Постанова

від 25.05.2021 по справі 911/527/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р. Справа№ 911/527/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.05.2021,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 (повний текст складено 24.03.2021)

у справі №911/527/20 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг

до Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

про внесення змін до договору,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг (далі, позивач або ТОВ Аеропорт Паркінг ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі, відповідач або ДП МА Бориспіль ) про внесення змін до пункту 3.2. Договору про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010 № 02.11-14/23/30-85, встановивши, що базою для нарахування винагороди за договором є 61% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), які обслуговувалися в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення статті 652 Цивільного кодексу України щодо істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні вказаного договору.

Історія справи, короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі №911/527/20 позовні вимоги задоволено повністю. Внесено зміни в пункт 3.2. Договору від 10.12.2010 №02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів, укладеного між ДП МА Бориспіль та ТОВ Аеропорт Паркінг , встановивши базою для нарахування винагороди за договором 61% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

Суд погодився із доводами позивача відносно того, що на момент судового розгляду виникла ситуація, яка не тільки позбавила позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, але і призвела до відсутності коштів у позивача для сплати винагороди відповідачу за договором. Рішення прийнято на підставі статей 188 Господарського кодексу України, 652 Цивільного кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №911/527/20 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №911/527/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі №911/527/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вищезазначені судові рішення, касаційний господарський суд зазначив, що висновки місцевого та апеляційного судів про наявність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені без встановлення всіх обставин справи. Для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином дослідити наведені позивачем правові підстави для внесення змін до договору від 10.12.2010 №02.11-14/23/30-85, а також встановити чи навів позивач умови і виняткові випадки, передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України (з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження його виконання на змінених умовах) і чи підтверджуються вони належними та допустимими доказами. Крім того, суди не надали оцінки самій умові договору, яку просить змінити позивач, а саме, що у пункті 3.2. договору від 10.12.2010 №02.11-14/23/30-85, в редакції додаткової угоди від 24.02.2014 №5, базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль . Позивач просить встановити, що базою для нарахування винагороди за договором є 61% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), які обслуговувалися лише в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 у справі №911/527/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг до Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль про внесення змін до договору задоволено.

Внесено зміни в пункт 3.2. Договору №02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів від 10.12.2010, укладеного між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль та Товариством з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг , встановивши, що базою для нарахування винагороди за договором є 61% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

Присуджено до стягнення з Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг 2 102,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено факт наявності підстав для внесення змін до договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин, а також порушення відповідачем прав позивача та балансу інтересів сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 15.04.2021 (про що свідчить відбиток вхідного штемпеля Господарського суду Київської області) Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі №911/527/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг у задоволенні позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- судом першої інстанції неправильно застосовано положення статті 627, частин 1, 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України, частин 1, 3 статті 653 Цивільного кодексу України.

Відповідач наголошує, що зміни до пункту 3.2. Договору вносилися не лише додатковою угодою №4 від 20.12.2013, а й додатковою угодою №5 від 24.02.2014. Таким чином, пункт 3.2. в редакції додаткової угоди №4 втратив чинність 24.02.2014. У подальшому додатковою угодою №12 від 01.01.2018 знову були внесені зміни до пункту 3.2. Договору, який був викладений у новій редакції. Зазначені зміни набрали чинності у відповідності до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України з моменту укладення додаткової угоди №12, тобто з 01.01.2018.

Таким чином, з моменту укладення додаткової угоди №12 зобов`язання, що визначені в пункті 3.2. у редакції додаткових угод №4 та №5, припинили свою дію. Укладаючи додаткову угоду №12, якою визначено базу нарахування для сплати, умови розрахунків та строки, позивач мав оцінити всі можливі ризики та негативні наслідки для себе, в тому числі і збільшення пасажиропотоку в Міжнародному аеропорту Бориспіль , і будівництво паркінгу, і інші обставини. При цьому, у відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України позивач є вільним в укладенні договору та визначенні його умов, в тому числі і щодо здійснення розрахунків між сторонами.

Однак позивач, всупереч положень частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, просить внести зміни в пункт 3.2. Договору у редакції додаткової угоди №4, який втратив чинність у зв`язку з укладенням сторонами додаткових угод №5 та №12;

- відповідач не погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, що перший не міг спрогнозувати в кінці 2013 року динаміку зростання пасажиропотоку, будівництво паркінгу, запуск спеціалізованого залізничного експрес-потягу, зміни у законодавстві України, в результаті яких 10% усіх паркомісць будуть виділені для безоплатного паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю.

По-перше, зміни до пункту 3.2. Договору були внесені додатковою угодою №12 від 01.01.2018, тобто на момент внесення змін щодо розрахунку плати за право догляду за інфраструктурою аеропорту в частині організації паркування та справляння паркувального збору позивачу вже було відомо про зростання пасажиропотоку в аеропорту Бориспіль , який почав відбуватися з 2015 року.

По-друге, позивач міг спрогнозувати ріст пасажиропотоку, запуск спеціалізованого залізничного експрес-потягу до аеропорту Бориспіль , виходячи із Концепції Державної програми розвитку міжнародного аеропорту Бориспіль до 2020 року, затвердженої розпорядженням КМУ від 11.01.2007 №5-р; будівництво паркінгу на 2038 місць, виходячи із розпорядження КМУ від 12.07.2017 №477-р, яким затверджено поданий Міністерством інфраструктури України проект Будівництво паркінгу державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (коригування) .

Відкриття та будівництво суб`єктами господарювання об`єктів інфраструктури є закономірним явищем для розвитку підприємництва, а тому і відкриття відповідачем в 2019 році терміналу F відповідає розвитку у підприємства в цілому та у зв`язку із збільшенням пасажиропотоку.

Отже позивач, підписуючи додаткову угоду №12, усвідомлював її умови та взяті на себе зобов`язання, а також погодив всі істотні умови, без винятків та застережень.

- позивачем не надано жодних доказів про кількість транспортних засобів, що обслуговувалися ним, починаючи з 2014 року і до грудня 2021 року включно. Також, адміністрацією ДП МА Бориспіль було прийнято рішення про закриття терміналу F для обслуговування рейсів з 00 год 00 хв 14 червня 2020 року та переведення всіх рейсів в термінал D . У зв`язку з тимчасовим припиненням обслуговування пасажирів в пасажирському терміналі F , наказом відповідача від 18.09.2020 №01-07.4-55 Про тимчасове припинення використання частин площ та основних засобів пасажирського терміналу F з швидкомонтуючих легких конструкцій з 01.10.2020 тимчасово виведено з активної експлуатації та припинено використання пасажирського терміналу F з швидкомонтуючих легких конструкцій в розмірі 15 627,5 кв.м. Зазначена обставина спростовує доводи позивача, що наразі здійснюється обслуговування пасажирів в терміналі F , у зв`язку з чим у нього зменшилося обслуговування транспортних засобів пасажирів, що прямують через пасажирський термінал F ;

- суд першої інстанції послався на висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження №131-01/21 від 22.02.2021, з чим відповідач не погоджується, адже згідно зазначеного висновку відсоткове співвідношення валової частки винагороди ДП МА Бориспіль за договором № 02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів до загального доходу ТОВ Аеропорт Паркінг за період з січня 2019 по травень 2020 включно становить 84% . Тобто, позивач за період з січня 2019 по травень 2020 включно отримував дохід у розмірі 16%. При цьому, висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження №131-01/21 від 22.02.2021 не містить інформації щодо відсоткового співвідношення валової частки винагороди відповідача до загального доходу позивача за попередні періоди, які на думку позивача носили пропорційний характер та не порушували майновий стан сторін.

В апеляційній скарзі заявлено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

17.05.2021 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголосив на наступному:

- посилання ДП МА Бориспіль на статтю 627 Цивільного кодексу України, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору не можуть бути взяті до уваги, оскільки у суб`єкта господарювання, який має намір здійснювати діяльність на території ДП МА Бориспіль , не має можливості вибору контрагента, оскільки відповідач має повну ринкову владу, займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг в аеропорту. Як контрагент ДП МА Бориспіль позивач відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України має право врегульовувати окремі положення Договорів.

- Позивач просить змінити базу нарахування винагороди за Договором у чинному пункті 3.2. Договору, та просить суд: Внести зміни в пункт 3.2. Договору, встановивши базою для нарахування винагороди за Договором 61% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль . Отже позивач не просить змінювати інші положення пункту 3.2. Договору. Зазначене формулювання бази нарахування винагороди за Договором було прийняте сторонами у грудні 2013 року при внесенні змін до Договору Додатковою угодою №4 від 20.12.2013. Саме тоді сторони прийняли, що базою нарахування винагороди буде весь пасажиропотік Аеропорту за виключенням трансферних. Позивач не заперечує той факт, що у подальшому пункт 3.2. Договору сторонами змінювався. Так, у пункт 3.2. Договору сторони вносили зміни Додатковою угодою № 5 від 24.02.2014, Додатковою угодою № 12 від 01.01.2018, однак при цьому зазнавали зміни інші положення пункту 3.2. Договору, але база нарахування винагороди за договором залишається та ж сама та становить 100 % пасажиропотоку Аеропорту (за виключенням трансферних);

- при внесенні змін у додаткову угоду №12 від 01.01.2018 сторони не мали можливості передбачити, наскільки можуть змінитися обставини, що були закладені Додатковою угодою №4 від 20.12.2013, в тому числі сторони не могли передбачити запуск терміналу F (натомість Аеропорт міг запустити роботу терміналу В - тоді для позивача ситуація могла бути значно краща). Тобто сторони заздалегідь не могли прогнозувати, що під впливом зростання пасажиропотоку, змін у законодавстві щодо розширення пільг осіб з інвалідністю, відкриттям залізничного сполучення між містом Київ та Аеропортом, закладені у 2013 році обставини істотно зміняться та призведуть до значного погіршення співвідношення сторін Договору. Тому база нарахування винагороди сторонами починаючи з 2013 року не змінювалась, а така необхідність зміни виникла лише у 2019 році;

- згідно з діючими умовами Договору при роботі Терміналу F відповідач отримує дохід від паркувальних майданчиків біля терміналу та винагороду за Договором з пасажиропотоку зазначеного терміналу, тому рішення суду першої інстанції щодо виключення пасажиропотоку терміналу F з бази нарахування винагороди є цілком законним та справедливим для обох сторін і таким, що частково приводить умови Договору у відповідність з умовами, які змінились;

- в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що висновок експерта не містить інформацію про відсоткове співвідношення валової частки винагороди відповідача до загального доходу позивача, які носили пропорційний характер та не порушували майновий стан сторін. Із цього приводу позивач зазначає, що в своїх поясненнях у суді першої інстанції зазначав, що процентне співвідношення сторін до зміни обставин, на які він посилається, відображене у січні-березні 2019 року. Як слідує з таблиці (ст. 15 Висновку експерта) співвідношення почало стрімко падати після відкриття у квітні 2019 року терміналу F та у травні 2019 паркінгу. Так, валовий дохід Аеропорту за Договором у січні, лютому 2019 року склав відповідно 55% та 57%, а у травні після відкриття терміналу F уже 77%, у червні 2019 року після запуску Паркінгу - 95%, липні 2019 року - 118%.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль у справі №911/527/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 поновлено Державному підприємству Міжнародний аеропорт Бориспіль пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі №911/527/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі №911/527/20, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі №911/527/20 на час апеляційного провадження, встановлено учасникам справи строк на подання відзивів, заяв, клопотань, пояснень, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.05.2021.

У судовому засіданні 25.05.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 25.05.2021, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

10.12.2010 між ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль (сторона-1) та Приватним підприємством ТМД Сервіс (сторона-2) укладено Договір №02.11-14/23/30-85 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів (далі, Договір), за умовами якого сторона-1 зобов`язалася надати стороні-2 за плату право догляду за інфраструктурою Аеропорту (додаток №1 до договору, план-схема, що є невід`ємними частинами договору) в частині організації забезпечення паркування та справляння паркувального збору та залучити сторону-2 провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на території Аеропорту, а сторона-2 - здійснювати організацію забезпечення паркування та справляння паркувального збору на території Аеропорту згідно з Технологією надання послуг паркування (додаток №2 до договору, як невід`ємна його частина).

На момент укладання спірного Договору стороні-2 було передано чотири паркувальні майданчики для здійснення організації забезпечення паркування транспортних засобів (пункт 1.4. Договору), а саме:

- тимчасова автопарковка №1 - привокзальна площа терміналу В ;

- тимчасова автопарковка №2 - між привокзальною площею терміналу В та паркувальною зоною №3;

- тимчасова автопарковка №3 - біля будівлі профілакторію;

- автопарковка біля терміналу F .

Згідно з пунктом 3.2. Договору за право, визначене предметом цього договору, позивач щомісяця, але не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним, сплачує на користь відповідача плату в розмірі 360 000,00 грн (в тому числі ПДВ).

Відповідно до пункту 4.1. Договору термін його дії до 01.01.2014.

Додатковою угодою від 12.03.2011 №1 збільшено кількість зон для паркування за договором до 6, передано для обслуговування ще 2 зони.

Додатковою угодою від 01.09.2011 №2 зменшено кількість зон для паркування за договором до 5 зон та повернуто 1 зону - тимчасову автопарковку №5 - привокзальна площа терміналу В .

20.12.2013 сторони уклали додаткову угоду № 4, якою внесли зміни до пункту 1.4. договору, а саме визначили, що під зонами платного розміщення транспортних засобів мається на увазі:

- тимчасова автопарковка №1 - привокзальна площа терміналу В ;

- тимчасова автопарковка №2 - між привокзальною площею терміналу В та паркувальною зоною №3;

- тимчасова автопарковка D2;

- тимчасова автопарковка D3.

Пункт 3.2. Договору сторони виклали в новій редакції, яка передбачає, що базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль . Розмір плати складає 0,99 грн за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України .

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди термін дії договору продовжено до 01.01.2015.

Додатковою угодою №5 від 24.02.2014 сторони внесли зміни до пункту 3.2. Договору такого змісту: До 20.12.2013 року, розмір плати за договором за місяць складає 360 000,00 грн, в тому числі ПДВ. Сплата за грудень місяць 2013 року розраховується як сума, пропорційна 19 календарним дням місяця від загальної місячної сплати за договором.

Починаючи з 20.12.2013, розмір плати за договором складає 0,99 грн за кожного пасажира, без податку на додану вартість, відповідно до даних аеропорту. Податок на додану вартість нараховується відповідно до чинного законодавства України.

Базою для нарахування винагороди є кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль .

24.02.2014 сторони уклали додаткову угоду №6, якою пункт 4.1. Договору виклали у наступній редакції: даний договір набирає чинності з 01.01.2011 року та діє до 31.12.2024 року включно .

Додатковою угодою №7 від 28.02.2014 замінено сторону в договорі. Згідно з домовленістю за згодою аеропорту ТОВ ТМД Сервіс з 01.03.2014 відступає свої права та обов`язки за договором позивачу в даній справі - ТОВ Аеропорт Паркінг .

Згідно з додатковою угодою №11 від 29.12.2017 пункт 1.4. Договору сторони виклали в такій редакції: за даним договором під парковками мається на увазі 4 (чотири) зони для платного паркування транспортних засобів, розташування яких на території Аеропорту зазначене на план-схемі, яка є додатком № 1 до договору та невід`ємною його частиною, а саме:

- паркувальний майданчик Р2 ;

- паркувальний майданчик Р3 ;

- паркувальний майданчик Р7 ;

- паркувальний майданчик Р8 .

Додатковою угодою від 01.01.2018 №12 збільшено розмір плати за кожного пасажира з 0,99 грн (без податку на додану вартість) до 1,55 грн (без податку на додану вартість).

У листі від 30.05.2019 за №30/05-2019 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору, мотивуючи своє звернення рядом об`єктивних обставин, які вплинули на роботу паркувальних майданчиків та суттєво знизили їх дохідність.

У подальшому позивач направляв відповідачу листи, в яких доводив до відома аеропорту про скрутне фінансове становище підприємства у травні - серпні 2019 року, одночасно просив відтермінувати оплату рахунків. Для підтвердження фінансового стану підприємства було замовлено аудиторську довідку, копія якої направлена ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль та додана до позову.

Оскільки відповідач не прийняв пропозицію позивача укласти додаткову угоду, направлену у травні 2019 року (позивач не отримав позитивну відповідь відповідача), позивач листом від 10.10.2019 вих.№10/10-2019 направив відповідачу інший варіант додаткової угоди, у якій пропонував абзац 1 пункту 3.2. розділу 3 Розрахунки Договору викласти у наступній редакції: Базою для нарахування винагороди за договором є 61% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

У зв`язку з тим, що відповідач відмовився від укладання запропонованої угоди позивач на підставі статті 652 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом у даній справі про внесення змін до пункту 3.2. Договору в частині встановлення бази для нарахування винагороди за договором у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при викладенні вказаного пункту договору у відповідній редакції.

Як на істотну зміну обставин позивач посилається на:

- з 2015 року відбулось зростання пасажиропотоку, а з 2017 року - його стрімке зростання. Посприяло цьому запровадження безвізового режиму з ЄС. Збільшення пасажиропотоку, у зв`язку з чим іноземні авіакомпанії почали суттєво нарощувати присутність в Україні. Почався розвиток чартерного сегменту, Аеропорт став обслуговувати лоукост рейси по досить низьких цінах, що сприяло більшій доступності квитків та відповідно подальшому зростанню попиту на авіаперевезення. За твердженням позивача, спрогнозувати в кінці 2013 року таку динаміку зростання пасажиропотоку (6 890 443 - пасажиропотік аеропорту в 2014 році, 12 603 271 - пасажиропотік в 2018 році), яка призвела до суттєвого збільшення виплат виконавця за договором (майже вдвічі), сторони не мали можливості;

- у зв`язку зі змінами у законодавстві, спрямованими на посиленням соціального захисту осіб з інвалідністю, зменшилась на 10% кількість місця, які позивач міг надавати для стоянки особам без інвалідності;

- відкриття 30.11.2018 руху експрес-потягу KyivBoryspil Express спричинило відтік автомобілів з паркувальних майданчиків, так як значна частина пасажирів почала користуватись його послугами;

- 31 березня 2019 року Аеропорт відновив роботу Терміналу F, який не працював близько п`яти років, спрямувавши туди обслуговування лоукостів та чартерних рейсів;

- аеропорт відкрив два нових паркінги Р5 та Р9, які розташовані поруч з Терміналом F, а з 23 травня 2019 року в аеропорту відкрили чотирьохповерховий паркінг біля терміналу D, який розрахований на 1019 паркомісць.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, враховуючи вказівки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 09.12.2020 у даній справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як унормовано частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальним правилом, закріпленим у частині 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни, розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно частини 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, закон пов`язує можливість зміни договору за рішенням суду у зв`язку з істотною зміною обставин на вимогу заінтересованої сторони за наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, на позивача покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність усіх вищенаведених чотирьох умов.

Так, скеровуючи справу №911/527/20 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 зазначив, зокрема, що при вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

Враховуючи вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.12.2020, дослідивши усі обставини, якими сторони керувались, укладаючи Договір, а також надавши правову оцінку обставинам, які за твердженнями позивача істотно змінились, колегія суддів дійшла висновків, що наявні підстави для внесення змін до Договору відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, враховуючи наступне.

Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин є самостійним випадком зміни (розірвання) договору.

Під час дії договору баланс інтересів сторін може бути порушений внаслідок зміни певних обставин, що не залежать від волі контрагентів, є зовнішніми відносно правового зв`язку, що існує між контрагентами договору.

Норма абзацу 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України містить критерій, за яким зміну обставин можна визначити як істотну: вони мають змінитися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали його на інших умовах.

Отже, істотна зміна обставин не виключає можливість виконання договірного зобов`язання, а робить це виконання невигідним для сторони договору.

Як вже було зазначено вище, частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України містить критерій, за яким зміну обставин можна визначити як істотну, якщо у момент укладення Договору сторони виходили з того, що відповідна зміна обставин не настане (перша умова ).

Колегія суддів зазначає, що природно, що укладаючи Договір, сторони проаналізували багато чинників, які мали місце на момент укладення Договору, оцінювали вигоди (збитки), які вони можуть отримати (зазнати) в результаті виконання (невиконання) договірних зобов`язань.

Проте, зміну обставин, що відбулася у спірних правовідносинах, вони не могли і не повинні були передбачити.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, на дату укладання Договору в Міжнародному аеропорту Бориспіль працювали Термінал В та Термінал F2.

З 15 вересня 2011 року по грудень 2014 року термінал В обслуговував усі внутрішні рейси на виліт і приліт і до 2012 року В був основним терміналом аеропорту.

Усі паркувальні майданчики, що розташовані біля цього терміналу, були передані аеропортом для обслуговування за договором.

Окрім того, за Договором для обслуговування був переданий єдиний паркувальний майданчик, що розташований біля Терміналу F (термінал почав приймати пасажирів з 31 жовтня 2010 року та обслуговував міжнародні та чартерні рейси 22 авіакомпаній https://uk.wikipedia.org/wiki/ Міжнародний_аеропорт_ Бориспіль %20-%20cite_note-14).

28 травня 2012 року відкрито Термінал D .

З 27 жовтня (початок зимової навігації) 2013 року термінал F був законсервований і всі рейси переведені до терміналу B (який було закрито в грудні 2014 року, а всі рейси аеропорту були спрямовані до Терміналу D ).

Таким чином, у зв`язку з закриттям терміналу F та переміщенням основного пасажиропотоку аеропорту до Терміналу D , сторони Договору внесли зміни до умов Договору та уклали додаткову угоду №4 від 20 грудня 2013 року, згідно якої за договором для обслуговування передавалися усі паркувальні майданчики, які працювали біля діючих на той час терміналів B та D , на загальну кількість 1118 місць.

При цьому, було прийнято рішення про зміну порядку оплат за договором, а саме сторони відійшли від фіксованої ціни договору та базою для нарахування винагороди прийняли кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль .

На дату укладання вказаної додаткової угоди №4 в обслуговуванні аеропорту залишалися 3 паркувальні майданчики, які були віддалені від діючих терміналів та у зв`язку з чим користувалися меншим попитом у споживачів - паркувальний майданчик між Терміналом В та Терміналом D на 360 місць (Р5), паркувальний майданчик на території Терміналу F на 354 місця (Р12) та паркувальний майданчик біля профілакторію на 125 місць (Р9) - не комерційного призначення.

Позивач після укладання додаткової угоди №7 від 28 лютого 2014 року, якою приймав на себе усі права та зобов`язання за додатковою угодою №4 від 20.12.2014, де визначалося, що базою для нарахування винагороди прийняли всю кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль , володів усіма паркувальними майданчиками, які були розташовані біля діючих терміналів аеропорту (така тенденція складалася упродовж усього періоду дії Договору аж до 2019 року).

Позивач, приймаючи на себе зобов`язання, згідно яких базою для нарахування винагороди приймається вся кількість пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), а аеропорт пропонуючи такі зміни за договором, виходили з того, що усі паркувальні майданчики, які розташовані біля діючих терміналів, та відповідно, найзатребуваніші та більш дохідні, будуть знаходитися в обслуговуванні позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони виходили з того, що більша частина паркомісць аеропорту передавалася на обслуговування за Договором. Аеропорт залишав за собою паркувальні майданчики, які були менш популярні у споживачів, тому завжди були незаповнені і аеропорт їх частково використовував не в комерційних цілях.

Таким чином, станом на 2014 рік процентне співвідношення між кількістю паркувальних місць (для комерційного використання), які були в обслуговуванні позивача та аеропорту складало 61% до 39% на користь позивача.

Крім того, на час укладення додаткової угоди №4 від 20.12.2014 сторони виходили з того, що пасажиропотік аеропорту уже два роки поспіль мав спадаючий характер.

Сторони не передбачили подальший стрибок в розвитку економіки та зростання доходів населення, тому закономірно передбачали подальше падіння пасажиропотоку, або ж його тимчасовий зріст, тобто незначні коливання.

Проте, з 2015 року відбулось зростання пасажиропотоку, а з 2017 року - його стрімке зростання.

Обставиною, яка сприяла такому зростанню було, в тому числі, запровадження безвізового режиму з Європейським Союзом.

У зв`язку зі збільшенням пасажиропотоку, іноземні авіакомпанії, в тому числі чартерні, почали суттєво нарощувати присутність в Україні. Аеропорт почав обслуговувати лоукост рейси, що сприяло більшій доступності квитків та, відповідно, подальшому зростанню попиту на авіаперевезення.

Вказані обставини є загальновідомими, висвітлювались в засобах масової інформації, відповідачем не заперечуються, а тому не потребують доказування.

Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що спрогнозувати в кінці 2013 року таку динаміку зростання пасажиропотоку (6 890 443 - пасажиропотік аеропорту в 2014 році, 12 603 271 - пасажиропотік в 2018 році), яка призвела до суттєвого збільшення виплат виконавця за договором (майже вдвічі), сторони не мали можливості.

Крім збільшення виплат позивача за договором виникли ряд чинників, які суттєво знизили дохідність договору для позивача, чим суттєво порушили майнові інтереси сторін за договором.

Судом враховано, що 26.10.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю .

У зв`язку зі змінами у законодавстві та з метою посилення соціального захисту осіб з інвалідністю 31 січня 2018 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 №585 .

Відповідно до прийнятої постанови, пільга з безоплатного паркування і зберігання транспортних засобів була поширена на всіх осіб з інвалідністю, а не тільки з ураженням опорно-рухового апарату, як це передбачалось редакцією постанови, чинною до 31.01.2018.

Після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами 10 відсотків паркувальних місць виділено під паркування автомобільного транспорту осіб з інвалідністю.

Таким чином, у зв`язку зі змінами у законодавстві, спрямованими на посиленням соціального захисту осіб з інвалідністю, зменшилась кількість місць, які позивач міг надавати для стоянки особам без інвалідності.

Окрім того, 30.11.2018 відбулося відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу KyivBoryspil Express , який забезпечує цілодобове швидкісне пасажирське сполучення між залізничною станцією Київ-Пасажирський і міжнародним аеропортом Бориспіль .

У відповідності до інформації, яка опублікована на офіційному сайті Укрзалізниці (https://uz.gov.ua/presscenter/up_to_date_topic/496096/), за півроку експреси KyivBoryspil Express перевезли понад 360 тис. пасажирів до Міжнародного аеропорту Бориспіль та зворотно. І попит постійно зростає: якщо на початку проекту KyivBoryspil Express перевозив близько 1 тис. пасажирів за добу, то на момент звернення з позовом - утричі більше. Експрес працює в цілодобовому режимі і виконує 27 рейсів на добу. Час у дорозі складає всього 35-45 хвилин.

Відкриття руху експрес-потягу об`єктивно спричинило відтік автомобілів з паркувальних майданчиків, так як значна частина пасажирів почала користуватись його послугами.

З 31 березня 2019 року аеропорт відновив роботу Терміналу F , який не працював близько п`яти років, спрямувавши туди обслуговування лоукостів та чартерних рейсів.

Між тим, поруч з аеровокзальним комплексом розташована велика автостоянка (Р12) на 354 місця, яка раніше використовувалася як парковка для тривалого зберігання за зниженими тарифами: 10 грн. за годину або 60 грн. на добу.

У зв`язку з тим, що термінал F відновив роботу, попит на стоянку біля нього підвищився, тому аеропорт прийняв рішення про зміну тарифу і з 1 квітня 2019 року вартість паркомісця становить 20 грн на годину та 160 грн на добу (https://kbp.aero/airport/map/ ).

У подальшому аеропорт відкрив ще два нових паркінги Р5 та Р9, які розташовані поруч з Терміналом F , а з 23 травня 2019 року в аеропорту відкрили чотирьохповерховий паркінг біля терміналу D ( https://tsn.ua/auto/news/ukrayina/u-borispoli-vidkrivayut-bagatorivneviy-parking-bilya-terminalu-d-1350453.html ), який розрахований на 1019 паркомісць з погодинним тарифом 30,00 грн та 300,00 грн за добу. Його загальна площа 40 тис.кв.м. Паркінг з`єднаний дворівневим пішохідним переходом з терміналом D . У будівлі паркінгу заплановано розміщення точок легкого фуду. Передбачена індикація вільних паркомісць, система відеоспостереження, розпізнавання автомобільних номерів і водія.

При цьому, відкриття багаторівневого паркінгу, який має безліч переваг перед відкритими паркувальними майданчиками, при цьому з нижчими тарифами, відкриття Терміналу F та запуском паркувального майданчику Р12 призвели до значного відтоку автомобілів з паркувальних майданчиків позивача.

У результаті збільшення паркувальних майданчиків в даний час на території аеропорту на комерційні основі працює 2742 паркомісця, з них 1118 місць передані для обслуговування позивачу.

Водночас, частина паркомісць позивача зайнята автомобілями осіб з інвалідністю - 10% (оскільки майданчики знаходяться поряд з Терміналом D і таким особам зручніше безкоштовно паркуватися ближче до терміналу), а частина місць - порожні у зв`язку з чинниками, переліченими вище.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що спрогнозувати у 2013-2014 роках відкриття паркінгу сторонами договору для закладення цього ризику в умови договору також не представлялося можливим, зважаючи на те, що будувати паркінг почали в 2011 році, а запустити планували до Євро-2012 . Однак, проект залишався нереалізованим протягом семи років.

Сукупність вищезазначених обставин призвела до нестачі коштів у позивача для оплати винагороди аеропорту згідно з договірними зобов`язаннями, у зв`язку з чим позивач змушений із запізненням здійснювати оплати виставлених рахунків аеропорту.

Як зазначає позивач, різке погіршення фінансового стану підприємства позивача протягом поточного року має сталий характер, оскільки відсутні фактори, які можуть зумовити збільшення дохідності паркувальних майданчиків та їх стовідсоткове платне заповнення.

Водночас, при залишенні базою нарахування винагороди за договором кількості пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Міжнародному аеропорту Бориспіль (пункт 3.2. Договору) - витрати на оплату рахунків аеропорту будуть і далі зростати.

Тобто обставини, які сторони враховували при укладанні додаткової угоди № 4 від 20.12.2014 року зазнали істотних непередбачуваних змін, що в свою чергу призвело до зміни співвідношення інтересів сторін за договором.

Отже, обґрунтованими є доводи позивача з приводу того, що якби сторони Договору могли передбачити істотні зміни, вони не уклали б додаткову угоду № 4 від 20.12.2014, так як за таких умов це не тільки б порушило майнові інтереси сторін, а по суті призвело до неможливості виконання позивачем своїх договірних зобов`язань за договором. Аналогічно позивач не прийняв би на себе усі права та обов`язки за договором згідно додаткової угоди №7 від 28.02.2014.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Із приводу наявності другої умови , передбаченої частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися), колегія суддів зазначає, що вона з однієї сторони вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини.

Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов`язання кожна із сторін договору повинна: вживати заходів щодо досягнення мети зобов`язання, вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов`язання, та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов`язання чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо (статті 525, 526 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України тощо). Тобто, сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання.

Проте, у даному випадку причини, що зумовили зміну обставин, не могли бути усунуті зусиллями заінтересованої сторони, навіть якщо б вона добросовісно таких зусиль доклала. Іншими словами, заінтересована сторона має довести, що вона є невинуватою в тому, що причини, які викликали зміну обставин, не усунуті.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, при укладанні Додаткової угоди №4 від 20.12.2013 сторони, приймаючи базою нарахування винагороди, керувалися сталою на той час тенденцію зниження пасажиропотоку Аеропорту, така тенденція на той час спостерігалася на летовищах в усій Україні.

На зростання пасажиропотоку вплинули ряд короткострокових чинників, це, насамперед, запровадження безвізового режиму з ЄС, який збільшив пасажиропотік за рахунок туристів до Європи та зростання попиту громадян України на авіаперевезення.

Спрогнозувати зріст пасажиропотоку, що призвело до розконсервації терміналу F і будівництва багаторівневого паркінгу та запуску спеціалізованого залізничного експрес-потягу, при укладанні Додаткової угоди у грудні 2013 року сторони спірного договору не мали можливості, а навпаки, керуючись тенденцією до спаду економіки, відсутність факторів для її росту, передбачали подальше його падіння або ж досить незначне тимчасове зростання.

Крім того, сторони не мали можливості спрогнозувати зміни у законодавстві України, в результаті яких 10% усіх паркомісць будуть виділені для безоплатного паркування транспортних засобів осіб з інвалідністю, в результаті чого дохід позивача за договором зменшився на дохід з 112 паркомісць.

Позивач не може впливати на зазначені вище причини, які зумовили стрімке зростання пасажиропотоку, зменшення кількості паркомісць та попиту на них.

Також позивач не має можливості збільшити кількість паркомісць (відновити існуюче раніше їх процентне співвідношення до 61%) та отримати можливість обслуговувати усі працюючі в даний час термінали аеропорту без його згоди, якої наразі не досягнуто.

Враховуючи зазначене, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Із приводу наявності третьої умови (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору) колегія суддів зазначає наступне.

Для застосування статті 652 Цивільного кодексу України важливо довести порушення еквівалентності у відносинах сторін.

Сторони, вступаючи в договірні відносини, розраховують задовольнити свій майновий інтерес.

Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. У підсумку заінтересована сторона договору не лише не задовольнить свої інтереси, а й може зазнати збитків.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача відносно того, що на момент судового розгляду виникла ситуація, що не тільки позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору, але і призвела до відсутності коштів у позивача для сплати винагороди відповідачу за договором.

Зважаючи на викладене, позивач здійснює розрахунки за спірним договором зі значним запізненням, чим порушує умови Договору, у зв`язку з чим до нього зі сторони відповідача вже застосовані штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Так, на розгляді Господарського суду Київської області перебуває справи №911/504/21 за позовом ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг про стягнення 2 020 030, 85 грн, з яких: 1 310 193, 21 грн основного боргу, 237 991, 87 грн пені, 51 535, 44 грн 3% річних, 67 107, 97 грн інфляційного збільшення, 353 201, 85 грн 7% штрафу за прострочення оплати за договором.

Позовні вимоги у справі №911/504/21 обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Аеропорт Паркінг зобов`язань з оплати вартості послуг за Договором про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів № 02.11-14/23.30-85 від 10.12.2010.

Наразі провадження у справі №911/504/21 зупинено ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2021 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Водночас, судом враховано, що відповідач не зазнав майнових втрат чи негативних наслідків від істотної зміни обставин, а отже, покладення тягаря негативних наслідків лише на позивача, суперечить принципам пропорційності, співмірності та рівноваги, як то передбачено статтею 3 Цивільного кодексу України.

Судом враховано наявний в матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження №131-01/21 від 22.02.2021, який виконано судовим експертом Валовою В.М., Бюро економіко-правових експертиз.

На вирішення дослідження було поставлено наступні питання:

1. Чи підтверджується документально отриманий ТОВ Аеропорт Паркінг дохід за договором №02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 по травень 2020 включно?

2. Яка винагорода сплачена ТОВ Аеропорт Паркінг на користь ДП МА Бориспіль за договором №02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 по травень 2020 включно ?

3. Яке відсоткове співвідношення валової частки винагороди ДП МА Бориспіль за договором №02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів до загального доходу ТОВ Аеропорт Паркінг за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно?

Як вбачається із наданого позивачем до суду висновку, експертом досліджувались статутні та реєстраційні документи ТОВ Аеропорт Паркінг , договір №02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 з додатками, акти приймання - здачі виконаних послуг, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку по рахункам, книги реєстрації ОРО тощо.

Провівши економічне дослідження, судовий експерт дійшов наступних висновків:

- по першому питанню: документально підтверджується отриманий ТОВ Аеропорт Паркінг дохід за договором №02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно в сумі - 35 348 741,89 грн;

- по другому питанню: винагорода сплачена ТОВ Аеропорт Паркінг на користь ДП МА Бориспіль за договором №02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно складає 29 589 209,22 грн;

- по третьому питанню: відсоткове співвідношення валової частки винагороди ДП МА Бориспіль за договором №02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів до загального доходу ТОВ Аеропорт Паркінг за період з січня 2019 по травень 2020 включно становить 84% (розраховано за формулою 29589209,22*100/35348741, 89=83,71%, за такою ж формулою вирахувано помісячні дані за період з січня 2019 року по травень 2020 року).

Також, відповідним висновком підтверджено, а відповідачем не спростовано, що послуги паркування, які ТОВ Аеропорт Паркінг надає в рамках договору №02.11-14/23/30-85 від 10.12.2010 про надання права догляду аеропорту та організацію забезпечення паркування транспортних засобів є єдиним джерелом надходження коштів товариства.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, безпідставно послався на вищевказаний висновок експерта, оскільки згідно останнього відсоткове співвідношення валової частки винагороди ДП МА Бориспіль за Договором за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно становить 84% , тобто позивач за період з січня 2019 року по травень 2020 року включно отримував дохід у розмірі 16%. При цьому, висновок експерта не містить інформації щодо відсоткового співвідношення валової частки винагороди відповідача до загального доходу позивача за попередні періоди, які, на думку позивача, носили пропорційний характер та не порушували майновий стан сторін.

Із цього приводу колегія суддів приймає до уваги доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу, у яких позивач наголошує, що в своїх поясненнях у суді першої інстанції зазначав, що процентне співвідношення сторін до зміни обставин, на які він посилається, відображене у січні-березні 2019 року. Як слідує з таблиці (сторінка 15 Висновку експерта) співвідношення почало стрімко падати після відкриття у квітні 2019 року терміналу F та у травні 2019 року паркінгу. Так, валовий дохід Аеропорту за Договором у січні, лютому 2019 року склав відповідно 55% та 57%, а у травні після відкриття терміналу F уже 77%, у червні 2019 року після запуску паркінгу - 95%, липні 2019 року - 118%.

Таким чином, наданий позивачем висновок підтверджує порушення співвідношення майнових інтересів та пропорційності сторін за договором, що призводить до зменшення доходу позивача та неможливості своєчасно виконувати позивачем своїх зобов`язань за договором.

Четвертою умовою , із якою закон пов`язує можливість внесення зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Із приводу цього колегія суддів зазначає, що із суті спірного Договору або звичаїв ділового обороту явно не випливає, що позивач несе усі ризики зміни обставин, на які він посилається у цьому позові.

Згідно частини 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції із приводу того, що розірвання Договору в даному випадку суперечитиме суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання Договору на умовах, змінених судом.

Так, розірвання Договору завдасть шкоди позивачу, оскільки надання послуг за Договором є єдиним видом діяльності підприємства - здійснення організації забезпечення паркування транспортних засобів за договором, подальша господарська діяльність буде зупинена.

Окрім того, шкоди у разі розірвання Договору зазнає і відповідач, оскільки Договір в даний час не має майнового інтересу для його потенційного виконавця, а подальша експлуатація паркувальних майданчиків самостійно аеропортом вимагає значних капіталовкладень на закупівлю обладнання, необхідного для експлуатації майданчиків.

Також, виділення коштів на обладнання має бути включено до Річного плану закупівель ДП МА Бориспіль та здійснюватися через державні закупівлі ДП МА Бориспіль за допомогою системи електронних державних закупівель ProZorro.

Таким чином, паркувальні майданчики тривалий час будуть простоювати, а кошти від експлуатації паркувальних майданчиків аеропорту не надходитимуть.

У свою чергу, розірвання договору потягне за собою монополізацію аеропортом вказаного ринку послуг. Монопольне становище аеропорту на ринку паркувальних послуг на території летовища призведе до обмеження конкуренції, можливого зловживання монопольним становищем, що в свою чергу відобразиться на якості послуг, спричинить здорожчання та тимчасовий дефіцит (через закриття 1118 паркомісць), і призведе до порушення прав споживача.

Також слід зазначити, що на паркувальних майданчиках, переданих за Договором, виділені 112 місць, облаштованих для транспорту осіб з інвалідністю, значна частина з них розташована безпосередньо біля Терміналу D та зайнята такими транспортними засобами. Закриття майданчиків спричинить значні труднощі вказаної категорії громадян з потрапляння до Терміналу D . Так само, одночасне закриття 1118 паркувальних місць (з загальної кількості 2742 паркомісць) не тільки призведе до фінансових втрат Аеропорту, але і негативно відзначиться на самій його роботі через виникнення раптового дефіциту паркомісць. При цьому закриття двох паркувальних майданчиків Р7 та Р8 загальною кількістю на 717 місць, які в основному використовуються для довготривалого зберігання автомобілів (100 грн. за добу), призведе до значного скорочення пропозиції цієї послуги з паркування за таким тарифом (на 1/3), що також спричинить значний дефіцит цієї послуги в Аеропорту.

Водночас, відповідач не заявляв свого наміру на самостійне обслуговування паркувальних майданчиків, які є предметом Договору, а отже відповідач буде змушений укладати аналогічний договір у випадку розірвання спірного на взаємовигідних умовах, враховуючи, що подальше виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором неможливе, оскільки дохідна частина договору для позивача зменшується, а витратна зростає, що призвело уже в липні 2019 року до збитковості договору для позивача (виручка була менша, ніж рахунки аеропорту на оплату послуг за договором за липень 2019 року).

Таким чином, внесення запропонованих позивачем змін до Договору відповідає принципу справедливості Договору, а розірвання такого договору за вказаних обставин є недопустимим та суперечить суспільним інтересам.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку самій умові Договору (пункт 3.2.), яку просить змінити позивач, встановивши, що базою для нарахування винагороди за договором є 61% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), які обслуговувалися лише в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль , зазначає наступне.

Станом на дату укладання Додаткової угоди №4 від 20.12.2013 щодо зміни порядку нарахування винагороди за договором та додаткової угоди №7 від 28.02.2014, згідно якої позивач набув усі права та обов`язки за договором, останній надавав послуги на 1118 паркомісцях. Загальна кількість комерційних паркомісць на той час складала 1832 (додатково Р5 на 360 паркомісць та Р12 на 354 паркомісця).

Отже, за Договором позивач володів 61% паркувальних місць аеропрорту (1118х100/1832), базою для нарахування винагороди було 100% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів).

Станом на момент розгляду спору, позивач обслуговує 1118 паркомісць з загальної кількості - 2742 паркомісць. За виключенням 10% місць для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , позивач отримує дохід за договором від 1006 паркомісць, у процентному співвідношенні це складає 37 % (1006х100/2742).

Оскільки відповідач самостійно здійснює утримання паркувальних майданчиків, розташованих біля терміналу F (Р10, Р11, Р12), які розраховані на пасажиропотік вказаного терміналу, колегія суддів, враховуючи вищевстановлені обставини справи, погоджується із доводами позивача про те, що справедливим буде виключити з бази нарахування винагороди пасажирів, що обслуговуються у терміналі F .

Зокрема: 61% паркомісць - 100% пасажирів; 37% паркомісць - х % пасажирів терміналу D; х= 37х 100/61; х = 61 % пасажирів терміналу D.

Отже, правомірною є зміна умови пункту 3.2. Договору із визначенням базою для нарахування винагороди за договором - 61% пасажирів (на приліт та виліт, за виключенням трансферних пасажирів), що були обслужені в Терміналі D Міжнародного аеропорту Бориспіль .

Доводи апеляційної скарги ДП МА Бориспіль про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що 14 червня 2020 року було прийнято рішення про закриття терміналу F та переведення всіх рейсів в термінал D , а з 01.10.2020 на підставі наказу відповідача від 18.09.2020 №01-07.4-55 тимчасово виведено з активної експлуатації та припинено використання пасажирського терміналу F з швидкомонтуючих легких конструкцій в розмірі 15 627,5 кв.м., що, на думку скаржника, спростовує доводи позивача, що наразі здійснюється обслуговування пасажирів в терміналі F , у зв`язку з чим у нього зменшилося обслуговування транспортних засобів пасажирів, що прямують через пасажирський термінал F , судом відхиляються, враховуючи наступне.

Позивач просить суд виключити пасажиропотік терміналу F з бази нарахування винагороди за Договором, оскільки закриття Терміналу F - тимчасове явище і при зростанні пасажиропотоку його роботу буде відновлено, при цьому паркувальні майданчики, які розташовані біля терміналу, аеропорт продовжує обслуговувати самостійно, тому, тимчасове закриття терміналу F не впливає на законність вимоги позивача щодо виключення пасажиропотоку з бази нарахування винагороди за Договором.

Під час зупинки роботи терміналу F пасажиропотік відсутній, отже винагорода за Договором не нараховується, але після відкриття Терміналу F буде закономірним, коли його пасажиропотік буде виключений з бази нарахування винагороди за Договором, адже Аеропорт при цьому буде самостійно отримувати кошти з паркувальних майданчиків, які надають послуги біля цього терміналу, а позивач не буде отримувати дохід від обслуговування зазначеного пасажиропотоку на паркувальних майданчиках.

Отже, згідно з діючими умовами Договору при роботі Терміналу F відповідач отримує дохід від паркувальних майданчиків біля терміналу та винагороду за Договором з пасажиропотоку зазначеного терміналу, тому рішення суду першої інстанції щодо виключення пасажиропотоку терміналу F з бази нарахування винагороди є цілком законним та справедливим для обох сторін.

Доводи апеляційної скарги відповідача із посиланням на укладення сторонами додаткової угоди №12 від 01.01.2018 щодо того, що при укладенні спірного договору, сторони могли спрогнозувати зростання пасажиропотоку Аеропорту, яке почало відбуватися з 2015 року, та відкриття руху спеціалізованого залізничного експрес-потягу KyivBoryspil Express , судом відхиляються, оскільки додаткова угода №12 не є предметом спору в даній справі.

Колегія суддів наголошує, що формулювання бази нарахування винагороди за Договором у пункті 3.2. було прийняте сторонами у грудні 2013 року при внесенні змін до Договору саме Додатковою угодою №4 від 20.12.2013. Саме тоді сторони прийняли, що базою нарахування винагороди буде весь пасажиропотік Аеропорту за виключенням трансферних.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не заперечує той факт, що у подальшому пункт 3.2. Договору сторонами змінювався. Так, у пункт 3.2. Договору сторони вносили зміни, зокрема, Додатковою угодою №5 від 24.02.2014, Додатковою угодою №12 від 01.01.2018, однак, при цьому зазнавали зміни інші положення пункту 3.2. Договору, але база нарахування винагороди за договором залишалася та ж сама та становила 100% пасажиропотоку Аеропорту (за виключенням трансферних);

Саме при прийнятті рішення, що базою нарахування винагороди за договором приймається весь пасажиропотік на приліт та виліт (крім трансферних пасажирів), викладеного у додатковій угоді №4 від 20.12.2013, сторони не мали можливості передбачити зміну істотних обставин, що призвели до негативних наслідків для позивача, на які він посилається у позові.

При цьому, позивач не оскаржує результати угоди сторін, які зафіксовані в додатковій угоді від 01.01.2018, оскільки зменшення оплати за одного пасажира не змінить ситуацію, що склалася за договором при постійному зростанні пасажиропотоку та самостійному обслуговуванні аеропортом паркувальних майданчиків біля терміналу F.

Суд вважає, що доводи відповідача про необґрунтованість позиції позивача про неможливість спрогнозувати у 2013-2014 роках відкриття паркінгу, не спростовують факти, викладені позивачем у позові щодо відсутності можливості сторін договору спрогнозувати при укладанні додаткової угоди №4 від 2013 року обставини, які призвели до збитковості позивача за договором - одночасне відкриття у 2019-2020 роках терміналу F (біля якого паркувальні майданчики відповідач обслуговує самостійно), запуск швидкісного потягу, відкриття після заморожування через сім років критого паркувального майданчику на заплановані 2 038 машиномісць та внесення змін до законодавства щодо необхідності виділення 10% паркомісць для осіб з інвалідністю.

Водночас, судом критично оцінюються доводи відповідача щодо можливості прогнозування росту пасажиропотоку, запуску спеціалізованого залізничного експрес-потягу до аеропорту Бориспіль , виходячи із Концепції Державної програми розвитку міжнародного аеропорту Бориспіль до 2020 року, затвердженої розпорядженням КМУ від 11.01.2007 №5-р, а будівництво паркінгу на 2038 місць, виходячи із розпорядження КМУ від 12.07.2017 №477-р, яким затверджено поданий Міністерством інфраструктури України проект Будівництво паркінгу державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (коригування) , оскільки відповідні обставини сталися завдяки розвитку аеропорту Бориспіль , у зв`язку з чим прогнозувати на кінець 2013 року - початок 2014 року таке будівництво, як і зростання пасажиропотоку аеропорту, опираючись на Концепцію розвитку 2007 року та розпорядження 2017 року, було неможливо.

Судом враховано, що договір між сторонами спору діє з 2010 року.

При цьому, обставини, які впливали на дію договору, змінювалися не один раз, але сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства та принципом справедливості, добросовісності і розумності, завжди знаходили компромісні рішення щодо договірних зобов`язань та вносили відповідні зміни до договору.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем доведено факт наявності підстав для внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а також порушення відповідачем прав позивача та балансу інтересів сторін, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у даній справі є правомірними.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі №911/527/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2021 у справі №911/527/20 залишити без змін.

Матеріали справи №911/527/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.06.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка