Постанова

від 05.10.2021 по справі 904/94/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/94/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокурора - Гребеник І. А.,

позивачів - не з`явилися,

відповідачів - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 (судді: Березкіна О. В. - головуючий, Дармін М. О., Антонік С. Г.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 (суддя Євстигнеєва Н. М.) у справі

за позовом керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації і Криничанської районної державної адміністрації

до Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" та фізичної особи-підприємця Плахтія В. О.

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2020 року керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (з урахуванням змін) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) і Криничанської районної державної адміністрації (далі - Криничанська РДА) до Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат") і фізичної особи-підприємця Плахтія В. О. (далі - ФОП Плахтій В. О.) про визнання удаваним і недійсним договору про спільну діяльність від 22.10.2019 (далі - договір від 22.10.2019), укладеного між КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат" і ФОП Плахтієм В. О. та зобов`язання ФОП Плахтія В. О. звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 88,36 га, кадастровий номер 1222080500:01:001:0001, на території Адамівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, яка надана в постійне користування КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір є удаваним правочином, який вчинено відповідачами з метою приховати інший правочин - договір оренди землі, зміст такого правочину суперечить вимогам законодавства.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтував тим, що уповноваженими органами - Дніпропетровською ОДА, Криничанською РДА не вжито жодних заходів до усунення порушень, у тому числі, шляхом подачі позову про визнання недійсним договору від 22.10.2019, що свідчить про неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави зазначеними органами та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Дніпропетровської ОДА і Криничанської РДА.

1.3. У відзиві на позов КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат" просив відмовити у його задоволення, посилаючись, зокрема, на недоведеність прокурором нецільового використання спірної земельної ділянки та невідповідності оспорюваного договору вимогам закону до нього.

1.4. ФОП Плахтій В. О. у відзиві на позов також заперечив проти позовних вимог, акцентував, зокрема, на недоведеності та необґрунтованості прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді; відповідності укладеного між відповідачами у справі договору вимогам законодавства.

1.5. Від ФОП Плахтія В. О. надійшло клопотання, в якому відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду, як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати, наголошуючи на недоведеності та необґрунтованості підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у наведеному випадку.

1.6. У поясненнях у справі Дніпропетровська ОДА звернула увагу на те, що вона є неналежним позивачем у цій справі за позовом прокурора, поданим в інтересах держави в особі Дніпропетровської ОДА, Криничанської РДА, до КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат", ФОП Плахтія В. О. про визнання недійсним договору від 22.10.2019 і зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 задоволено клопотання ФОП Плахтія В. О. про залишення позову без розгляду. Позов керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської ОДА, Криничанської РДА до КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат", ФОП Плахтія В. О. залишено без розгляду. Роз`яснено Дніпродзержинській місцевій прокуратурі Дніпропетровської області, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд виходив із того, що прокурор не дотримався передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку доведення бездіяльності позивачів - Дніпропетровської ОДА і Криничанської РДА, а саме не надав цим органам розумного строку для реагування на стверджуване прокурором порушення інтересів держави, а отже, не підтвердив наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Дніпропетровської ОДА і Криничанської РДА у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. З такими мотивами залишення позову без розгляду погодився Центральний апеляційний господарський суд, який за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, постановою від 05.07.2021 залишив її без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі ухвалою та постановою, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, скаржник посилається на неправильне застосування судами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 162, 174, 226 Господарського процесуального кодексу України, що потягло за собою, на думку прокурора, неправомірну відмову судів у судовому захисті прав держави у спірних правовідносинах та необґрунтоване обмеження права прокурора на реалізацію конституційних повноважень з представництва інтересів держави у цій справі. Скаржник звертає увагу на те, що згідно з ухвалою місцевого господарського суду про відкриття провадження у цій справі суд визнав позов прокурора таким, що відповідає вимогам, встановленим статтями 53, 162 Господарського процесуального кодексу України, а підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі РДА та ОДА судом визнані обґрунтованими та достатніми. Водночас скаржник посилається на те, що прокуратура неодноразово зверталася до позивачів у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та фактично надавала їм можливість відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів держави; до того ж представник ОДА під час розгляду справи підтримав позов прокурора.

3.2. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

4.2. Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У пункті 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі

№ 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зобов`язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з повідомленням про порушення закону, а такий компетентний орган повинен був розглянути це звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи це вважалося би достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.

4.3. Попередні судові інстанції установили, що Дніпродзержинською місцевою прокуратурою було направлено на адресу Дніпропетровської ОДА та Криничанської РДА запити про надання прокуратурі інформації та копій документів. Зокрема, на адресу Дніпропетровської ОДА - запит від 09.12.2020 за вих. № 04/31-6464вих-20 про надання прокуратурі у строк до 24.12.2020 інформації та копій документів (згідно з переліком, наведеним у запиті); на адресу Криничанської РДА - запит від 28.12.2020 за вих. №04/31-6794вих-20 про надання інформації та копій документів (згідно з переліком, наведеним у запиті) у строк до 29.12.2020.

У відповіді на зазначений запит Дніпропетровська ОДА у листі від 24.12.2020 вих. № 13-2141/0/139-20 повідомила прокуратурі, зокрема, про те, що КЗ "Криничанський психоневрологічний інтернат" перебуває у комунальній власності територіальної громади Дніпропетровської області і згідно із статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" він підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Дніпропетровській обласній раді, а тому питання щодо погодження укладання оспорюваного договору між відповідачами у справі та вжиття заходів цивільно-правового характеру не віднесені до повноважень облдержадміністрації.

Разом із тим, попередні судові інстанції установили, що позовну заяву від 30.12.2020 на захист інтересів держави в особі Дніпропетровської ОДА та Криничанської РДА прокурор направив до суду 31.12.2020, тому суди констатували факт недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо надання позивачам розумного строку для реагування на стверджуване прокурором порушення інтересів держави.

Водночас, надавши оцінку наявному у матеріалах справи листуванню прокуратури, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, установили, що решта листів прокуратури, на які прокурор також посилався на обґрунтування підстав представництва держави в суді в особі Дніпропетровської ОДА та Криничанської РДА у цій справі, не стосуються зазначених осіб, оскільки були адресовані іншим органам, а саме департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА, Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпропетровській обласній раді, Головному управлінню Державної податкової служби у Дніпропетровській області, у зв`язку з чим суди відхилили доводи прокурора про наявність доказів у справі стосовного того, що з серпня по грудень 2020 року прокуратура неодноразово зверталась до позивачів у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та фактично надавала позивачам можливість відреагувати на порушення інтересів держави.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурор не підтвердив наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Дніпропетровської ОДА і Криничанської РДА у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи установлені господарськими судами обставини, які передували зверненню прокурора із позовом в цій справі, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", тому правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпропетровської ОДА і Криничанської РДА відсутні.

Викладеним спростовуються доводи скаржника про дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас під час перегляду у касаційному порядку судових рішень господарських судів попередніх інстанцій не отримали свого підтвердження доводи прокурора про те, що в ухвалі про відкриття провадження у цій справі господарський суд першої інстанції визнав позов прокурора таким, що відповідає вимогам, встановленим статтями 53, 162 Господарського процесуального кодексу України, а підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі РДА та ОДА судом були визнані обґрунтованими та достатніми, оскільки наведені доводи спростовуються змістом ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання прокурора на те, що представник ОДА під час розгляду справи підтримав позов прокурора, позаяк таке спростовується матеріалами справи та обставинами установленими судами, зокрема, як свідчать зміст пояснень Дніпропетровської ОДА, зазначений орган наголошував на тому, що є неналежним позивачем у цій справі за заявленими прокурором вимогами.

Крім того, решта доводів касаційної скарги стосуються з`ясування обставин вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів, покладених в основу судових рішень та встановлених ними обставин справи, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2021 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 у справі № 904/94/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

В. А. Зуєв