Постанова

від 06.10.2021 по справі 233/1940/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 233/1940/20

провадження № 61-2899св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кіндратівська сільська рада Костянтинівського району Донецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області про зобов`язання укласти договір оренди земельних ділянок

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2020 року у складі судді Мартишева Т. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Космачевської Т. В., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив зобов`язати відповідача укласти з ним договір оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 1422483500:23:000:0178, 1422483500:23:000:0179, 1422483500:23:000:0180 та 1422483500:24:000:0140 загальною площею 27,3200 га, в тому числі ріллі - 17,8873 га, пасовищ - 9,4327 га, в довгострокову оренду строком на 7 років до моменту витребування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (далі - Кіндратівська сільська рада) від 25 лютого 2019 року № VІІ-10 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кіндратівської сільської ради. Надано йому земельні ділянки з кадастровими номерами 1422483500:23:000:0178, 1422483500:23:000:0179, 1422483500:23:000:0180, 1422483500:24:000:0140, загальною площею 27,3200 га, в тому числі ріллі - 17,8873 га, пасовищ - 9,4327 га, в довгострокову оренду строком на 7 років до моменту витребування. Встановлено величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 8,5 % за ріллю та 10 % за пасовища від грошової оцінки.

Вважаючи відсоткові ставки орендної плати завищеними він звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Кіндратівської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, у справі № 200/9939/19 позов задоволено частково. Скасовано пункт 3 рішення Кіндратівської сільської ради від 25 лютого 2019 року щодо встановлення величини орендної плати.

На виконання рішення суду сільська рада прийняла рішення від 24 лютого 2020 року № V11/55-10 Про скасування пункту 3 рішення Кіндратівської сільської ради від 25 лютого 2019 року № VІІ-10 .

Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою укласти такий договір, однак Кіндратівська сільська рада, яка є розпорядником зазначених невитребуваних земельних ділянок (паїв) і своїм рішенням передала їх в оренду, зволікає з укладенням договору оренди землі. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 30 липня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними, оскільки договір оренди земельних ділянок між сторонами не укладений через недосягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема, щодо розміру орендної плати. Також суд першої інстанції виходив з того, що ЦК України не містить такого способу захисту права, як зобов`язання (спонукання) до укладення договору - за загальним правилом цивільного законодавства, діє принцип свободи волевиявлення сторін договору та вибору контрагентів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Донецький апеляційний суд постановою від 08 грудня 2020 рокурішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2020 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: коли розпорядник землі (сільська рада) в межах дискреційних повноважень прийняла рішення (розпорядилася землею), яким передала в оренду позивачу земельні ділянки, та при цьому фактично зволікає і не виконує своє ж рішення (що для неї є обов`язковим) та ухиляється від укладання договору оренди землі. При цьому через відсутність усіх істотних умов договору (відсоткової ставки) позивач позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визнання договору землі укладеним у редакції позивача.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що відповідач згідно із Законом України Про місцеве самоврядування в Україні зобов`язаний виконувати прийняте ним рішення. Оскільки рішення сільської ради, яким передано земельні ділянки в оренду, є обов`язковим для виконання, відповідач зобов`язаний укласти договір оренди землі, оскільки це є єдиним шляхом виконання рішення Кіндратівської сільської ради від 25 лютого 2019 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 травня 2021 року справа № 233/1940/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Кіндратівської сільської ради від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кіндратівської сільської ради (за межами населених пунктів). Надано ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 1422483500:23:000:0178, 1422483500:23:000:0179, 1422483500:23:000:0180, 1422483500:24:000:0140, загальною площею 27,3200 га, з яких ріллі - 17,8873 га, пасовищ - 9,4327 га, в довгострокову оренду строком на 7 років до моменту витребування, які розташовані на землях сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв) громадян - колишніх членів КСП Заповіти Ілліча ) Кіндратівської сільської ради за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Встановлено величину орендної плати за використання земельних ділянок у розмірі 8,5 % за ріллю та 10 % за пасовища від грошової оцінки цих земель.

Питання щодо продовження ОСОБА_1 терміну реєстрації правовстановлюючих документів на право оренди земельних ділянок обговорювалося 24 травня 2019 року у порядку денному 48-ї сесії VII скликання Кіндратівської сільської ради.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду у справі від 28 січня 2020 року, у справі № 200/9939/19-а задоволено частково позов ОСОБА_1 до Кіндратівської сільської ради про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Скасовано пункт 3 рішення Кіндратівської сільської ради від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10. Зобов`язано Кіндратівську сільську раду повторно розглянути питання встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок, з урахуванням висновків, які викладені у судовому рішенні.

Згідно з рішенням Кіндратівської сільської ради від 24 лютого 2020 року № VІІ/55-9 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року в частині, в якій суд зобов`язав повторно розглянути питання встановлення величини орендної плати за використання земельних ділянок, згідно з рішенням Кіндратівської сільської ради від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10 з урахуванням висновків, які викладені в судовому рішенні, неможливо виконати, тому що правовий статус земельних ділянок визначено як державна або комунальна власність.

Рішенням Кіндратівської сільської ради від 24 лютого 2020 року № VІІ/55-10 за результатами розгляду рішення суду від 05 листопада 2019 року у справі № 200/9939/19-а сільська рада скасувала пункт 3 свого рішення від 25 лютого 2019 року № VІІ/44-10.

Із встановлених обставин видно, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди земельних ділянок, зокрема розміру орендної плати за користування зазначеними земельними ділянками.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельних ділянок у користування. Його право не було реалізоване внаслідок відмови відповідача у переданні земельних ділянок в оренду, оскільки сторони не узгодили розмір орендної плати.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти (частина перша, друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі (частина друга статті 792 ЦК України).

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що за частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди земельних ділянок, зокрема, розміру орендної плати за користування земельними ділянками.

Установивши, що сторони не досягли істотних умов договору оренди земельних ділянок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, перешкоджає його укладенню та державної реєстрації прав.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з нормами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов