Рішення

від 30.09.2021 по справі 947/13676/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/13676/21

Провадження № 2/947/2921/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі головуючого судді - Калашнікової О.І.

При секретарі Якубовській О.В.

За участю представника позивача - адвоката Вдовіченко Г.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Одеське БТІ , державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана Андрія Володимировича, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до порушення права та визнання права,-

Встановив:

ОСОБА_1 у травні місяці 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Одеське БТІ , державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана Андрія Володимировича, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до порушення права шляхом визнання недійсними декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 27.11.2017 року та довідки ПП Одеське БТІ від 29.11.2017 року щодо об`єкта нерухомості у вигляді 22/50 часток житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . Позивач також виклав вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав державного реєстратора Бурана А.В. про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 22/50 частки житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 і визнання за ним - ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані в процесі будівництва прибудови літ. А1 , гаражів літ. В , Т , сараю П по АДРЕСА_1 .

У відповідності до положень ст.33 ЦПК України позов ОСОБА_1 розподілено судді Калашніковій О.І. Ухвалою суду від 07.05.2021 року справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження і справу призначено до підготовчого судового засідання. На стадії підготовчого засідання судом розглянуті і задоволені клопотання сторони позивача про витребування доказів, отримано відзив відповідача ОСОБА_2 на позов. 15.09.2021 року суд закрив підготовче судове засідання і призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

ОСОБА_1 (його представник), підтримуючи вимоги у повному обсязі, стверджували: після смерті матері ОСОБА_4 у 2011 році ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спадкували у рівних частках 22/25 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 отримали на 22/25 частин житлового будинку літ. "А" житловою площею 42,4 кв. м та надвірні будівлі і споруди у вигляді літ. "К" - сарай, літ. "Л" - вбиральня, 1, 2, 4 - 6, 8, 10 - огорожа, "І, II" - мостіння, що розташовані на земельній ділянці площею 1 011 кв. м. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось на самочинні: прибудову літ. "А1", гараж літ. "В", "Т", сарай літ. "П", веранду "аЗ", тамбур літ. "а4", сарай літ. "Д", літню кухню літ. "И", навіс літ. "М". Земельна ділянка у користування братів перейшла у відповідності до положень ст.120 ЗК України. З 2016 року на розгляді Київського райсуду м. Одеси перебуває справа за позовом ОСОБА_2 про розподіл будинку, споруд і земельної ділянки в натурі. Під час судового вирішення спору ОСОБА_2 надав до Управління ДАБК Одеської міськради декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, де зазначив, що на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією ДАБК 07.05.2009 року за №294 він - ОСОБА_2 - здійснив у період з 2009 року по 2017 рік реконструкцію 22/50 частин житлового будинку з господарськими спорудами без змін геометричних розмірів у плані по АДРЕСА_1 , загальна площа будівлі 107,2 кв.м., в тому числі житлова - 69,2 кв.м., гараж літ. В , сарай літ. П . Декларація була зареєстрована Управлінням ДАБК Одеської міськради 27.11.2017 року. На підставі цієї декларації та свідоцтва про право на спадщину за законом ПП Одеське БТІ 29.11.2017 року видало Довідку (без N) власнику ОСОБА_2 , що по АДРЕСА_1 розташовано житловий будинок літ. А , загальною площею 201,6 кв.м., житловою 82,7 кв.м., господарські будівлі і споруди: В - гараж, К - сарай, Л - вбиральня, М - навіс, Н - навіс, О - навіс, П - сарай, І,ІІ- мостіння, №1,2,4-6,8-10 - огорожі. До складу 22/50 частин житлового будинку входять: літ. А - будинок II - сходи (2,8 кв. м), III - комора (12,9 кв. м), 3-1 - коридор (10 кв. м), 3-2 - кухня (13,5 кв. м), 3-3 - санвузол (6,5 кв. м), 3-4 - житлова кімната (21,2 кв. м), 3-5 - житлова кімната (13,5 кв. м), 3-6 - коридор (7,5 кв. м), 3-7 - житлова кімната (14,9 кв. м), 3-8 - житлова кімната (33,1 кв. м), загальною площею 136,4 кв. м, житловою - 82,7 кв. м, та господарські будівлі і споруди: літ. "В" - гараж, літ. "О" - навіс, літ. "П" - сарай, 22/50 частин I, II - мостіння, 22/50 частин N 1, 2, 4 - 6, 8, 10 - огорожа. Довідка ПП Одеське БТІ , технічний паспорт, виготовлений ПП Одеське БТІ 29.11.2017 року, декларація про готовність об`єкту до експлуатації і свідоцтво про право на спадщину за законом були надані ОСОБА_2 до державного реєстратора і 01.12.2017 року державний реєстратор Буран А.В. прийняв рішення про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 на 22/50 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 з відкриттям розділу та внесенням опису нерухомого майна.

Сторона позивача доводить, що ОСОБА_2 неправомірно самостійно отримав право власності на самочинні будівлі і споруди, що були побудовані спадкодавцем до відкриття спадщини, тому як відповідач це здійснив без узгодження з співвласником, під час розгляду судом спору щодо розподілу цього домоволодіння, надавши до Управління ДАБК недостовірні відомості, чим порушив права позивача на отримання права власності у цих будівлях і спорудах. Відновлення порушеного права, на думку позивача, можливе шляхом скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації, довідки ПП Одеське БТІ , рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім того, позивач доводить, що до складу спадщини увійшло його право на будівельні матеріали і обладнання, що були використані при будівництві самочинної прибудови літ. А1 , загальною площею 107,2 кв.м.,та господарських будівель і просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину цих будматеріалів і обладнання.

Сторона відповідача позов не визнала і у відзиві навела такі доводи: позивач пропустив строк позовної давності за усіма вимогами (вимога про застосування наслідків пропущення строку позовної давності викладена в окремому пункті відзиву); вимога про скасування рішення державного реєстратора вже розглядалась судом, у задоволенні було відмовлено; вимога про визнання декларації і довідки недійсними є неналежним способом захисту; вимога про визнання права власності на будматеріали є надуманою і необґрунтованою.

Представник ПП Одеське БТІ до суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи сповіщений, відзив на позов не надав.

Державний реєстратор Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Буран А.В. про дату, час і місце розгляду справи сповіщений, відзив на позов не надав, до суду не з`явився.

Представник третьої особи - Левенець О.П. в судовому засіданні 15.09.2021 року просив справу розглядати за його відсутності.

Судом встановлено:

Домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: 22/50 частки - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.12.2011 року, 22/50 частки - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.12.2011 року, 3/25 частки ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.09.1994 року.

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори 08 грудня 2011 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_4 успадкували кожний по 1/2 частки у спадщині, що складалася із 22/25 часток житлового будинку під АДРЕСА_1 літ. "А" житловою площею 42,4 кв. м та надвірних будівель і споруд, зазначених літерами: "К" - сарай, "Л" - вбиральня, 1, 2, 4 - 6, 8, 10 - огорожа, "І, II" - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 1 011 кв. м У вказаних правовстановлюючих документах міститься застереження, що на самочинні: прибудову літ. "А1", гараж літ. "В", "Т", сарай літ. "П", веранду "аЗ", тамбур літ. "а4", сарай літ. "Д", літню кухню літ. "И", навіс літ. "М" свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

У технічних паспортах, виготовлених КП ОМБТІ та РОН 22 листопада 2006 року та 26 жовтня 2011 року на житловий будинок по АДРЕСА_1 , містяться штампи із зазначенням самочинних будівель, споруд і прибудов, в тому числі - двоповерхової прибудови літ. "А1", загальною площею 107,2 кв.м., в тому числі житловою 69,2 кв.м., гаражів літ. В , Т .

11.08.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Київського райсуду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, в натурі. Ухвалою суду від 23.08.2016 року позов ОСОБА_2 прийнято до провадження і справа за позовом ОСОБА_2 за №520/9586/16-ц до цього часу перебуває на розгляді Київського райсуду м. Одеси.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав до УДАБК Одеської міської ради для реєстрації декларацію про готовність об`єкту до експлуатації, яка 27 листопада 2017 року зареєстрована за номером ОД 141173312090. В декларації ОСОБА_2 крім іншого, зазначив наступну інформацію: "Реконструкція 22/50 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений замовником 17 квітня 2009 року та 18 вересня 2015 року (п.10 інформація про проектну документацію ); дозвіл на виконання будівельних робіт виданий інспекцією ДАБК в Одеській області 07 травня 2009 року за N 294 (п.11- інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт); в п.14 - інформація про проведену технічну інвентаризацію об`єкта - зазначено: технічний паспорт від 03 листопада 2017 року б/н, який склав ОСОБА_7 і в якому зазначено, що загальна площа трикімнатної квартири складає 107,2 кв. м, житлова - 69,2 кв. м, допоміжна - 38 кв. м, гараж літ. "В", сарай літ. "П".

29 листопада 2017 року після реєстрації декларації ПП Одеське БТІ на замовлення ОСОБА_2 виготовило технічний паспорт, в якому зазначено, що загальна площа квартири ОСОБА_2 складає 136,4 кв. м, житлова - 82,7 кв. м

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності рішення про державну реєстрацію прав 01 грудня 2017 року державним реєстратором Бураном А.В. прийнято рішення про реєстрацію прав власності (з відкриттям розділу) ОСОБА_2 на 22/50 частки вказаного житлового будинку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1424778151101. Державним реєстратором додатково зазначено, що до 22/50 входить в літ. "А" - житловий будинок: II - сходи (2,8 кв. м), III - комора (12,9 кв. м), 3-1 - коридор (10 кв. м), 3-2 - кухня (13,5 кв. м), 3-3 - санвузол (6,5 кв. м), 3-4 - житлова кімната (21,2 кв. м), 3-5 - житлова кімната (13,5 кв. м), 3-6 - коридор (7,5 кв. м), 3-7 - житлова кімната (14,9 кв. м), 3-8 - житлова кімната (33,1 кв. м), загальною площею 136,4 кв. м, житловою - 82,7 кв. м, та господарські будівлі і споруди: літ. "В" - гараж, літ. "О" - навіс, літ. "П" - сарай, 22/50 частин I, II - мостіння, 22/50 частин N 1, 2, 4 - 6, 8, 10 - огорожа.

У травні 2018 року під час розгляду справи №520/9586/16-ц ОСОБА_1 довідався про реєстрацію УДАБК Одеської міської ради за заявою брата декларації на самочинно побудовану прибудову літ. А1 до житлового будинку літ. А по АДРЕСА_1 та самочинно побудований гараж літ. В .

В червні місяці 2018 року ОСОБА_1 надав до Одеського окружного адміністративного суду позов до УДАБК Одеської міськради, державного реєстратора Буран А.В., третя особа ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування реєстрації права власності. Ухвалою окружного адміністративного суду (адміністративна справа N 815/2769/18) від 07.11.2018 року провадження по справі закрите і позивачу роз`яснено, що розгляд такого спору відноситься до юрисдикції загального суду, тому як в основу обґрунтування протиправного характеру оскаржуваних рішень відповідачів щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та про державну реєстрацію права власності покладено не порушення порядку та процедури їх проведення, а відсутність такого права в особи, за якою у подальшому було зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості, і що такі аргументи безумовно свідчать про існування спору про право у межах даних правовідносин.

Рішенням Київського райсуду м. Одеси, ухваленим 21 січня 2019 року по цивільній справі №520/17947/18 позов ОСОБА_1 до УДАБК Одеської міськради, державного реєстратора Буран А.В., ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування реєстрації права власності - залишено без задоволення з підстав - ненадання допустимих доказів на підтвердження заявленого позову. Рішення Київського райсуду м. Одеси постановою Верховного Суду від 14.04.2021 року залишене без змін.

05.05.2021 року ОСОБА_1 надав до Київського райсуду м. Одеси позов про відновлення становища, яке існувало до порушення права та визнання права, шляхом визнання недійсними декларації про готовність об`єкту до експлуатації і довідки ПП Одеське БТІ щодо об`єкта нерухомості у вигляді 22/50 частин житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та скасування рішення державного реєстратора від 01.12.2017 року про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 22/50 частки житлового будинку з господарськими спорудами.

Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних правових підстав.

Судом встановлено і визнано сторонами, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_4 29 травня 2011 року спадкували у рівних частках 22/25 частини житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями по АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці, наданій у 1947 році у встановленому законом порядку для будівництва індивідуального житлового будинку. 08.12.2011 року ОСОБА_1 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом. У свідоцтвах про право на спадщину зазначено, що на самочинні : прибудову літ. "А1", гараж літ. "В", "Т", сарай літ. "П", веранду "аЗ", тамбур літ. "а4", сарай літ. "Д", літню кухню літ. "И", навіс літ. "М" свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218 ЦК, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пленум Верховного Суду у п.7 постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 №7 роз`яснив: якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст.376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт було передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 05 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 02 червня 2011 року.

Законом України від 17 лютого 2011 року Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

На прибудови, побудовані після 12.03.2011 року, поширюється загальний порядок будівництва, для якого потрібно максимальну кількість документів (вихідні дані, проект, подача декларації про початок будівництва, декларація про готовність).

Як убачається з матеріалів справи - технічні паспорти на житловий будинок по АДРЕСА_1 , виготовлені Одеським МБТІ14.11.1978 року, 10.05.1994 року, 02.11.2006 року, 26.10.2011 року (а.с.18-25, 226-231) гараж літ. В було побудовано у 1961 році,, прибудова літ. А1 загальною площею 126,37 кв.м., в тому числі житловою 82,7 кв.м. була побудована до 2006 року. Таким чином, обидва спадкоємці мали рівні права звернутися до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з питання технічного обстеження прибудови літ. А1 з метою оформлення права власності на цю прибудову. Відповідач вирішив це питання самостійно, без повідомлення співвласника, під час вирішення спору щодо розподілу в натурі спадкової частини житлового будинку і господарських споруд, надавши до інспекції недостовірні відомості, чим порушив права позивача.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 року (справа №640/10134/19) зазначив, що Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , зокрема ст. 39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом. При цьому недостовірні дані мають відповідати одній із таких умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта. У даному випадку судом встановлена у ОСОБА_2 відсутність документів, які б давали йому право на виконання будівельних робіт. Окрім того, матеріали справи свідчать, що самочинна прибудова літ. А1 та самочинні господарські споруди і будівлі вже були побудовані на момент начебто отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт.

Разом з тим, Верховний Суд зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання. Тому суд погоджується з доводами відповідачевої сторони, що вимоги про визнання недійсними декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 27.11.2017 року і довідки ПП Одеське БТІ від 29.11.2017 року (яка не є актом або рішенням органу влади) у даному випадку неналежний спосіб захисту порушеного права і в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав суд зазначає наступне. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України.

Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктів власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен співвласник має право вимагати від інших передання йому у володіння та користування конкретної частини спільного майна, що відповідає його частці у праві власності (частина третя статті 358 ЦК України). При цьому право спільної часткової власності, безумовно, не припиняється. Це право може припинитися для співвласника за його волею у разі поділу спільного майна (стаття 367 ЦК України), виділу з нього частки (стаття 364 ЦК України) або шляхом розпорядження співвласником своєю часткою (статті 361, 362 ЦК України). У даному випадку такий спір між сторонами - співвласниками житлового будинку з господарськими спорудами перебуває на розгляді суду з 2016 року.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Цивільним Кодексом України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.

Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників.

Судом встановлено, що 22/25 частки житлового будинку з господраськими спорудами по АДРЕСА_1 належать на праві спільної часткової власності братам ОСОБА_1 у рівних частках (кожному 22/50) в порядку спадкування за законом після смерті матері. Житловий будинок і господарські споруди між співвласниками не поділені в натурі (спір перебуває на розгляді суду ). Спірна прибудова літ. А1 , загальною площею 107,2 кв.м. з господарськими спорудами у вигляді гаражів літ. В , Т і сараю літ. П були побудовані задовго до відкриття спадщини. Доказів того, що прибудова і господарські споруди були здійснені саме ОСОБА_2 у встановленому законом порядку до суду не надано сторонами. При викладених обставинах, суд погоджується з доводами сторони позивача, що рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 22/50 часток житлового будинку з господарськими спорудами, до складу яких входять спірна прибудова літ. А1 з гаражами і сараєм, порушає права співвласника цього ж будинку і споруд ОСОБА_1 .

Порушення прав власності позивача на належну йому нерухомість підтверджують і рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №57956508 від 30.04.2021 року про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на 22/50 частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та лист нотаріуса за №128/01-16 від 04.08.2021 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні і посвідченні договору відчуження 22/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 з тих підстав, що заявлене право власності суперечить вже зареєстрованим речовим правам на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 : у правовстановлюючих документах (свідоцтва про право на спадщину) вказана житлова площа будинку 42,4 кв.м., а в Державному реєстрі в розділі Актуальна інформація про об`єкт нерухомості (№ об`єкта в ДРРП 1424778151101) вказано загальна площа будинку 213,5 кв.м., в тому числі житлова - 111,6 кв.м. (а.с.50,221).

Відновлення порушеного право є можливим шляхом скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Вимоги позивача про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання, що були використані під час будівництва прибудови літ. А1 та господарських споруд є недоведеними і тому не підлягають задоволенню (відсутні навіть докази того, хто зробив ці самочинні будівлі та споруди).

Суд не погоджується з доводами відповідача про порушення ОСОБА_1 строків позовної давності, тому як матеріали даної справи (а.с.37) і матеріали справи за №529/9586/16-ц (т.1 а.с.210-229) свідчать: ОСОБА_1 про реєстрацію права власності брата ОСОБА_2 на прибудову літ. А1 з господарськими спорудами довідався під час розгляду справи про розподіл будинку в натурі - 04.05.2018 року. З даним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду 05.05.2021 року. Окрім того, суд приймає до уваги, що вже в листопаді 2018 року ОСОБА_1 оскаржив в судовому прядку реєстрацію декларації про готовність об`єкту нерухомості до експлуатації і рішення про державну реєстрацію права власності. По суті заявлених вимог суд не приймав рішення з підстав ненадання позивачем належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх доводів, тому доводи відповідача про наявність судового рішення за заявленими позивачем вимогами не містяться на фактичних обставинах по справі.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства Одеське БТІ , державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана Андрія Володимировича, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3 про відновлення становища, яке існувало до порушення права та визнання права задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав, постановлене 01 грудня 2017 року державним реєстратором Дачненської сільської ради Біляєвського району Одеської області Буран Андрієм Володимировичем індексний номер 38469214 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 22/50 житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складаються (додаткові відомості) в літ. А - житловий будинок:ІІ- сходи (2,8 кв.м.), ІІІ - комора (12,9 кв.м.) 3-1 коридор (10,0 кв.м.), 3-2 кухня (13,5 кв.м.), 3-3 санвузол (6,5 кв.м.),3-4 житлова кімната (21,2 кв.м.), 3-5 житлова кімната (13,5 кв.м.), 3-6 коридор (7,5 кв.м.), 3-7 житлова кімната (14,9 кв.м.),3-8 житлова кімната (33,1 кв.м.), загальною площею 136,4 кв.м., житловою 82,7 кв.м., та господарські будівлі і споруди: літ. В - гараж, літ. О - навіс, літ. П - сарай, 22/50 частин І,ІІ мостіння, 22/50 частин №1,2,4-6,8,10- огорожа.

В іншій частині позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.10.2021 року.

Суддя Калашнікова О. І.