Рішення

від 29.09.2021 по справі 392/1677/18

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1677/18

Провадження № 2/392/23/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:

Головуючої - судді Кавун Т.В.

при секретарі Стець Т.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Тимченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Мала Виска справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Колос", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Маловисківської міської ради Кіровоградської області про визнання правочину недійсним та скасування запису про реєстрацію права оренди,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є власником земельної ділянки площею 6,1684 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, відповідно до Державного акту на право на земельну ділянку серія КР 093379 виданого 23.12.2018 року. З інформації отриманої 20.09.2017 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, він дізнався, що державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Маловисківської міської ради, внесено запис №22471639 про державну реєстрацію права оренди належної йому земельної ділянки строком на 25 років на підставі договору оренди від 15.04.2009 року, укладеного між ним та відповідачем. У вересні 2018 року він дізнався, що нібито між ним та відповідачем укладено додаткову угоду про зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстровану у відділі Держкомзему у Маловисківському районі 27.03.2012 року за №353318244002082. Однак, додаткову угоду він не підписував та не мав наміру укладати. А тому просить суд, визнати недійсною додаткову угоду про зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої у відділі Держкомземі у Маловисківському районі Кіровоградської області 27.03.2012 року за № 353318244002082 та скасувати запис №22471639 про реєстрацію права оренди, належної йому земельної ділянки кадастровий номер:3523182400:02:001:0175 площею 6,1684 га, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.09.2017 року державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Маловисківської міської ради Кіровоградської області Сойченком Сергієм Валентиновичем.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач пояснив, що після закінчення строку дії договору оренди землі який було укладено між ним та відповідачем, строком на 5 років, він звернувся до директора агрофірми з вимогою про повернення його земельної ділянки, однак, останній йому відмовив, повідомивши, що строк дії договору оренди продовжено на підставі додаткової угоди. Однак, додаткову угоду він не підписував.

Представник позивача доповнив пояснення позивача, вказавши, що позивач про існування додаткової угоди дізнався у вересні 2018 року. А тому, позивачем строк позовної давності не пропущено, а позовні вимоги, навіть з урахуванням позиції Верховного Суду, підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем вибрано не вірний спосіб захисту, з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц, а тому вимога щодо визнання недійсної додаткової угоди не підлягає задоволенню. До позовної вимоги про скасування запису про реєстрацію права оренди, просить застосувати строк позовної давності, оскільки, позивачу було достовірно відомо про закінчення строку дії договору оренди укладеного між ним та відповідачем ще з 2013 року, однак, позивач продовжував весь цей час отримувати орендну плату та жодних претензій з приводу повернення земельної ділянки, не пред`явив.

Представник Маловисківської міської ради до суду не з`явився, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 6,17 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КР № 093379.

15.04.2009 року укладено договір оренди землі між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Колос , строком дії на 5 років. Договір зареєстровано у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.11.2009 року за № 040937400097.

27.03.2012 року відділом Держкомзему у Маловисківському районі зареєстровано додаткову угоду про зміни до договору оренди земельної ділянки, укладену між ТОВ Агрофірма Колос та ОСОБА_2 , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.03.2012 року за № 352318244002082. Відповідно до якої договір укладено між сторонами строком на 25 років. Початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами угоди та з дня державної реєстрації.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.02.2018 року, вбачається, що 20.09.2017 року державним реєстратором Маловисківської міської ради, здійснено державну реєстрацію іншого речового права-права оренди земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, строком дії на 25 років, номер запису про інше речове право: 22471639.

З письмового повідомлення ТОВ Агрофірма Колос від 09.11.2018 року, на запит адвоката, вбачається, що примірник додаткової угоди про зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої у відділі Держкомзему у Маловисківському районі 27.03.2012 року за № 352318244002082, після підписання було вручено орендодавцю ОСОБА_2 ..

Відповідно до довідки виданої 06.02.2017 року начальником відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3523182400:02:001:0175, право власності на яку зареєстровано 23.12.2008 року за ОСОБА_2 , перебуває в оренді за договором оренди земельної ділянки від 27.03.2012 року на 25 років, орендар ТОВ Агрофірма Колос .

Згідно висновку експерта №19/17/3-184/СЕ/19 від 18.11.2019 року, підпис від імені ОСОБА_2 в графі орендодавець в додатковій угоді без дати про зміни до договору оренди земельної ділянки, що зареєстрована 27.03.2012 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено істотні умови договору оренди землі.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року справа № 145/2047/16-ц, вважає за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним додаткової угоди про зміни до договору оренди, посилаюсь на те, що цю додаткову угоду не підписував, умови не погоджував, тож відповідач безпідставно стверджує про укладення додаткової угоди до договору оренди на умовах зазначеної угоди, підписаної невстановленою особою замість позивача.

Отже, судом достеменно встановлено, що спірну додаткову угоду про зміни до договору позивач не підписував, на підтвердження вказаної обставини щодо неукладення додаткової угоди належним доказом є висновок експерта.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року в справа N 125/702/17 (провадження N 61-48842св18).

А тому, суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсною додаткову угоду про зміни до договору оренди земельної ділянки, за вищевикладених обставин, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, позивачем також заявлена вимога про скасування запису про реєстрацію права оренди.

Дана вимога є похідною, оскільки, на думку позивача, державна реєстрація права оренди здійснена на підставі додаткової угоди про зміни до договору оренди земельної ділянки, яку позивач не підписував, порушує його права на користування та розпорядження земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, додаткова угода про зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрована у відділі Держкомзему у Маловисківському районі Кіровоградської області 27.03.2012 року.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Представником відповідача подано заяву про застосування строку давності до позовної вимоги про скасування запису №22471639 про реєстрацію права оренди.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Крім того, для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18).

Позивач 29.11.2018 року звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що належна йому земельна ділянка площею 6,17 га, яка була передана в оренду відповідачу, згідно договору оренди землі укладеного між сторонами 15.04.2009 року, строк дії якого закінчився, продовжує перебувати у користуванні відповідача на умовах договору який він не укладав, а саме додаткової угоди про зміни до договору оренди земельної ділянки, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, і не спростовано позивачем, відповідно до видаткового касового ордера від 03.10.2012 року, відомостей про виплату грошей за орендну плату за 2013 р., за 2014 р., за 2015 р., за 2016 р., а також грошового переказу від 12.11.2018 року, позивачем було отримано орендну плату за 2012-2018 роки.

20.03.2013 року ОСОБА_2 було письмово попереджено директора ТОВ Агрофірма Колос про намір припинення договору оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні позивачем було повідомлено, що саме під час попередження директора агрофірми він дізнався про укладення додаткової угоди про зміни до договору оренди, відповідно до якої строк дії договору було визначено в 25 років.

Відповідно до ст. ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, позивач визнав, що саме в 2013 році він дізнався про наявність додаткової угоди до договору оренди землі укладеного між сторонами. Крім того, в письмовому попередженні позивачем висловлено намір припинити договір оренди землі, однак не зазначено підстави припинення.

Слід зауважити, що з моменту коли перестали існувати правові підстави для користування земельною ділянкою, особа якій вона була надана, володіє нею незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Надані стороною відповідача докази про отримання орендної плати позивачем вказують, що позивача влаштовували договірні правовідносини які виникли між ним та ТОВ Агрофірма Колос , адже позивач протягом 5 років, вчасно отримував гроші кошти в рахунок орендної плати і ніяких дій ним щодо захисту порушеного права вчинено не було, а ж до 29.11.2018 року.

Отже, наявні правові підстави для застосування позовної давності у справі до вимоги про скасування державної реєстрації.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Колос", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Маловисківської міської ради Кіровоградської області про визнання недійсною додаткову угоду про зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої у відділі Держкомзему у Маловисківському районі Кіровоградської області 27.03.2012 року за №353318244002082 та скасування запису №22471639 про реєстрацію права оренди, належної ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3523182400:02:001:0175, площею 6,1684 га, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.09.2017 року, державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Маловисківської міської ради Кіровоградської області Сойченко С.В.- відмовити.

Повне судове рішення складено 08.10.2021 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків:НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос", місцезнаходження: вул. Центральна,21 с. Гаївка Маловисківського району Кіровоградської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємст і організацій України: 30800125.

Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Маловисківської міської ради Кіровоградської області, місцезнаходження: вул. Спортивна,6 м. Мала Виска Кіровоградської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємст і організацій України: 04055373.

Суддя Т.В. Кавун