Рішення

від 12.03.2021 по справі 911/527/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/527/20

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Денисевич К.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про внесення змін до договору

за участю представників сторін:

від позивача: Смолякова В.Ю. (довіреність від 17.02.2020);

від відповідача: Щиголь М.В. (довіреність вих.№01-22/7-57 від 04.01.2021)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - відповідач) про внесення змін до договору № 02.11-14/23.30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на суттєву зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Зазначені обставини, на думку позивача, позбавили його того, на що він розраховував при укладенні договору та призвели до відсутності коштів у позивача для сплати винагороди відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/527/20 та призначено підготовче засідання.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що що при укладенні спірного договору, сторони могли спрогнозувати зростання пасажиропотоку Аеропорту та відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу « KyivBoryspil Express» , а також відкриття паркінгу. Також, відповідач стверджує, що позивач, підписуючи договір та додаткові угоди до нього, усвідомлював взяті на себе зобов`язання, погодив всі істотні умови без застережень, зокрема, щодо розрахунків, а також мав оцінити всі можливі ризики та негативні наслідки для себе.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.20020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про внесення змін до договору задоволено повністю, внесено зміни в пункт 3.2. договору №02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг", встановивши базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту «Бориспіль» , стягнуто з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 16; ідентифікаційний код 39112303) 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі №911/527/20 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі №911/527/20 залишено без змін, судовий збір за подачу апеляційної скарги залишено за Державним підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі №911/527/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/527/20 передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою від 28.12.2020 прийнято справу №911/527/20 до свого провадження, призначено підготовче засідання на 02.02.2021, витребувано у сторін письмові пояснення з урахуванням Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 в строк до 02.02.2021 включно та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

Протокольною ухвалою від 02.02.2021 відкладено підготовче засідання на 23.02.2021.

03.02.2021 до суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 02.02.2021.

19.02.2021 до суду від відповідача надійшли пояснення вих.№35-22/1-76 від 18.02.2021.

Ухвалою суду від 23.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів,

підготовче засідання відкладено на 04.03.2021 об 11:00.

02.03.2021 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи Висновку експерта за результатами економічного дослідження.

04.03.2021, ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2021 об 11:30.

В судовому засіданні 12.03.2021 взяли участь представники позивача і відповідача.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ

10.02.2010 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - Сторона-1) та Приватним підприємством «ТМД Сервіс» (надалі - Сторона-2) укладено договір № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів (надалі - Договір).

У відповідності до умов п. 1.1. Договору, договір укладено з метою задоволення потреб в обслуговуванні зростаючого пасажиропотоку та належного обслуговування пасажирів Міжнародного аеропорту «Бориспіль» (надалі - Аеропорт) в порядку і на умовах визначених цим Договором сторона 1 надає стороні 2 за плату право догляду за інфраструктурою Аеропорту (додаток № 1 до договору, план-схема, що є невід`ємною частиною договору) в частині організації забезпечення паркування та справляння паркувального збору та залучає Сторону-2 провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на території Аеропорту (надалі - Парковки).

Згідно п. 1.2 Договору, Сторона 2 здійснює організацію забезпечення паркування та справляння паркувального збору на території Аеропорту згідно з Технологією надання послуг паркування (Додаток № 2 до Договору, як невід`ємна його частина).

Відповідно до п. 1.4 Договору, за даним договором під парковками мається на увазі 4 зони платного паркування розміщення яких на території Аеропорту зазначене в План - схемі, яка є Додатком №1 до Договору та невід`ємною його частино, а саме, Тимчасова автопарковка №1 - привокзальна площа терміналу «В» ; Тимчасова автопарковка №2 - між привокзальною площею терміналу «В» та паркувальною зоною № 3; Тимчасова автопарковка №3 - біля будівлі профілакторію; Автопарковка біля терміналу « F» .

Сторони також домовились, що кількість та/або розташування зон (місць) платного паркування, що визначені в План - схемі, може бути в подальшому змінена, про що сторони внесуть відповідні зміни до План - Схеми та підпишуть додаткову угоду (п. 1.5 Договору).

У відповідності до п. 3.2 Договору, за право, визначене предметом цього договору Позивач щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним, сплачував на користь Відповідача плату в розмірі 360 000,00 грн. (в тому числі ПДВ).

Згідно п. 4.1 Договору, договір діє до 01.01.2014 року.

Як передбачено п. 6.1 Договору, усі виправлення за текстом, зміни та доповнення до даного договору мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідченні уповноваженими представниками сторін в кожному окремому випадку.

На момент укладання спірного договору ТОВ «ТМД Сервіс» було передано чотири паркувальні майданчики для здійснення організації забезпечення паркування транспортних засобів, а саме:

- Тимчасова автопарковка №1 - привокзальна площа терміналу «В» ;

-Тимчасова автопарковка №2 - між привокзальною площею терміналу «В» та паркувальною зоною № 3;

- Тимчасова автопарковка №3 - біля будівлі профілакторію;

- Автопарковка біля терміналу « F» .

Додатковою угодою № 1 від 12.03.2011 року збільшено кількість зон для паркування за договором до 6 зон та передано для обслуговування ще 2 зони, а саме:

- Тимчасова автопарковка № 4 - привокзальна площа терміналу «В» ;

- Тимчасова автопарковка № 5 - привокзальна площа терміналу «В» .

Додатковою угодою № 2 від 01 вересня 2011 року зменшено кількість зон для паркування за договором до 5 зон та повернуто 1 зону - Тимчасову автопарковку № 5 - привокзальна площа терміналу «В» .

20 грудня 2013 року сторони Договору уклали додаткову угоду № 4, згідно пункту 1 якої внесли зміни до п. 1.4 Договору, а саме визначили, що під зонами платного розміщення транспортних засобів мається на увазі:

- Тимчасова автопарковка №1 - привокзальна площа терміналу «В» ;

- Тимчасова автопарковка №2 - між привокзальною площею терміналу «В» та паркувальною зоною № 3;

- Тимчасова автопарковка D2;

- Тимчасова автопарковка D3.

Водночас, сторони Договору виклали п. 3.2 договору в новій редакції, яка передбачає, що «базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» .

Розмір Плати складає 0,99 грн. за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України» .

Відповідно до п. 3 додаткової угоди «Сторони домовились продовжити термін дії договору до 01.01.2015 року» .

Додатковою угодою № 5 від 24 лютого 2014 року сторони договору внесли зміни до п.3.2 Договору, а саме: «До 20.12.2013 року, розмір плати за Договором за місяць складає 360 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Сплата за грудень місяць 2013 року розраховується як сума, пропорційна 19 календарним дням місяця від загальної місячної сплати за договором.

При цьому, починаючи з 20.12.2013, розмір плати за договором складає 0,99 грн. за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України.

Базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» .

24.02.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 6, згідно п. 1 якої пункт 4.1 Договору виклали у наступній редакції: «даний Договір набирає чинності з 01.01.2011 року та діє до 31.12.2024 року включно» .

28 лютого 2014 року додатковою угодою № 7 сторони домовилися про заміну сторони в Договорі. Згідно домовленості за згодою аеропорту ТОВ «ТМД Сервіс» з 01 березня 2014 року відступає свої права та обов`язки за договором позивачу - ТОВ «Аеропорт Паркінг» .

Згідно додаткової угоди № 11 від 29.12.2017 року пункт 1.4 Договору сторони виклали в наступній редакції: «за даним договором під парковками мається на увазі 4 (чотири) зони для платного паркування транспортних засобів, розташування яких на території Аеропорту зазначене на план-схемі, яка є додатком № 1 до договору та невід`ємною його частиною, а саме:

- Паркувальний майданчик «Р2» ;

- Паркувальний майданчик «Р3» ;

- Паркувальний майданчик «Р7» ;

- Паркувальний майданчик «Р8» .

Додатковою угодою № 12 від 01.01.2018 збільшено розмір плати за кожного пасажира з 0,99 грн без податку на додану вартість до 1,55 грн без податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.05.2019 за № 30/05-2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, мотивуючи своє звернення рядом об`єктивних обставин, які вплинули на роботу паркувальних майданчиків та суттєво знизили їх дохідність.

У подальшому позивач направляв відповідачу листи, в яких доводив до відома аеропорту про скрутне фінансове становище підприємства у травні - серпні 2019 року, одночасно просив відтермінувати оплату рахунків. Для підтвердження фінансового стану підприємства було замовлено аудиторську довідку, копія якої направлена ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та додана до позову.

Оскільки відповідач не прийняв пропозицію позивача укласти додаткову угоду, направлену у травні 2019 року (позивач не отримав позитивну відповідь відповідача), позивач у жовтні направив інший варіант додаткової угоди.

Оскільки відповідач відмовився від укладання запропонованої угоди позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач пропонує внести зміни в спірний договір, змінивши базу нарахування винагороди наступним чином, обґрунтовуючи зміни наступним.

Станом на дату укладання додаткової угоди № 4 від 20.12.2013 щодо зміни порядку нарахування винагороди за договором та додаткової угоди № 7 від 28.02.2014, згідно якої позивач набув усі права та обов`язки за договором, останній надавав послуги на 1118 паркомісцях. Загальна кількість комерційних паркомісць на той час складала 1832 (додатково Р5 на 360 паркомісць та Р12 на 354 паркомісця).

Отже за договором позивач володів 61 % паркувальних місць аеропрорту (1118х100/1832), базою для нарахування винагороди було 100 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів).

Станом на момент розгляду спору, позивач обслуговує 1118 паркомісць з загальної кількості - 2742 паркомісць. За виключенням 10 % місць для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , позивач отримує дохід за договором від 1006 паркомісць, у процентному співвідношенні це складає 37 % (1006х100/2742).

Оскільки відповідач самостійно здійснює утримання паркувальних майданчиків, розташованих біля терміналу F (Р10, Р11, Р12), які розраховані на пасажиропотік вказаного терміналу, справедливим буде, як стверджує позивач, виключити з бази нарахування винагороди пасажирів, що обслуговуються у терміналі F.

Зокрема: 61 % паркомісць - 100 % пасажирів; 37 % паркомісць - х % пасажирів терміналу D; х= 37х 100/61; х = 61 % пасажирів терміналу D.

Отже, базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі DМіжнародного аеропорту «Бориспіль» .

Надаючи з урахуванням вищевикладеного правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частин першої, другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також відповідно до статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальним засадами цивільного законодавства є свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Закріплений у цій статті принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов`язаних трьох складових, що є традиційним для європейського приватного права. Загалом зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

За загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни, розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

Згідно з вимогами частин першої - другої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частиною 4 ст. 652 ЦК України визначено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у Постанові від 09.12.2020 зазначив, зокрема, що при вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 ЦК України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

Для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином дослідити наведені позивачем правові підстави для внесення змін до договору від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85, а також встановити чи навів позивач умови і виняткові випадки, передбачені статтею 652 ЦК України (з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження його виконання на змінених умовах) і чи підтверджуються вони належними та допустимими доказами.

Враховуючи Постанову Верховного Суду від 09.12.2020, дослідивши усі обставин, якими сторони керувались, укладаючи договір, а також надання правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору, суд вважає, що зміни обставин, на які посилається позивач, є істотними, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом, на дату укладання договору в Міжнародному аеропорту "Бориспіль" працювали Термінал В та Термінал F .

Так, з 15 вересня 2011 року по грудень 2014 року термінал В обслуговував усі внутрішні рейси на виліт і приліт і до 2012 року В був основним терміналом аеропорту.

Усі паркувальні майданчики, що розташовані біля цього терміналу, були передані аеропортом для обслуговування за договором.

Окрім того, за договором для обслуговування був переданий єдиний паркувальний майданчик, що розташований біля Термінал F (термінал почав приймати пасажирів з 31 жовтня 2010 року та обслуговував міжнародні та чартерні рейси 22 авіакомпаній https://uk.wikipedia.org/wiki/ Міжнародний_аеропорт_ Бориспіль %20-%20cite_note-14).

28 травня 2012 року відкрито Термінал D .

З 27 жовтня (початок зимової навігації) 2013 року термінал F був законсервований, і всі рейси переведені до терміналу B (який було закрито в грудні 2014 року, а всі рейси аеропорту були спрямовані до Терміналу D ).

Таким чином, у зв`язку з закриттям терміналу F та переміщенням основного пасажиропотоку аеропорту до Терміналу D , сторони договору внесли зміни до умов договору та уклали додаткову угоду № 4 від 20 грудня 2013 року, згідно якої за договором для обслуговування передавалися усі паркувальні майданчики, які працювали біля діючих на той час терміналів B та D на загальну кількість 1118 місць.

При цьому, було прийнято рішення про зміну порядку оплат за договором, а саме сторони відійшли від фіксованої ціни договору та базою для нарахування винагороди прийняли кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль .

На дату укладання цієї додаткової угоди в обслуговуванні аеропорту залишалися 3 паркувальні майданчики, які були віддалені від діючих терміналів та у зв`язку з чим користувалися меншим попитом у споживачів - паркувальний майданчик між Терміналом В та Терміналом D на 360 місць (Р5), паркувальний майданчик на території Терміналу F на 354 місця (Р12) та паркувальний майданчик біля профілакторію на 125 місць (Р9) - не комерційного призначення.

Позивач після укладання додаткової угоди № 7 від 28 лютого 2014 року, якою приймав на себе усі права та зобов`язання за додатковою угодою № 4 від 20.12.2014, де визначалося, що базою для нарахування винагороди прийняли всю кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль , володів усіма паркувальними майданчиками, які були розташовані біля діючих терміналів аеропорту (така тенденція складалася упродовж усього періоду дії договору аж до 2019 року).

Позивач, приймаючи на себе зобов`язання, згідно яких базою для нарахування винагороди приймається вся кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), а аеропорт пропонуючи такі зміни за договором, виходили з того, що усі паркувальні майданчики, які розташовані біля діючих терміналів, та відповідно, найзатребуваніші та більш дохідні, будуть знаходитися в обслуговуванні позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони виходили з того, що більша частина паркомісць аеропорту передавалася на обслуговування за договором. Аеропорт залишав за собою паркувальні майданчики, які були менш популярні у споживачів, тому завжди були не заповнені і аеропорт їх частково використовував не в комерційних цілях.

Таким чином, станом на 2014 рік процентне співвідношення між кількістю паркувальних місць (для комерційного використання), які були в обслуговуванні позивача та аеропорту складало 61 % до 39 % на користь позивача.

Крім того, на час укладення додаткової угоди № 4 від 20.12.2014 сторони виходили з того, що пасажиропотік аеропорту уже два роки поспіль мав спадаючий характер.

Сторони не передбачили подальший стрибок в розвитку економіки та зростання доходів населення, тому закономірно передбачали подальше падіння пасажиропотоку, або ж його тимчасовий зріст, тобто незначні коливання.

Проте, з 2015 року відбулось зростання пасажиропотоку, а з 2017 року - його стрімке зростання.

Обставиною, яка сприяла такому зрозстанню було, в тому числі, запровадження безвізового режиму з ЄС.

У зв`язку з збільшенням пасажиропотоку, іноземні авіакомпанії, в тому числі чартерні, почали суттєво нарощувати присутність в Україні. Аеропорт почав обслуговувати лоукост рейси, що сприяло більшій доступності квитків та відповідно подальшому зростанню попиту на авіаперевезення.

Вказані обставини є загальновідомими, висвітлювались в засобах масової інформації, відповідачем не заперечуються, а тому не потребують доказування.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що спрогнозувати в кінці 2013 року таку динаміку зростання пасажиропотоку (6 890 443 - пасажиропотік аеропорту в 2014 році, 12 603 271 - пасажиропотік в 2018 році), яка призвела до суттєвого збільшення виплат виконавця за договором (майже вдвічі), сторони не мали можливості.

Крім збільшення виплат позивача за договором виникли ряд чинників, які суттєво знизили дохідність договору для позивача, чим суттєво порушили майнові інтереси сторін за договором.

Судом враховано, що 26.10.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю .

У зв`язку зі змінами у законодавстві та з метою посилення соціального захисту осіб з інвалідністю 31 січня 2018 року Уряд прийняв постанову Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 585 . Відповідно до прийнятої постанови, пільга з безоплатного паркування і зберігання транспортних засобів була поширена на всіх осіб з інвалідністю, а не тільки з ураженням опорно-рухового апарату, як це передбачалось редакцією постанови, чинною до 31.01.2018.

Після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами 10 відсотків паркувальних місць виділено під паркування автомобільного транспорту осіб з інвалідністю.

Таким чином, у зв`язку зі змінами у законодавстві, спрямованими на посиленням соціального захисту осіб з інвалідністю, зменшилась кількість місця які позивач міг надавати для стоянки особам без інвалідності.

Окрім того, 30 листопада 2018 року відбулося відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу KyivBoryspil Express , який забезпечує цілодобове швидкісне пасажирське сполучення між залізничною станцією Київ-Пасажирський і міжнародним аеропортом Бориспіль .

У відповідності до інформації, яка опублікована на офіційному сайті Укрзалізниці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за півроку експреси KyivBoryspil Express перевезли понад 360 тис. пасажирів до Міжнародного аеропорту Бориспіль та зворотно. І попит постійно зростає: якщо на початку проекту KyivBoryspil Express перевозив близько 1 тис. пасажирів за добу, то на момент звернення з позовом - утричі більше. Експрес працює в цілодобовому режимі і виконує 27 рейсів на добу. Час у дорозі складає всього 35-45 хвилин.

Відкриття руху експрес-потягу об`єктивно спричинило відтік автомобілів з паркувальних майданчиків, так як значна частина пасажирів почала користуватись його послугами.

З 31 березня 2019 року аеропорт відновив роботу Терміналу F, який не працював близько п`яти років, спрямувавши туди обслуговування лоукостів та чартерних рейсів.

Між тим, поруч з аеровокзальним комплексом розташована велика автостоянка (Р12) на 354 місця, яка раніше використовувалася як парковка для тривалого зберігання за зниженими тарифами: 10 грн. за годину або 60 грн. на добу.

У зв`язку з тим, що термінал F відновив роботу, попит на стоянку біля нього підвищився, тому аеропорт прийняв рішення про зміну тарифу і з 1 квітня 2019 року вартість паркомісця становить 20 грн. на годину та 160 грн. на добу (https://kbp.aero/airport/map/ ).

У подальшому аеропорт відкрив ще два нових паркінги Р5 та Р9, які розташовані поруч з Терміналом F, а з 23 травня 2019 р. в аеропорту відкрили чотирьохповерховий паркінг біля терміналу D (https://tsn.ua/auto/news/ukrayina/u-borispoli-vidkrivayut-bagatorivneviy-parking-bilya-terminalu-d-1350453.html), який розрахований на 1019 паркомісць з погодинним тарифом 30,00 грн. та 300,00 грн. за добу. Його загальна площа 40 тис. кв м. Паркінг з`єднаний дворівневим пішохідним переходом з терміналом D. В будівлі паркінгу заплановано розміщення точок легкого фуду. Передбачена індикація вільних паркомісць, система відеоспостереження, розпізнавання автомобільних номерів і водія.

При цьому, відкриття багаторівневого паркінгу, який має безліч переваг перед відкритими паркувальними майданчиками, при цьому з нижчими тарифами, відкриття Терміналу F та запуском паркувального майданчику Р12 призвели до значного відтоку автомобілів з паркувальних майданчиків позивача.

У результаті збільшення паркувальних майданчиків в даний час на території аеропорту на комерційні основі працює 2742 паркомісця, з них 1118 місць передані для обслуговування позивачу.

Водночас, частина паркомісць позивача зайнята автомобілями осіб з інвалідністю - 10 % (оскільки майданчики знаходяться поряд з Терміналом D і таким особам зручніше безкоштовно пакуватися ближче до терміналу), а частина місць - порожні, у зв`язку з чинниками, переліченими вище.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що спрогнозувати у 2013-2014 роках відкриття паркінгу сторонами договору для закладення цього ризику в умови договору також не представлялося можливим, зважаючи на те, що будувати паркінг почали в 2011 році, а запустити планували до Євро-2012 . Однак, проект залишався нереалізованим протягом семи років.

Сукупність вищезазначених обставин призвела до нестачі коштів у позивача для оплати винагороди аеропорту згідно з договірними зобов`язаннями, у зв`язку з чим позивач змушений із запізненням здійснювати оплати виставлених рахунків аеропорту.

Як зазначає позивач, різке погіршення фінансового стану підприємства позивача протягом поточного року має сталий характер, оскільки відсутні фактори, які можуть зумовити збільшення дохідності паркувальних майданчиків та їх стовідсоткове платне заповнення.

Водночас, при залишенні базою нарахування винагороди за договором кількості пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль (п. 3.2 Договору) - витрати на оплату рахунків аеропорту будуть і далі зростати.

Тобто обставини, які сторони враховували при укладанні додаткової угоди № 4 від 20.12.2014 року зазнали істотних непередбачуваних змін, що в свою чергу призвело до зміни співвідношення інтересів сторін за договором.

Обгрунтованими є доводи позивача з приводу того, що якби сторони Договору могли передбачити істотні зміни, вони не уклали б додаткову угоду № 4 від 20.12.2014, так як за таких умов це не тільки б порушило майнові інтереси сторін, а по суті призвело до неможливості виконання позивачем своїх договірних зобов`язань за договором. Аналогічно позивач не прийняв би на себе усі права та обов`язки за договором згідно додаткової угоди № 7 від 28.02.2014.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

При укладанні Додаткової угоди № 4 від 20.12.2013 сторони приймаючи базою нарахування винагороди керувалися сталою на той час тенденцію зниження пасажиропотоку Аеропорту, така тенденція на той час спостерігалася на летовищах в усій Україні.

На зростання пасажиропотоку вплинули ряд короткострокових чинників, це, насамперед, запровадження безвізового режиму з ЄС, який збільшив пасажиропотік за рахунок туристів до Європи та зростання попиту громадян України на авіаперевезення.

Спрогнозувати зріст пасажиропотоку, що призвело до розконсервації терміналу F і будівництва багаторівневого паркінгу та запуску спеціалізованого залізничного експрес-потягу, при укладанні Додаткової угоди у грудні 2013 року сторони спірного договору не мали можливості, а навпаки, керуючись тенденцією до спаду економіки, відсутність факторів для її росту, передбачали подальше його падіння або ж досить незначне тимчасове зростання.

Крім того, сторони не мали можливості спрогнозувати зміни у законодавстві України, в результаті яких 10 % усіх паркомісць будуть виділені для безоплатного паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, в результаті чого дохід позивача за договором зменшився на дохід з 112 паркомісць.

Суд вважає, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Позивач не може впливати на зазначені вище причини, які зумовили стрімке зростання пасажиропотоку, зменшення кількості паркомісць та попиту на них.

Також позивач не має можливості збільшити кількість паркомісць (відновити існуюче раніше їх процентне співвідношення до 61 %) та отримати можливість обслуговувати усі працюючі в даний час термінали аеропорту без його згоди, якої наразі не досягнуто.

Суд вбачає, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні Договору.

Суд також погоджується з доводами позивача відносно того, що на момент судового розгляду виникла ситуація, що не тільки позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору, але і призвела до відсутності коштів у позивача для сплати винагороди відповідачу за договором.

Зважаючи на вищевикладене, позивач здійснює розрахунки за спірним договором зі значним запізненням, чим порушує умови Договору, у зв`язку з чим до нього застосовані штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов`язань у розмірі 744403,72 грн.

Крім того, судом враховано, що відповідач не зазнав майнових втрат чи негативних наслідків від істотної зміни обставин, а отже, покладення тягаря негативних наслідків лише на позивача, суперечить принципам пропорційності, співмірності та рівноваги, як то передбачено ст. 3 ЦК України.

Із суті спірного Договору не слідує, що позивач несе усі ризики зміни обставин, на які він посилається у цьому позові, так само таке не слідує із звичаїв ділового обороту.

Розірвання договору суперечитиме суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання Договору на умовах, змінених судом.

Суд погоджується з доводами позивача, що розірвання Договору завдасть шкоди позивачу, оскільки надання послуг за Договором є єдиним видом діяльності підприємства - здійснення організації забезпечення паркування транспортних засобів за договором, подальша господарська діяльність буде зупинена.

Окрім того, шкоди зазнає і відповідач, оскільки договір в даний час не має майнового інтересу для його потенційного виконавця, а подальша експлуатація паркувальних майданчиків самостійно аеропортом вимагає значних капіталовкладень на закупівлю обладнання, необхідного для експлуатації майданчиків.

Також, виділення коштів на обладнання має бути включено до Річного плану закупівель ДП МА «БОРИСПІЛЬ» та здійснюватися через державні закупівлі ДП МА «БОРИСПІЛЬ» за допомогою системи електронних державних закупівель ProZorro.

Таким чином, паркувальні майданчики тривалий час будуть простоювати, а кошти від експлуатації паркувальних майданчиків аеропорту не надходитимуть.

В свою чергу розірвання договору потягне за собою монополізацію аеропортом вказаного ринку послуг. Монопольне становище аеропорту на ринку паркувальних послуг на території летовища призведе до обмеження конкуренції, можливого зловживання монопольним становищем, що в свою чергу відобразиться на якості послуг, спричинить здорожчання та тимчасовий дефіцит (через закриття 1118 паркомісць), і призведе до порушення прав споживача.

Отже, розірвання договору є недопустимим та суперечить суспільним інтересам.

Також слід зазначити, що на паркувальних майданчиках, переданих за договором, виділені 112 місць, облаштованих для транспорту осіб з інвалідністю, значна частина з них розташована безпосередньо біля Терміналу D та постійно зайнята такими транспортними засобами. Закриття майданчиків спричинить значні труднощі вказаної категорії громадян з потрапляння до Терміналу D. Так само одночасне закриття 1118 паркувальних місць (з загальної кількості 2742 паркомісць) не тільки призведе до фінансових втрат Аеропорту, але і негативно відзначиться на самій його роботі через виникнення раптового дефіциту паркомісць. При цьому закриття двох паркувальних майданчиків Р7 та Р8 загальною кількістю на 717 місць, які в основному використовуються для довготривалого зберігання автомобілів (100 грн. за добу), призведе до значного скорочення пропозиції цієї послуги з паркування за таким тарифом (на 1/3), що також спричинить значний дефіцит цієї послуги в Аеропорту.

Тоді як внесення пропонованих змін до Договору відповідає принципу справедливості Договору.

Водночас, відповідач не заявляв свого наміру на самостійне обслуговування паркувальних майданчиків, які є предметом Договору, а отже відповідач буде змушений укладати аналогічний договір у випадку розірвання спірного на взаємовигідних умовах, враховуючи, що подальше виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором не можливе, оскільки дохідна частина договору для позивача зменшується, а витратна зростає, що призвело уже в липні 2019 року до збитковості договору для позивача (виручка була менша, ніж рахунки аеропорту на оплату послуг за договором за липень 2019 року).

Окрім того, судом критично оцінються доводи відповідача щодо того, що при укладенні спірного договору, сторони могли спрогнозувати зростання пасажиропотоку Аеропорту та відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу « KyivBoryspil Express» оскільки додаткова угода № 12, прийнята сторонами договору, на яку посилається у відзиві відповідач не є предметом спору сторін.

Саме при прийнятті рішення, що базою нарахування винагороди за договором приймається весь пасажиропотік на приліт та виліт (крім трансферних пасажирів), викладеного у додатковій угоді № 5 від 24.02.2014, сторони не мали можливості передбачити зміну істотних обставин, що призвели до негативних наслідків для позивача, на які він посилається у позові.

Позивач не оскаржує результати угоди сторін, які зафіксовані в додатковій угоді від 01.01.2018, оскільки зменшення оплати за одного пасажира не змінить ситуацію, що склалася за договором при постійному зростанні пасажиропотоку та самостійному обслуговуванні аеропортом паркувальних майданчиків біля терміналу F.

Суд вважає, що доводи відповідача про необґрунтованість позиції позивача про неможливість спрогнозувати у 2013-2014 роках відкриття паркінгу, не спростовують факти, викладені позивачем у позові щодо відсутності можливості сторін договору спрогнозувати при укладанні додаткової угоди № 5 від 2014 року обставини, які призвели до збитковості позивача за договором - одночасне відкриття у 2019-2020 роках терміналу F (біля якого паркувальні майданчики відповідач обслуговує самостійно), запуск швидкісного потягу, відкриття після заморожування через сім років критого паркувального майданчику на заплановані 2 038 машиномісць та внесення змін до законодавства щодо необхідності виділення 10 % паркомісць для осіб з інвалідністю.

Судом враховано, що договір між сторонами спору діє з 2010 року.

При цьому, обставини, які впливали на дію договору, змінювалися не один раз, але сторони керуючись загальними засадами цивільного законодавства та принципом справедливості, добросовісності і розумності завжди знаходили компромісні рішення щодо договірних зобов`язань та вносили відповідні зміни до договору.

Судом критично оцінюються доводи відповідача щодо можливості прогнозування відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу « Kyiv Boryspil Express» , оскільки відновлення будівництва критого паркінгу та будівництво експрес-потягу відбулося завдяки розвитку аеропорту «Бориспіль» , у зв`язку з чим прогнозувати на початку 2014 року таке будівництво, як і зростання пасажиропотоку аеропорту, опираючись на Концепцію розвитку 2007 року було неможливо.

Судом враховано наявний в матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження № 131-01/21 від 22.02.2021, який виконано судовим експертом Валовою В.М., Бюро економіко-правових експертиз.

На вирішення дослідження було поставлено наступні питання:

1. Чи підтверджується документально отриманий ТОВ "Аеропорт Паркінг" дохід за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 по травень 2020 включно?

2. Яка винагорода сплачена ТОВ "Аеропорт Паркінг" на користь ДП МА "Бориспіль" за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 по травень 2020 включно ?

3. Яке відсоткове співвідношення валової частки винагороди ДП МА "Бориспіль" за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів до загального доходу ТОВ "Аеропорт Паркінг" за період з січня 2019 по травень 2020 включно?

Експертом досліджувались статутні та реєстраційні документи ТОВ "Аеропорт Паркінг", договір № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 з додатками, акти приймання - здачі виконаних послуг, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку по рахункам, книги реєстрації ОРО тощо.

Провівши економічне дослідження, судовий експерт дійшов наступних висновків:

- по першому питанню: документально підтверджується отриманий ТОВ "Аеропорт Паркінг" дохід за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 по травень 2020 включно в сумі - 35348741, 89 грн;

- по другому питанню: винагорода сплачена ТОВ "Аеропорт Паркінг" на користь ДП МА "Бориспіль" за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 по травень 2020 включно складає 29589209,22 грн;

- по третьому питанню: відсоткове співвідношення валової частки винагороди ДП МА "Бориспіль" за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів до загального доходу ТОВ "Аеропорт Паркінг" за період з січня 2019 по травень 2020 включно становить 84 % (розраховано за формулою 29589209,22*100/35348741, 89=83,71 %, за такою ж формулою вирахувано помісячні дані за період з січня 2019 по травень 2020).

Також, відповідним висновком підтверджено, що послуги паркування, які ТОВ "Аеропорт Паркінг" надає в рамках договору № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів є єдиним джерелом надходження коштів товариства.

Таким чином, висновок підтверджує порушення співвідношення майнових інтересів та пропорційності сторін за договором, що призводить до зменшення доходу позивача та неможливості своєчасно виконувати позивачем своїх зобов`язань за договором.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт наявності підстав для внесення змін до договору, у зв`язку з істотною зміною обставин, а також порушення відповідачем прав позивача та балансу інтересів сторін, у зв`язку з чим господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, задоволення позовної вимоги про внесення змін в пункт 3.2. Договору № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг , встановивши базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль призведе до поновлення порушених прав позивача.

Також, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Паркінг" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про внесення змін до договору задовольнити.

2. Внести зміни в пункт 3.2. договору № 02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Паркінг» , встановивши базою для нарахування винагороди за договором є 61 % пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту «Бориспіль» .

3. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Паркінг» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 16; ідентифікаційний код 39112303) 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: ( http://court.gov.ua/fair/ ).

Повний текст рішення підписано 24.03.2021.

Суддя В.М. Антонова