Постанова

від 05.10.2021 по справі 911/527/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/527/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Смолякової В. Ю. (адвоката),

відповідача - Щиголя М. В. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (колегія суддів: Михальська Ю. Б. - головуючий, Тищенко А. І., Скрипка І. М.) і рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 (суддя Антонова В. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" (далі - ТОВ "Аеропорт Паркінг") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") про внесення змін до пункту 3.2 договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів, встановивши, що базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), які обслуговувалися в Терміналі "D" Міжнародного аеропорту "Бориспіль".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2020 (суддя Горбасенко П. В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 (колегія суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Разіна Т. І., Іоннікова І. А.) позовні вимоги ТОВ "Аеропорт Паркінг" до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про внесення змін до договору задоволено у повному обсязі. Внесено зміни в пункт 3.2 договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів, укладеного між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "Аеропорт Паркінг", встановивши, що базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту "Бориспіль".

2.2. Зазначені судові рішення ухвалено на підставі положень статті 188 Господарського кодексу України та статті 652 Цивільного кодексу України. Господарські суди погодилися із доводами позивача про те, що на момент судового розгляду виникла ситуація, яка не тільки позбавила позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, але і призвела до відсутності коштів у позивача для сплати винагороди відповідачу за договором.

2.3. Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі № 911/527/20, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.4. Скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору. Проте, за висновком Верховного Суду, господарські суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та дійшли висновку про наявність істотної зміни обставин, яка виникла після укладення договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85, та суттєво впливає на можливість виконання позивачем обов`язків за ним. При цьому, Верховним Судом зазначено, що із оскаржуваних судових рішень не вбачається встановлення судами існування одночасно умов, які визначені частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, для зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

2.5. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 911/527/20, позовні вимоги ТОВ "Аеропорт Паркінг" до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про внесення змін до договору задоволено у повному обсязі. Внесено зміни в пункт 3.2 договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів, укладеного між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "Аеропорт Паркінг", встановивши, що базою для нарахування винагороди за Договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту "Бориспіль".

2.6. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено факт наявності підстав для внесення змін до договору на підставі положень статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин, а також порушенням балансу інтересів сторін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі № 911/527/20, до Верховного Суду звернулося ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник також посилається на порушення норм процесуального права у передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадках. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини 2 статті 652, статтю 653 Цивільного кодексу України та, водночас, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених положень матеріального права у подібних правовідносинах.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" ТОВ "Аеропорт Паркінг" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. ТОВ "Аеропорт Паркінг" зазначає, що доводи касаційної скарги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зводяться до оскарження судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів. Водночас ТОВ "Аеропорт Паркінг" звертає увагу на те, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.02.2010 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (сторона-1) та Приватним підприємством "ТМД Сервіс" (сторона-2) укладено договір № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів. За умовами цього договору сторона-1 зобов`язалася надати стороні-2 за плату право догляду за інфраструктурою Аеропорту (додаток № 1 до договору, план-схема, що є невід`ємними частинами договору) в частині організації забезпечення паркування та справляння паркувального збору та залучити сторону-2 провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на території Аеропорту, а сторона-2 - здійснювати організацію забезпечення паркування та справляння паркувального збору на території Аеропорту згідно з Технологією надання послуг паркування (додаток № 2 до договору, як невід`ємна його частина).

4.2. На момент укладення спірного договору стороні-2 було передано чотири паркувальні майданчики для здійснення організації забезпечення паркування транспортних засобів (пункт 1.4 договору), а саме:

- тимчасова автопарковка № 1 - привокзальна площа терміналу "В";

- тимчасова автопарковка № 2 - між привокзальною площею терміналу "В" та паркувальною зоною № 3;

- тимчасова автопарковка № 3 - біля будівлі профілакторію;

- автопарковка біля терміналу "F".

4.3. Згідно з пунктом 3.2 договору за право, визначене предметом цього договору, позивач щомісяця, але не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним, сплачує на користь відповідача плату в розмірі 360000,00 грн (в тому числі ПДВ).

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідно до пункту 4.1 договору термін його дії до 01.01.2014. Додатковою угодою від 12.03.2011 № 1 збільшено кількість зон для паркування за договором до 6, передано для обслуговування ще 2 зони.

4.5. Додатковою угодою від 01.09.2011 № 2 зменшено кількість зон для паркування за договором до 5 зон та повернуто 1 зону - тимчасову автопарковку № 5 - привокзальна площа терміналу "В".

4.6. Судами констатовано, що 20.12.2013 сторони уклали додаткову угоду № 4, якою внесли зміни до пункту 1.4 договору, а саме визначили, що під зонами платного розміщення транспортних засобів мається на увазі:

- тимчасова автопарковка № 1 - привокзальна площа терміналу "В";

-тимчасова автопарковка № 2 - між привокзальною площею терміналу "В" та паркувальною зоною № 3;

- тимчасова автопарковка D2;

- тимчасова автопарковка D3.

4.7. Крім того, пункт 3.2 договору сторони виклали в новій редакції, яка передбачає, що "базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту "Бориспіль". Розмір плати складає 0,99 грн за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України". При цьому, згідно з пунктом 3 додаткової угоди термін дії договору продовжено до 01.01.2015.

4.8. Додатковою угодою від 24.02.2014 № 5 сторони внесли зміни до пункту 3.2 договору такого змісту: "до 20.12.2013 року, розмір плати за договором за місяць складає 360000,00 грн, в тому числі ПДВ. Сплата за грудень місяць 2013 року розраховується як сума, пропорційна 19 календарним дням місяця від загальної місячної сплати за договором.

4.9. Починаючи з 20.12.2013, розмір плати за договором складає 0,99 грн за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України. Базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту "Бориспіль".

4.10. 24.02.2014 сторони уклали додаткову угоду № 6, якою пункт 4.1 договору виклали у наступній редакції: "даний договір набирає чинності з 01.01.2011 року та діє до 31.12.2024 року включно".

4.11. Додатковою угодою № 7 від 28.02.2014 замінено сторону в договорі. Згідно з домовленістю за згодою аеропорту ТОВ "ТМД Сервіс" з 01.03.2014 відступає свої права та обов`язки за договором позивачу - ТОВ "Аеропорт Паркінг".

4.12. Згідно з додатковою угодою від 29.12.2017 № 11 пункт 1.4 договору сторони виклали в такій редакції: "за даним договором під парковками мається на увазі 4 (чотири) зони для платного паркування транспортних засобів, розташування яких на території Аеропорту зазначене на план-схемі, яка є додатком № 1 до договору та невід`ємною його частиною, а саме:

- паркувальний майданчик "Р2";

- паркувальний майданчик "Р3";

- паркувальний майданчик "Р7";

- паркувальний майданчик "Р8".

4.13. Суди установили, що додатковою угодою від 01.01.2018 № 12 збільшено розмір плати за кожного пасажира з 0,99 грн (без податку на додану вартість) до 1,55 грн (без податку на додану вартість).

4.14. Судами констатовано, що у листі від 30.05.2019 № 30/05-2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, мотивуючи своє звернення рядом об`єктивних обставин, які вплинули на роботу паркувальних майданчиків та суттєво знизили їх дохідність. У подальшому позивач направляв відповідачу листи, в яких доводив до відома аеропорту про скрутне фінансове становище підприємства у травні - серпні 2019 року, одночасно просив відтермінувати оплату рахунків. Для підтвердження фінансового стану підприємства було замовлено аудиторську довідку, копія якої направлена ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та додана до позовної заяви.

4.15. Оскільки відповідач не прийняв пропозицію позивача укласти додаткову угоду, направлену у травні 2019 року (позивач не отримав позитивну відповідь відповідача), позивач у жовтні направив інший варіант додаткової угоди. Проте відповідач відмовився від укладання запропонованої угоди, тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

4.16. Скасовуючи судові рішення господарських судів попередніх інстанцій постановою від 09.12.2020 у цій справі та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 09.12.2020, зокрема, зазначив, що при вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

4.17. Під час нового розгляду справи, на виконання вказівок Верховного Суду, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, установив, що позивачем доведено факт наявності підстав для внесення змін до договору на підставі положень статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин, а також порушення балансу інтересів сторін.

4.18. Крім того, розглядаючи цю справу та задовольняючи позовні вимоги, господарськими судами попередніх інстанцій ураховано наявний в матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження №131-01/21 від 22.02.2021, який виконано судовим експертом Валовою В.М., Бюро економіко-правових експертиз.

На вирішення дослідження було поставлено наступні питання:

1. Чи підтверджується документально отриманий ТОВ "Аеропорт Паркінг" дохід за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно?

2. Яка винагорода сплачена ТОВ "Аеропорт Паркінг" на користь ДП МА "Бориспіль" за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно ?

3. Яке відсоткове співвідношення валової частки винагороди ДП МА "Бориспіль" за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів до загального доходу ТОВ "Аеропорт Паркінг" за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно?

4.19. Суди установили, що наданий позивачем висновок свідчить, що експертом досліджувались статутні та реєстраційні документи ТОВ "Аеропорт Паркінг", договір № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 з додатками, акти приймання - здачі виконаних послуг, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку по рахункам, книги реєстрації ОРО тощо.

4.20. Провівши економічне дослідження, судовий експерт дійшов таких висновків:

- по першому питанню: документально підтверджується отриманий ТОВ "Аеропорт Паркінг" дохід за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно в сумі - 35348741,89 грн;

- по другому питанню: винагорода, сплачена ТОВ "Аеропорт Паркінг" на користь ДП МА "Бориспіль" за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно складає 29589209,22 грн;

- по третьому питанню: відсоткове співвідношення валової частки винагороди ДП МА "Бориспіль" за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів до загального доходу ТОВ "Аеропорт Паркінг" за період з січня 2019 по травень 2020 включно становить 84% (розраховано за формулою 29589209,22*100/35348741, 89=83,71%, за такою ж формулою вирахувано помісячні дані за період з січня 2019 року по травень 2020 року).

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - залишити без задоволення.

5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Аеропорт Паркінг" про внесення змін до пункту 3.2 договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів.

5.3. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Аеропорт Паркінг", є істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

5.5. Верховний Суд зазначає, що статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

5.6. Положеннями статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

5.7. Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.8. Згідно із статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом

5.9. Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов.

5.10. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.11. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.12. Розглядаючи цю справу та задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено факт наявності підстав для внесення змін до договору на підставі положень статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин, а також порушення балансу інтересів сторін.

5.13 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник також посилається на порушення норм процесуального права у передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадках.

5.14. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.15. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень частини 2 статті 652, статті 653 Цивільного кодексу України.

5.16. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд визнає їх безпідставними з огляду на таке.

5.17. Висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених положень законодавства у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 905/441/19, ухваленій за зустрічним позовом ПрАТ "Транспроект" до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про внесення змін до договору, а також у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/9894/20, ухваленій за позовом Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ "Вольфсон"ПрАТ "Транспроект" про внесення змін до договору.

5.18. У цих постановах викладено висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 652, статті 653 Цивільного кодексу України, а саме у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 905/441/19 суд зазначив, що: "за загальним правилом, передбаченим статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства. Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 Цивільного кодексу України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу Україниу разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Водночас за частиною 4 цієї статті зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір ".

5.19. У постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/9894/20 суд зазначив, що: "згідно із частинами першою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тобто, законом встановлена можливість внести зміни до договору в судовому порядку, що стосуються власне самого зобов`язання (його змісту), що виникло на підставі договору ".

5.20. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.21. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи.

5.23. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.24. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.25. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.26. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

5.27. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення.

5.28. Також Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою фактів, на які посилався скаржник, а також до незгоди з висновком судів, які покладені в основу оскаржуваних рішень про задоволення позову.

5.29. Крім того, на думку скаржника, висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження № 131-01/21 від 22.02.2021 є недопустимим доказом, проте зазначений висновок був застосований судами при розгляді цієї справи.

5.30. Розглянувши такі доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу, оскільки законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

5.31. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.32. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19.

5.33. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що судами застосовані недопустимі докази у справі.

5.34. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.35. Крім того, деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.4. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

6.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 652, статті 653 Цивільного кодексу України, а також доводи щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі № 911/527/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак