Ухвала

від 29.09.2021 по справі 363/253/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 363/253/19

провадження № 61-5990св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Димерське лісове господарство ,

відповідачі: Сухолуцька сільська рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У січні 2019 року Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Димерське лісове господарство (далі - ДП Димерське лісове господарство ) звернувся до суду з позовом до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - Сухолуцька сільська рада), ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що рішенням Сухолуцької сільської ради від 11 березня 2014 року № 387 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2400 га з кадастровим номером 3221888300:16:110:0001 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану в селі Сухолуччя Вишгородського району Київської області. На підставі цього рішення 10 квітня 2014 року реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 . Однак зазначена ділянка частково накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП Димерське лісове господарство , а її передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Лісового кодексу України (далі - ЛК України), Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , поза межами компетенції сільської ради, без згоди постійного землекористувача, а також з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки. Київському обласному та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства і ДП Димерське лісове господарство не було відомо про вказані порушення, так як рішення Сухолуцької сільської ради від 11 березня 2014 року № 387 було прийняте без їх участі, а зі змісту рішення не вбачалося відведення земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення. Про наявні порушення вимог закону і необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у вересні 2017 році після отримання листа ДП Димерське лісове господарство від 30 серпня 2017 року № 01-950 та листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 11 вересня 2017 року № 526 з фрагментами публічної кадастрової карти України, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність частково за рахунок земель лісового фонду. Враховуючи викладене, Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури просив: визнати поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його, захистивши право; визнати незаконним та скасувати рішення Сухолуцької сільської ради від 11 березня 2014 року № 387 щодо затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати недійним свідоцтво про право власності від 10 квітня 2014 року № 20291409, видане ОСОБА_1 реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області на земельну ділянку площею 0,2400 га з кадастровим номером 3221888300:16:110:0001 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в селі Сухолуччя Вишгородського району Київської області.

У відзиві на позовну заяву представник Сухолуцької сільської ради та ОСОБА_1 - адвокат Савицький А. О. заперечив проти позову, посилаючись на те, що доводи Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, не підтверджено належними доказами. Крім того, при зверненні з цим позовом пропущено позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що наявними в матеріалах справи доказами доведено, що спірна земельна ділянка частково відносяться до лісів Ясногородського лісництва ДП Димерське лісове господарство та накладається на 1 виділ 7 кварталу вказаного лісництва. Тому доводи прокурора про те, що рішення Сухолуцької сільської ради від 11 березня 2014 року № 387 про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 було прийнято з порушенням вимог закону, є обґрунтованими. Однак позов Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі. При цьому посилання прокурора на те, що про наявні порушення вимог закону і необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку йому стало відомо лише у вересні 2017 році з листів ДП Димерське лісове господарство та Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект , є неспроможними. Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, а також ДП Димерське лісове господарство не лише могли бути обізнані про порушення свого права, але й зобов`язані були знати про стан власності, повноваження з володіння якою їм надані, так як вони мали доступ до земельного кадастру та зобов`язані були співпрацювати з відповідними державними органами. Тому Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, а також ДП Димерське лісове господарство мали об`єктивну можливість знати про передачу спірної земельної ділянки ще у 2014 році - з часу виникнення спірних правовідносин, а до суду з цим позовом прокурор звернувся у 2019 році, тобто з пропуском позовної давності. Що стосується доводів прокурора про неможливість застосування до спірних правовідносин позовної давності внаслідок подання негаторного позову, то суд зазначив, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунення існуючих перешкод чи зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Якщо у власника є володіння річчю, але існують перешкоди в розпорядженні чи користуванні, то його вимога має кваліфікуватися як негаторний позов. Натомість власник, який позбавлений володіння (фізичного чи/та юридичного), і пред`являє вимогу про відновлення володіння, то така вимога має кваліфікуватися як віндикаційний позов. В даному випадку спірна земельна ділянка набута у власність відповідачем, їй присвоєно кадастровий номер 3221888300:16:110:0001 та здійснено її державну реєстрацію, тобто земельна ділянка сформована як самостійний об`єкт права власності (статті 79, 79-1 ЗК України), і це майно є окремою нерухомою річчю (статті 179, 181, 182 ЦК України), а відтак належним способом захисту в цій справі повинен бути тільки віндикаційний позов. За таких обставин, оскільки в цій справі пред`явлено саме віндикаційний, а не негаторний позов, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню позовна давність.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

08 квітня 2021 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та мотивована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували статті 256, 261, 267, 388, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 264, 265, 367 ЦПК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 22 січня 2019 року у справі № 916/400/16, від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3897/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справах №№ 368/290/17, 363/1676/17, від 10 червня 2020 року у справі № 366/3242/17, від 17 червня 2020 року у справі № 359/9716/16-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 642/2975/17.

У червні 2021 року представник Сухолуцької сільської ради та ОСОБА_1 - адвокат Савицький А. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги. В позовній заяві Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури посилався на статтю 16, частину першу статті 21, статтю 393 ЦК України та просив визнати незаконним і скасувати рішення Сухолуцької сільської ради від 11 березня 2014 року № 387, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, видане на підставі цього рішення сільської ради, однак не заявляв вимог про витребування майна (віндикаційний позов) або про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (негаторний позов). Тому, вирішивши спір в межах позовних вимог та з підстав, наведених в позовній заяві, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. В касаційній скарзі Заступник керівника Київської обласної прокуратури фактично намагається змінити підстави та предмет позову, що суперечить статтям 13, 49, 264 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Вишгородського районного суду Київської області.

02 червня 2021 року справа № 363/253/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц (провадження № 61-27365св18) за позовом Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Бориспільське лісове господарство , до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю Березова роща , Товариства з обмеженою відповідальністю Сілквей комунікейшн , Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена садиба , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга С. Г., про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду в постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18) та ін.

Крім того, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року, погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.

Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов іншого висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. В такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Подібний правовий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17 і 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17.

За таких обставин, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що слід відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Димерське лісове господарство звернувся до суду саме з віндикаційним, а не негаторним позовом, і застосували до спірних правовідносин статті 256, 261, 267, 388, 391 ЦК України. В касаційній скарзі Заступник керівника Київської обласної прокуратури також послався на вказані норми ЦК України та зазначив, що позовні вимоги про захист прав і законних інтересів держави на землі лісового фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Тобто правовідносини в цій справі подібні до тих, що є предметом спору у справі № 359/3373/16-ц, і стосуються, зокрема питання застосування позовної давності у спорі щодо земельної ділянки, яка належить до земель лісового фонду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу № 359/3373/16-ц прийнято до розгляду.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.

Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 363/253/19 за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Димерське лісове господарство до Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук