Постанова

від 30.09.2021 по справі 910/7503/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/7503/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Хрипуна О.О.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Головного державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 02.06.2021

у справі № 910/7503/18 (суддя Трофименко Т.Ю.)

розглянувши матеріали скарги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця

за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт"

про стягнення заборгованості у розмірі 43 753,76 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий опис руху справи та заявленої скарги

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" борг у розмірі 34 702 (тридцять чотири тисячі сімсот дві) грн. 57 коп., пеню у розмірі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 303 (чотири тисячі триста три) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

20.08.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

13.05.2021 до суду першої інстанції надійшла скарга Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Едуарда Миколайовича.

Скарга мотивована тим, що 05.04.2021 головним державним виконавцем Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишиним Едуардом Миколайовичем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" . За доводами скаржника, головним державним виконавцем було формально здійснено виконавче провадження та не виконано покладених на нього обов`язків відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" .

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2021 у справі № 910/7503/18 скаргу Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Едуарда Миколайовича у справі №910/7503/18 задоволено, а саме:

- визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Едуарда Миколайовича у виконавчому провадженні № 62431255, а також неправомірними дії щодо винесення 15.04.2021 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу;

- скасовано постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Едуарда Миколайовича у виконавчому проваджені № 62431255 про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.04.2021;

- зобов`язано головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Едуарда Миколайовича відновити виконавче провадження № 62431255 та вжити всіх заходів для стягнення заборгованості за рішенням суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в матеріалах скарги не містяться доказів того, що державний виконавець виконав усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи виконання рішення суду, зокрема, останнім не було вжито заходів примусового виконання рішення та притягнення боржника до відповідальності, не складено акт про порушення; відсутні докази звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення керівником боржника кримінального правопорушення; не було вжито заходів для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України; не накладено штраф у зв`язку з невиконанням рішення суду боржником.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з постановленою ухвалою, Головний державний виконавець Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м. Київ) Лазюк Д.М., 23.07.2021 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2021 у справі № 910/7503/18 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосовано Закон України Про виконавче провадження , зокрема, не враховано, що здійснюване виконавче провадження відноситься до виконавчих проваджень майнового характеру, а отже, його виконання врегульовано відповідним розділом закону, який стосується виконання рішень саме майнового характеру. При цьому, стаття 75 Закону України Про виконавче провадження передбачає відповідальність у вигляді застосування штрафу за невиконання рішення немайнового характеру. Крім того, скаржник наголошував на наявності колізії правових норм: ст. 337 Господарського процесуального кодексу України та ст. 18 Закону України Про виконавче провадження в частині здійснення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон саме фізичною особою-боржником та керівником боржника - юридичної особи. Також, скаржник вказував, що ним було вчинено обумовлений Законом України Про виконавче провадження обсяг дій, і правомірно повернуто виконавчий документ стягувачу з посиланням на ст. 37 Закону України Про виконавче провадження і стягувач не позбавлений права повторно звернутись з відповідним виконавчим документом до органу виконання судових рішень за його примусовим виконанням.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

23.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач вказував на законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зокрема, позивач зазначав, що:

- згідно ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішень, зокрема і дії, визначені частиною третьою вказаної статті, якою визначено зокрема, право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні (п. 14), накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16), у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 22);

- ч. 2 ст. 76 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2);

- однак не вчинивши усього обсягу вказаних у статті 18 Закону України Про виконавче провадження переліку заходів, направлених на стягнення коштів з боржника, виконавчий документ було безпідставно повернуто стягувачу без вчинення усього обсягу дій, обумовлених законом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Шаптала Є.Ю., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 апеляційну скаргу Головного державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2021 у справі № 910/7503/18 - залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Головний державний виконавець Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) мав право усунути недоліки, а саме:

- подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 2270, 00 грн.

- направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт", Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст",листом з описом вкладеного у відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

- привести форму та зміст апеляційної скарги щодо вірного зазначення повного найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по-батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) у відповідності до п. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням мотивувальної частини даної ухвали.

Скаржником (Головним державним виконавцем Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги (вх. 09.1-13/122187/21 від 18.08.2021).

До поданої заяви про усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги (вх. 09.1-13/122187/21) скаржник долучив платіжне доручення №9835 від 16.08.2021, як доказ сплати судового збору у розмірі 2270, 00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2021 у справі № 910/7503/18, яка оскаржується у повному обсязі.

Судом встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги - не встановлено, а скаржником на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду, усунуто у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 поновлено Головному державному виконавцю Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2021 у справі № 910/7503/18, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7503/18 за апеляційною скаргою Головного державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2021, витребувано матеріали, необхідні для розгляду скарги, розгляд призначено на 30.09.2021.

З Господарського суду м. Києва до Північного апеляційного господарського суду на виконання ухвали від 30.08.2021, надійшли матеріали справи №910/7503/18.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у зв`язку з перебуванням з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/7503/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.09.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 справу № 910/7503/18 за апеляційною скаргою Головного державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Хрипун О.О., Тищенко О.В., ухвалено здійснити її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні .

Явка учасників спору в судове засідання

В судове засідання 30.09.2021 учасники справи та апелянт представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином: скаржником ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 отримана згідно рекомендованого листа 0411635651377, позивачем - згідно рекомендованого листа 0411635651385, а від боржника поштове відправлення повернулось з відміткою про вибуття.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" - не надходив.

Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що учасники спору не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи та апеляційної скарги, учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неявка представників позивача, відповідача та органу виконання судових рішень (скаржника) в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" про стягнення заборгованості у розмірі 43 753,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт за Договором підряду № 4-30 від 19.04.2017, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 34 702,57 грн основного боргу, 3 612,87 грн пені, 1 135,20 грн 3% річних та 4 303,12 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" борг у розмірі 34 702 (тридцять чотири тисячі сімсот дві) грн. 57 коп., пеню у розмірі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 303 (чотири тисячі триста три) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

20.08.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ, яким наказано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контанго Експорт" на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" борг у розмірі 34 702 (тридцять чотири тисячі сімсот дві) грн. 57 коп., пеню у розмірі 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 303 (чотири тисячі триста три) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

17.06.2020 стягувачем подана заява №053/282/01-11/1504 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 №910/7503/18.

30.06.2020 Печерським РВ ДВС у м. Києві було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №62431255.

Також, органом виконання судових рішень було долучено до матеріалів справи копію виконавчого провадження, в якому містяться:

- акт державного виконавця про відсутність боржника за місцем знаходження; витяги з Державних реєстрів стосовно розшуку майна боржника;

- постанови про об`єднання виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 30.06.2020;

- платіжні вимоги стосовно списання боргу з банківських рахунків боржника, які не містять відміток про їх виконання;

- відповіді установ на запити державного виконавця стосовно розшуку майна боржника.

15.04.2021 головним державним виконавцем Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишиним Едуардом Миколайовичем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

13.05.2021 до суду першої інстанції надійшла скарга Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Едуарда Миколайовича.

Скарга мотивована тим, що 05.04.2021 головним державним виконавцем Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишиним Едуардом Миколайовичем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". За доводами скаржника, головним державним виконавцем було формально здійснено виконавче провадження та не виконано покладених на нього обов`язків відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно частини 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Пунктом 25 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 у даній справі видано наказ від 20.08.2018.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.06.2020 стягувачем подана заява №053/282/01-11/1504 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 №910/7503/18.

30.06.2020 Печерським РВ ДВС у м. Києві було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №62431255.

Разом з тим, 15.04.2021 головним державним виконавцем Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишиним Едуардом Миколайовичем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

За доводами скаржника, головним державним виконавцем було формально здійснено виконавче провадження та не виконано покладених на нього обов`язків відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5; далі, Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Зі змісту постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.04.2021 вбачається, що головним державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 №910/7503/18 було встановлено, що згідно відповіді МВС України за боржником не зареєстровано транспортні засоби; згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості відносно боржника; згідно відповіді ДФС України у боржника є рахунки та кошти, на які можливо звернути стягнення відсутні.

У даній постанові було також встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення та здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що повернення виконавчого документа з наведених підстав є правомірним лише в тому разі, якщо державний виконавець реалізував увесь комплекс своїх можливостей та повноважень щодо розшуку майна і вжиті ним в повному обсязі заходи не дали змоги виявити майно, на яке може бути звернено стягнення.

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону: верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження; порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому, здійснення державним виконавцем комплексу дій, визначених Законом, вважається належним у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження стягувача та боржника.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Частина 3 указаної статті містить перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, та відповідно якими може скористатися для виконання рішення, у т.ч. викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції. і що перевірено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, в матеріалах скарги не містяться доказів того, що державний виконавець виконав усі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи виконання рішення суду, зокрема, останнім не було вжито заходів примусового виконання рішення та притягнення боржника до відповідальності, не складено акт про порушення; відсутні докази звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення керівником боржника кримінального правопорушення; не було вжито заходів для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України; не накладено штраф у зв`язку з невиконанням рішення суду боржником.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що державним виконавцем не було в повній мірі вжито всіх належних заходів з метою виконання рішення суду, а відтак, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосовано Закон України Про виконавче провадження , зокрема, не враховано, що здійснюване виконавче провадження відноситься до виконавчих проваджень майнового характеру, а отже, його виконання врегульовано відповідним розділом закону, який стосується виконання рішень саме майнового характеру - судом апеляційної інстанції відхиляються в контексті розглядуваної скарги з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження визначено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців. Вказана стаття відноситься до розділу ІІ вказаного Закону та регулює обсяг прав та обов`язків державного виконавця при примусовому виконанні рішень незалежно від їх градації на майнові та немайнові, і вказаною статтею (зокрема, частиною 3) чітко обумовлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішень, зокрема і дії, визначені частиною третьою вказаної статті, якою визначено зокрема, право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні (п. 14), накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16), у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 22).

Доводи скаржника стосовно наявності колізії правових норм: ст. 337 Господарського процесуального кодексу України та ст. 18 Закону України Про виконавче провадження в частині здійснення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон саме фізичною особою-боржником та керівником боржника - юридичної особи - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

В свою чергу, пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як зазначалось судом апеляційної інстанції, статтею 18 Закону України Про виконавче провадження визначено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців і вказана стаття відноситься до розділу ІІ вказаного Закону та регулює обсяг прав та обов`язків державного виконавця при примусовому виконанні рішень незалежно від їх градації на майнові та немайнові.

При цьому, приписи процесуального законодавства визначають саме порядок розгляду вказаної заяви і жодним чином не обмежують державного виконавця вчиняти дії згідно з приписами Закону України Про виконавче провадження в межах визначених законом прав та обов`язків.

Таким чином, доводи скаржника стосовно наявності колізії правових норм: ст. 337 Господарського процесуального кодексу України та ст. 18 Закону України Про виконавче провадження - є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що ним було вчинено обумовлений Законом України Про виконавче провадження обсяг дій, і правомірно повернуто виконавчий документ стягувачу з посиланням на ст. 37 Закону України Про виконавче провадження - є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи. При цьому, право стягувача стосовно повторного звернення з відповідним виконавчим документом до органу виконання судових рішень за його примусовим виконанням.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку. Стаття 13 Конвенції гарантує право кожному, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, на ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечував, зокрема, відшкодування за порушене право.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Так, зокрема, у справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.

За приписами ч. 3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на те, що державним виконавцем допущено бездіяльність під час виконаня наказу Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 у справі №910/7503/18 та протиправно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої станції про задоволення скарги Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для її скасування - відсутні за наведених скаржником доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284, 339, 340-345, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2021 у справі № 910/7503/18 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2021 у справі № 910/7503/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Головним державним виконавцем Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

4. Матеріали справи № 910/7503/18 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 06.10.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.О. Хрипун

О.В. Тищенко