Постанова

від 05.10.2021 по справі 634/497/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року

м. Харків

справа № 634/497/20

провадження № 22ц/818/3337/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Яцини В. Б.,

за участю секретарів - Дмитренко А.Ю., Яковенко В. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представниця відповідачки - ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 лютого 2021 року в складі судді Єрьоміної О.В.

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2016 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір позики, за якою ОСОБА_6 отримала від нього в позику 567 000,00 грн, що еквівалентно 21 000,00 доларів США. В свою чергу ОСОБА_6 зобов`язалася остаточний розрахунок щодо повернення суми позики здійснити не пізніше пред`явлення вимоги позикодавцем. Також, ОСОБА_6 власноруч написала відповідну розписку про отримання коштів та зобов`язання щодо їх повернення не пізніше пред`явлення вимоги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрито спадкову справу за № 59350763.

Зазначив, що судовим рішенням визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності за кожним на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 461 від 29 грудня 2001року, укладеному в простій письмовій формі та посвідченому Лозівською філією Харківської товарної біржі після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з свідоцтв про право на спадщину за законом за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано право в порядку спадкування за законом за кожним на Ѕ частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,3831 га, кадастровий номер 6324884000:01:000:0201, що знаходиться на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Вказав, що спадкоємці ОСОБА_6 не повідомили його про відкриття спадщини.

01 жовтня 2019 року та 20 січня 2020 року він направив відповідачам претензії щодо необхідності повернення суми боргу, які були ними проігноровані.

Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики в сумі 295 182,30 грн; стягнути з ОСОБА_4 на його користь борг за договором позики в сумі 295 182,30грн; стягнути з ОСОБА_3 на його користь судовий збір в розмірі 2951,82 грн; стягнути з ОСОБА_4 на його користь судовий збір в розмірі 2951,82 грн.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_6 є відповідачі у справі. Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщини, у неї не було. Зазначив, що спадкоємці після померлої ОСОБА_6 не повідомили його про відкриття спадщини, хоча ОСОБА_4 було відомо про існування заборгованості померлої ОСОБА_6 перед ним. Також, вона була присутня під час укладення договору позики та передачі грошових коштів. Вказав, що лише у вересні 2019 року йому стало відомо від ОСОБА_3 про смерть його матері. Посилався на те, що ОСОБА_3 визнав позовні вимоги в повному обсязі. Вказав, що посилання суду першої інстанції на те, що його батько ОСОБА_8 був присутнім на похоронах ОСОБА_6 , а тому він нібито був обізнаний про смерть позичальника є неналежними, оскільки це не підтверджено доказами.

18 травня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вважала судове рішення - законним, а апеляційну скаргу - необгрунтованою. При цьому зазначила, що ОСОБА_1 , надаючи позику, був обізнаний про тяжку хворобу ОСОБА_6 , про що сам неодноразово стверджував під час судового засідання. Також, встановлено, що батько позивача та померла ОСОБА_6 є двоюрідними братом та сестрою. Батько позивача був присутній на похованні ОСОБА_6 . Позивач проживав з батьком за однією адресою, тому був обізнаний про смерть ОСОБА_6 . У зв`язку з чим вважала, що позивачем не дотримано законодавчо визначений строк пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Форс-мажорних обставин, які б могли вплинути на пропуск строку також не заявлено. Вказала, що спадкове майно складається з житлового будинку та земельної ділянки. Житловий будинок продано за 110 000,00 грн. Вартість земельної ділянки складає 239 845, 70 грн. Всього, вартість спадкового майна, отриманого нею та її братом складає 349 845, 78 грн, вартість її частини складає 174 922, 89 грн. Зазначила, що нею на користь банку як спадкоємицею сплачено борг померлої за кредитним договором, укладеним між померлою та банком в сумі 5 377, 80 грн, оскільки банк своєчасно звернувся до нотаріуса з вимогою до них, як спадкоємців для погашення боргових зобов`язань.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів того, що строк звернення з вимогою до спадкоємців він пропустив з поважних причин.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 567 000,00 грн, що еквівалентно 21 000,00 доларів США. Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів на умовах, визначених цим договором у строк до пред`явлення вимоги позикодавцем. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником до підписання цього договору (а.с.7).

На виконання умов договору позики 30 березня 2016 року ОСОБА_6 власноручно написала розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 567 000,00 грн, що еквівалентно 21 000,00 доларів США та зобов`язалась повернути ОСОБА_1 таку ж суму грошових коштів на вимогу ОСОБА_1 567 000,00 грн, що еквівалентно 21 000,00 доларів США (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (а.с.78).

На час смерті ОСОБА_6 боргові зобов`язання за договором позики залишились не погашеними.

Після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Давиденко О.В. була відкрита спадкова справа № 86/2016.

З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулись діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Як вбачається з свідоцтв про право на спадщину за законом від 28 квітня 2017 року спадкоємцями у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_4 на Ѕ частку та її син ОСОБА_3 - на Ѕ частку. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 6,3831 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 6324884000:01:000:0201, розташована на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала померлій ОСОБА_6 на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 квітня 2017 року № 86119646 та розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області від 10 травня 2016 року № 98 Про виділення в натурі на місцевості земельної ділянки . Державну реєстрацію земельної ділянки проведено ХРФ Центр Державного земельного кадастру 12 грудня 2007 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 925950163248, номер запису про право власності: 14581430. Свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку видано ОСОБА_3 , а також свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частку видано ОСОБА_4 (а.с.9, 94, 95).

Із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13 січня 2021 року вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 6,3831 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 6324884000:01:000:0201, розташована на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, становить 229 563,10 грн (а.с.132).

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6303989522017 від 17 березня 2017 року вказана земельна ділянка перебуває в оренді у Селянського (фермерського) господарства Мрія на строк 49 років (а.с.84-85).

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року у справі № 634/753/17 визнано угоду № 461 купівлі-продажу нерухомого майна, житлового будинку АДРЕСА_1 від 29 грудня 2001 року, зареєстровану Лозівською філією Харківської товарної біржі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 461 від 29 грудня 2001 року, укладеною; визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 461 від 29 грудня 2001 року, укладеного у простій письмовій формі та посвідченого Лозівською філією Харківської товарної біржі після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 461 від 29 грудня 2001 року, укладеного у простій формі та посвідченого Лозівською філією Харківської товарної біржі після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-11).

Вперше ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_4 направив претензію від 23 вересня 2019 року, в якій вимагав повернути заборгованість в сумі 567 000,00 грн, що еквівалентно 21 000,00 доларів США. На що ОСОБА_4 направила ОСОБА_1 відповідь від 30 вересня 2019 року (а.с.43-48).

Вдруге ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_4 направив претензію від 01 жовтня 2019 року, в якій вимагав повернути йому заборгованість в сумі 283 500,00 грн, що еквівалентно 10 500,00 доларів США, та яку отримано нею 02 жовтня 2019 року. На що ОСОБА_4 направила ОСОБА_1 відповідь від 03 жовтня 2019 року (а.с.17-20, 49-50).

Також, ОСОБА_1 направив ОСОБА_3 претензію від 20 січня 2020 року, в якій вимагав повернути йому заборгованість в сумі 54 625,00 грн, що еквівалентно 10 500,00 доларів США та яку отримано ним 22 січня 2020 року (а.с.12-14).

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_3 від 14 травня 2020 року, в якій він, зокрема, визнає в повному обсязі та не заперечує щодо задоволення позовних вимог до нього (а.с.53).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі, повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Особливо треба звернути увагу на те, що частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Суд першої інстанції, проаналізувавши договір позики на його відповідність нормам Цивільного кодексу та борговим відносинам, дійшов правильного висновку про те, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30 травня 2016 року укладено саме договір позики, який відповідає нормам законодавства України, а тому породжує певні права та обов`язки сторін щодо надання та повернення позики. Також, розпискою від 30 травня 2016 року, яка складена на виконання умов договору позики від 30 травня 2016 року, підтверджується факт отримання у борг за договором позики грошових коштів у розмірі 567 000,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Матеріали справи свідчать про те, що наразі спадкоємцями ОСОБА_6 є її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

На час розгляду справи, а саме 28 квітня 2017 року, відповідачам видано свідоцтва про право на спадщину.

Перелік спадкового майна, який наявний в спадковій справі, складається з нерухомого майна, а саме, земельна ділянка площею 6,3831 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 6324884000:01:000:0201, розташована на території Лигівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 229 563,10 грн.

Також, в порядку спадкування за рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2017 року у справі № 634/753/17 за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано право власності за кожним по Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

У суді першої інстанції ОСОБА_4 повідомила про те, що вищевказаний житловий будинок продано за 110 000,00 грн (а.с.117 зворот). Такі самі пояснення зазначені нею і у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за договором позики входять до складу спадщини.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Відповідачі заявили про прийняття спадщини шляхом подачі відповідних заяв нотаріусу та в установленому законом порядку не відмовились від її прийняття.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі, й у судовому порядку.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно із частиною другою статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Частиною третьою статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 715/1380/17 (провадження № 61-11843св19).

Матеріали справи свідчать про те, що батьки сторін є родичами, батько позивача був присутній на похоронах ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також не заперечується і самим ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_6 та Селянським (фермерським) господарством Мрія , одним із засновників якого є батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 укладено договір оренди, що не заперечується і самим позивачем ОСОБА_1 .

В суді першої інстанції, зокрема у судовому засіданні від 03 грудня 2020 року, ОСОБА_1 зазначав, що про смерть ОСОБА_6 не знав, а дізнався лише у вересні 2019 року, з вимогами до спадкоємців звернувся у вересні - жовтні 2019 року та 20 січня 2020 року.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Пояснення, надані в суді першої інстанції, підтвердили.

В свою чергу ОСОБА_4 на її представниця в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні та підтримали відзив на апеляційну скаргу.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з тих підстав, що він пропустив встановлений статтею 1281 ЦК України строк пред`явлення вимоги, та дійшов правильного висновку з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи позивач міг довідатися одразу та знати про смерть ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони проживали в одному селищі, були родичами, між батьком позивача та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки, а також позивач проживав разом зі своїм батьком за однією адресою.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 міг одразу дізнатися про відкриття спадщини, однак у встановлений статтею 1281 ЦК України строк не звернувся до відповідачів з вимогами про повернення спірних коштів, у зв`язку з чим він пропустив встановлений законом строк, в межах якого позивач може реалізувати своє суб`єктивне право.

Оскільки позивач пред`явив вимоги до відповідачів, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців, то його вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 визнав позовні вимоги в повному обсязі, колегія суддів відхиляє, оскільки визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців є преклюзивними, їх сплив має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права).

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Доводи та вимоги апеляційної скарги фактично зводяться до оцінки договору позики, який не є предметом позову, оскільки проти його наявності ніхто не заперечував.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі в розмірі 8555,46 грн.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, тому за подачу апеляційної скарги з нього підлягає стягненню судовий збір в розмірі 8555,46 грн в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 лютого 2021 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 8555,46 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.В. Котелевець

В. Б. Яцина

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2021 року.