Ухвала

від 12.10.2021 по справі 914/1085/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

13.10.2021 Справа № 914/1085/21

Господарський суд Львівської області в складі судді С. Коссака, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову (вх.№ 4066)

У справі №914/1085/21

за позовом: Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Львів

до відповідача : Яворівської міської ради Львівської області, м. Яворів, Львівська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Санаторій Прикордонник-Немирів», Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ДП «Рава-Руське лісове господарство»

про визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та державного акту на право постійного користування землею

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Львів до відповідача -1: Немирівської селищної ради Яворівського району львівської області, смт. Немирів, Яворівський р-н, Львівська обл., відповідача-2: Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області, с. Завадів, Яворівський р-н, Львівська область про:

- Визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №35 Про затвердження інвентаризації земель санаторію Немирів і видачу державного акта;

- Визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №47 про затвердження земель за санаторієм Немирів;

- Визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року.

Ухвалою суду від 27.04.2021 року позов залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

12.05.2021 року від позивача на поштову адресу суду надійшли письмові обгрунтування (вх.№8644/21) підставності залучення третьої особи на стороні позивача, до яких додано копію рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №, відповідно до яких позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.06.2021 р., залучено до участі у справі Санаторій Прикордонник-Немирів (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України (81014, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 21) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 08.07.2021 року клопотання прокурора (вх.№2721/21) про заміну первісних відповідачів належним відповідачем задоволено, замінено відповідача-1 Немирівську селищну раду Яворівського району Львівської області та відповідача-2 Завадівську сільську раду Яворівського району Львівської області на відповідача Яворівську міську раду Львівської області.

В судовому засіданні 30.09.2021 року судом встановлено, що предмет позовних вимог торкається третьої особи ДП «Рава-Руське лісове господарство», у володінні якої перебуває спірна земельна ділянка що підтверджується інформацією, що міститься в листі №499/02 від 03.09.2019 року, який знаходиться в матеріалах справи, яка не залучена у справу, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2021 повернуто до розгляду справи №914/1085/21 у підготовчому провадженні та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП «Рава-Руське лісове господарство».

На стадії підготовчого провадження Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону подав заяву про забезпечення позову ( вх.№4066/21 від 11.10.21).

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною третім особам вчиняти дії щодо предмета спору (п.2,4) та накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу (п.1).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Водночас, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність такого забезпечення, що полягає у доведенні обставин, з якими пов`язано вирішення цього питання. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Необхідно зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Оцінивши надані позивачем до заяви про забезпечення позову докази, суд дійшов висновку про їх недостатність для підтвердження викладених у заяві обставин, з якими, відповідно, пов`язується застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони Яворівській міській раді Львівської області, державному підприємству «Рава-Руське лісове господарство» та іншим третім особам здійснювати будь-які дії щодо оформлення права володіння, розпорядження та користування, а також по зміні будь-яких інших можливих прав відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 4625855900:03:000:0102, 4625855900:03:000:0092 та накласти арешт на дані земельні ділянки до набрання законної сили рішенням суду по справі №914/1085/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття таких заходів має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Необхідно зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Оскільки Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, предметом позову у справі №914/1085/21 є визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №35 Про затвердження інвентаризації земель санаторію Немирів і видачу державного акта;

- Визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 27.09.1996 року №47 про затвердження земель за санаторієм Немирів;

- Визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року.

Рішеннями №35 передано, серед іншого, Рава-Руському держлісгоспу 24,23 га лісових площ, що були раніше у користуванні сан.»немирів» (з них в кварталі 28-18,62г в кварталі 41-5,61 га) та рішенням №47 надано санаторію «Немирів» в постійне користування для обслуговування споруд водозабірних свердловин мінеральної води і санаторно-захисної зони земельну ділянку в межах огорожі площею 0,23 га, що розташована в межах Рава-Руського держлісгоспу.

При цьому у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19 та від 14.04.2021 у справі №910/11177/20.

Як слідує із заяви про забезпечення позову, з метою уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову судом у справі № 914/1085/21, тільки у вересні 2021 року не позивачем, а третьою особою - санаторієм «Прикордонник - Немирів» проінформовано листами Департамент архітектури та містобудування Львівської ОДА (вих. № 14/443), Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (вих. № 14/442 від 13.09.2021), Яворівську ОТГ (вих. 14/441 від 23.09.2021) та 24.09.2021 за вих. 14/464 ДП «Рава-Руське лісове господарство» про вказаний факт та висловлено прохання призупинити процес оформлення права постійного користування вказаних земельних ділянок до вирішення справи № 914/1085/21 в господарському суді Львівської області.

Позивач не обґрунтував наявність обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову ( з врахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 27.01.2021 у справі №910/3480/20 та від 16.3.2021 у справі № 921/302/20).

Суд зазначає, що обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім цього, суд звертає увагу, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.

Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном чи коштами іноді призводить до незворотних наслідків.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (правова позиція Верховного суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №211/129/18-ц від 3 квітня 2019 року).

Суд зазначає, що такий захід забезпечення позову, про який просить позивач як арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Подана заявником заява про забезпечення позову ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо настання можливих негативних наслідків.

Як зазначено вище, оскільки позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таких доказів позивач не надав.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у задоволенні заяви про забезпечення позову ( вх.№4066/21 від 11.10.21).

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.10.2021.

Суддя С.М. Коссак