Постанова

від 28.09.2021 по справі 910/16777/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2021 р. Справа№ 910/16777/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання: Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл

на ухвалуГосподарського суду міста Києва

від 23.06.2021 (повний текст складено 21.07.2021)

провідмову у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат

у справі№910/16777/20 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовомВійськової частини НОМЕР_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл

простягнення 53 792, 98 грн

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/16777/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл (надалі - відповідач) про відшкодування судових витрат відмовлено повністю.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що закриття провадження у справі №910/16777/20 не є свідченням того, що позов по своїй суті є необґрунтованим чи неправомірним. Наведені обставини можуть бути встановлені у судовому рішенні лише за наслідками розгляду спору по суті, в той час як провадження у даній справі було закрите з підстав того, що Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі - позивач) подано заяву про відмову від позову, яка є формою реалізації передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката та судового збору, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Ойл не доведено належними доказами, необґрунтованості дій Військової частини НОМЕР_1 під час розгляду даної справи, не доведено, що недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача та, що дії позивача мали умисел.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/16777/20 та прийняти судове рішення про розподіл судових витрат в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у розмірі 42 600, 00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм процесуального права, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також через наявну невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- у порушення вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (надалі- ГПК України), позивач не надав підтвердження існування технічного збою у системі, який підтвердив би обставини непереборного характеру через існування яких неможливо було ознайомитися зі станом рахунку позивача враховуючи, що він є бюджетною організацією. Більше того, позивач сформував та надрукував виписку 16.11.2020 тобто за 10 днів до дати, коли останній ознайомився з відзивом на позовну заяву. Відтак, твердження позивача, щодо його ознайомлення з фактом сплати штрафних санкцій лише з відзиву на позовну заяву та запереченням на відповідь на відзив не відповідає матеріалам справи та є введенням суду в оману. Зазначена обставина є однією з ключових у вирішенні питання подання позивачем необгрунтованого та безпідставного позову, однак суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 236 ГПК України не встановив такої обставини та не надав їй оцінки;

- позивач мав можливість впродовж 3 місяців перед подачею позову перевірити надходження коштів від відповідача (підключити іншим способом до мережі Інтернет, направити запит/зателефонувати до відповідача, направити запит до Державної казначейської служби). Втім позивач не вжив жодних дій для перевірки наявності заборгованості відповідача. Поряд з цим, позивач не навів жодних обставин непереборної сили, які б завадили дізнатися про сплату відповідачем штрафних санкцій;

- позивач не подав належно обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у рамках ст. 130 ГПК України. Неможливо зменшити судові витрата, які заявив та поніс відповідач за відсутності належного клопотання позивача у якому він наводить належні та достовірні докази щодо обґрунтованості подання позову.

- суд першої інстанції не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи, не спростував доводи відповідача, а обмежився лише формальними висновками. Такі висновки не відповідають обставинам справи, оскільки відповідачем наведено достатню кількість доводів та доказів згідно з якими зрозуміло, що позов поданий позивачем є безпідставним та необгрунтованим, а позивач протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору.

Окрім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, з обґрунтуванням причин такого пропуску.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/16777/20.

Відкрито апеляційне провадження у справі №910/16777/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2021, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 21.09.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач у порядку ст. 263 ГПК України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Зокрема, позивач у своєму відзиві зазначає про те, що 03.07.2020 на адресу відповідача було надіслано претензію щодо сплати пені згідно умов Договору №86/32 від 26.05.2020, за порушення умов вказаного Договору, а саме в частині поставки товару та повідомлення про одностороннє розірвання цього Договору. Однак на дату подання позову від відповідача не надходила відповідь (повідомлення) для позивача про задоволення вимог претензії та сплати штрафних санкцій, передбачених Договором. Лише після отримання від відповідача відзиву на позовну заяву у справі №910/16777/20, позивачу стало відомо про сплату штрафних санкцій зазначених в претензії. Відтак, позивач вважає, що позов у даній справі було подано за обставин, які не були відомі останньому.

Втім, після встановлення обставин оплати відповідачем штрафних санкцій, позивач вжив всіх необхідних дій, передбачених законодавством щодо закриття провадження по справі. Тобто дії позивача щодо подачі позову до відповідача були обґрунтованими, осільки саме невиконання умов Договору відповідачем, спричинили негативні наслідки для військової частини, у зв`язку з чим військової частиною було подано позовну заяву до Господарського суду міста Києва.

21.09.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 21.09.2021, у зв`язку із хворобою повноважного представника відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 розгляд справи №910/16777/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл відкладено на 29.09.2021.

У судове засідання 29.09.2021 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Так, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нове судове рішення про розподіл судових витрат в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у розмірі 42 600, 00 грн. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 29.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, у жовтні 2020 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл про стягнення 53 792, 98 грн, з яких: 53 656, 45 грн пеня, 546, 12 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 26.05.2020 між ним та відповідачем було укладено Договір №86/32 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити, а позивач прийняти та оплатити погоджений між сторонами товар. Проте відповідач взяті на себе за цією угодою обов`язки належним чином не виконав, поставку дизельного палива позивачу в передбаченому договором обсязі не здійснив, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та інфляційних втрат.

У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 відкрито провадження у справі №910/16777/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

25.11.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 25.11.2020, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що 03.07.2020 укладений між сторонами Договір було розірвано позивачем в односторонньому порядку, а отже правові підстав для нарахування пені, починаючи з 03.07.2020, на думку відповідача, відсутні. У той же час решта суми вказаної штрафної санкції, нарахована з 11.06.2020 по 03.07.2020, була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Ойл на користь позивача у добровільному порядку на підставі виставленої останнім претензії №612 від 03.07.2020. Також відповідач посилався на належне виконання ним умов укладеного між сторонами Договору. Крім того, у наведеному відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Ойл просило суд стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу, в загальному розмірі 42 600, 00 грн.

До означеного відзиву на позовну заяву відповідачем долучено клопотання від 25.11.2020 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.12.2020.

07.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача №1104 від 01.12.2020 на відзив на позовну заяву, в якій останній підтвердив факт сплати відповідачем пені, нарахованої у період з 11.06.2020 по 03.07.2020, а також вказав про те, що неврахування такої оплати відбулося внаслідок технічного збою в системі та відсутності відповідної інформації на час пред`явлення позову.

Також позивач зазначив, що з урахуванням дати розірвання укладеного між сторонами Договору 03.07.2020, а також зважаючи на дату погашення відповідачем вищенаведених штрафних санкцій 16.07.2020, Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано відповідачу заборгованість у загальному розмірі 11 588, 79 грн, з яких: 1 433,79 грн 3 % річних, 10 155, 22 грн інфляційні втрати. Крім того, у наведеній заяві по суті спору позивач заперечив проти стягнення з нього заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу та просив суд зменшити розмір вказаних судових витрат до 1 000, 00 грн, у зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю.

07.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача №1105 від 01.12.2020 про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл 1 433, 79 грн 3 % річних та 10 155, 22 грн інфляційних втрат, нарахованих у період з 03.07.2020 по 16.07.2020 на суму основного боргу в розмірі 1 249 253, 19 грн.

21.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 18.12.2020, в яких останній навів додаткові обґрунтування на спростування позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 , а також заперечив проти клопотання позивача про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 прийнято відмову Військової частини НОМЕР_1 від позову, закрито провадження у справі №910/16777/20 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Присуджено до стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 390, 00 грн.

23.12.2020 на виконання ухвали Господарського суду від 23.12.2020 видано наказ.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.05.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі №910/16777/20 в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу скасовано, справу №910/16777/20 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Місцевий господарський суд, враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В силу приписів частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. ст. 126 ГПК України).

Частинами 2-4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПКУкраїни).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Ойл просить суд покласти на Військову частину НОМЕР_1 витрати на правову допомогу у суді першої інстанції 42 600, 00 грн; у суді апеляційної інстанції 15 000, 00 грн; у суді касаційної інстанції 10 000, 00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн (у суді апеляційної інстанції), 4 204, 00 грн (у суді касаційної інстанції).

Заява відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу мотивована тим, що позовна заява, яка подана позивачем про стягнення коштів у розмірі 53 792, 98 грн є необґрунтованою, оскільки відповідачем було сплачено штрафні санкції у розмірі 9 147, 00 грн ще 16.07.2020, а позов подано 27.10.2020.

Разом з цим, відповідач зазначає, що відповідно до приписів п. 3 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

За доводами відповідача необґрунтований позов Військової частини НОМЕР_1 про стягнення штрафних санкцій призвів до понесення додаткових витрат відповідача, оскільки останній вимушений був звернутись до адвокатського об`єднання для отримання професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим просить стягнути з позивача вказану суму.

Відповідачем до матеріалів справи додано Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №1 від 30.10.2020, який укладено між відповідачем та Адвокатським об`єднанням ГРАВІТАС, за умовами якого вказане адвокатське об`єднання зобов`язалося в інтересах клієнта надавати правову (професійну правничу) допомогу (здійснити певні дії та/або здійснювати певну діяльність), передбачені цим Договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов`язується оплатити послуги Адвокатського об`єднання та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, надаючи правову (професійну правничу) допомогу, Адвокатське об`єднання за цим договором здійснює наступні види адвокатської діяльності: представляє інтереси клієнта та/або інших вказаних клієнтом осіб та/або здійснює його захист у кримінальних провадженнях, в рамках загального захисту інтересів клієнта під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні та іншої діяльності правоохоронних органів та представництва відповідно до ст.ст. 45-54, 58, 63, 64-1, 64-2 КПК України з усіма правами захисника або представника у кримінальному провадженні; надає усні юридичні консультації та правові висновки за дорученням клієнта з опрацюванням конкретних ситуацій (на основі документів та інформації, наданої клієнтом); складає заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, які пов`язані з предметом надання правової допомоги; представляє інтереси клієнта у всіх судових та правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності; представляє інтереси клієнта перед третіми (фізичними та юридичними) особами з питань, які є предметом надання правової (професійної правничої) допомоги; вчиняє за погодженням із клієнтом інші необхідні фактичні дії юридичного характеру, спрямовані на захист прав (законних інтересів) клієнта.

У пункті 3.1 вказаного Договору його сторони погодили, що сума гонорару (винагороди) Адвокатського об`єднання за надання правової (професійної правничої) допомоги за цим договором визначається сторонами у відповідній додатковій угоді до цього договору.

За умовами пункту 4.1 Договору здача-приймання виконаних робіт за кожною додатковою угодою документально оформлюється шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), складеного у письмовій формі та підписаного повноважними представниками обох сторін.

Акт здачі-приймання виконаних робіт має включати перелік послуг, які надані Адвокатським об`єднанням клієнту відповідно до предмету додаткової угоди (пункт 4.2 Договору).

05.11.2020 між відповідачем та Адвокатським об`єднанням ГРАВІТАС укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №1 від 30.10.2020, за умовами пункту 1 якої Адвокатське об`єднання надає правову (професійну правничу) допомогу клієнту, пов`язану з представленням інтересів у господарському суді міста Києва у справі №910/16777/20 за позовом Військової частини НОМЕР_1 (195 центральна база забезпечення та охорони Адміністрації ДССТ) про стягнення 53 792, 98 грн, а саме: здійснює збір документів та доказів, необхідних для підготовки відзиву на позовну заяву (у тому числі: Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 86/32 від 26.05.2020, претензію №612 від 03.07.2020, квитанції, листування тощо) до суду першої інстанції (господарський суд м. Києва) (п.п. 1.1); здійснює вивчення та аналіз зібраних документів та доказів, судової практики, необхідної для підготовки відзиву на позовну заяву (у тому числі: Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 86/32 від 26.05.2020, претензію №612 від 03.07.2020, квитанції, листування тощо) до суду першої інстанції (господарський суд м. Києва) (п.п. 1.2); здійснює підготовку відзиву на позовну заяву до першої інстанції (господарський суд м. Києва) на основі зібраних та проаналізованих документів, доказів та інформації (п.п. 1.3); здійснює виготовлення та належне оформлення додатків до відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції (господарський суд м. Києва) (п.п. 1.4).

У пункті 2 цієї додаткової угоди її сторони погодили, що сума виконаних юридичних робіт та наданих юридичних послуг (професійної правничої допомоги), визначених в пункті 1 цієї додаткової угоди № 1, становить фіксовану суму 42 600, 00 грн, у тому числі: за послуги, вказані у п.п. 1.1 п. 1 додаткової угоди №1 2 000, 00 грн; за послуги, вказані у п.п. 1.2 п. 1 додаткової угоди №1 20 000, 00 грн; за послуги, вказані у п.п. 1.3 п. 1 додаткової угоди №1 20 000, 00 грн; за послуги, вказані у п.п. 1.4 п. 1 додаткової угоди №1 600, 00 грн.

Матеріали справи містять копію акту приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг №1 від 25.11.2020 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №1 від 30.10.2020 на загальну суму 42 600, 00 грн, до якого додано детальний опис виконаних адвокатом робіт, копію відповідного розрахунку судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу за Договором про надання правової (професійної правничої) допомоги №1 від 30.10.2020, копію виставленого відповідачу адвокатом Большаковим Дмитром Володимировичем (який фактично здійснював представництво інтересів відповідача у справі) рахунку №1 від 05.11.2020, копію платіжного доручення №108300795 від 12.11.2020 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Ойл на користь Адвокатського об`єднання ГРАВІТАС погодженої між ними суми гонорару в розмірі 42 600, 00 грн, а також копію свідоцтва представника відповідача про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000156 від 10.04.2018 та копію відповідного ордеру серії АА №1062531 від 20.11.2020.

Слід зазначити, що статтею 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Так, частинами п`ятою і шостою статті 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим, як вже було зазначено, за приписами частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів Товариства; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 20.05.2021 у справі №910/14162/17та від 12.08.2020 у справі №922/3422/18.

На думку відповідача, необґрунтованість дій позивача полягає в тому, що позивач, знаючи про сплату штрафних санкцій Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Ойл 16.07.2020 подав завідомо необґрунтований позов та протидіяв правильному і швидкому вирішенню справи.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, 27.10.2020 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат у розмірі 53 792, 98 грн.

В позовній заяві позивачем зазначено, що 03.07.2020 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату пені, станом на 27.10.2020 вимоги претензії позивача відповідачем не задоволені.

У подальшому, після подачі відповідачем відзиву на позовну заяву, 07.12.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

22.12.2020 позивачем у судовому засіданні подано заяву про відмову від позову, в якій позивач вказав, що ознайомившись із відзивом відповідача, Військовій частині НОМЕР_1 стало відомо про сплату штрафних санкцій, зазначених у претензії від 03.07.2020, інформація щодо надходження коштів на рахунок позивача від відповідача на дату подання позову була відсутня, оскільки у системі виник технічний збій, а тому позивач користуючись правом передбаченим статтею 46 ГПК України просив суд прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснив всі необхідні дії та подав заяву про відмову від позову.

При цьому, як вказує позивач, перед подачею позовної заяви, при здійсненні перевірки щодо оплати штрафних санкцій відповідачем в системі платежів була відсутня інформація про оплату штрафних санкцій відповідачем, оскільки з 19.10.2020 по 30.10.2020 ТОВ ДАБЛ-Ю НЕТ ТЕЛЕКОМ ЮА здійснювалась заміна пошкодженого телекомунікаційного обладнання, у зв`язку з цим були неполадки доступу до мережі Інтернет. У зв`язку з чим у системі виник технічний збій та інформація щодо надходження (копія листа ТОВ ДАБЛ-Ю НЕТ ТЕЛЕКОМ ЮА наявна в матеріалах справи) коштів на рахунок позивача від відповідача на дату подання позову була відсутня.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що закриття провадження у справі №910/16777/20 не є свідченням того, що позов по своїй суті є необґрунтованим чи неправомірним, оскільки наведені обставини можуть бути встановлені у судовому рішенні лише за наслідками розгляду суті спору, в той час як провадження у даній справі було закрите з підстав того, що позивачем подано заяву про відмова від позову, яка є формою реалізації передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства.

З огляду на наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що з матеріалів справи не вбачається підстав для висновку, що поданий в межах справи №910/16077/20 позов є завідомо безпідставним, а позивач протидіяв правильному і швидкому вирішенню справи.

В свою чергу, відповідачем не доведено належними доказами, необґрунтованості дій позивача під час розгляду даної справи, не доведено, що недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів Товариства та, що дії позивача мали умисний характер, оскільки відповідачем не подано доказів такої вини, а тому місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката та судового збору у вказаних вище розмірах.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборони використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість дій Військової частини НОМЕР_1 під час розгляду даної справи, не доведено, що недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача та, що дії позивача мали умисні дії.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат.

Скаржником на спростування наведених обставин не було надано жодного доказу, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про забезпечення позову у даній справі та правильність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/16777/20 має бути залишена без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на ТОВ Авто Ойл.

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Ойл на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/16777/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/16777/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Ойл.

4. Матеріали справи №910/16777/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 11.10.2021.

Головуючий суддяЛ.П. Зубець

СуддіА.І. Мартюк

С.О. Алданова