Постанова

від 06.09.2007 по справі 7/79а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

06.09.07

р.                                                                                

Справа № 7/79а

Суддя господарського суду Донецької

області Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання

Косицькій В.Ю.

розглянув у відкритому судовому

засіданні господарського суду справу, де

Позивач: Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 м. Маріуполь

Відповідач: Жовтнева міжрайонна

державна податкова інспекція м. Маріуполя

Предмет спору: визнання недійсним

рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя НОМЕР_1. про застосування штрафних санкцій

в сумі 1 700,00 грн. та визнання недійсною другу податкову вимогу відповідача

НОМЕР_2.

Особи, які беруть участь у справі:

від позивача : ОСОБА_2. -

довіреність від 03.09.07 б/н;

від відповідача : Мороз О.О. -

довіреність б/н 

Встановив:

СПД-ф/о ОСОБА_1. м. Маріуполь

звернулась з адміністративним позовом до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя про

визнання недійсним рішення НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій в сумі 1

700, 00 грн. та визнання незаконною податкової вимоги. 

Позивачем подана до суду заява б/н

про уточнення п.2 резолютивної частини позову. Відповідно до заяви, він просить

визнати недійсною другу податкову вимогу відповідача НОМЕР_2.

В обґрунтування своїх вимог,

позивач посилається на порушення чинного законодавства Жовтневою МДПІ в частині

перевищення повноважень при встановлені відповідності марок акцизного збору

певному товаровиробнику, що є компетенцією органів Департаменту акцизного збору

ДПА, який замовляє виготовлення вказаних марок для кожного окремого виробника. Крім

того, позивачу безпідставно не були повідомлені результати перевірки.

          Відповідач позов заперечив, надав

суду докази, які, на його думку, свідчать про фіктивність вилучених у позивача

акцизних марок, вважає правомірним застосування штрафних санкцій у зв'язку з

порушенням позивачем ст.11 Закону України „Про державне регулювання виробництва

і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та

тютюнових виробів” (далі Закон 481/95-ВР).

Судом досліджені документи, надані

сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, копії яких долучені до

матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та

заслухавши пояснення представників сторін суд встановив.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт

підприємницької діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, про що видане свідоцтво НОМЕР_3

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області. Позивач

знаходиться на податковому обліку в Жовтневій МДПІ у м. Маіруполі.

06.10.05 Жовтневою МДПІ в м.

Маріуполі була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових

операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу СПД ОСОБА_1. м. Маріуполь.

В ході вказаної перевірки було встановлено порушення  ст.11 Закону 481/95-ВР, а саме реалізація

алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

За результатами вказаної перевірки

було складено акт НОМЕР_4 (далі акт перевірки), в якому відображено зазначене

порушення. При перевірці податковим органом було відібрано 10 пляшок

алкогольних напоїв з акцизними марками, які викликають сумніви щодо їх

відповідності оригінальним, про що складено акт б/н, який підписано посадовими

особами Жовтневої МДПІ і ІНФОРМАЦІЯ_2 СПД ОСОБА_1. - ОСОБА_3.

На підставі акта перевірки

відповідачем було прийняте рішенняНОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій в

сумі 1 700,00 грн. Рішення було направлено позивачу поштою 20.03.06, про що

зроблений запис на зворотньому боці цього рішення.

28.08.06 позивач звернувся до

відповідача за роз'ясненнями та отримав копію рішенняНОМЕР_1 про застосування

до нього штрафних санкцій.

У зв'язку з несплатою суми за

вказаним рішенням, Жовтневою МДПІ було надіслано позивачу податкові вимоги, у

т.ч. другу НОМЕР_5 про необхідність сплатити штраф у розмірі 1 700, 00 грн.

Позовними вимогами СПД ОСОБА_1. є

визнання недійсним рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя НОМЕР_1. про

застосування до неї штрафних санкцій в сумі 1 700,00 грн. та визнання недійсною

податкової вимоги НОМЕР_2.

Вимоги позивача підлягають

частковому задоволенню з огляду на наступне.

Маркування горілки та

лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється за

приписами ст.11 Закону 481/95-ВР.

Згідно ст.10 Закону України «Про

державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах,

містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні

податкові інспекції виконують, в тому числі, таку функцію, як здійснення

контролю за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних

напоїв під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

Відповідно до вказаних норм,

податковим органом було здійснено контроль за наявністю марок акцизного збору

на пляшках з горілкою, які реалізовувалися СПД ОСОБА_1. Посилання позивача на

те, що до повноважень податкового органу не віднесено функцію щодо встановлення

відповідності марок акцизного збору зразкам, не беруться до уваги, оскільки

така функція відповідачем не здійснювалась. Для встановлення відповідності

марок акцизного збору, описаних під час проведення перевірки, Жовтневою МДПІ м.

Маріуполя був направлений запит НОМЕР_6 до ГВПМ ДПІ м. Маріуполя для

направлення запита з аналогічним питанням до Регіонального управління ДААК ДПА

України у Донецькій області, що відповідає вимогам п.28 Постанови Кабінету

Міністрів України від 23.04.03 №567 “Про запровадження марок акцизного збору

нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних

напоїв та тютюнових виробів”. Отримана на запит відповідь підтвердила факт

невідповідності вилучених акцизних марок вимогам Закону 481/95-ВР, а саме

акцизні марки АААЩ469429, АААЩ469448, АААЩ469450 та АААЯ799004 - регіональним

управлінням ДААК ДПА України в Донецькій області отримувались, але не

видавались, акцизні марки ААБГ247429, АААМ452853, ААБГ247159 та АААМ452853 -

реалізовувалися Донецькому ЛГЗ “Лік”, а акцизна марка ААБВ977362 - не

отримувалась та не видавалась взагалі. Копія відповіді від 11.11.05

№2828/7/21-213 приєднана до матеріалів справи. Отже, безпосередньо відповідачем

не встановлювалась відповідність чи невідповідність оригіналам вилучених

акцизних марок. Така невідповідність встановлена виходячи із відповіді органу,

який видає такі марки.

Посилання позивача на те, що

Жовтневою МДПІ було неправомірно прийняте оспорюване рішення лише на підставі

даних акту перевірки, спростовується доданими до матеріалів справи документами,

у т.ч. додатками до акта перевірки, та письмовими відомостями, наданими

компетентним органом (Регіональним управлінням ДААК ДПА України у Донецькій

області).

Не беруться до уваги зауваження

позивача в частині відсутності відповідальності в Законі 481/95-ВР за

реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

Згідно з ч. 2 ст. 17 цього Закону,

передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій за зберігання,

транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових

виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору

встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків

вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Окрім того, позивач посилається на

невідповідність кількості вилучених пляшок вказаних в опису (10 пляшок) та

вказаних в цьому ж опису марок акцизного збору (9 шт). Цей факт не впливає на

суть порушення та розмір санкції, оскільки Законом 481/95-ВР не передбачена

конкретна кількість алкогольних напоїв (пляшок горілки) без марок акцизного

збору встановленого зразка, за реалізацію яких передбачена відповідальність.

Тобто, для настання відповідності за Законом достатньо встановлення факту

реалізації горілки (алкогольних напоїв) без марок акцизного збору встановленого

зразка. Відповідачем застосований мінімальний з встановленого ч.2 ст.17 Закону

481/95-ВР розмір штрафної санкції, тому в даному випадку вартість товару та

кількість підробних акцизних марок з якими він реалізовувався не має значення.

Таким чином, відповідач правомірно

нарахував штраф позивачу та прийняв рішення про застосування штрафних

санкційНОМЕР_1 у сумі 1 700, 00 грн.

Інших підстав визнання недійсним

рішення НОМЕР_1. про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді

штрафу позивач не наводить, висновки, викладені у вищезазначеному рішенні та

акті перевірки НОМЕР_7 належними доказами не спростовує. Отже, слід вважати

доведеним і підтвердженим правомірність рішенняНОМЕР_1 Жовтневої МДПІ в м.

Маріуполі про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у

розмірі 1 700,00грн.

Стосовно визнання недійсною другої

податкової вимоги НОМЕР_2, суд вважає, що вимога позивача в цій частині

підлягає задоволенню.

Поняття “податкова вимога”, порядок

оформлення та надіслання податкових вимог визначені в Законі України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” (далі Закон №2181).

Згідно преамбули цього Закону, він

установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед

бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових

платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та

внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і

сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків

контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної

діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідач не здійснював перевірку

позивача з питань дотримання податкового законодавства. Рішення НОМЕР_1 було

прийняте за порушення Закону України „Про державне регулювання виробництва і

обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів”, який не є Законом, що регулює податкові відносини. Отже, норми Закону

№2181 не можуть розповсюджуватися на порядок нарахування та стягнення штрафних

санкцій, які накладені не за порушення податкового законодавства та не є

податковим боргом. Порядок стягнення штрафу за порушення Закона 481/95-ВР

передбачений ст. 17 цього Закона. Зокрема, відповідно до його ст.17, рішення

про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію на право

торгівлі алкогольними напоями та іншими органами виконавчої влади у межах їх

компетенції, визначеної законами України; у разі невиконання суб'єктом

підприємницької діяльності рішення зазначених органів, сума штрафу стягується

на підставі рішення суду.

За таких умов, складення та

надіслання відповідачу податкової вимоги НОМЕР_2 не відповідає чинному

законодавству.

06.09.07 до Господарського суду

Донецької області факсимільною поштою надійшло клопотання від 05.09.07 б/н,

підписане ОСОБА_4. В клопотанні зазначається, що за час відкладення розгляду у

справі відбулася заміна представника позивача, зокрема інтереси останнього

тепер представляє ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності. В клопотанні

зазначається, що ОСОБА_4. не може бути присутнім у судовому засіданні,

призначеному на 06.09.07 об 11 год. 00 хв. у зв'язку із занятістю в процесі у

Вищому Господарському суді України. У зв'язку з таким, представник ОСОБА_4.

просить відкласти розгляд справи№7/79а.

Суд відхилив зазначене клопотання у

зв'язку з тим, що до клопотання не додані будь - які докази того, що підписавша

його особа - ОСОБА_4., є представником позивача (довіреність, доручення тощо).

Не надані, також, будь - які документи, що підтверджують знаходження цієї особи

у відрядженні та неможливість прибуття у засідання суду. Окрім того, в

засідання суду з'явився представник позивача ОСОБА_2. з оформленою від позивача

довіреністю від 03.09.07 б/н, згідно якої він уповноважений вести справи від

імені позивача у господарському суді Донецької області, з усіма правами,

наданими відповідно до ст.ст.49, 59 КАС України. Такий представник брав участь

у засіданні суду та в його присутності було оголошено вступну та резолютивну

частини постанови суду по цій справі.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст.11, 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу

спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових

виробів”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 159, 160, 162, 163

Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної

державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним рішення

Жовтневої МДПІ м. Маріуполя НОМЕР_1. про застосування штрафних санкцій в сумі 1

700,00 грн. та визнання недійсною податкової вимоги НОМЕР_2 задовольнити

частково.

Визнати недійсною податкову вимогу

НОМЕР_2 направлену Жовтневою МДПІ суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1.

м. Маріуполь про сплату податкового зобов'язання у сумі 1 700, 00 грн.

В решті частині позовних вимог

відмовити.

Постанова набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

В засіданні оголошено вступну та

резолютивну частини постанови.

Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Повний текст постанови викладено

11.09.07.

Суддя