Рішення

від 04.10.2021 по справі 730/323/21

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4

Справа №730/323/21

Провадження № 2/730/179/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,

представника позивача Ялового О.А. ,

представника відповідача - адвоката Ковалюха В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЗЛАГОДА до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

СТОВ Злагода (надалі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 18765,80 грн., з яких: безпідставно набуті кошти 16574,04 грн., інфляційні збитки 1246,36 грн., відсотки за користування грошовими коштами 945 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 травня 2019 року позивач на банківський рахунок НОМЕР_1 (номер картки: НОМЕР_2 ) відкритий у АТ КБ ПРИВАТБАНК м. Київ, ЄДРПОУ банку 14360570, МФО 305299, та який належить відповідачу (РНОКПП - НОМЕР_3 ), було перераховано грошові кошти в розмірі 16574,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 23.05.2019 року та відомістю розподілу масових виплат № 190523РВ000004697149 від 23.05.2019 року. У призначенні платежу зазначено: Надання позики по договору позики № 6/0204-19 від 02.04.2019р. Без ПДВ. Не оподатковується . У 2020 році позивач подав до Борзнянського районного суду Чернігівської області позовну заяву до відповідача про стягнення коштів. Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27.11.2020 року в задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Злагода до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено. Однак, вказаним судовим рішенням встановлено, що отримані відповідачем від позивача за платіжним дорученням № 1 від 23.05.2019 року кошти в сумі 16574,04 грн. є безпідставно набутим майном. На даний час між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини, а тому вказані кошти мають бути відповідачем повернуті.

ІІ. Процесуальні дії у цивільній справі.

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2021 року заяву представника відповідача адвоката Ковалюха В.М. про вступ у справу як представника - задоволено. Прийнято відзив на позов. Клопотання представника відповідача адвоката Ковалюха В.М. про заперечення проти розгляду справи в спрощеному провадженні - залишено без задоволення. Клопотання представника відповідача адвоката Ковалюха В.М. про витребування доказів задоволено: витребувано у Головному управлінні Державної податкової служби України в Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів) інформацію про те, чи декларувало СТОВ Злагода (ідентифікаційний код 03794710) протягом 2017-2019 років використання земельної ділянки площею 6,2984 га, кадастровий номер 7420385500:12:000:0465 (пай № 327, сертифікат ЧН № 015339), яка розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області; витребувано у Головному управлінні статистики у Чернігівській області (вул. Гонча, 37, м. Чернігів) інформацію про те, чи звітувало СТОВ Злагода (ідентифікаційний код 03794710) протягом 2017-2019 років про використання земельної ділянки площею 6,2984 га, кадастровий номер 7420385500:12:000:0465 (пай № 327, сертифікат ЧН № 015339), яка розташована на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

ІІІ. Ставлення учасників цивільного процесу до пред`явленого позову.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав у повному обсязі та зазначив, що судовим рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27.11.2020 року судом не встановлено факту про те, що кошти є безпідставно набутим майном. Суд лише оцінив правовідносини у справі, а як факт установив лише те, що відповідач не підписував договір позики від 02.04.2019 року, оскільки такий підпис був підроблений.

Зазначає, що перераховані СТОВ Злагода 23.05.2019 року на його картковий банківський рахунок кошти в сумі 16574,04 грн. є платою за користування товариством протягом 2017-2018 років належним його померлому батьку земельним паєм (який він у порядку спадкування в 2020 році переоформив на себе), про що у нього з представником СТОВ Злагода в 2019 році була усна домовленість.

Позивач користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди, а саме вирощував сільгосппродукцію та розпоряджався нею.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та отримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними і, з огляду на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, передбачають правомірність сплати коштів за таке користування. При цьому відповідач посилається на висновки Суду в постанові від 27.06.2019 року (справа № 530/3/17) та постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц. Акцентує увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Просить закрити справу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК, оскільки суд вже розглядав ідентичну справу з тим же предметом позову, але з іншої підстави, однак судом досліджувалися ці ж самі обставини.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і пояснив, що перераховані кошти не можуть бути платою за землю за 2017-2018 роки, як то стверджує ОСОБА_2 , оскільки товариство земельним паєм його померлого батька не користувалося, жодних правовідносин з відповідачем у позивача немає. Додатково зазначив, що суд встановив, що позики не було, а тому позивач вимушений знову звертатися до суду за захистом своїх прав, оскільки у минулому судовому засіданні він не зміг змінити підстави позову, що було підтверджено й апеляційним судом.

На запитання представника відповідача, представник позивача категорично зазначив, що земельною ділянкою (паєм), яка належала батьку відповідача, позивач не користувався, нічого там не вирощував, де знаходиться ця ділянка, він взагалі не знає та цим не цікавився. Також зазначив, що дійсно СТОВ Злагода користувалося, як правонаступник, землями КСП ім. Орджонікідзе , однак у набагато меншому розмірі та кількості, оскільки КСП мало набагато більше земель, ніж зараз має СТОВ Злагода , є інші правонаступники. Як саме оброблялася земельна ділянка ОСОБА_2 та чи оброблялася вона взагалі, йому не відомо. 16574,04 грн. - це сума, яка була перерахована ОСОБА_2 , хто це зробив, невідомо, оскільки у той час на підприємстві були інші керівники. Можливо, ця сума була узгоджена сторонами, оскільки була перерахована, але точно невідомо, а у подальшому з`ясувалося, що ОСОБА_2 свій підпис не ставив взагалі. Попередній договір дійсно було підписано між ОСОБА_2 та СТОВ Злагода , однак кошти були перераховані не на підставі договору, він взагалі не має значення у цій справі. Попередній договір укладався колишнім керівником підприємства, а тому подробиці його укладання невідомі. Кошти ОСОБА_2 були перераховані добровільно, через бухгалтерію. Дійсно, не заперечує, що ОСОБА_2 надсилав вимогу про сплату боргу. До суду звернулися, коли зрозуміли суть коштів, а також зрозуміли те, що відповідач не збирається повертати кошти. Правовою підставою повернення коштів є те, що останні отримані ОСОБА_2 неправомірно, оскільки він не підписував договір, що ОСОБА_2 не заперечується, й підтверджується експертом. Наголошує, що до 2019 року земельної ділянки не було взагалі, був пай. Земельна ділянка не була сформована, її не було, не було кадастрового номеру, а тому земельна ділянка взагалі не могла бути предметом цивільних правовідносин. Й хоча СТОВ Злагода дійсно користувалося землями, які належали колишньому КСП та не були ще оформлені як земельні ділянки, ще до кадастрових номерів, оскільки СТОВ Злагода саме для цього й було створене, однак це не відноситься до земельної ділянки відповідача.

Представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, додатково зазначив, що СТОВ Злагода є правонаступником КСП ім. Орджонікідзе та користувалося землями, в тому числі й відповідача. Як наполягає представник відповідача, представником позивача не спростовано того, що вони не користувалися землями відповідача, а перераховані кошти не є сплатою за землю. Також наполягає, що перераховані кошти є саме сплатою за користування земельною ділянкою, оскільки сума є такою ж, як з витягу про грошову оцінку земельної ділянки. Якщо порахувати відсотки, як плату за землю, виходячи з її грошової оцінки, то саме така сума й буде коштами, які були перераховані ОСОБА_2 , що підтверджується цінами, які є середніми у цьому районі, як сплата за землю.

IV. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статті 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Перше, на що звертають увагу обидві сторони, це те, що у цій справі потрібно надати оцінку рішенню Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27.11.2020 року, а саме перед судом постановлено питання щодо з`ясування, чи дійсно суд встановив факт, що кошти є безпідставно набутим майном чи суд лише оцінив правовідносини у справі.

А тому, досліджуючи вказане рішення, судом встановлено таке.

Зі змісту рішення суду убачається, що СТОВ Злагода звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідача кошти в розмірі 16621,22 грн., з яких: основний борг - 16574,04 грн., інфляційні збитки - 5,52 грн., відсотки за користування чужими коштами - 41,66 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу. Свої вимоги обґрунтувало тим, що 02 квітня 2019 року між СТОВ Злагода та відповідачем було укладено договір позики за № 6/0204-19, згідно умов якого товариство 23 травня 2019 року надало відповідачу шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок безвідсоткову позику в сумі 16574,04 грн. з умовою повернення її рівними частинами щорічно не пізніше 31 грудня кожного року (5524,68 грн. - до 31 грудня 2019 року, 5524,68 грн. - до 31 грудня 2020 року, 5524,68 грн. - до 31 грудня 2021 року). Однак, відповідач свої договірні зобов`язання щодо повернення частини позики в сумі 5524,68 грн. до 31 грудня 2019 року не виконав, неодноразові звернення товариства про порушення умов договору позики залишив без реагування, що у відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України дає право позивачу в судовому порядку вимагати дострокового повернення позики, сплати відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних збитків.

Представник позивача СТОВ Злагода в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав і пояснив, що хоча ОСОБА_2 і не підписував договір позики від 02 квітня 2019 року, але отримані ним від товариства кошти в сумі 16574,04 грн. за своєю правовою природою є виключно позиковими, про що між сторонами була досягнута домовленість, й на виконання якої, а також умов попереднього договору від 07.03.2019 року, СТОВ Злагода за платіжним дорученням від 23.05.2019 року перерахувало ОСОБА_2 на його картковий рахунок обумовлену суму позикових коштів; ці кошти не можуть бути платою за землю за 2017-2018 роки, як-то стверджує ОСОБА_2 , оскільки товариство земельним паєм його померлого батька не користувалося.

Відповідач, як і його представник, у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі й пояснив, що договір позики від 02.04.2019 року зі СТОВ Злагода не укладав і не підписував, а про його існування дізнався лише після пред`явлення до нього даного позову. Перераховані СТОВ Злагода 23.05.2019 року на його картковий банківський рахунок кошти в сумі 16574,04 грн. не є позикою, а вважає їх платою за користування товариством протягом 2017-2018 років належним його померлому батьку земельним паєм (який він у порядку спадкування в 2020 році переоформив на себе), про що у нього з представником СТОВ Злагода в 2019 році була усна домовленість.

Розглянувши вказану справу, суд дійшов таких висновків.

За змістом положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно договору позики ЗП № 6/0204-19 від 02.04.2019 року, СТОВ Злагода зобов`язувалося надати відповідачу на особисті потреби в позику кошти в сумі 16574,04 грн. на безпроцентній основі терміном до 31.12.2021 року, а останній повинен був повернути її рівними частинами не пізніше 31 грудня кожного року.

За платіжним дорученням № 1 від 23.05.2019 року СТОВ Злагода перерахувало відповідачу на його картковий рахунок в АТ ПриватБанк кошти в сумі 16574,04 грн., зазначивши призначення даного платежу надання позики по договору позики № 6/0204-19 від 02.04.2019р., без ПДВ, не оподатковується .

Однак, згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 911 від 05.10.2020р., підпис від імені відповідача у договорі позики ЗП № 6/0204-19 від 02.04.2019р. у графі ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Отже, оскільки ОСОБА_2 , як сторона договору позики (позичальник), ЗП №6/0204-19 від 02.04.2019р. не підписував, то його волевиявлення на укладення даного правочину відсутнє і він є неукладеним (не вчиненим).

Також, між СТОВ Злагода та ОСОБА_2 07 березня 2019 року було укладено попередній договір про укладення у майбутньому договору оренди землі, за умовами якого СТОВ Злагода в інтересах відповідача зобов`язувалося сплатити витрати в сумі до 5000 грн. щодо оформлення останнім правоустановлюючих документів на земельну ділянку на території Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, в тому числі і за рахунок спадщини, й вказані кошти є безпроцентною позикою.

Однак, на виконання даного попереднього договору між відповідачем та СТОВ Злагода договір оренди землі не був укладений, оскільки відповідач належну йому земельну ділянку 03.03.2020 року передав у емфітевзис іншій особі.

Надаючи оцінку правовідносинам, суд зазначив, що, оскільки умовами попереднього договору від 07.03.2019 року між сторонами обумовлювалася значно менша сума позикових коштів (до 5000 грн.), жодних доказів сплати СТОВ Злагода суду не надало. Одне ж лише зазначення в платіжному дорученні в графі призначення платежу - надання позики по договору позики ЗП №6/0204-19 від 02.04.2019р., з огляду на неукладеність вказаного договору, непоінформованість відповідача про цільове призначення перерахованих йому коштів як позики та відсутність його волевиявлення на отримання позики, не є достатнім та беззаперечним доказом на підтвердження існування між сторонами правовідносин, які притаманні договору позики. Адже, зміст графи платіжного доручення призначення платежу заповнюється в односторонньому порядку лише самим позивачем, на що відповідач не має ніякої можливості впливати; в доданих до позовної заяви відомості розподілу масових виплат та довідці за реквізитами щодо зарахування на картковий рахунок коштів у сумі 16574,04 грн. в графі призначення вказано лише про переказ коштів без відображення їх цільового призначення; як пояснив у судовому засіданні представник СТОВ Злагода , копію платіжного доручення від 23.05.2019р. відповідачу не направляли.

Відтак, з огляду на зазначені обставини, суд погодився з доводами відповідача про те, що при отриманні ним від СТОВ Злагода на картковий рахунок коштів у сумі 16574,04 грн. він не був обізнаний про позиковий характер цих коштів й правовідносини позики щодо цих коштів у нього з позивачем не виникли.

Також, суд не зважив на твердження відповідача та його представника про перерахування йому СТОВ Злагода вищевказаної суми грошей в якості плати за користування протягом 2017-2018 років земельним паєм померлого батька, оскільки на підтвердження цих обставин ними всупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, тоді як в силу приписів ст.76 ЦПК України пояснення сторони не є джерелом доказів.

Як прямо зазначив суд у своєму рішенні, зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, суд розцінює отримані ОСОБА_2 від СТОВ Злагода за платіжним дорученням №1 від 23.05.2019 року кошти в сумі 16574,04 грн. як безпідставно набуте майно.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Таким чином, у цій справі, суд дійшов висновку, у рішенні Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27.11.2020 року було чітко встановлено, що між сторонами не виникло жодних правовідносин щодо позики. Вказане не заперечується й у даній справі.

Аналізуючи рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27.11.2020 року, суд погоджується з позицією відповідача, що судом не було встановлено саме факту, що кошти є безпідставно набутим майном, оскільки суд не досліджував правовідносини в цій частині через не зміну предмету та підставу позову позивачем, та оцінив правовідносини лише через призму встановлених судом обставин та розцінив їх як безпідставно набуте майно, оскільки жодних інших даних суду надано не було.

Слід відмітити той факт, що відповідачем вказане рішення суду, в частині того, що суд розцінив отримані ОСОБА_2 від СТОВ Злагода за платіжним дорученням №1 від 23.05.2019 року кошти в сумі 16574,04 грн. як безпідставно набуте майно, оскаржено не було.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Злагода залишено без задоволення, а рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2020 року - без змін.

Як зазначив апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_2 , як сторона договору позики (позичальник) не підписував договір позики, то його волевиявлення на укладення даного правочину відсутнє і він є неукладеним (не вчиненим), в зв`язку з чим такий договір не може кваліфікуватися як недійсний (нікчемний чи оспорюваний), при цьому посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц. Місцевим судом встановлено, що відповідач не був обізнаний про позиковий характер коштів й правовідносини позики щодо коштів у нього з позивачем не виникли. Позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження існування між сторонами правовідносин по наданню позики.

Колегія суддів апеляційного суду погодилася з таким висновком місцевого суду оскільки він правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Тобто, у цій справі, яка є предметом розгляду, суд вже не встановлює правовідносини щодо позики, а має надати оцінку, чи виникли між сторонами договірні відносини щодо користування земельною ділянкою чи гроші є безпідставно набутим майном.

Обмірковуючи виниклі правовідносини, у цій справі, суд погоджується з доводами позивача, а також з позицією суду, яка викладене у рішенні суду від 27.11.2020 року, де суд розцінив отримані ОСОБА_2 від СТОВ Злагода за платіжним дорученням №1 від 23.05.2019 року кошти в сумі 16574,04 грн як. безпідставно набуте майно.

Й хоча представник позивача наполягає на презумпції цього рішення суду, суд зазначає, що така презумпція сторонами в судовому засіданні може бути спростована, а тому суд також надає оцінку у цій справі виниклим правовідносинам.

Обмірковуючи про те, чи є гроші безпідставно набутим майном, слід, перш за все, спочатку, визначити, чи дійсно існували між сторонами договірні відносини щодо користування земельною ділянкою.

Фактично, позиція відповідача зводиться до того, що між сторонами склалися договірні відносини щодо користування земельною ділянкою, однак такі відносини не були належним чином оформлені.

Так, на підтвердження таких правовідносин, відповідачем були надані такі докази:

?Рішення суду Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28.10.2019 року, яким визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Орджонікідзе Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області і яке підтверджувалось сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 015339, виданим на ім`я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане рішення суду, у цій справі, суд не бере до уваги, оскільки ним лише визнано за ОСОБА_2 (відповідачем у цій справі) право на земельну частку (пай), що належав його батьку, й то з 2019 року. Жодним чином вказане рішення не підтверджує, що між сторонами існували договірні відносини щодо користування земельною ділянкою.

?Постанова Чернігівського апеляційного суду від 15.02.2021 року, якою апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Злагода залишено без задоволення, а рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2020 року залишено без змін. В судовому засіданні представник відповідача акцентував увагу суду, що у даному рішенні апеляційний суд встановив те, що між сторонами існували договірні відносини щодо користування земельною ділянкою, оскільки у абзаці другому на аркуші 5 постанови судом зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що у вимозі про сплату коштів за користування земельною ділянкою від 10.03.2020 року, яка була направлена ОСОБА_2 на адресу СТОВ Злагода , ОСОБА_2 зазначає, що 23.05.2019 року СТОВ Злагода перерахувало на його банківську картку в АТ КБ ПриватБанк плату за користування земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 , за 2017-2018 роки в сумі 16 574,04 грн. (а.с. 32). Однак, на думку суду, вказаною постановою апеляційного суду, взагалі не встановлювалися відносини між сторонами щодо користування земельною ділянкою, а вказаний абзац постанови представник відповідача помилково тлумачить як підтвердження таких відносин. Крім того, рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) із земель встановлено лише в кінці 2019 року, а тому твердження про те, що вона належала ОСОБА_2 , взагалі не відповідають дійсності. А з урахуванням того, що позивач заперечує взагалі такі відносини, без надання інших доказів відповідачем, таке його твердження є лише припущенням.

?Відповідь-вимога про повернення позики від 21.05.2020 року. Згідно вказаної вимоги, позивач у цій справі отримав від відповідача письмову вимогу від 10.03.2020 року та надав на неї свою відповідь, у якій категорично заперечив будь-які відносини між сторонами, що стосуються користування земельною ділянкою, а тому цей доказ суд до уваги не бере, оскільки він не є доказом у розумінні вимог ст. 76 ЦПК, тим більше без надання інших доказів, а є лише позицією сторони щодо виниклих правовідносин.

?Попередній договір від 07.03.2019 року. Фактично, вказаний договір є основним доказом відповідача про те, що між сторонами виникли відносини щодо користування земельною ділянкою. Однак, у даному випадку, суд погоджується з позивачем, що такий договір не є доказом того, що між сторонами дійсно виникли правовідносини з приводу оренди (користування) землі. У відповідності до вказаного договору, відповідач зобов`язувався укласти з позивачем в майбутньому Договір оренди, за умовами якого Позивач в інтересах Відповідача сплачує витрати за оформлення спадщини до 5000 грн. Однак, оплати за Попереднім Договором не проводилися та Договір оренди не був укладений, оскільки Відповідач належну йому земельну ділянку 03.03.2020 року передав у емфітевзис іншій особі - ОСОБА_4 . Вказана обставина не заперечувалася сторонами у судовому засіданні. А тому суд відкидає такий доказ, оскільки навіть умови попереднього договору між сторонами виконані не були, а спрямований він був на майбутні правовідносини, які у даному випадку не можуть бути предметом судового захисту, як такі, що не відбулися.

?Вимога про сплату коштів за користування земельною ділянкою від 10.03.2020 року, яку відповідач надіслав позивачеві. Вказана вимога не є доказом у розумінні вимог ст. 76 ЦПК, а є лише позицією сторони, яка підлягає доведенню.

?Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 015339, який належав батьку відповідача. Вказаний доказ суд не бере до уваги, оскільки лише визнано за батьком відповідача право на земельну частку (пай). Жодним чином вказане рішення не підтверджує, що між сторонами існували договірні відносини щодо користування земельною ділянкою.

?Відповідь Ніжинської РДА Чернігівської області від 27.01.2012 року про те, що Бахмацькою РДА не укладався договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) № 327 , що належав ОСОБА_3 . Цей доказ суд не бере до уваги, оскільки він не містить жодної інформації щодо виниклих правовідносин, а підтверджує лише те, що жодних договорів оренди не укладалося, що відповідає, у даному випадку, позиції позивача.

?Довідка, видана виконкомом Курінської сільської ради Бахмацького району про те, що інформація про орендну плату за пай за № 327 в сільській раді відсутня. Цей доказ суд не бере до уваги, оскільки він не є належним, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування.

Жодних інших доказів, на підтримання своєї позиції, стороною відповідача не надано.

При цьому, обмірковуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд в тому числі, бере до уваги й відповіді з Головного управління ДПС у Чернігівській області та від Головного управління статистики у Чернігівській області, які надійшли на адресу саме за клопотанням відповідача, та з яких убачається, що жодного відношення земельна ділянка площею 6,2984 га, кадастровий номер 7420385500:12:000:0465 (пай № 327 сертифікат ЧН № 015339), до позивача не має, звітність щодо неї позивачем не подавалася.

Що стосується інших доводів відповідача, які викладені у відзиві, то суд їх також не бере до уваги, оскільки без підтвердження відповідними доказами, останні носять характер припущення.

Так, як зазначає представник відповідача у відзиві, указом Президента № 1529/99 від 03 грудня 1999 року передбачено право оренди земельних часток (паїв) єдиним масивом (полем) згідно зі схемою поділу земель без установлення меж кожної земельної ділянки та закріплення їх межовими знаками та запроваджено обов`язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах. СТОВ Злагода є правонаступником КСП ім. Орджонікідзе і користувалося земельною ділянкою, яку успадкував ОСОБА_2 від свого батька, тобто вирощувало сільськогосподарську продукцію, якою в подальшому розпоряджалося, за що і була виплачена ОСОБА_2 плата з власної ініціативи за фактичне використання належної відповідачу земельної ділянки. Такі відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та отримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними і, з огляду на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, передбачають правомірність сплати коштів за таке користування. Такий правовий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 27.06.2019 року (справа № 530/3/17). Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Обмірковуючи цей довод, суд його відкидає та не бере до уваги у цій справі, оскільки відповідачем, у першу чергу, не доведено суду, що СТОВ Злагода дійсно користувалося земельною ділянкою, яку успадкував ОСОБА_2 від свого батька, тобто вирощувало сільськогосподарську продукцію, якою в подальшому розпоряджалося. Таких доказів суду не надано й такі доводи носять характер припущення, через що суд не може їх визнати кондикційними та такими, що належать до застосування у цій справі.

Посилання ж на постанови Верховного Суду та постанову ВПВС є недоречними, оскільки такі постанови не є релевантними до цієї справи, бо правовідносини, що були предметом розгляду ВС, не є тотожними щодо справи, яка є предметом даного розгляду.

Що стосується доводів представника відповідача, які ним зазначені усно у судовому засіданні, щодо того, що представником позивача не спростовано того, що вони не користувалися землями відповідача, а перераховані кошти не є сплатою за землю, то вказана вимога не ґрунтується на вимогах закону, оскільки у відповідності до вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо того, що перерахована сума є саме відсотками за землю, враховуючи її нормативну оцінку, що відповідає середньому по району, то це взагалі є припущенням, без підтвердження будь-якими даними. Крім того, матеріали справи не містять даних щодо грошової оцінки земельної ділянки.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача щодо зазначення у відомості розподілу масових виплат у графі призначення платежу перерахунок коштів (а.с. 19), як такі, що можуть підтверджувати будь-яке призначення платежу, в тому числі, й плату за землю, оскільки, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ця відомість є виключно банківським документом та позивач до неї відношення не має. З метою перевірки вказаної інформації судом було запропоновано витребувати таку інформацію з банку, але сторони, в тому числі відповідач та його представник, заперечили проти такого. Що стосується платіжного доручення (а.с. 18) та платежу по відомості (а.с.20), то вказані документи сторонами не оспорюються.

Таким чином, доводи відповідача у цій справі суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Щодо вимоги представника відповідача про закриття справи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК, оскільки суд вже розглядав ідентичну справу з тим же предметом позову, але з іншої підстави, однак судом досліджувалися ці ж самі обставини, то суд вважає таку вимогу такою, що не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки хоча суд і досліджує ці ж самі обставини, однак предмет та підстави позову є іншими.

Виходячи з того, що відповідачем не доведено того, що між сторонами склалися відносини щодо користування земельною ділянкою, суд вважає, що позиція позивача у цій справі є вірною, а кошти є безпідставно набутим майном.

Так, у відповідності до вимог ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Такі висновки викладені у постанові Верховного суду України у справі № 6-100цс15 від 03.06.2015 року, постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, постанові ВС від 25.03.2020 у справі № 537/4259/15-ц.

Верховний Суд вказує, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18, у постанові № 495/2442/16-ц від 14.04.2020 року, у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц.

А якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 року у справі №6-100цс15.

У цій справі суду не надано доказів того, а судом такого не встановлено, що між сторонами взагалі є чи були правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а тому суд погоджується, що перераховані на банківський рахунок відповідача грошові кошти є безпідставно набутим майном, а тому позов підлягає задоволенню.

V. Щодо інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовано частиною другої статті 625 ЦК, яка передбачає, що боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Вказана позиція висловлена у висновках постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 910/10156/17.

Виходячи з того, що суд задовольняє основну вимогу позивача, щодо повернення безпідставно набутих коштів, то, відповідно підлягає й застосуванню ст. 625 ЦК України, яка є похідною від основної вимоги.

Однак, суд не може погодитися із датою, яку позивач визначив як дату, з якої має починатися відлік нарахувань таких процентів та зазначена ним як дата, з 23.05.2019 року, тобто дати, коли відповідач їх отримав та йому стало відомо про їх безпідставне отримання.

Так, судом встановлено, а це не заперечувалося й самим позивачем, що ним спочатку було ініційовано позов щодо стягнення коштів за договором позики, й лише в судовому засіданні він зрозумів, що вказані кошти є безпідставно набутим майном, що було підтверджено судом. З вимогою про повернення коштів, відсотків та інфляційних збитків позивач звернувся до позивача лише 21.05.2020 року, що й є, на думку суду, тією датою, з якої необхідно рахувати вказані суми. Оскільки до цієї дати позивач не висував вимоги повернення коштів та взагалі вважав їх правову природу іншою. Кінцевою датою є дата звернення до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи час на поштові відправлення (пересилання вимоги), з урахуванням принципу розумності, суд вважає, що відлік часу для розрахунку відсотків має здійснюватися з 01.06.2020 року.

Розрахунок

відсотків за користування грошовими коштами.

Дата початку нарахування: 01.06.2020 року.

Дата закінчення нарахування:16.04.2021 року.

Відсоткова ставка: 3% річних.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 01.06.2020 16.04.2021 320 16 574.04 3 435.12 Всього: 320 435.12

з 01/06/2020 до 31/12/2020 16 574,04 x 3 % x 214 : 366 : 100 214 290,72 грн. з 01/01/2021 до 16/04/2021 16 574,04 x 3 % x 106 : 365 : 100 106 144,40 грн.

Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 01.06.2020 року по 16.04.2021 року складає 435,12 грн.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця ( Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р).

Розрахунок

інфляційних витрат

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 16574,04грн. 01.06.2020 16.04.2021

Розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Розрахунок інфляційних збитків.

Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Червень 2020 - Квітень 2021 100.2 99.4 99.8 100.5 101 101.3 100.9 101.3 101 101.7 100.7 108.06 16 574.00 17 909.86 1 335.86 Всього: 1 335.86

[Сукупний індекс інфляції] = 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% = 108,057% (за період Червень 2020 - Квітень 2021) [Інфляційні нарахування] = 16 574,04 грн. (сума боргу) ? 108,057% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 574,04 грн. (сума боргу) = 1 335,41 грн. 108,057% 1 335,41

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 1 335.86 грн.

Враховуючи, що позивач просив стягнути інфляційні збитки у розмірі 1246,36, що є меншим, ніж інфляційні збитки у цій справі, своїм правом на збільшення позовних вимог не скористався, а суд сам не вправі вийти за межі позовних вимог, суд вважає, що підлягають стягненню інфляційні збитки у розмірі 1246,36 грн. в межах позовних вимог.

Загальна заборгованість: 16 574,04 грн. (сума боргу) + 435,12 грн. (штрафні санкціі) + 1246,36 грн. (інфляційні збитки) = 18255,46 грн.

VI. Щодо розміру компенсації витрат на правничу допомогу.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу згідно розрахунку (3000 грн. - складання позовної заяви, 1000 грн. - складання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, пояснень, інших документів по суті справи, 500 грн. - складання клопотань, заяв, інших документів з процесуальних питань по справ, 2000 грн. - представництво інтересів в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

У цій справі позивач у позовній заяві зазначив лише про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу.

Як на доказ надання правових послуг позивач послався на договір на надання послуг № ЮП-01/2104-01 від 01.04.2021 року, а також додаток № 1до даного договору.

Однак, вивчивши наданий договір, суд констатує, що він є загальним договором на надання правових послуг товариству. Його предметом не є надання послуг у справі, яка є предметом розгляду суду. Одночасно представництво товариства в судовому засіданні було забезпечено лише його директором.

На переконання суду, у даній справі взагалі відсутні підтвердження витрат на правову допомогу, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що позов задоволено, витрати на правову допомогу відповідача покладаються на нього.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги на загальну суму 18765,80 грн. задоволені судом на 97% (18255,52х100:18765,80=97%), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2201,90 грн. (2270х97:100=2201,90).

На підставі викладеного, керуючись ст.15, 16, 202, 203,207, 215, 216,526, 530, 625, 638, 1046-1051, 1212, 1215 ЦК України, ст.2-4, 12, 13, 23, 49, 76-89, 137, 141, 258-268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЗЛАГОДА до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЗЛАГОДА грошові кошти у розмірі 18255,52 грн. (безпідставно набуті кошти: 16 574,04 грн. + 435,12 грн. (штрафні санкції) + 1246,36 грн. (інфляційні збитки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЗЛАГОДА понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2201,90 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: СТОВ Злагода , 16544, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Курінь, вул. В. Кеслера, 6, ЄДРПОУ 03794710.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 07.10.2021 року.

Суддя Ріхтер В.В.