Постанова

від 09.12.2020 по справі 911/527/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/527/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про внесення змін до договору,

за участю представників:

позивача - Смолякова В. Ю.,

відповідача - Білик І. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" (далі - ТОВ "Аеропорт Паркінг") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") про внесення змін до пункту 3.2. договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів, встановивши, що базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), які обслуговувалися в Терміналі "D" Міжнародного аеропорту "Бориспіль".

1.2. Позов мотивовано істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 10.02.2010 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (сторона-1) та Приватним підприємством "ТМД Сервіс" (сторона-2) укладено договір № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів, за умовами якого сторона-1 зобов`язалася надати стороні-2 за плату право догляду за інфраструктурою Аеропорту (додаток № 1 до договору, план-схема, що є невід`ємними частинами договору) в частині організації забезпечення паркування та справляння паркувального збору та залучити сторону-2 провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на території Аеропорту, а сторона-2 - здійснювати організацію забезпечення паркування та справляння паркувального збору на території Аеропорту згідно з Технологією надання послуг паркування (додаток № 2 до договору, як невід`ємна його частина).

2.2. На момент укладання спірного договору стороні-2 було передано чотири паркувальні майданчики для здійснення організації забезпечення паркування транспортних засобів (пункт 1.4 договору), а саме:

- тимчасова автопарковка № 1 - привокзальна площа терміналу "В";

- тимчасова автопарковка № 2 - між привокзальною площею терміналу "В" та паркувальною зоною № 3;

- тимчасова автопарковка № 3 - біля будівлі профілакторію;

- автопарковка біля терміналу "F".

2.3. Згідно з пунктом 3.2 договору за право, визначене предметом цього договору, позивач щомісяця, але не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним, сплачує на користь відповідача плату в розмірі 360 000,00 грн (в тому числі ПДВ).

2.4. Відповідно до пункту 4.1 договору термін його дії до 01.01.2014.

2.5. Додатковою угодою від 12.03.2011 № 1 збільшено кількість зон для паркування за договором до 6, передано для обслуговування ще 2 зони.

2.6. Додатковою угодою від 01.09.2011 № 2 зменшено кількість зон для паркування за договором до 5 зон та повернуто 1 зону - тимчасову автопарковку № 5 - привокзальна площа терміналу "В".

2.7. 20.12.2013 сторони уклали додаткову угоду № 4, якою внесли зміни до пункту 1.4 договору, а саме визначили, що під зонами платного розміщення транспортних засобів мається на увазі:

- тимчасова автопарковка № 1 - привокзальна площа терміналу "В";

- тимчасова автопарковка № 2 - між привокзальною площею терміналу "В" та паркувальною зоною № 3;

- тимчасова автопарковка D2;

- тимчасова автопарковка D3.

Пункт 3.2 договору сторони виклали в новій редакції, яка передбачає, що "базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту "Бориспіль". Розмір плати складає 0,99 грн за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України".

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди термін дії договору продовжено до 01.01.2015.

2.8. Додатковою угодою від 24.02.2014 № 5 сторони внесли зміни до пункту 3.2 договору такого змісту: "До 20.12.2013 року, розмір плати за договором за місяць складає 360 000,00 грн, в тому числі ПДВ. Сплата за грудень місяць 2013 року розраховується як сума, пропорційна 19 календарним дням місяця від загальної місячної сплати за договором.

Починаючи з 20.12.2013, розмір плати за договором складає 0,99 грн за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України.

Базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту "Бориспіль".

2.9. 24.02.2014 сторони уклали додаткову угоду № 6, якою пункт 4.1 договору виклали у наступній редакції: "даний договір набирає чинності з 01.01.2011 року та діє до 31.12.2024 року включно".

2.10. 28.02.2014 додатковою угодою № 7 замінено сторону в договорі. Згідно з домовленістю за згодою аеропорту ТОВ "ТМД Сервіс" з 01.03.2014 відступає свої права та обов`язки за договором позивачу - ТОВ "Аеропорт Паркінг".

2.11. Згідно з додатковою угодою від 29.12.2017 № 11 пункт 1.4 договору сторони виклали в такій редакції: "за даним договором під парковками мається на увазі 4 (чотири) зони для платного паркування транспортних засобів, розташування яких на території Аеропорту зазначене на план-схемі, яка є додатком № 1 до договору та невід`ємною його частиною, а саме:

- паркувальний майданчик "Р2";

- паркувальний майданчик "Р3";

- паркувальний майданчик "Р7";

- паркувальний майданчик "Р8".

2.12. Додатковою угодою від 01.01.2018 № 12 збільшено розмір плати за кожного пасажира з 0,99 грн (без податку на додану вартість) до 1,55 грн (без податку на додану вартість).

2.13. У листі від 30.05.2019 за № 30/05-2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, мотивуючи своє звернення рядом об`єктивних обставин, які вплинули на роботу паркувальних майданчиків та суттєво знизили їх дохідність.

2.14. У подальшому позивач направляв відповідачу листи, в яких доводив до відома аеропорту про скрутне фінансове становище підприємства у травні - серпні 2019 року, одночасно просив відтермінувати оплату рахунків. Для підтвердження фінансового стану підприємства було замовлено аудиторську довідку, копія якої направлена ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та додана до позову.

2.15. Оскільки відповідач не прийняв пропозицію позивача укласти додаткову угоду, направлену у травні 2019 року (позивач не отримав позитивну відповідь відповідача), позивач у жовтні направив інший варіант додаткової угоди. Оскільки відповідач відмовився від укладання запропонованої угоди позивач звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2020 (суддя Горбасенко П. В.) позовні вимоги задоволено повністю. Внесено зміни в пункт 3.2. договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів, укладеного між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ "Аеропорт Паркінг", встановивши базою для нарахування винагороди за договором 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі "D" "Міжнародного аеропорту "Бориспіль".

3.2. Суд погодився з доводами позивача відносно того, що на момент судового розгляду виникла ситуація, яка не тільки позбавила позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, але і призвела до відсутності коштів у позивача для сплати винагороди відповідачу за договором.

Рішення прийнято на підставі статей 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 (колегія суддів: Тарасенко К. В., Разіна Т. І., Іоннікова І. А.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

4.2. Скарга з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 652, 653 ЦК України, а також відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Скаржник наголошує, що згідно з чинним законодавством зміна обставин вважається істотною тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Позивач, підписуючи додаткову угоду № 12, усвідомлював її умови та взяті на себе зобов`язання, а також погодив всі істотні умови, без винятків та застережень.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "Аеропорт Паркінг" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Позивач зазначає, що доводи касаційної скарги щодо порушень судами норм матеріального права не обґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів у справі та не впливають на законність рішень судів попередніх інстанцій і не можуть бути підставою для скасування цих рішень, а також наголошує, що правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 904/1253/18, від 26.09.2019 у справі № 910/1274/19.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

6.4. Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

6.5. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частини 1, 2 статті 651 ЦК України).

6.6. Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

6.7. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина 2 статті 652 ЦК України).

6.8. Частиною 4 статті 652 ЦК України визначено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

6.9. Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов.

6.10. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що обставини, які впливали на дію договору, змінювалися не один раз, зокрема, що на момент укладення договору сторони не могли спрогнозувати відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу "Kyiv Boryspil Express", що спричинило відтік автомобілів з паркувальних майданчиків, так як значна частина пасажирів почала користуватися залізничними послугами.

26.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю". У зв`язку зі змінами у законодавстві та з метою посилення соціального захисту осіб з інвалідністю 31.01.2018 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 585", відповідно до якої пільга з безоплатного паркування і зберігання транспортних засобів була поширена на всіх осіб з інвалідністю, а не тільки з ураженням опорно-рухового апарату, як це передбачалось редакцією постанови, чинною до 31.01.2018.

У зв`язку зі змінами у законодавстві, спрямованими на посиленням соціального захисту осіб з інвалідністю, 10 % усіх паркомісць виділені для безоплатного паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, в результаті чого дохід позивача за договором зменшився на дохід з 112 паркомісць.

Крім того, відкриття багаторівневого паркінку з нижчими тарифами, відкриття Терміналу "F" та запуск паркувального майданчика Р12 призвели до значного відтоку автомобілів з паркувальних майданчиків позивача.

Суд першої інстанції зазначив, що наведені обставини справи у їх сукупності свідчать про наявність підстав для внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

6.11. Проте за змістом наведених вище положень законодавства зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей договір.

6.12. Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка має наслідком зміну договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

6.13. При цьому закон пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19.

6.14. Водночас зміна договору за рішенням суду у такому разі допускається у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

6.15. З викладеного вбачається, що при вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 ЦК України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 10.12.2019 у справі № 911/537/19 та від 18.02.2020 у справі № 902/364/19.

6.16. Однак господарські суди попередніх інстанцій викладеного не врахували та дійшли висновку про наявність істотної зміни обставин, яка виникла після укладення договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85, та суттєво впливає на можливість виконання позивачем обов`язків за ним.

При цьому із оскаржуваних судових рішень не вбачається встановлення судами існування одночасно умов, які визначені частиною другою статті 652 ЦК України, для зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

6.17. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (пункт 4 статті 652 ЦК України), але не зазначили на підставі яких доказів вони дійшли цих висновків.

6.18. Крім того, суди не надали оцінки самій умові договору, яку просить змінити позивач, а саме, що у пункті 3.2. договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85, в редакції додаткової угоди від 24.02.2014 № 5, базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту "Бориспіль". Позивач просить встановити, що базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), які обслуговувалися лише в Терміналі "D" Міжнародного аеропорту "Бориспіль".

6.19. З огляду на викладене для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином дослідити наведені позивачем правові підстави для внесення змін до договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85, а також встановити чи навів позивач умови і виняткові випадки, передбачені статтею 652 ЦК України (з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження його виконання на змінених умовах) і чи підтверджуються вони належними та допустимими доказами.

6.20. Таким чином, висновки місцевого та апеляційного судів про наявність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення всіх обставин справи.

6.21. Верховний Суд позбавлений можливості надати правовий висновок щодо застосування частини 2 статті 652, статті 653 ГПК України з огляду на невстановлення судами істотних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

6.22. Відповідно до частин 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.23. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.2. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням оскаржуваної ухвали і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі № 911/527/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич