Рішення

від 28.09.2021 по справі 522/14245/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Одеса Справа № 522/14245/20

Провадження № 2/522/974/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кузнецової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТВІТА про внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки при видачі трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КВАМБІО про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі 374 388,78 грн., що складаються з сум: заборгованість по заробітній платі, у тому числі грошова компенсація за невикористану відпустку - 102 008,00 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі за період з 07.12.2019 року по 31.08.2020 року в розмірі 172 380,78 грн., та сума моральної шкоди 100 000,00 грн. та поновлення на роботі.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 03.09.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КВАМБІО про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 07 жовтня 2020 року.

06.10.2020 року до суду надійшов відзив ТОВ КВАМБІО на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого просить позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме в частині стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у розмір 9834,06 грн., та визначити розмір відшкодування ОСОБА_1 за час затримки виходячи з середньої заробітної плати ОСОБА_1 , який становить 100 грн. за один робочий день. В решті позовних вимог просить відмовити.

07.10.2020 року у зв`язку із знаходженням судді Кузнецової В.В. на лікарняному судове засідання відкладене на 18.11.2020 року.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року суд постанови перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КВАМБІО про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та призначено підготовче судове засідання на 10.12.2020 року.

10.12.2020 року представник відповідача надав суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладене на 02.02.2021 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2021 року в справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 24.05.2021 року поновлено провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.06.2021 року.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №522/14245/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КВАМБІО про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку при звільненні та цивільну справу №522/15619/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Квамбіо , третя особа: ГУ Державної праці в Одеській області, про внесення змін до трудової книжки та стягнення середнього заробітку, та присвоїти їм номер 522/14245/20 провадження №2/522/974/21, відкладено судове засідання на 15.07.2021 року.

14.07.2021 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить внести зміни до трудової книжки в частині запису про дату приймання, а саме датою приймання на роботу в якості адміністратора зазначити 18.11.2017 року; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КВАМБІО на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час видачі трудової книжки у розмірі 47 619,00 грн; заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2019 року по час звільнення - 06.12.2019 року, у розмірі 102 008,00 грн; грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 20000 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі за період з 07.12.2019 року по день поновлення на роботі виходячи з розрахунку середнього заробітку у розмірі 952,38 грн; суму моральної шкоди 100 000 грн; поновити ОСОБА_1 на посаді директора з матеріально-технічного постачання ТОВ КВАМБІО .

Ухвалою суду від 15.07.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Грішина Олексія В`ячеславовича про заміну відповідача на підставі ст. 55 ЦПК України. У зв`язку із зміною назви змінено відповідача за ЄДРПОУ: 40404432 ТОВ КВАМБІО (м.Одеса, вул.Водопровідна, 16) на ТОВ ЛЕЙТВІТА (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, 2л). Закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТВІТА про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку при звільненні, та за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ЛЕЙТВІТА , третя особа: ГУ Державної праці в Одеській області, про внесення змін до трудової книжки та стягнення середнього заробітку, та призначено до судового розгляду по суті на 07 вересня 2021 року.

07.09.2021 року у зв`язку з відсутністю відомостей щодо вручення судової повістки відповідачу судове засідання відкладене на 28.09.2021 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивач надала суду заяву про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст. 128 ЦПК України, через оголошення на веб-порталі судової влади України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.06.2018 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду адміністратора Товариства з обмеженою відповідальністю КВАМБІО (ЄДРПОУ 40404432.

За час роботи позивача було переведено на посади: з 20.06.2018 року директора з виробництва, з 01.11.2019 року директора з матеріально-технічного постачання.

06.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

За змістом положень статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

При цьому, КЗпП України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Щодо вимог позивача про внесення змін до трудової книжки в частині запису про дату приймання, а саме датою приймання на роботу в якості адміністратора зазначити 18.11.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач на підтвердження позовної вимоги щодо внесення змін до трудової книжки не надано суду жодного підтвердження, що вона була прийнята на роботу саме з 18.11.2017 року.

З Наказу №2-ОК від 18.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду адміністратора з 19.06.2018 року з окладом згідно штатного розкладу на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.06.2018 року.

Також, у вказаному наказі наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення її з наказом.

Дослідженням документів наявних в матеріалах справи, факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Товариством з 18.11.2017 року не встановлено.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 77, 78, 79, 80 ЦПК України, не доведено, що вона починаючи з 18.11.2017 року перебувала в трудових відносинах з ТОВ Квамбіо та займала посаду адміністратора, та оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, позовні вимоги про внесення змін до трудової книжки в частині запису про дату приймання, а саме датою приймання на роботу в якості адміністратора зазначити 18.11.2017 року, задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, відповідно до зазначених норм Відповідач повинен був провести розрахунок не пізніше 06.12.2019 р. та перед цим обов`язково попередньо письмово повідомити Позивача про розмір нарахованих сум.

Однак, як вказує позивач, в день звільнення 06.12.2019 р. вона була на роботі, але відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Також, позивач вказує, що лише 27.02.2021 року вона дізналася, що її було звільнено 06.12.2019 р. за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. У день звільнення Відповідач не провів розрахунок з Позивачем, не видав трудову книжку, не ознайомив із наказом про звільнення. Також вказує, що звільнення відбулося безпідставно, оскільки вона не підписувала заяву про звільнення саме з 06.12.2019 р., та її не було вчасно ознайомлено із наказом про звільнення.

З бухгалтерської довідки вих. № 21-09/1 від 21.09.2020р. вбачається, що за даними бухгалтерського обліку станом на 21.09.2020 року на балансі ТОВ Квамбіо на рахунку бухгалтерського обліку 661 Розрахунки за заробітною платою рахується заборгованість перед ОСОБА_1 (звільнена 06.12.2019 р., наказ №23-ОК) у сумі 8875,04 грн.

Згідно бухгалтерської довідки вих. № 21-09/2 від 21.09.2020р., за даними бухгалтерського обліку ТОВ КВАМБІО нараховано відпускних ОСОБА_1 (звільнена 06.12.2019 р., наказ №23-ОК) 4835,33 грн, у тому числі 2018 р. - нараховано 1749,12 грн., виплачено - 1408,04 грн (1749,12-19,5%), 2019 р. - нараховано - 3086,21 грн, виплачено - 1525,38 грн (1894,88-19%), заборгованість 959,02 (1191,33-19,5%).

Відповідач у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не заперечує факт заборгованості перед останньою у виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у розмірі заборгованості по заробітній платі у сумі 8875,04 грн та грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 959 грн. 02 коп.

Таким чином, оскільки відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 8875,04 грн та грошова компенсація за невикористану відпустку у розмірі 959 грн. 02 коп.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 з наступними змінами та доповненнями.

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 2 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

При цьому у Постанові від 15.04.2020 року по справі № 490/7708/18 Верховний суд зазначив, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Тобто, до розрахунку враховуються два останні місяці, які передували місяцю звільнення працівника.

Як встановлено, ОСОБА_1 було звільнено з роботи 06.12.2019 року, а тому для розрахунку середньомісячного заробітку слід взяти до уваги інформацію по заробітній платі за жовтень та листопад 2019 року.

З бухгалтерської довідки вих. №05-10/1 від 05 жовтня 2020 року вбачається, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ Квамбіо нараховано заробітна плата ОСОБА_1 (звільнена 06.12.2019 р., наказ №23-ОК) за жовтень 2019р. -2150 грн., листопад 2019 р. - 2150 грн., разом за 2 місяці - 4300,00 грн. Кількість робочих днів: жовтень -22, листопад - 21, разом 43 дні. Таким чином середньомісячна заробітна плата становить 100 грн. (4300 грн./43 робочих дні).

Виходячи з викладеного з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТВІТА на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі (з 06.12.2019 року по 28.09.2021 року (день ухвалення рішення)) у розмірі 45 200 грн (452 робочих дні * 100 грн).

Суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про поновлення на роботі виходячи з її необґрунтованості та з урахуванням суперечливості іншим позовним вимогам та обставинам, викладеним в первинній позовній заяві

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки до суду не надано жодних доказів душевних страждань позивача, тривалого лікування, на які вона посилається у позовній заяві.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним , як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

З огляду на викладене суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТВІТА (ЄДРПОУ: 40404432, адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, 2л) про внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час затримки при видачі трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, та поновлення на роботі - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТВІТА (ЄДРПОУ: 40404432, адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, 2л) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 8875 (вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 04 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТВІТА (ЄДРПОУ: 40404432, адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, 2л) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 959 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 02 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕЙТВІТА (ЄДРПОУ: 40404432, адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, 2л) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованості по заробітній платі 45 200 (сорок п`ять тисяч двісті) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 08 жовтня 2021 року.

Суддя В.В. Кузнецова