за проведення експертизи. Виявлені недоліки, зафіксовані у акті або висновку експертизи, усуваються ОСОБА_2 за власний рахунок.

Відповідно до п.6.3.3 Договору, ОСОБА_2 зобов'язаний надати Замовнику акти КБ-2в та довідку КБ-3. Забезпечити ведення та передавання Замовнику відповідної належним чином оформленої виконавчої документації (акти на закриття прихованих робіт та конструкцій, журнали виконання робіт, паспорти, сертифікати, тощо) згідно з вимогами ДБН А.3.1-5-2009.

Судом встановлено, що на виконання п. 4.1 Договору, Замовником сплачено попередню оплату за договором в сумі 255 666,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1267 від 22.08.2013 р. на підставі рахунку-фактури № 31 від 15.08.2013 р. по договору № 712 від 30.07.2013 р. (а.с.17, т.1).

За твердженням позивача ОСОБА_2 виконано роботи за договором частково, проте в порушення п.п. 5.12, 6.3.3 договору не надано замовнику акти КБ-2в та довідку КБ-3 на фактично виконані роботи.

Для визначення якості та об'єму у вартісному вираженні фактично виконаних робіт ОСОБА_2 за договором, Замовник звернувся до ТОВ Регіональне судово- експертне бюро", з яким 03.06.2015р. було укладено договір № 245/15 на проведення експертних будівельно-технічних досліджень. (а.с. 25-27, т.1).

Відповідно п. 3.1 договору № 245/15 від 03.06.2015р., укладеного з ТОВ Регіональне судово - експертне бюро, вартість проведення дослідження та складання висновку експертного дослідження за кожний об'єкт становить 2 470,00 грн, загальна вартість договору складає 29 640 грн (сплачено замовником платіжним дорученням № 12315 від 14.07.2015 р.) (а.с.18, т.1).

За результатами проведення будівельно-технічного дослідження, вартість фактично виконаних ОСОБА_2 робіт за договором підряду № 712 від 30.07.2013 р. складає 56 819,65 грн в т.ч. ПДВ 20 % - 9 469,94 грн, що підтверджується висновком експерта ТОВ "Регіональне судово-експертне бюро" № 2123 від 15.09.2015 р. (а.с.28-32, т.1).

05.11.2015 р. за № 5775/31 від 05.11.2015 р. ОСОБА_2 було направлено для підписання акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 у 2-х примірниках за вересень 2015 року, складені замовником відповідно висновку експерта, а також копія висновку експерта ТОВ Регіональне судово-експертне бюро за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 2124 від 15.09.2015 р., копія договору № 245/15 на проведення експертних будівельно-технічних досліджень від 03.06.2015р., копія платіжного доручення № 12135 від 14.07.2015 р. за проведення експертних будівельно-технічних досліджень, копія акту приймання-передачі висновків експертного дослідження та виконання робіт від 18.09.2015 р.

Підписані з боку відповідача акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 на адресу позивача не надходили.

З огляду на встановлені обставини вбачається, що Замовником сплачено за договором попередню оплату 255 666,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1267 від 22.08.2013 р., а ОСОБА_2 фактично виконані роботи на суму 56 819,65 грн, що підтверджується актом приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за вересень 2015 року, складеними на підставі висновку експерта ТОВ Регіональне судово-експортне бюро за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 2123 від 15.09.2015 р.

Таким чином переплата замовника становить 198 846,79 грн (255 666,44 грн сплачених коштів - 56 819,65 грн фактично виконаних робіт).

Відповідно до 4.5 договору, у разі виникнення переплати коштів за виконані ОСОБА_2 роботи ОСОБА_2 зобов'язаний повернути надмірно сплачену суму Замовнику протягом п'яти днів з моменту виставлення Замовником відповідної вимоги.

За проведення будівельно-технічного дослідження, замовником сплачено 29 640,00 грн платіжним дорученням № 12315 від 14.07.2015 р., з яких 2 470,00 грн. за проведення будівельно-технічного дослідження за договором, за результатами якого складено висновок експерта № 2123 від 15.09.2015 р. Вказані витрати являються додатковими витратами, понесеними позивачем як стороною, яка зазнана збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Замовник 03.02.2016 р. направив на адресу відповідача вимогу № 634/20 від 03.02.2016 р., якою вимагав повернення грошових коштів в сумі 198 846,79 грн та сплату 2 470,00 грн витрат, понесених замовником у зв'язку з проведенням будівельно-технічного дослідження до 11.02.2016 р. (а.с.58, т.1).

Із матеріалів справи слідує, що 03.02.2016 р. така вимога цінним листом з оголошеною цінністю та з описом вкладення була надіслана на адресу відповідача, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: вул. Магістральна, буд.74 а, кв.44, м.Запоріжжя, 69014, про що свідчить квитанція, опис вкладення (а.с. 59, т.1).

Відповідач станом на день розгляду справи переплату за договором у розмірі 198 846, 79 грн не повернув, витрати за проведення експертизи у розмірі 2 470,00 грн позивачу не відшкодував, що слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст Договору № 712 від 30.07.2013 р. укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про підряд регулювання якого здійснюється § 3 (Будівельний підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.875-886 ЦК України).

Згідно з ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч.4 ст.882 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Замовник, на підставі п.п.4.5, 5.14 договору та діючого законодавства України, 03.02.2016 р. направив на адресу відповідача вимогу № 634/20 від 03.02.2016 р., якою вимагав повернення грошових коштів в сумі 198 846,79 грн та сплату 2 470,00 грн витрат, понесених замовником у зв'язку з проведенням будівельно-технічного дослідження до 11.02.2016 р.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем переплати за договором підряду № 712 від 30.07.2013 р. у розмірі 198 846,79 грн.

Так як відповідач не виконав свого обов'язку по проведенню розрахунків у строки визначені договором, то він є таким що прострочив виконання зобов'язання (з 12.02.2016 р.), а тому є боржником.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не виконав умови договору підряду № 712 від 30.07.2013 р. та не довів факту виконання зобов'язань за даним договором.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 198 846,79 грн та витрат на проведення будівельно-технічного дослідження в сумі 2 470,00 грн є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу за договором підряду № 712 від 30.07.2016 р. та відшкодувань понесених позивачем у зв'язку з проведенням будівельно-технічних досліджень щодо робіт виконаних відповідачем за договором підряду (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

08.09.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріж-буд-монтаж", вул.Келецька, буд.51, м.Вінниця, 21027 (ідентифікаційний код - 38461203) на користь Концерну "Міські теплові мережі", бульвар Гвардійський, буд.137, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69091 (ідентифікаційний код - 32121458) - 198 846 грн 79 коп. - заборгованості, 2 470 грн 00 коп. витрат на проведення будівельно-технічного дослідження та 3 019 грн 75 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - відповідачу - АДРЕСА_1, 69014; вул.Келецька, буд.51, м.Вінниця, 21027.