ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/13940/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В. розглянувши
матеріали справи за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд 7-9, поверх 1) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 366 20 2,2 8 грн.,
Представники сторін:
від позивача: Хитрова Л.В;
від відповідачів 1 та 2: Бондар Е.А.
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар" та ОСОБА_1 про стягнення 366 202,28 грн за договором від 25.12.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсар" зобов`язань з повернення кредитних коштів, а в зв`язку з тим, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки №POR1421141958774 від 13.01.2015, тому стягнення заборгованості за кредитом слід здійснити солідарно.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсар" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 366202 грн. 28 коп. заборгованості за кредитом та 5493 грн. 03 коп. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 15.07.2019 у справі № 910/13940/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2019, справу передано для розгляду судді Демидову В.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 справу № 910/13940/18 прийнято до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.12.2019.
19.12.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019, постановленої без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 23.01.2020.
21.01.2020 до суду від позивача надійшли клопотання про долучення додаткових доказів та огляд веб-ресурсу та додаткові письмові пояснення по справі, в яких банк зазначає, що він правомірно скористався своїм правом нарахування відсотків як за правомірне користування кредитними коштами з 14.08.2014 по 14.09.2017, виходячи зі ставки 21% річних, так і в подальшому з 14.09.2017 за неправомірне користування кредитними коштами вже за підвищеною процентною ставкою на рівні 42% від суми непогашеної в строк заборгованості відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 Умов.
Підготовче засідання 21.01.2020, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., відкладено на 13.02.2020.
12.02.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення обґрунтування позовних вимог. Зазначав, що підписавши заяву про відкриття поточного рахунку відповідач-1 погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою та карточками зі зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування.
13.02.2020 до суду від відповідача ТОВ Корсар надійшли письмові пояснення. Зазначає, що позивачем не доведено, які сааме Умови та правила надання банківських послуг і Тарифів були розміщені на сайті банку на час відкриття банківського рахунку, тобто, на час укладення договору приєднання, зокрема, коли та до яких сааме Умов та Правил надання банківських послуг приєднався та зобовязався виконувати відповідач-1. Строк кредитування сплив 14.09.2017, у звязку з чим з цієї дати банк не міг нараховувати та стягувати з відповідача проценти та штрафні санкції. Проте, з 28.09.2017 по 10.09.2018 з рахунків позичальника було списано 277 134,63 грн. З яких лише 113 752,06 грн було спрямовано на погашення заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим банк просить стягнути 366 202,28 грн, в той час як мало б бути 202 819,71 грн. Решта коштів у сумі 163 382,57 грн булла спрямована позивачем на власний розсуд на погашення нарахованих з 14.09.2017 по 10.09.2018 процентів, пені та комісії, розмір та порядок нарахування яких неможливо встановити з документів, наданих позивачем. Вважає, що враховуючи відсутність підпису відповідача-1 на Умовах та правилах надання банківсьих послуг, стягненню підлягає виключно заборгованість за тілом кредиту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні на 17.02.2020.
В підготовчому засіданні 17.02.2020 судом поставлено на обговорення питання про призначення у справі судової комп`ютерно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні на 27.02.2020 та надано сторонам строк для погодження експертної установи для проведення експертизи.
27.02.2020 до суду від позивача та відповідачів надійшли клопотання, в яких наведено перелік питань, необхідних для проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи.
У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. повний текст ухвали складений та підписаний 23.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 призначено у справі № 910/13940/18 судову комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:
- В якій редакції у мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/ були розміщені Умови та правила надання банківських послуг станом на 25.12.2014?;
- Чи відповідає редакція Умови та правила надання банківських послуг і Тарифів банку, що була розміщена в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/ станом на 01.11.2014 та на 25.12.2014 наданій у матеріали справи редакції витягу з Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів Банку, доданих позивачем до позовної заяви від 15.08.2018, до клопотання про долучення до матеріалів справи від 20.12.2018, до клопотання про долучення додаткових доказів від 21.01.2020, на переносному носії-диску та роздрукованій на паперовому носії редакції, а саме розділу 3.2.1. Умов?
- Коли були розміщені у мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/ Умови та правила надання банківських послуг , які повинні були діяти станом на 25.12.2014?
- Чи вносились в подальшому зміни саме до редакції Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів банку, розміщених в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/ від 01.11.2014, а саме до розділу 3.2.1 Умов (сторінки 593-616)?
Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, місто Київ, вул. Смоленська, будинок 6).
Попереджено експерта, який буде здійснювати судову експертизу, про кримінальну відповідальність згідно з ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Провадження у справі № 910/13940/18 зупинено на час проведення судової експертизи.
22.07.2021 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/13940/18 із висновком експерта № 11465/20-35 від 07.07.2021 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 поновлено провадження у справі № 910/13940/18, призначено підготовче засідання на 12.08.2021.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 12.08.21, у зв`язку із неявкою сторін, було відкладено підготовче засідання у справі № 910/13940/18 на 02.09.21 та запропоновано сторонам надати письмові пояснення з урахуванням Висновку експертів за результатами судово комп`ютерної-технічної експертизи від 07.07.2021 в строк до 27.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2021.
22.09.2021 представник ТОВ Корсар подав до суду пояснення, в яких зазначав, що оскільки поверненню підлягало виключно тіло кредиту, то всі кошт из 2014 по 2018 роки, які сплачував позичальник, повинні були бути спрямовані виключно на погашення тіла кредиту, а не процентів, пені та комісій. З наданих банком документів вбачається, що 474 568,60 грн було використано не за цільовим призначенням - не на погашення тіла кредиту. При цьому 474 568,60 грн значно перевищує 366 202,28 грн, які позивач просить стягнути, як тіло кредиту.
У судовому засіданні 23.09.2021 оголошено перерву до 07.10.2021.
У судовому засіданні 07.10.2021 оголошено перерву до 11.10.2021.
У судове засідання 11.10.2021 з`явились представники позивача та відповідачів, надали пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 11.10.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
25.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсар" (Клієнт) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - Заява) у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк).
Відповідно до Заяви, ТОВ "Корсар" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua., які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 25.12.2014 р. (надалі - Договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови Договору.
Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 13.01.2015 р. між ОСОБА_1 , як поручителем, та Банком, як кредитором, укладено Договір поруки №PORl421141958774 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки ОСОБА_1 за виконання ТОВ "Корсар" зобов`язань, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).
Згідно з п. 1.2. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Відповідно до п. 1.5. Договору поруки, у випадку невиконання Боржником зобов`язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні Боржники.
У зв`язку з невиконанням ТОВ "Корсар" зобов`язань з повернення наданих Банком кредитних коштів, позивач звернувся до поручителя - ОСОБА_1 , з претензією від 19.02.2018 про сплату заборгованості, яка залишена без виконання.
Як зазначає АТ КБ "Приватбанк", позивач свої зобов`язання виконав належним чином, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Корсар" кредитний ліміт, проте внаслідок порушення умов обслуговування кредитних лімітів, у відповідача-1 станом на 05.06.2018 р. виникла заборгованість по кредиту у розмірі 366 202,28 грн.
Також позивач зазначає, що крім суми заборгованості по кредиту, у відповідача-1 також виникла заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 45 287,02 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 3 950,74 грн.
Разом з тим, банк просить стягнути солідарно з відповідачів лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 366 202,28 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання в зв`язку з укладанням кредитного договору, на виконання якого відповідач отримав від позивача, однак не повернув кредитні кошти, доказом чого є банківська виписка по рахунку ТОВ Корсар за період з 14.09.2017 по 31.10.2018.
Крім того, ТОВ Корсар зазначав, що за його розрахунком сума заборгованості за тілом кредиту становить не 366 202,28 грн, як заявлено позивачем в позові, а 202 819,71 грн, про що ним було зазначено у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу, що свідчить про те, що він не заперечує отримання ним кредитних коштів від позивача, користування ними та не повернення коштів позивачу.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2019 у цій справі.
Також сторонами не заперечується, що строк повернення кредиту за договором настав 14.09.2017 (30-денний термін кредитування).
Вказана обставина визнається як позивачем, так і відповідачем-1.
Спір між сторонами виник щодо визначення розміру суми заборгованості тіла кредиту.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач-1 посилається на те, що з 14.09.2017 мало б зупинитися нарахування процентів та штрафних санкцій, а відтак кошти, списані банком з інших рахунків позичальника, мали б бути спрямовані на погашення саме тіла кредиту, а не процентів та штрафних санкцій, які банк продовжував протиправно нараховувати після 14.09.2017.
В свою чергу позивач зазначав, що він правомірно скористався своїм правом нарахування відсотків як за правомірне користування кредитними коштами з 14.08.2014 по 14.09.2017, виходячи зі ставки 21% річних, так і в подальшому з 14.09.2017 за неправомірне користування кредитними коштами вже за підвищеною процентною ставкою на рівні 42% від суми непогашеної в строк заборгованості відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 Умов.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 наданих банком до позовної заяви Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобовязання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобовязань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківсього дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч.ч.1 та 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ч.1 ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Господарський суд зазначає, що умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, адже за правилами ст.ст.633,634 ЦК України споживач послуг Банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання… Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1 та 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У заяві від 25.12.2014, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Крім того у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також щодо стягнення комісії за послуги Банку.
Обґрунтовуючи право на стягнення заявлених сум, позивач послався на текст Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті Банку, як на невід`ємну частини спірного договору, де містяться: обов`язок Клієнта сплачувати відсотки за користування коштами та комісію, їх розміри; відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені.
При цьому матеріалами справи не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, що він ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та неустойки, їх розмірів і порядку нарахування.
Надані Банком роздруківки з сайту належним доказом у цій частині бути не можуть, оскільки зміст роздруківок повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила надання банківських послуг.
Одночасно слід зауважити, що в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України щодо укладання договору приєднання, т.я. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин і до моменту звернення до суду із позовом. Банк міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в Заяві домовленості сторін про сплату пені, процентів та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, наданий Банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказані обставини.
Згідно з висновком експерта від 07.07.2021 № 11465/20-35 за результатами проведення судової компютерно-технічної експертизи у справі №910/13940/18, під час дослідження визначено, що за 25.12.2014 на веб-сервісі http://web.archive.org відсутній снапшот веб-сторінки за веб-адресою https://privatbank.ua/terms за вказану вище дату. Натомість наявні два снапшоти веб-сторінки за веб-адресою https://privatbank.ua/terms за 26.12.2014 о 05:59:30 та за 26.12.2014 о 05:59:36 текстовий вміст веб-сторінок наведено у таблиці №1, а самі веб-сторінки збережені у звіт №1, який записано на оптичний диск, що додається до цього висновку. Перевірити вміст інформації за посиланнями, які наведені у пунктах з Умовами та правилами надання банківських послуг на веб-сторінці https://privatbank.ua/terms за 25.12.2014 та 26.12.2014 не можливо у зв`язку з відсутністю цієї інформації на веб-сервісі http://web.archive.org . Вході порівняння інформації на веб-сторінках з Умовами та правилами надання банківських послуг за 01.11.2014 та 26.12.2014 було визначено, що пункти умов на веб-сторінках відрізняються. Детальна інформація наведена в таблиці №3 цього висновку. Перевірити вміст інформації за посиланнями, які наведені у пунктах з Умовами та правилами надання банківських послуг за 01.11.2014 та 26.12.2014 не можливо у зв`язку з відсутністю цієї інформації на веб-сервісі http://web.archive.org та у зв`язку з відсутністю необхідних снапшотів на вказану або найближчу дату. Вірогідно інформація на веб-сторінці Умови та правила надання банківських послуг була розміщена у мережі Інтернет у період з 01.11.2014 по 11.11.2014. Перевірити вміст та зміни інформації за посиланнями на веб-сторінці за веб-адресою https://privatbank.ua/terms , а саме до пункту 3.2.1, який наведений у пунктах з Умовами та правилами надання банківських послуг неможливо у зв`язку з відсутністю цієї інформації на веб-сервісі http://web.archive.org , та у зв`язку з відсутністю необхідних снапшотів на вказану або найближчу дату.
Підсумовуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що долучені до матеріалів справи позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються Клієнтом, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві Клієнта, яка безпосередньо підписана останнім. Лише цей факт може свідчити про прийняття Клієнтом запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається Банк, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25.12.2014 шляхом підписання Заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
Аналогічний правовий висновок щодо відсутності передумов для стягнення нарахувань на заборгованість за кредитом зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17. Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, посилання позивача на те, що він правомірно скористався своїм правом нарахування відсотків як за правомірне користування кредитними коштами з 14.08.2014 по 14.09.2017, виходячи зі ставки 21% річних, так і в подальшому з 14.09.2017 за неправомірне користування кредитними коштами вже за підвищеною процентною ставкою на рівні 42% від суми непогашеної в строк заборгованості відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 Умов, є необгрунтованим.
Разом з тим, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ним за спірний період з 14.09.2017 зараховувалися списані банком з інших рахунків позичальника грошові суми на погашення процентів, пені та комісій.
З наданого позичальником контррозрахунку вбачається, що ним за період з 01.02.2015 по 01.06.2018 сплачено банку грошові кошти, які зараховані як проценти, пеня та комісія, у загальному розмірі 474 568,60 грн.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України . Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №903/914/17, від 05.03.2019 у справі №910/3353/19.
Отже, у банка були відсутні правові підстави для стягнення з позичальника процентів, пені та комісій після закінчення строку повернення кредиту за договором - 14.09.2017.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги щодо наявності заборгованості відповідача-1 в частині тіла кредиту саме у розмірі 366 202,28 грн, тобто не доведена конкретна сума боргу тіла кредиту, у зв`язку із чим її стягнення у судовому порядку є безпідставним.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України .
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України .
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2021
Суддя Владислав ДЕМИДОВ
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.10.2021 |
Оприлюднено | 13.10.2021 |
Номер документу | 100304767 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Демидов В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні